Ухвала суду № 123933208, 17.12.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35620/24

Провадження № 2/761/9707/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2

представника відповідача: Яндульського Д.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання представника відповідача про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди, зобов`язання скасувати заборгованість, -

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Осаулова А.А. перебуває вказана справа.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходження відповідача. Вважає, що на спір не розповсюджуються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» для визначення підсудності за місцем проживання позивача.

Позивач та її представник заперечили щодо задоволення клопотання, вважають справа підсудна Шевченківському районному суду м.Києва.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю.

Так, стаття 28 ч.5 ЦПК України передбачає, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до преамбули ЗУ «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 17 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно з п. 3 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», виконавцем є суб`єкт господарювання, який виконує роботу або надає послуги.

Згідно п. 22 ст.1 цього ж Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Частиною 1 статті 4 цього Закону визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до роз`яснень, які містяться у ч.2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Враховуючи зазначені положення, відносини, які склались між позивачем та відповідачем регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у Шевченківському районі м. Києва, а тому позивач правомірно звернулась до суду з позовом за правилами альтернативної підсудності на підставі стаття 28 ч.5 ЦПК України.

З огляду на викладене, клопотання представника відповідача про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди, зобов`язання скасувати заборгованість, -задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 27, 28, 260, 261, 353, 354 ЦПК, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

У Х В А Л И В:

клопотання представника відповідача про направлення за підсудністю цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, моральної шкоди, зобов`язання скасувати заборгованість,- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя Осаулов Андрій