Рішення № 123921552, 20.12.2024, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5305/24

Провадження № 2/750/3003/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Мойсієнко К.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21809 грн. 16 коп.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.08.2024 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість у сумі 21809 грн. 16 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2422 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2024 року заочне рішення суду скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн. та заборгованості за відсотками нарахованими в межах строку кредитування в розмірі 2600 грн. Також відповідач заперечувала проти стягненням з неї комісії, оскільки згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, а тому, відповідно, і не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення комісії в сумі 700 грн.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач вказала, що вона є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії та має пільги щодо звільнення від сплати судового збору, встановлені п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на підтвердження чого надала до заяви копію посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.04.2011.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, просила справу розглянути без її участі.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином, заяв чи клопотань до суду не подав.

Згідно із частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи (п.6.1.) був укладений договір про споживчий кредит № 4278803, шляхом подання анкети-заяви на кредит, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 10000 грн. (п. 1.2) строком на 30 днів (з 13.04.2021) з терміном повернення 13.05.2021 (п.п. 1.3,1.4), з комісією за надання кредиту у розмірі 700 грн., яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1), з процентами за його користування у розмірі 2640 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2.), із стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6), з процентами за користування кредитом та комісії, які складають 3340 грн. у грошовому виразі та 406,00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) та орієнтовна загальна вартість кредиту складає 13340 грн. (п.1.5) (а.с. 15, 30-33).

У п. 2.2.2 вказаного договору зазначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування.

Згідно п. 2.2.3 після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Виходячи з п. 2.3.1.1 та 2.3.1.2 для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, але загалом строк кредитування не може перевищувати 60 днів.

У п. 6.1 договору вказано, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

В додатку № 1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією в розмірі 13340 грн. (а.с. 34).

Згідно платіжного доручення № 43757505 від 13.04.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 10000 грн. згідно з договором № 4278803 (а.с. 26).

13 вересня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладений Договір факторингу № 07Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників (а.с. 39-41, 42).

Згідно витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, право вимоги за кредитним договором № 4278803, укладеним з ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Загальна сума заборгованості складає 21809 грн. 16 коп., з яких: 9168 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11941 грн. 16 коп. заборгованість по відсоткам, 700 грн. - комісія (а.с. 17).

Відповідно до умов договору, ТОВ «ДіджиФінанс» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копіями платіжних інструкції (а.с. 18 на звороті, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512Цивільного кодексуУкраїни передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627Цивільного кодексуУкраїни відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628Цивільного кодексуУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629Цивільного кодексуУкраїни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638Цивільного кодексуУкраїни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України«Про електроннукомерцію» вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509Цивільного кодексуУкраїни зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525Цивільного кодексуУкраїни одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530Цивільного кодексуУкраїни якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено позивачем, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконував, у зв`язку з чим за кредитним договором № 4278803 від 13.04.2021 за період з 13.09.2021 по 20.02.2024 убачається, що відповідачу нарахована заборгованість в сумі 21809 грн. 16 коп., з яких: 9168 грн. заборгованість по тілу кредиту, 11941 грн. 16 коп. заборгованість по відсоткам, 700 грн. - комісія (а.с. 16).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зістаттею 611Цивільного кодексуУкраїни уразі порушеннязобов`язання настаютьправові наслідки,встановлені договоромабо законом.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк позики 30 днів з 13 квітня 2021 року по 13 травня 2021 року.

При цьому, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять.

Враховуючи, що договором про споживчий кредит № 4278803 від 13 квітня 2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «Мілоан» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у встановлений ним строк та положень п. 1.5.2 цього договору становлять 0,88 %.

Таким чином, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування (14 травня 2021 року) є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1Закону України«Про споживчекредитування» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У частині другій статті 8Закону України«Про споживчекредитування» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України«Про споживчекредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України«Про споживчекредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 11Закону України«Про споживчекредитування» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України«Про споживчекредитування» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку відповідно до частини першої статті 11Закону України«Про споживчекредитування» така інформація надається безоплатно.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Крім того, подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 січня 2023 року в справі № 752/4008/20.

Згідно із частиною п ятою статті 12 Закону України«Про споживчекредитування» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 4278803 від 13 квітня 2021 року, комісія за надання кредиту становить 700 грн., яка розраховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Фактично в договорі встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відповідачу щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені ним, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому підстав для стягнення з відповідача комісії суд не знаходить.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 грн. та заборгованості за відсотками нарахованими в межах строку кредитування в розмірі 2600 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з наявністю підстав для часткового задоволення позову, позивачу мають бути відшкодовані понесені у справі судові витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

За приписами статей 133, 137ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно п. 3 частини другої ст.141ЦПК судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду подано договір № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» про надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах цього договору (а.с. 35 на звороті-37); додаткову угоду до нього (а.с. 12), пунктом першим якої розширено предмет договору, зокрема Адвокатське бюро зобов`язалося здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальний опис робіт виконаних Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської» необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 12 на звороті) та акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 20.02.2024 (а.с. 14 на звороті), відповідно до яких до послуг адвоката входить: проведення правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» на що витрачено 1,5 години на суму 2250 грн., складення позовної заяви, наведення попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи протягом 3 год. в розмірі 3000 грн., а також формування додатків до позову протягом 1 год. за 750 грн., а всього на суму 6000 грн.

Згідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідач є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ої категорії, а тому звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 42649746) заборгованість у сумі 12640 грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс» 3477 грн. 60 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Повернути з Державного бюджету України Товариству зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 42649746) 1404 грн. 02 коп. судового збору, сплаченого платіжної інструкції № 7659 від 19 березня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя