Рішення № 123932494, 18.12.2024, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/5423/24

Провадження № 2/484/1675/24

Рішення

іменем України

18.12.2024 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А

за участю секретаря судових засідань Завірюха В.Ю.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

26.09.2024 року ТОВ "Цикл Фінанс" через систему "Електронний суд" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в обгрунтування якого вказано, що 14.05.2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" був укладений кредитний договір №22030000126274, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 47200,00 на споживчі потреби, строком кредитування у 12 місяців з кінцевою датою повернення кредиту до 14 травня 2020 р., з відсотковою ставкою 0,001% річних на строкову заборгованість та 56,0% річних на прострочену заборгованість. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту складає 3,5% від суми кредиту.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 35017,29 грн., яка складається з: суми боргу по тілу кредиту - 23557,45 грн; суми боргу за відсотками - 1547,84 грн.; суми боргу по комісії 9912 грн., і яка у добровільному порядку не погашена.

15.12.2021 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого АТ "Банк Кредит Дніпро" відступило ТОВ "Цикл Фінанс", а ТОВ "Цикл Фінанс" набув право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за вказаним кредитним договором, як склала 35017,29 грн. У відповідності до ст. 625 ЦК України відповідач за неналежне виконання умов кредитного договору за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 зобов`язаний сплатити збитки, а саме: 3% річних в сумі 135,54 грн., та суму заборгованості з урахуванням інфляції в сумі 833,53 грн.

Посилаючись на викладене, ТОВ "Цикл Фінанс" просить суд стягнути з відповідача суму боргу за кредитом у розмірі 26074,36 грн., а також судовий збір в сумі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7570,00 грн.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому вона просить відмовити у задоволені позову у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог (позивачем не правомірно нараховано комісію за обслуговування кредиту, не надано жодного розрахунку щодо суми нарахованих процентів, комісії та пені за користування кредитними коштами) та спливом строків позовної давності за кредитним договором №22030000126274 від 14.05.2019. Крім того, представник відповідача просить відмовити у повному обсязі щодо стягнення з відповідача на користь позивача вирта на професійну правничу допомогу в зв`язку з їх завищеністю в порівнянні зі складністю справи та розміром спірної суми заборгованості.

Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно з яким строк позовної давності не пропущено, оскільки він переривався на період введення на території України карантину та воєнного стану; нарахування процентів, комісії та пені відбулося на підставі укладеного з відповідачем кредитного договору, умовами якого це передбачено і на що він погодився; сума заборгованості, процентів та комісії підтверджено наданими до позову розрахунками, що є у додатках до позову, а тому є належними доказами по справі. Крім того, Законом України "Про споживче кредитування" передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Щодо стягення професійної правничої допомоги, то позивачем здійснено всі заходи на підтвердження її надання, а представник відповідача, та й сам відповідач, в повній мірі освідомлені про факт наявності заборгованості за вказаним кредитним договором, більше того вчиняють дії щодо уникнення сплати заборгованості, яка склалась у зв`язку з відмовою відповідача виконувати взяті на себе зобов`язання.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце розгляду справи, будь-яких клопотань проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від сторін та їх представників не надходило.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 14.05.2019 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22030000126274, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 47200,00 грн. строком на 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,001% річних. Строк кредитування: 14.05.2020 року.

Згідно з випискою по особовому рахунку, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 22030000126274 від 14.05.2019 року.

15.12.2021 між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Цикл Фінанс" укладено Договір факторингу №15/12/21, відповідно до якого та реєстру боржників АТ "Банк Кредит Дніпро" відступило ТОВ "Цикл Фінанс", а ТОВ "Цикл Фінанс" набув право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 22030000126274 від 14.05.2019 року, укладеним між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 ..

З платіжної інструкції № 3251 від 15.12.2021 вбачається оплата ТОВ "Цикл Фінанс" АТ «ОТП Банк» грошової вимоги за договором факторингу № 15/12/2021 від 15.12.2021 року.

Таким чином, до ТОВ "Цикл Фінанс" перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором у розмірі 35017,29 грн. (прострочена заборгованість за сумою кредиту - 23557,45 грн., прострочена заборгованість по відсоткам - 1547,84 грн., комісія по кредиту - 9912,00 грн.).

Згідно з розрахунками заборгованості у додатках 1,2,3 до кредитного договору № 22030000126274 від 14.05.2019 року, станом на 14.12.2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Цикл Фінанс" за кредитним договором № 22030000126274 від 14.05.2019 року, з урахуванням часткового погашення в розмірі 23642,54 грн., складає 35017,29 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 23557,45 грн., простроченої заборгованості по відсоткам - 1547,84 грн., комісії по кредиту 9912,00 грн.

