Рішення № 123934554, 19.12.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16036/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 грудня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

розглянувшиувідкритому судовомузасіданнівзалі судувм.Ужгородзаправилами спрощеного позовногопровадженняцивільну справузапозовноюзаявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»в особіпредставника НезамайА.Д.до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Незамай А.Д. звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи своїпозовні вимоги,позивач вказує на те, що 22 лютого 2022 р. між АТ «ТАСКОМБАНК» правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022 року, підписанням якого останній акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www/tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов договору. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 365 днів з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту. Після закінчення зазначеного періоду дії кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту; направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та/або про закриття поточного рахунку.

Позивач зазначає, що 02.12.2022 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) передає АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами , договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до додатку №1 до договору факторингу (реєстру боржників) ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 10201,29 грн, з яких: 6100,00 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту, 4101,29 грн. сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості за комісією, 00,00 грн. пеня/штрафи.

Однак, взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором відповідачем не виконано. ОСОБА_1 порушував терміни погашення суми кредиту і сплати відсотків за користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по кредитному договору №516/4747101-СК від 22.02.2022 року , яка становить 10201,29 грн. (десять тисяч двісті одна гривня 29 коп.)гривень, з яких : 6100,00 грн. загальна заборгованість по тілу кредиту, 4101,29 грн. сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. сума заборгованості за комісією, 00,00 грн. пеня/штрафи, яку позивач просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 .

Виклад позицій сторін по справі:

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Згідно прохальної частини позовної заяви просив суд розглянути справу без їх учсті, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово був повідомлений у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7ст. 128 ЦПК України, відзив до суду не надходив.

Відповідач ОСОБА_1 про частамісцерозгляду справибувповідомлений увстановленому законом порядку,щостверджуєтьсярекомендованими повідомленнями,які повернулися на адресу суду з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» за №0610207014128 та №0600296193604.

Копію ухвалиУжгородського міськрайонного суду від 07.10.2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі надіслано учасникам справи, а відповідачу також копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (за місцем реєстрації).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмоїстатті 178 ЦПК Українита частини п`ятоїстатті 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Окрім тогослід зазначити,що інформаціяпро датуі часрозгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч.4ст.12ЦПКУкраїникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4ст.223ЦПКУкраїниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючивідповідно доч. 4ст.10Цивільно- процесуального кодексу України, ст. 17Закону України "Про виконання рішеньта застосуванняпрактики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи ч. 1 ст. 6Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, право особи на справедливийіпублічнийрозглядйого справи упродовжрозумного строку кореспондується з обов`язкомдобросовіснокористуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,щозумовлюють затягування судовогопроцесу, тавживати надані процесуальним законом заходидля скорочення періоду судового провадження(п. 35 рішення від07.07.1989 р.Європейського судуз правлюдини усправі "Юніон Еліментарія Сандерспроти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A.v. Spain). Обов`язокшвидкого здійснення правосуддяпокладається, впершу чергу,на відповідні державнісудові органи. Розумність тривалостісудового провадження оцінюєтьсяв залежності відобставин справита з огляду наскладність справи, поведінки сторін,предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюванимучасникамисправи перепонам для рухусправиє порушеннямч. 1ст. 6даноїКонвенції(§ 66 - 69рішення Європейськогосуду з прав людини від08.11.2005р.усправі"Смірнова проти України").

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

На підставі ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

07.10.2024 року ухвалоюсудді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи івирішення спорупо суті суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститіобставини,наяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статтіпередбачено,що доказиподаються сторонами та іншими учасниками справи,ач.6 що доказуваннянеможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласної ініціативи,крімвитребування доказівсудомувипадку,коливін має сумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніх процесуальнихправ або виконанні обов`язків щододоказів, атакож іншихвипадків, передбачених цим Кодексом.

Доказамиєбудь - якідані,напідставіякихсуд встановлюєнаявність або відсутність обставин (фактів), щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи, таінших обставин, які мають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Судом встановлено,що 24.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до AT «ТАСКОМБАНК» із заявою про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК в якій просив AT «ТАСКОМБАНК» відкрити поточний рахунок у гривні та оформити на його імя платіжну картку з сумою кредитного ліміту в розмірі 6100,00 грн.

Отже,вказаною анкета - заявоюдоводитьсяфактзвернення відповідача доБанку за отриманнямбанківськихпослуг.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомився з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Тарифами ТАСКОМБАНКу, та просить відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів, «Ощадний рахунок» у Гривні на його ім`я та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну карту , з номером НОМЕР_1 .

Підписавши заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК , відповідач погодився з тим, що публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Умови підключення до клієнт-банку «ТАС24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування та є його невід`ємними частинами.

На підтвердження своїх вимог позивач до матеріалів позовної заяви надав заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 24.05.2018 року, паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», копію РНОКПП відповідача та копію його паспорту; розрахунок заборгованості за кредитним договором №516/4747101-СК від 22.02.2022 за період з 02.12.2022 по 30.06.2024 року, договір факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №516/4747101-СК від 22.02.2022 за період з 02.12.2022 по 30.06.2024 року, який підписано представником ОСОБА_2 загальна сума заборгованості за кредитом становить 10201,29 грн, яка складається з: 6100,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 4101,29 грн - заборгованість за відсотками.

Водночас самого кредитного договору №516/4747101-СК від 22.02.2022 саме за яким позивач просить стягнути заборгованість, позивач не долучив .

02 грудня 2022 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/7-Ф, у відповідності до умов якого, згідно з яким фактор (ТОВ «ФК ЄАПБ») зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення права вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною цього договору.

Слід зазначати, що позивачем не у повному обсязі надано договір факторингу № НІ/11/7-Ф від 02 грудня 2022 року. Зокрема, договір містить 13 пунктів, в останньому пункті вказано реквізити сторін договору, проте поданий суду договір факторингу не містить пунктів від 4.5.5 до п.12.1.

Крім цього, на підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наданий Витяг з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № НІ/11/7-Ф від 02 грудня 2022 року, згідно якого було передано кредитний договір боржника ОСОБА_1 №516/4747101-СК від 22.02.2022року на суму 10101.29 грн., який також не є неналежним доказом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимогиізаперечення учасників справи, таінших обставин, які маютьзначення длявирішення справи (ч. 1ст.76ЦПКУкраїни).

Згідност.79ЦПК(достовірністьдоказів)достовірнимиєдокази,напідставіякихможнавстановитидійсніобставинисправи.

Згідност.80ЦПК(достатністьдоказів)-достатнімиєдокази,які усвоїйсукупності даютьзмогу дійтивисновкупронаявністьабовідсутністьобставинсправи,яківходять до предмета доказування. Питанняпродостатністьдоказівдлявстановленняобставин,щомаютьзначеннядлясправи,судвирішуєвідповіднодосвоговнутрішньогопереконання.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору, з власної ініціативи,крімвитребуваннядоказівсудому випадку,коливінмає сумніви у добросовісному здійсненні учасникамисправиїхніхпроцесуальних правабо виконанні обов`язків щодо доказів, а також іншихвипадків,передбаченихцимКодексом.

Принципзахистусудомпорушеногоправаособи будуєтьсяпри встановленні порушення такого права.Так,кожнаособамаєправозвернутисядосудузазахистомсвого цивільного права у разійогопорушення,невизнання або оспорення (ч.1ст.15 ЦКУкраїни).

Відповіднодоч.1ст.16ЦКУкраїникожнаособамаєправо звернутисядосудуза захистом свого особистогонемайновогоабо майновогоправатаінтересу. Частина 2ст.16ЦК України передбачає способизахистуцивільнихправтаінтересів.

Обов`язковоюумовоюнаданняправовогозахистусудомєнаявність відповідного порушення прав, свободабоінтересівособинамоментїї зверненнядосуду,порушеннямає бути реальним, стосуватися(зачіпати)зазвичайіндивідуальновираженихправчи інтересів особи, яка стверджує проїхпорушення.Гарантованестаттею 55КонституціїУкраїни й конкретизоване у законах України правонасудовийзахистпередбачає можливість зверненнядосуду за захистом порушеногоправа,але вимагає,щобстверджене порушення булообгрунтованим.

Відповіднодоп.3ч.3ст.129КонституціїУкраїниосновними засадами судочинстває змагальність сторінтасвободавнаданнінимисудусвоїх доказівіу доведеності перед судом їхпереконливості.

Виходячизположеньстатті263ЦПКУкраїнисудоверішенняповинно ґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бутизаконниміобґрунтованим.Законнимєрішення,ухваленесудом відповідно донормматеріальногоправаіздотриманнямнормпроцесуальногоправа.Обґрунтованимєрішення,ухва-лененапідставіповноівсебічноз`ясованихобставин, на якісторонипосилаютьсяякна підставусвоїх вимогізаперечень,підтвердженихтимидоказами,якібулидослідженівсудовомузасіданні.

Підчасухваленнярішеннясудвирішуєтакіпитання:

1)чималимісцеобставини(факти),якимиобґрунтовувалисявимогитазаперечення,таякимидоказамивонипідтверджуються;

2)чиєіншіфактичнідані,якімаютьзначеннядлявирішеннясправи,тадоказинаїхпідтвердження;

3)якіправовідносинисторінвипливаютьізвстановленихобставин;

4)якаправованормапідлягаєзастосуваннюдоцихправовідносин;

5)числідпозовзадовольнитиабовпозовівідмовити;

6)якрозподілитиміжсторонамисудовівитрати;

7)чиєпідставидопуститинегайневиконаннясудовогорішення;

8)чиєпідставидляскасуваннязаходівзабезпеченняпозову(стаття264ЦПКУкраїни).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звертаючись до суду з даним позовом, посилалося на те, що 22 лютого 2022 р. між АТ «ТАСКОМБАНК» правонаступником якого є позивач та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022 року, підписанням якого останній акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www/tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов договору.

Саме за цим кредитним договором від 22.02.2022 року позивач просить стягнути заборгованість.

Позивач,обґрунтовуючиправовимогипростягненнязаборгованостізадоговором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022,надав до позовної заяви : заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 24.05.2018 року, паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка» , який підписаний 24.05.2018 р. ОСОБА_1 , копію РНОКПП відповідача та копію його паспорту; розрахунок заборгованості за кредитним договором №516/4747101-СК від 22.02.2022 за період з 02.12.2022 по 30.06.2024 року, договір факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги за договором факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року, витяг з реєстру прав вимоги до договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 року.

Однак саме договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022року позивачем при звернені до суду не надано, такий не долучений до позовної заяви, хоча у додатках до позову зазначений.

Натомість позивачем надано до позовної заяви заяву про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 24.05.2018 року, а розрахунок заборгованості долучений позивачем закредитним договором №516/4747101-СК від 22.02.2022 за період з 02.12.2022 по 30.06.2024 року.

Окрім того, згідно витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № НІ/11/7-Ф від 02 грудня 2022 року, було передано кредитний договір боржника ОСОБА_1 №516/4747101-СК від 22.02.2022року на суму 10101.29 грн., який також не є неналежним доказом.

Матеріали справитакож немістять повідомленняборжника ОСОБА_1 ,про відступленняправ вимогиза кредитнимдоговором від22.02.2022 року №516/4747101-СК на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першоюстатті 18 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас , договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022року позивачем при звернені до суду не надано, такий не долучений до позовної заяви.

Суд неможе прийнятидо увагитвердження позивачапро наявністьу сторін договірнихправовідносин танаявність у відповідачазаборгованості утій сумі,яка зазначенау позовнійзаяві,з оглядуна те,що напідтвердження цихобставин позивачемне наданодоказу,що 22.02.2022 між ОСОБА_1 та АТ«ТАСКОМБАНК» булоукладено договірпро комплекснебанківське обслуговуванняфізичних осіб№516/4747101-СКвід 22.02.2022року, на підставі чого у сторін виникли правовідносини і відповідно у відповідача виник обов`язок погашення заборгованості за вказаним договором.

Розглядаючидануцивільнусправу,судвиходитьзтого,щосаменапозивачапокладенообов`язок податисуду всінаявніуньогодоказина підтвердженняобставин, якимивін обґрунтовуєпозовнівимоги.

Такимчином,позивачнедовівфакту, що 22.02.2022 року між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК, згідно з умовами якого останній отримав кредитні кошти.

Такимчином,позивачнедовівсамогофактуукладенняАТ «ТАСКОМБАНК» з відповідачем22.02.2022 року кредитного договору(абоіншогодоговору,в межахякого сторонидомовилисьпрокредитування)ійогоістотнихумов,зокремапророзміркредиту,строкийогоповернення,процентнуставку,зобов`язанняувипадкупрострочення(неустойку),порядоквнесеннязмін.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження видачі відповідачу кредитної карти, її виду та строку дії, а також розміру наданого кредиту на підставі заяви про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 24.05.2018 про яку зазначає позивач у позові, що позбавляє суд можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу та процентів.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості закредитним договором №516/4747101-СКвід 22.02.2022за періодз 02.12.2022по 30.06.2024року не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено факту укладення кредитного договору саме 22.02.2022року.

Окрім того, суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по справі ОСОБА_1 згідно кредитного договору №516/4747101-СК від 22.02.2022, укладеного з АТ Таскомбанк перераховано грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем по справі.

Відтак позивач не надав належних та допустимих доказів щодо виконання кредитором обов`язку з надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред`явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Слід відзначити, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Також, суду не надані і виписки з рахунків відповідача для встановлення розміру наданого кредиту, факту користування відповідачем наданими йому коштами, обставин погашення відповідачем кредиту та сплати відсотків. А також докази повідомлення боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором, як це передбачено вимогами договорів факторингу.

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 №6-16цс15.

За вказаних обставин суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК».

Суд приймає до уваги, що в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 24.05.2018 року.

Разом з тим, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Отже, факт підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків за укладеним договором.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог та виникнення заявленого банком розміру заборгованості.

