Рішення № 123916093, 16.12.2024, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/566/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.

та представників:

стягувача - не з`явився;

боржника - Паркулаба А.В.;

розглянувши заяву фоп Вахрушева О.П. (вх.№30643 від 05.12.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі

за позовом фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни ( АДРЕСА_1 ) до фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича ( АДРЕСА_2 ) простягнення 271139,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

ФОП Вахрушев О.П. (відповідач) надав Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" заяву (вх.№30643 від 05.12.2024) про ухвалення додаткового рішення по справі, в якій просить суд: ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з ФОП Білобородова Раїса Павлівна (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь ФОП Вахрушев Олександр Павлович (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) 70291,20 грн понесених судових витрат, в тому числі 40000 витрат на професійну правничу допомогу адвоката і 30291,20 грн витрат на проведення експертизи. Долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат, які додаються до заяви.

Ухвалою від 06.12.2024 суд призначив розгляд заяви фоп Вахрушева О.П. (вх.№30643 від 05.12.2024) про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 16.12.2024 о 15:00 год, про що повідомив учасників справи, та задовольнив клопотання фоп Вахрушева О.П. про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат згідно з додатком.

13.12.2024 позивачка через систему «Електронний суд» надала клопотання про відкладення розгляду заяви через перебування її представника у цей день у іншому місті.

Розглянувши надане клопотання, суд відхилив його протокольною ухвалою від 16.12.2024, оскільки: по-перше, суд не викликав учасників справи в судове засідання, явку представників сторін не визнавав обов`язковою; по-друге, відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

13.12.2024 позивачка через систему «Електронний суд» надала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до суми 3000,00 грн. Позивачка вказує на порівняно нескладний характер справи, відсутність у поданих відповідачем документах обрахунку часу роботи адвоката, і неспівмірність витрат на правничу допомогу із ціною позову. Також зазначає, що адвокатом не надавались окремі послуги, передбачені в розрахунку вартості послуг, а частина послуг фактично дублюють одна одну.

13.1.2024 відповідач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких наполягає на співмірності витрат на правничу допомогу із складністю справи і ціною позову, та зауважує, що договором передбачено фіксований гонорар адвоката, а не погодинна оплата, у зв`язку з чим обрахунок кількості витраченого часу не здійснювався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву ФОП Вахрушева О.П. про ухвалення додаткового рішення у справі, наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, суд встановив наступне.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що він поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи: витрати на професійну правничу допомогу адвоката до 40000,00 грн, витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи згідно рахунку експертної установи, а також відповідно до ч. 8 ст. 128 ГПК України заявив про намір подати докази понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

02.12.2024 суд ухвалив рішення по справі, яким відмовив у позові в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Про намір подати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представник відповідача зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України. У зв`язку з чим, питання судових витрат судом у рішенні судом не вирішувалися.

05.12.2024 відповідач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення і доказами понесених судових витрат, тобто, в межах строку і з дотриманням порядку, передбаченого ч. 8 ст. 128 ГПК України.

До заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач додав договір №33/03-24 від 15.03.2024 про надання професійної правничої допомоги адвоката, укладений між ФОП Вахрушев О.П. (клієнт) і АО «Паркулаб і партнери» (виконавець), предметом якого є надання виконавцем правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції у справі №922/566/24 за позовом фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни до фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича стягнення заборгованості і пені, яка розглядається Господарським судом Харківської області. Зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, узгоджуються в розрахунках суми вартості послуг, які є невід`ємними частинами цього договору.

Також відповідач надав розрахунок суми вартості послуг №1 від 15.03.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 02.12.2024 та платіжну інструкцію№520 від 03.12.2024 на суму 40000,00 грн.

У розрахунку суми вартості послуг №1 від 15.03.2024 встановлюється порядок обчислення гонорару виконавця - фіксований розмір. Встановлюється гонорар виконавця у розмірі 20000,00 грн підчас підготовки відзиву і провадження в суді першої інстанції. Також встановлюється додаткова винагорода виконавця в разі досягнення позитивного результату для Клієнта (гонорар успіху) у розмірі 20000 грн. Позитивним результатом для клієнта вважається: відмова позивача від позову; залишення позовної заяви позивача судом без розгляду; рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог повністю або частково. У випадку часткового задоволення позовних вимог додаткова винагорода виконавця (гонорар успіху) сплачується пропорційно до розміру позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено судом.

На виконання умов договору ФОП Вахрушев О.П. сплатив на користь АО «Паркулаб і партнери» 40000,00 грн гонорару у зв`язку із підготовкою відзиву і участі в провадженні в суді першої інстанції, що підтверджується платіжною інструкцією №520 від 03.12.2024.

Згідно з актом виконаних робіт від 02.12.2024 до договору №33/03-24 від 15.03.2024 виконавець надав, а клієнт прийняв наступні послуги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, відзиву, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої інстанції; додаткова винагорода (гонорар успіху). Зміст послуги: первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики підчас підготовки відзиву; підготовка тексту відзиву; збір доказів; підготовка додатків до відзиву; підпис і подача відзиву в суд; підготовка заперечення; підготовка і участь у судових засіданнях; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) у необхідній кількості; документальне оформлення наданих послуг. Включаючи: додаткова винагорода виконавця в разі досягнення позитивного результату для клієнта (гонорар успіху) відмова в позові на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 у справі №922/566/24. Вартість послуги: 40000,00 грн. Стосовно кількості та якості послуг сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу і пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 131-2 Конституції України).

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону №5076-VI).

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п. 27.2).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України відмовляє стороні на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідно до ст. 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі №922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків Об`єднаної палати ВС про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши подані відповідачем докази в обґрунтування заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив, що вона складається з двох частин оплата за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовку доказів, відзиву, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої інстанції (20000,00 грн); і додаткова винагорода (гонорар успіху) 20000,00 грн.

Дослідивши зміст послуги «надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовку доказів, відзиву, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої інстанції», суд зауважує, що адвокатом відповідача не надавались окремі складові послуги, наведені в розрахунку №1 від 15.03.2024, а саме: замовлення перекладу документів; отримання виконавчого листа; письмові консультації. Підготовка відзиву фактично охоплює наступні дії: первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики; аналіз поточної практики Верховного Суду з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики під час підготовки відзиву; підготовка додатків до відзиву; підпис і подача відзиву до суду.

Таким чином, адвокатське об`єднання «Паркулаб та партнери» не в повній мірі виконало усі передбачені договором дії, у той час як зазначена в договорі сума 20000,00 грн є оплатою за всі передбачені договором дії.

Зменшуючи розмір компенсації витрат на правничу допомогу, суд також враховує що: ціна позову є невеликою; справа є нескладною для професійного адвоката; справа не містить складних розрахунків; позов не містить багато доказів, а також не потребує вчинення адвокатом окремих дій по збиранню доказів; адвокатом витрачений не значний час на участь у судових засіданнях.

Відтак витрати на професійну правничу допомогу, надані по цій справі, є неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та з ціною позову.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку про зменшення розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачу за послугу «оплата за надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовку доказів, відзиву, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої інстанції» з 20000,00 грн до 10000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення додаткової винагороди адвоката (гонорар успіху) в розмірі 20000,00 грн, суд зазначає, що оплата вказаної додаткової винагороди обумовлена досягненням позитивного результату для клієнта, яким вважається відмова позивача від позову; залишення позовної заяви позивача судом без розгляду; рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог повністю або частково (п. 3 розрахунку вартості послуг №1 від 15.03.2024 до договору №33/03-24 від 15.03.2024).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оскільки рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 у справі №922/566/24 в позові було відмовлено, а понесення відповідачем витрат на оплату додаткової винагороди адвоката підтверджено доказами, суд не вбачає підстав для відмови у стягненні на користь відповідача понесених витрат на сплату додаткової винагороди адвоката в розмірі 20000 грн.

Таким чином, стягненню з позивачки на користь відповідача підлягає 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на проведення експертизи, суд виходить з того, що відповідно до рахунку №794 від 15.05.2024 вартість послуг з проведення ННЦ ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса почеркознавчої експертизи складає 30291,20 грн.

Оплата вартості проведення експертизи відповідачем підтверджується платіжною інструкцією №408 від 28.05.2024.

Відповідно до акту №4019 здачі-приймання висновку експерта від 07.10.2024 кількість годин, витрачених на проведення експертизи 80, загальна вартість 30291,20 грн.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Таким чином, витрати відповідача на проведення експертизи в сумі 30291,20 грн підлягають стягненню з позивачки повністю.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне задовольнити заяву фізичної особи-підприємця Вахрушева О.П. (вх.№30643 від 05.12.2024) про ухвалення додаткового рішення частково.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця Вахрушева О.П. (вх.№30643 від 05.12.2024) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 30291,20 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 19.12.2024.

Суддя В.І. Ольшанченко Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.