Рішення № 123930489, 20.12.2024, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14945/24

Провадження № 2/752/6080/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») Кожухівський Я.І. (довіреність, а.с.31) звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_1 , у прохальній частині якого просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 268527 (без вказівки дати договору) у розмірі 26 091,00 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 04 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 268527, який підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

08 січня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 08012024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 26 091 грн, з яких: 13 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 13 091,00 грн - заборгованість за відсотками.

Позивач зазначив, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати інші зобов`язання в повному обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, відтак після відступлення позивачу права грошової вимоги, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки, які позивач просить стягнути на його користь та стягнути судові витрати.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін (а.с.38-39).

Копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками направлено відповідачу за адресою його реєстрації відповідно до інформації задекаларованого/зареєстрованого місця проживання особи (а.с.41,43).

Поштові відправлення повернулись до суду без вручення двічі з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Статтею 13 Цивільного процесуального Кодексу (ЦПК) України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 лютого 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №268527 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 13 000,00 грн. Кредитний договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором P144 04 лютого 2022 року. Тип кредиту: кредит; кредит надається строком на 26 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит що є додатком №1 до цього договору. (а.с.5-12).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. (п. 2.1 Договору).

Згідно пункту 1.1, 1.2 Договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядке передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством введеного коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону, вказаний при вході. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення в Веб-сайту/ІТС товариства. На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредитору, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №268527 від 04 лютого 2022 року затверджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит з 04 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року; кількість днів - 26; сума кредиту 13 000,00 грн; проценти за користування кредитом 6422,00 грн; реальна річна процентна ставка- 27929,42 %; загальна вартість кредиту 19 422,00 грн. Таблицю підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором P144 04 лютого 2022 року (а.с.10 на звороті).

ОСОБА_1 підписано електронним підписом паспорт споживчого кредиту (а.с.11-12).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачкою електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

08 січня 2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу № 08012024, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) право грошової вимоги до боржників (а.с.13-15).

Відповідно до умов договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнту (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту) плату за користування кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1).

За п.1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників- підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пункту 1.3. договору факторингу, клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Фактор має право звертатися з запитом до клієнта для отримання підтвердження виконання клієнтом свого обов`язку та повідомлення боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору.

Відповідно до копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року фактор ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників кількістю ____(кількість не вказано), після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу №08012024 від 08 січня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає _____(суму не вказано) (а.с.16).

Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року, боржник ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_2 , номер кредитного договору № 268527, має заборгованість за основною сумою боргу 13 000,00 грн, та суму заборгованості за відсотками 13 091,00 грн, сума заборгованості разом - 26 091,00 грн (а.с. 17). Аналогічні дані наведені у розрахунку заборгованості за договором №268527 від 04 лютого 2022 за період з 04 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року (а.с. 18-19).

Матеріали справи не містять відомостей про повідомлення та направлення інформації ОСОБА_1 про відступлення прави вимоги за кредитним договором №268527 від 04 лютого 2022 року, як то передбачено договором факторингу.

Оцінюючи доводи позивача на предмет набуття ним права грошової вимоги до відповідача за наведеним вище кредитним договором, який укладався останньою з ТОВ «Селфі Кредит», суд відзначає наступне.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні. Так, положеннями статті визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Такі правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу виклала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11 вересня 2018 у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 у справі № 910/13731/17 та від 10 жовтня 2020 у справі № 638/22396/14-ц.

Пунктом 3.1. договору факторингу, укладеного між ТОВ «ФК ЄАПБ» та ТОВ «Селфі Кредит» визначено, що загальна сума прав вимоги, що відступається за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі реєстру боржників, який складається та підписується в день укладення даного договору.

Відповідно до договору факторингу Одинична ціна - ціна придбання Фактором у Клієнта права грошової вимоги однієї із заборгованостей по конкретному боржнику, яка визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника; Ціна продажу - сума грошових коштів, що сплачується фактором клієнту після підписання сторонами Акта прийому Реєстру боржників на умовах даного договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3. цього Договору.

Згідно п.п. 3.2., 3.3 договору факторингу Загальна сума прав вимоги, що відступаються за договором становить «_» суму не вказано. Ціна продажу за договором становить « » без ПДВ, ціну не вказано._____

Згідно п. 3.4. договору факторингу Фактор сплачує Клієнту 100% ціни продажу, передбаченої п. 3.3 цього договору, протягом 5 робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачу реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта.

Пунктом 3.6. договору факторингу визначено, що моментом виконання фактором грошового зобов`язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за відповідним Реєстром боржників на рахунок клієнта.

Разом з тим, як вбачається з пунктів 3.2, 3.3 договору факторингу загальна сума прав вимоги що відступаються ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ціну продажу за договором факторингу не визначена.

Слід також зазначати, що позивачем не у повному обсязі надано договір факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року. Зокрема, договір містить 10 пунктів, в останньому пункті вказано реквізити сторін договору, проте поданий суду договір факторингу не містить пунктів 3.9 - 9.2 (а.с.13-15).

Акт прийому-передачі Реєстру боржників, який долучено до договору факторингу, також не містить кількості боржників та загальної суми заборгованості, що відступається на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Крім того, суд враховує, що умовами Договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року визначено, що перелік боржників зазначається в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Проте позивачем не наданого вказаного Реєстру боржників, з якого можна було б встановити, що до фактора, яким є позивач по справі, перейшло право вимоги до відповідача, а доданий до позову витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року, сформований працівником ТОВ «ФК «ЄАПБ» в односторонньому порядку.

Також як вбачається предметом укладеного 08 січня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Селфі Кредит», договору факторингу є відступлення права вимоги за зобов`язаннями до боржників за плату. Даних щодо здійснення оплати відступлення права вимоги позивачем не надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевикладеного випливає, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає, що додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Матеріали справи не містять достовірних даних про належне повідомлення ТОВ «Селфі Кредит» боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за вищенаведеним кредитним договором, як то передбачено вищенаведеним договором факторингу (а.с 13 на звороті).

Долучені до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування), не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача, зарахування кредитних коштів.

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Отже, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такий розрахунок не підтверджує наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Відомості про учасників справи:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 20 грудня 2024 року.

Суддя А. В. Слободянюк