Відповідно до розрахунків Позивача 3 % річних від суми боргу становить 130,54 грн., витрати від інфляції 833,53 грн.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з положеннямист. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1, ч.2 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту;4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана),порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальнарічна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

У договорі про споживчий кредит можуть бути також зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь- яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно положень ч. 5 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15- рп/2011 вбачається, що положення п. п. 22, 23 ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Як вбачається з кредитного договору п. 1.3 та графіку погашення заборгованості по кредиту передбачена комісія за розрахунково-касове обслуговування кредиту у розмірі 1652,00 грн. щомісячно.

Отже, наведеним пунктом договору встановлено сплату позичальником комісії за обслуговування заборгованості позичальника, тобто платежу, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Операція з обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється ним при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

За вказаних обставин, позичальнику було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, а відтак, нарахування банком плати за цю послугу є безпідставною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61- 22778св19.

Крім того, судом враховано, що позивач провів розрахунок заборгованості відповідача, включивши суми, сплачені в рахунок погашення комісії, при цьому не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і їх погодження зі споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування".

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року по справі № 755/11636/21 та від 16 листопада 2022 року по справі № 755/9486/21.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту в сумі 9912,00 грн.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Ураховуючи, що відповідач користувався наданими кредитними коштами, не виконуючи зобов`язань за кредитними договорами щодо своєчасного їх повернення та сплати відсотків, чим прострочив виконання грошового зобов`язання.

В силу вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем та його представником не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.

Таким чином, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд визнає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання порушено майнові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 26074,36 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23557 грн. 45 коп.; простроченої заборгованості по процентах в розмірі 1547 грн. 84 коп.; збитки від інфляції 833,53 грн., 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України 135,54 грн., та відповідно позов підлягає частковому задоволенню.

З проводу доводів відповідача та його представника, викладених у відзові суд зазначає наступне.

В матеріалах справи а.с. 9, 32, 33 наявні розрахунки сум несплаченої частки кредиту (додаток 1 до розрахунку заборгованості), сум несплачених відсотків за користування кредитними коштами (додаток 2 до розрахунку заборгованості), сум несплачених комісій за користування кредитними коштами (додаток 3 до розрахунку заборгованості). В позовній заяві також наявний розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних, що спростовує доводи представника відповідача про відсутність жодного розрахунку щодо суми нарахованих процентів, комісії та пені за користування кредитними коштами.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Загальні строки позовної давності є абстрактними, поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 703/2718/16, від 19.06.2019 № 646/14523/15).

До цих нарахувань застосовується загальний строк позовної давності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 № 127/15672/16).

Як вбачається з кредитного договору № 22030000126274 від 14.05.2019 кінцевою датою виконання позичальником своїх зобов`язань є 14.05.2020. Відповідно строк позовної давності, який становить три роки, рахується з 14.05.2020 та спливав би 14.05.2023. Позивач звернувся до 26.09.2024.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. З 24.00 год. 30.06.2023 карантин відмінено (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, 17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до Цивільного кодексу України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 19 такого змісту:"19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався і триває на даний час.

З огляду на те, що останнім днем звернення до суду було 14.05.2023, а строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану, доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ "Цикл Фінанс" до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", тому у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір" застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ "Споживчий центр" було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №6778 від 13 вересня 2024 року.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1755 грн. 27 коп.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір №16/05 від 16.05.2023 року про надання правничої допомоги укладений між ТОВ "Цикл Фінанс" та адвокатом Дорошенко М.А., додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №16/05 від 16.05.2023 року, свідоцтво адвоката Дорошенко М.А. серії КС №10289/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, рахунок-фактуру №403 від 11.09.2024р., акт приймання передачі наданих послуг №403 від 11.09.2024р., платіжну інструкцію №6678 від 11.09.2024 року на суму 7570,00 грн.

Згідно частини четвертоїстатті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витратах (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7570,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7570,00 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 7570,00 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 26074,36 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн., оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України

ухвалив

позов Товариства зобмеженою відповідальністю"ЦиклФінанс"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ЦиклФінанс" заборгованість за кредитним договором №22030000126274 від 14.05.2019 року в розмірі 26074 грн 36 коп., що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23557 грн. 45 коп.; простроченої заборгованості по процентах в розмірі 1547 грн. 84 коп.; інфляційні втрати 833,53 гривень; 3 % річних 833,53 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю"ЦиклФінанс" судовий збір у розмірі 1755,27 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження за адресою: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20.12.2024 року.

Суддя: