Ухвала суду № 12391488, 11.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2010 р. м. КиївК-20658/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоодеського відділення Братської міжрайонної державної податкової інспекції в Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 у справі № 15/444/05 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Фермерського господарства «Сейм»

до Новоодеського відділення Братської міжрайонної державної податкової інспекції в Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2005 в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.07.2004 № 0000822301/0 відмовлено з посиланням на те, що позивачем пропущений встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 рішення суду першої інстанції скасоване, позов задоволений: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Новоодеському районі Миколаївської області від 26.07.2004 № 0000822301/0 скасоване з тих підстав, що податковим органом не взяті до уваги дані бухгалтерського обліку, відповідно до яких операції з реалізації корів у березні 2004 року не здійснювались; строк звернення до суду, встановлений частиною 2 ст. 99 КАС України, не пропущений, оскільки спірне рішення до звернення позивача до суду оскаржувалось ним в адміністративному порядку.

В касаційній скарзі Братська МДПІ в Миколаївській області, яка є правонаступником ДПІ у Новоодеському районі, просить скасувати постанову апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 цієї статті).

Висновок суду першої інстанції про те, що пропуск строку на звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін, відповідає положенням частини 1 ст. 100 КАС України.

Разом з тим, висновок про пропуск позивачем строку на звернення з адміністративним позовом не ґрунтується на встановлених обставинах справи та правильному застосуванню зазначеної норми процесуального права.

Так, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на звернення з адміністративним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірне податкове повідомлення-рішення отримане позивачем 26.07.2004, звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним цього податкового повідомлення-рішення 08.11.2005 відбулося поза межами строку, встановленого частиною 2 ст. 99 КАС України.

Однак, КАС України набрав чинності з 1 вересня 2005 року. До цього часу порядок звернення субєктів підприємницької діяльності до суду з позовами про визнання недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування, як субєктів владних повноважень, визначався Господарським процесуальним кодексом України, норми якого не визначали строк звернення до суду з такими позовами. За аналогією закону таким строком вважався загальний строк позовної давності, встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що на дату набрання чинності КАС України позивач не пропустив встановлений строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, він мав право звернутися до суду з адміністративним позовом за правилами, передбаченими цим Кодексом, протягом річного терміну з дати набрання чинності цим Кодексом.

З врахуванням викладеного, висновок суду апеляційної інстанції щодо звернення позивача до суду з адміністративним позовом в межах встановленого законом строку, та відсутність підстав, передбачених частиною 1 ст. 100 КАС України, для відмови в позові є таким, що відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.

ДПІ у Новоодеському районі Миколаївської області проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства фермерським господарством «Сейм»за період з 01.07.2002 по 01.04.2003, за результатами якої складений акт від 26.07.2004 № 78/23-0121/20895559 та прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7000,00 грн. (в т.ч. 5000,00 грн. основний платіж та 2000,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Згідно висновку акту перевірки фермерським господарством «Сейм» порушений пункт 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) внаслідок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість в березні 2004 року операції з продажу 6 племінних корів на суму 30000,00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання на 5000,00 грн.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, правильного виходив з того, що факт реалізації 6 племінних корів на суму 30000,00 грн. не може бути встановлений на підставі письмових пояснень голови фермерського господарства «Сейм», а надані виписки із журналу проводок за березень 2004 року, виписки із карток рахунків «211», «109», виписки з касових книг за 17.03.2004, 19.03.2004 підтверджують доводи позивача про відсутність факту продажу зазначених корів (а.с. 36-38).

З огляду на викладене, донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоодеського відділення Братської міжрайонної державної податкової інспекції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2006 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписО.В.Карась

підписМ.І.Костенко

підписА.О.Рибченко

підписО.І.Степашко