Ухвала суду № 123931117, 09.12.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21337/24

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"09" грудня 2024 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2Цивільного процесуальногокодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини третьоїстатті 175 ЦПК Українивстановлено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Позивачами заявленого вимогу про стягнення грошових коштів на компенсацію матеріальної та моральної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Суд враховує, що згідно з частиною третьоюстатті 23 ЦК Україниморальна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Позивачами обрано спосіб відшкодування моральної шкоди саме шляхом її компенсації вартісного виразу, тобто шляхом стягнення грошових коштів.

Згідно із пунктом 1 частини першоїстатті 176 ЦПК Україниу позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачам слід зазначити ціну позову з урахуванням положень частини першоїстатті 176 ЦПК України.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст.175ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За нормою ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч. 2 ст.83ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 8 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Так, відповідно до положень ч. 2, 4, 5 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Таким чином, копії будь-яких документів мають засвідчувати їх дійсність, оскільки мають бути виготовлені виключно з оригіналів цих документів.

Отже, суд наголошує, що копії документів подаються до суду належно завіреними.

Вказуючи на належність засвідчення копії суд зазначає, що ксерокопія має бути належної якості, щоб на ній можна було прочитати весь текст документа, чітко було видно всі реквізити, поля документа не було порушено, з відміткою про засвідчення копії документа, особою, яка його посвідчує, яка складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви та особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису, та печатки (для нотаріального завірених копій, копій, що подаються адвокатом як представником (за наявності такої печаті), чи які подаються юридичними особами публічного та приватного права).

Додані до позовної заяви документи, всупереч вимогам п.2 ст. 95 ЦПК України, не завірені належним чином.

Враховуючи, що подані до позову документи не є оригіналами та як копії належним чином не завірені, а саме не містять: відмітку «З оригіналом згідно»; особистого підпису особи, яка засвідчує копії; ініціали та прізвище, дату засвідчення копії, такі документи не можуть підтверджувати дійсні факти, зафіксовані в їх оригіналах, що нівелює їх доказову силу, а у разі відсутності у позивача оригіналів таких документів - зазначити про наявність у іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких долучено/має бути долучено до позовної заяви.

На виконання ухвали суду необхідно надати виправлену позовну заяву в якій визначити коло сторін та третіх осіб, які будуть брати участь при розгляді справи, її копії та належним чином засвідчені копії доданих до неї документів у кількості учасників судового розгляду.

Крім того, долучена до позовної заяви частина копій звіту №115/24 про оцінку збитків, нанесених власниці квартирі АДРЕСА_1 , складений 10.10.2024 р., копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого №СК-005547-2024, виконані неякісно, є нечитабельними та не підлягають візуалізації через розмір шрифту, неякісний друк, що також підлягає усуненню позивачами.

Відповідно до положень ч. 5 ст.177ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В порушення вимог даної норми, позивачами не долучено до позову жодних документів (договору про надання послуг, документів, що посвідчують право власності тощо), які б дозволяли визначити коло належних відповідачів у даній справі, які є споживачами послуг та власниками або користувачами майном за вказаною у позові адресою.

Відповідно до ч. 4 ст.177ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судовогозбору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору.

Згідно з ч. 2 ст.133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, відповідно до ст.1Закону України«Про судовийзбір» справляється судовий збір в розмірі, встановленому цим законом, який включається до складу судових витрат.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. (ч. 1 ст.1 Закону України «Про судовий збір»)

Відповідно до ч. 7 ст.6Закону України«Про судовийзбір» уразі якщопозов подаєтьсяодночасно кількомапозивачами доодного абокількох відповідачів,судовий збіробчислюється зурахуванням загальноїсуми позовуі сплачуєтьсякожним позивачемпропорційно доліподаних кожнимз нихвимог окремимплатіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана:фізичною особою або фізичною особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.); позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Згідно зі ст.7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2024рік» з 1 січня 2024 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028 грн.

Із позовної заяви убачається, що остання, крім позовної вимоги майнового характеру про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 134914,00 грн., міститьпозовну вимогу немайнового характеру про зобов`язання вчинити певні дії та стягненняморальної шкоди в розмірі 30000,00 грн., 10000,00 грн., 20000,00 грн., 30000,00 грн.

Проте позивачами, в порушення вимог частин 3 та 4статті 177 ЦПК України, не додано до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 177 ЦПК України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч. 2 ст. 136 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

На підставі наведених умов суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Отже, наведеними правовими нормами ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити або розстрочити останнім сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

При здійсненні правосуддя, суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Верховний Суд у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 805/1248/18-а зазначив, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони. Визначення майнового стану сторони є оціночним критерієм та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Таким чином, звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення його сплати на певний строк за наявності умовах, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» є виключно правом, а не обов`язком суду. Таке рішення може бути прийнято у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Як вбачається з доводів позивача ОСОБА_1 , клопотання про відстрочення судового збору до ухвалення судового рішення у справі обґрунтовує, що вона несе та нестиме надалі основний майновий тягар щодо забезпечення умов для проживання сім`ї у зв`язку з вимушеним переїздом внаслідок залиття квартири, оскільки інші члени сім`ї не мають такої можливості, витрати, пов`язані з розглядом справи для її майнового стану є надто обтяжливою.

Водночас, за змістом ст.ст.12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не вбачає підстав для відстрочення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки до позову не надано жодного доказу, які б підтверджували про неможливість сплатити судовий збір.

Позивач ОСОБА_2 подав клопотання про відстрочення судового збору до ухвалення судового рішення у справі, оскільки останній є непрацюючим пенсіонером, його майновий стан наразі не дозволяє сплатити судовий збір. Подана позивачем довідка з АТ КБ «Приватбанк» не є повним та єдиним джерелом інформації про майновий стан особи, оскільки в даному випадку такими доказами у своїй сукупності можуть слугувати: відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору; банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, документи про заборгованість за комунальні послуги, документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження, відомості про відсутність рухомого чи нерухомого майна, від яких позивач може отримувати доходи, тощо.

Позивач ОСОБА_3 подав клопотання про відстрочення судового збору до ухвалення судового рішення у справі, оскільки останній є студентом денної форми навчання і немає власних доходів. Подана позивачем довідка довідка №314 від 20.11.2024 року з Київського національного університету ім.Тараса Шевченка не є повним та єдиним джерелом інформації про майновий стан особи, будь-яких даних, щодо майнового стану позивача, до заяви не залучено.

Позивач ОСОБА_4 подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яку має здійснити ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_4 є людиною похилого віку 1935 року народження. Однак, до клопотання не надано жодного доказу, які б підтверджували про неможливість сплатити судового збору.

Щодо заявленої позивачами вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Як роз`яснено в п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до ЦПК України, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Виходячи з цих обставин, суми заявленої позивачами моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн., 10000,00 грн., 20000,00 грн., 30000,00 грн. в позові не обґрунтовано: якими міркуваннями керувалися позивачі при визначенні розміру моральної шкоди; чи можна вважати розумними вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в такій сумі, виходячи з вимог ст.23 ЦК України; якими доказами підтверджується завдання позивачам моральної та матеріальної шкоди саме в такому розмірі.

Позивачами не повно викладено обставини справи з зазначенням посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, згідно якого позивачі оцінили свої моральні страждання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно положень частин 3 і 4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 3ст.23 Цивільного кодексу Україниморальна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Пунктом 2.2 Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі Вищого адміністративного Суду України від 01 січня 2015 року, зазначено, що характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18).

Отже, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Оскільки позивачами заявлено п`ять вимог майнового характеру, тому має бути сплачений судовий збір у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

Так, відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України"Просудовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачам слід сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового та позовну вимогу немайнового характеру у розмірі та за ставками, передбаченими викладеними вище нормами законодавства, та надати суду відповідні підтверджуючі документи щодо цього або ж надати суду документи, що підтверджують інші підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно з ч.2 ст.9Закону України«Про судовийзбір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 9 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок - №UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходівбюджету - 22030101.

Отже,при зверненнідо судуз позовноюзаявою позивачіповинні сплатитисудовий збір за позовні вимогимайнового тапозовну вимогунемайнового характеру та надати судувідповідні підтверджуючі документи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; якщо позивач не усунув недоліки у встановлений судом строк, заява вважатиметься неподаною і повертається позивачеві.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 175-177, 185, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» про зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати можливість позивачам виправити недоліки в строк не більше ніж п`ять днів з дня отримання позивачами ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.

Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя :