Рішення № 123921090, 18.09.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2024Справа № 910/7694/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення грошових коштів.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від позивача: Ткач І.М.;

Від відповідача: Тронь І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 895 697 846,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2024.

16.07.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву.

18.07.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 188 556 758,41 грн, з яких 119 695 489,91 грн - інфляційні витрати, 68 861 268,50 грн - 3 % річних.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд у підготовчому засіданні 22.07.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується з її врахуванням, та про задоволення заяви представника відповідача продовження строку для подачі відзиви на позовну заяву, підготовче засідання відкладено на 12.08.2024.

02.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується із заявленими вимогами позивача, з огляду на наступне:

- представник відповідача не заперечував проти заяви про зменшення позовних вимог у частині 707 141 088,00 грн, оскільки у підприємства відсутня заборгованості перед позивачем за період березень 2024-травень2024, та доказів, що підтверджують наявність або погашення вказаної суми боргу, позивачем не надано;

- на думку відповідача, до позовної заяви не долучено доказів, які підтверджують неналежне виконання підприємством договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за укладеним сторонами Договором протягом березень 2022 - травень 2024;

- у відповідності до підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Відтак, на думку відповідача, оскільки у позивача була наявна заборгованість перед ДП "НАЕК "Енергоатом" у спірний період, то наявна відкладальна обставина для сплати Державним підприємством "Гарантований Покупець" за поставлену електричну енергію;

- розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивача є невірним, оскільки не враховано строк настання грошового зобов`язання з урахуванням дії відкладальної обставини, умови договору про перенесення строку виконання зобов`язань на наступний робочий день після вихідного/святкового, дату розрахунків між сторонами та ґрунтується на невстановлених даних щодо розміру і дат платежів здійснених відповідачем.

Разом з тим, до відзиву долучено відповіді ДП «НАЕК «Енергоатом» на листи відповідача, відповідно до яких, на думку підприємства, підтверджується наявність заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом».

08.08.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на позовну заяву, в якій позивач не погоджується із доводами відповідача, зазначаючи про те, що ДП «Гарантований покупець» з березня 2022 року порушувало умови укладеного Договору, на підтвердження несвоєчасності оплат по Договору надано розрахунок 3 % річних; відповідач не долучив платіжні доручення чи будь-які інші документи на підтвердження обставин, які зазначені у відзиві на позов; позивач вказав, що АТ "НАЕК "Енергоатом" здійснює оплату ДП "Гарантований покупець" за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем, ДП "Гарантований покупець" здійснює оплату постачальнику універсальних послуг за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, постачальник універсальних послуг здійснює оплату АТ "НАЕК "Енергоатом" за Договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг, який також укладений на виконання Постанови КМУ №483 від 05.06.2019 р, у зв`язку із цим ПСО передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами; на думку позивача, трактувати положення підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО, необхідно в контексті того, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед АТ "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення"; позивач акцентує увагу на тому, що у ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» була періодична заборгованість перед АТ «НАЕК «Енергоатом», але ця заборгованість утворювалась, у зв`язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО саме від ДП "Гарантований покупець", однак товариство свої обов`язки по оплаті на адресу АТ "НАЕК "Енергоатом" виконало в поновному обсязі, що також підтверджуються доданими до відзиву Відповідачем копіями листів АТ «НАЕК «Енергоатом», а тому посилання відповідача на відкладальну обставину, при не виконанні, останнім умов Договору№ 2303/02/21 від 15.09.2021, в частині своєчасності проведення оплат за надану послугу є неправомірним.

09.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи - АТ «НАЕК «Енергоатом». Крім того, представником відповідача зазначено перелік питань, враховуючи обставини даної справи.

12.08.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в який останній зазначив, що позивачем не доведено обставини, на які посилається товариство, а саме не надано доказів на підтвердження факту прострочення відповідачем неналежне виконання підприємством договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за укладеним сторонами Договором; відповідач наголошує на тому, що наявна відкладальна обставина, оскільки у позивача наявна заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом», а тому строк виконання грошових зобов`язань не настав; відповідач стверджує, що в силу відкладальної обставини, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних витрат; підприємство вказує, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснений на підставі непідтверджених даних про дати виконання зобов`язань, позивач здійснює нарахування на день «погашення зобов`язання», таким чином включаючи цей день у строк прострочення.

Представник позивача у підготовчому засіданні 12.08.2024 заперечив проти заяви представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 12.08.2024 підтримав заяву про залучення до участі у справі третьої особи.

Суд у підготовчому засіданні 12.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи АТ «НАЕК «Енергоатом», у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 12.08.2024 подав клопотання про витребування доказів.

Представник позивача у підготовчому засіданні 12.08.2024 заперечив проти клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Суд у підготовчому засіданні 12.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів, у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2024.

Розгляд справи 910/7694/24, призначеної на 26.08.2024, не відбувся, у зв`язку із масовою ракетно-шахедною атакою у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 призначено судове засідання по справі на 09.09.2024.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2024 заявив усне клопотання про відкладення судового засідання та просив представника позивача надати читабельні розрахунки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 18.09.2024.

10.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення документа.

18.09.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові пояснення, яких відповідач не визнає наявність заборгованості перед позивачем за період березень 2024 - травень 2024 та не погоджується із фактом неналежного виконання підприємством договірних зобов`язань, розрахунок 3 % річних не містить обґрунтованих розрахункових періодів. Також відповідач долучив таблицю контррозрахунку щодо нарахування інфляційних витрат.

Представник позивача 18.09.2024 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 18.09.2024 у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18.09.2024 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

З метою виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, 15.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська енергопостачальна компанія» (далі - постачальник) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - замовник) було укладено Договір №2303/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеними цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 №483.

Відповідно до п. 3 Договору строком надання послуг є період з 01.10.2021 до 30.04.2022.

Згідно з п. 4 Договору, загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5 Договору визначено, що прогнозна вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

У відповідності до пункту 6 Договору, до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2 - 5 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

Пунктом 7 Договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:

перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);

шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.

Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно пункту 8 Договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.

Пунктом 9 Договору визначено, що до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 1 - 4 до цього договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.

У відповідності до пункту 10 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.

Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.

Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.

Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника.

Як убачається із пункту 12 Договору постачальник має право отримувати оплату вартості послуг, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, а замовник, відповідно до пункту 13 Договору, зобов`язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному пунктом 7 Договору.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» (п. 29 договору).

Додатковими угодами до Договору від 15.09.2021 були внесені зміни, зокрема, відповідно до Додаткової угоди № 3771/04/24 від 03.06.2024, внесені зміни щодо строку надання послуг і строку дії договору та встановлено їх відповідно до 30.04.2025 року.

З огляду на зазначене вище, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за надану позивачем послугу у шість етапів. Перший - за три банківські дні до розрахункового місяця, другий - до 3 числа (включно) розрахункового місяця, третій - до 9 числа (включно) розрахункового місяця, четвертий - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, п`ятий - до 21 числа (включно) розрахункового місяця, шостий (остаточний) - до 14 числа (включно) місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору протягом березня 2022 року - травня 2024 року ТОВ «Київські енергетичні послуги» надавав, а ДП «Гарантований покупець» отримав послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг за розрахункові періоди, з березня 2022 року по тварень 2024 року, складеними у відповідності з пунктом 10 Договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами неодноразово підписувалися акти зарахування зустрічних однорідних вимог.

В порушення пункту 7 договору відповідач свої зобов`язання перед позивачем прострочив, надану послугу з березня 2022 року оплатив не в повному обсязі та з простроченням, у зв`язку із чим станом на 01.06.2024 року його заборгованість становила 707 141 088 грн (за березень 2024 - 29 982 926 грн, за травень - 677 158 161 грн.).

Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь товариства 188 556 758,41 грн, з яких 119 695 489,91 грн - інфляційні витрати, 68 861 268,50 грн - 3 % річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов`язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено господарським судом відповідачем порушені.

Так, сторонами не заперечується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги " на підставі Договору від 15.09.2021 №2303/02/21 у період березень 2022 року - травень 2024 року Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

Проте, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії виконав неналежним чином.

Разом з тим, 18.07.2024 представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у частині суми основного боргу - 707 141 088 грн

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Суд враховує, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 707 141 088 грн підлягає закриттю.

Отже, заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед позивачем за договором на момент розгляду справи по суті становить 188 556 758,41 грн, з яких 119 695 489,91 грн - інфляційні витрати, 68 861 268,50 грн - 3 % річних.

Разом з тим, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 № 859, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги.

Що стосується заперечень Державного підприємства "Гарантований покупець", зазначених під час розгляду справи, суд зазначає наступне.

Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затверджений постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (далі - Положення про ПСО) передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.

Відповідно до п. 5 Положення про ПСО до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об`єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.

Проте, матеріали справи не містять та суду не надано доказів, що позивач за первісним позовом має перед ДП "НАЕК "Енергоатом" заборгованість за електричну енергією закупованої за результатами проведення електронних аукціонів.

В листі ДП "НАЕК "Енергоатом" за № № 01-9158/10-вих від 10.05.2023 зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг" (надалі - Наказ) на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням покладені спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, зобов`язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 Наказу, ДП "НАЕК "Енергоатом" має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об`єднання торгових зон була територія торгової зони "Острів Бурштинський ТЕС", за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.

Таким чином, виконання спеціальних обов`язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" та ДП "НАЕК "Енергоатом" забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.

Викладене свідчить про те, що з квітня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.

Крім того, судом ураховано правову позицію Верховного Суду, наведену в постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23, зокрема, щодо можливості застосування до подібних правовідносин підпункту 2 пункту 8 Положення у взаємозв`язку із положеннями частини першої статті 212, частини другої статті 625 ЦК України та пункту 7, підпункту 2 пункту 12 договору від 15.09.2021 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків за Договором за період з березня 2022 року по травень 2024 року включно, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційних витрат у розмірі 119 695 489,91 грн та 3 % річних у розмірі 68 861 268,50 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3 % річних, суд вважає, що вимоги про нарахування 3 % річних та інфляційних витрат є обґрунтованими, але не є арифметично вірними.

Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною п`ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

За перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 61 755 812 грн. 60 коп. та інфляційні витрати у розмірі 51 995 154 грн. 01 коп.

Що ж стосується заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційні втрати, суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку зробленого Верховним Судом у постанові від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, зазначається наступне:

Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 7 Договору, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

Тому при розрахунку оплати за спірних послуг відповідач зобов`язаний використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у відповідача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21).

Як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання. Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.

Оскільки Договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання відповідачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, а також в постанові від 23.11.2023 у справі № 925/654/22.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 707 141 088 грн. та часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 51 995 154 грн. 01 коп., 3 % річних у розмірі 61 755 812 грн. 60 коп.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі №910/7694/24 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 707 141 088 грн. (сімсот сім мільйон сто сорок одна тисяч вісімдесят вісім) 00 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" інфляційні витрати - 51 995 154 грн. (п`ятдесят один мільйон дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч сто п`ятдесят чотири) 01 коп., 3 % річних - 61 755 812 грн. (шістдесят один мільйон сімсот п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дванадцять) 60 коп., витрати по сплаті судового збору - 134 591 грн. (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто один) 45 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складно та підписано: 13.12.2024.

Суддя М.Є.Літвінова