Такимчином,прирозглядіданоїсправи,судвиходитьзтого,щопозивачупорушення вимогст.83, 84,95ЦПКУкраїниненадав належнихдоказівнапідтвердження укладення 22.02.2022року договоруз відповідачем,умов договору, видачі відповідачу кредитута/або видачівідповідачукредитноїкартки, доказівнаявності у відповідача заборгованості передпозивачем за конкретними договірними кредитними зобов`язаннями (увипадку,якщо такийдоговірвсежбувміжнимиукладений), тавиходячи з того,щоцеєобов`язком позивача, іщорішеннянеможеґрунтуватисьнаприпущеннях, то судне вбачає підстав для того, щобробитивисновокпродоведеністьнаявностіу відповідача невиконаних (тимбільше прострочених) грошових зобов`язаньпередпозивачемувказаних позивачем спірних правовідносинахтапроїхрозмір.

Судтакожвиходитьзтого,щосторонидлясудуєрівними,щовисновкисудумаютьґрунтуватисьнадоказах,аненаприпущеннях, іщо незалежновідтого,що судом ухвалюється заочне рішення, вономаєбутизаконниміобґрунтованим.

Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування неможе ґрунтуватисяна припущеннях.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Вищенаведене узгоджується також з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року по справі № 755/17553/16, від 03 квітня 2019 року по справі № 221/5089/16-ц та від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18.

Відповіднодоч.ч.1,2,3ст.12ЦПКУкраїницивільнесудочинствоздійснюєтьсяназасадахзмагальностісторін.

Учасникисправимаютьрівніправащодоздійсненнявсіхпроцесуальнихправтаобов`язків,передбаченихзаконом.

Кожнасторонаповиннадовестиобставини,якімаютьзначеннядлясправиінаяківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крімвипадків,встановленихцимКодексом.

Згідноч.ч.1,2ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненнямособи, поданим відповіднодоцьогоКодексу,вмежахзаявленихнеювимогінапідставідоказів, поданихучасниками справи або витребуванихсудом упередбачених цим Кодексомвипадках.

Збираннядоказівуцивільнихсправахнеєобов`язкомсуду,крімвипадків,встановленихцимКодек-сом.Судмаєправозбирати докази,щостосуються предметаспору, звласноїініціативилишеу випадках, колиценеобхідно длязахистумалолітніх чи неповнолітніхосібабоосіб, яківизнанісудом недієздатнимичидієздатністьякихобмежена,атакожвіншихвипадках,передбаченихцимКодексом.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномутабезпосередньому дослідженні наявних у справідоказів.Жодендоказ немає длясудунаперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожногодоказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів вїхсукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. При цьому, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності представника позивача.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі 755/18920/18.

Отже, додані до позовної заяви роздруковані розрахунки заборгованості за договорами не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року по справі №219/1704/17.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Суд вважає,що позивачемне доведеноналежним чиномобґрунтованість підставпозову,а саме,те,що 22.02.2022 між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №516/4747101-СК від 22.02.2022 року, на підставі якої Відповідачу надано кредит.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячизпринципупроцесуальногорівноправ`я сторін,тавраховуючи обов`язок кожної сторони довеститіобставини,наяківонапосилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірністьта достатність кожного доказуокремо,а такождостатністьі взаємний зв`язок в їхсукупностізасвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженнюнаявниху справідоказів, враховуючи,щопозивачемненаданодоказів відповідно доприписів статей77-78ЦПКУкраїнив обгрунтуваннязаявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав длязадоволення позову узв`язкуз їх недоведеністю, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Європейськийсудзправлюдини вказав,щоп.1статті6Конвенції зобов`язуєсуди давати обґрунтуваннясвоїхрішень,алеценеможе сприйматисьяквимога надавати детальну відповідь на коженаргумент.Межіцьогообов`язку можутьбутирізними в залежності від характеру рішення.

Крім того,необхіднобратидоуваги,міжіншим,різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, тавідмінності,які існуютьудержавах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції,юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чивиконав судсвій обов`язокщодо подання обґрунтування,що випливає зістатті 6 Конвенції,можебути визначено тільки у світліконкретних обставинсправи (Проніна проти України , №63566/00,§23, ЄСПЛ, від18липня2006року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячизвстановленихвищеобставин, суднезнаходитьпідставдля розподілу судових витрат, оскількипривідмовівзадоволенніпозовнихвимог,відповідно до змісту вимог ст.141ЦПКУкраїни, судовівитратипокладаютьсянапозивача.

Відповідно до положень частин 4, 5статті 268 ЦПК Україниу разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Судове засідання було призначено на 12.12.2024 року, дата складання повного судового рішення 19.12.2024 року, а відтак датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення -19.12.2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13,14,82,206,223,259,263-265, 268, 280-284, 352,354ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенніпозовної заявиТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Незамай А.Д. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи,якому повнезаочне рішенняне буловручене удень йогопроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного судушляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014);

Відповідач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

Дата складання повного тексту судового рішення 19.12.2024.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца