Рішення № 123930642, 08.11.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13604/24

провадження № 2-а/753/172/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сирбул О. Ф.

при секретарі Кушнір А. А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Сердюкова О. С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -

установив:

У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Свої вимоги позивач мотивує наступним.

07.07.2024 відповідачем в особі поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (смт. Козелець) Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області лейтенанта поліції Трутня Владислава Вячеславовича відносно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2558190 та накладеня адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Згідно вказаної постанови позивач визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, перебаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП за правопорушення п. 9.8 ПДР та п. 2.3 в ПДР. В постанові зазначено, що 07.07.2024 о 16:33 на а/д с. Одинці - с. Бірки 2 км. позивач рухався транспортним засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту та був непристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 9.8 та п. 2.3 в ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене п. 5 ст. 121 КУпАП. На думку позивача постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки правопорушення, у якому його визнав винним інспектор поліції, останній не здійснював та ПДР України не порушував. Позивач вказує, що зупинився на вимогу працівника поліції і натиснув кнопку замка кріплення ременя безпеки і він автоматично сховався в кожух, а також вказує, що на автомобілі були увімкнені денні ходові вогні, що не суперечить п. 9.8 ПДР, однак поліцейський на власний розсуд визначив, що це габарити. Крім того, позивач стверджує, що працівник поліції при винесені постанови не керувався жодними доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи поліцейським було порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи позивачем було заявлено три клопотання, в яких посадова особа безпідставно відмовила. На підставі вищевикладеного позивач просив скасувати постанову пронакладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07 липня 2024 року серія ЕНА № 2558190 винесену за ч. 5 ст. 121 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Ухвалою суду від 26.07.2024 по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні 02.10.2024 позивач надав пояснення, вказав, що 07.07.2024 о 16:30 рухався по дорозі у Чернігівській області на транспортному засобі та був зупинений працівником поліції, ближнє світло фар було вимкнене, проте були увімкнені денні ходові вогні. Зміст постанови не містить обгрунтування, просив задовольнити позовні вимоги. Повідомив, що буде подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні 24.10.2024 представник позивача надав пояснення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав.

Суд заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.07.2024 інспектором відділення поліції № 1 (смт. Козелець) Чернігівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернігівській області лейтенантом поліції Трутень Владиславом Вячеславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2558190, притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно вказаної постанови підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності було порушення п. 9.8 та п. 2.3 в ПДР України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.3 в ПДР України на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

В силу ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення передбачені ч. 5 ст. 121 КУпАП розглядають органи Національної поліції.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно ст. 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення ПДР України при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото- та відеофіксації належної якості порушення позивачем ПДР України, тощо.

З копії постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2558190 від 07.07.2024 вбачається, що останній керував транспортним засобом засобом «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту та був непристебнутий ременем безпеки чим порушив п. 9.8 та п. 2.3 в ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене п. 5 ст. 121 КУпАП.

До матеріалів справи працівниками поліції не додано відеозапису про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, разом з тим підчас розгляду адміністративної справи 07.07.2024 відбувалось фіксування працівником поліції на бодікамеру sn202308220021 та nc212413.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм ПДР України.

Будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, відповідачем до суду не надано.

Оскільки відповідач не надав належних доказів правомірності його дій при винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що у суб`єкта владних повноважень відсутні докази вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У постанові від 17.03.2020 по справі №482/83/17 Верховний Суд вказав, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;-дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Вбачається, що винесена стосовно позивача постанова не в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в постанові зазначено виключно ч. 5 ст. 121 КУпАП за якою настає відповідальність лише за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами і диспозиція якої не охоплює порушення щодо руху транспортного засобу поза населеними пунктами без увімкненого ближнього світла фар. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ст. 125 КУпАП, яка взагалі не фігурує у постанові. Також у постанові не відображена ст. 36 КУпАП на підставі якої на водія накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаних правопорушень та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Надані суду докази не дають можливості встановити вищевказані обставини, а суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанови.

Наведене вище не дає можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Відповідно до частини третьої ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

За встановлених обставин суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги та скасувати оскаржувану постанову з направленням справи на новий розгляд уповноваженим органом.

Новий розгляд справи сприятиме відновленню порушених прав позивача під час попереднього розгляду справи щодо нього, оскільки надасть йому можливість заявити клопотання, надати пояснення тощо. З іншого боку відповідач матиме можливість усунути недоліки своїй попередніх дій, зокрема, сформувати справу про адміністративне правопорушення, долучивши до неї відповідні докази. Також відповідач зможе надати оцінку доводам позивача про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновкупро задоволення позовуОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - задовольнити.

Скасувати постанову пронакладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07 липня 2024 року серія ЕНА № 2558190 винесену за ч. 5 ст. 121 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: