Ухвала суду № 12391368, 11.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2010 р. м. КиївК-12469/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І.

при секретарі Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Катіон» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 у справі № 15/289-НА Господарського суду Хмельницької області

за позовом відкритого акціонерного товариства «Катіон»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2007 позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.04.2007 № 0001191503/0/3481 про зобовязання ВАТ «Катіон»сплатити штраф у сумі 245025,00 грн., накладений на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) за сплату узгоджених сум податкових зобовязань за платежами з податку на землю з порушенням граничних строків; рішення від 19.04.2007 № 000001190/0/3480 про нарахування пені в сумі 84603,29 грн. на підставі ст. 16 вказаного Закону.

Судове рішення першої інстанції вмотивоване тим, що Законом № 2181-ІІІ запроваджена відповідальність за порушення платником податків граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань, встановлених саме цим Законом, а не іншими законами про оподаткування, тоді як відповідальність за порушення строків сплати податку за землю передбачена статтею 25 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 № 2535-XII (далі Закон № 2535-ХІІ) у вигляді пені; а Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій не передбачено нарахування пені у звязку із несвоєчасним погашенням податкового зобовязання шляхом прийняття рішень, оскільки остання не є штрафною (фінансовою) санкцією.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 рішення суду першої інстанції скасоване, в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що штрафна санкція та пеня нараховані спірними рішеннями правомірно.

В касаційній скарзі ВАТ «Катіон» просить скасувати постанову апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

17.04.2007 ДПІ у м. Хмельницькому проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобовязань по земельному податку за період 2004 2006 роки, за результатами якої складений акт перевірки № 2442/15-3/05470288, відповідно до якого ВАТ «Катіон» порушений підпункт 5.3.1 пункт 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ у звязку із простроченням підприємством граничного строку сплати сум податкового зобовязання по земельному податку за розрахунком та прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.04.2007 № 0001191503/0/3481.

19.04.2007 прийняте рішення від 19.04.2007 № 000001190/0/3480 про нарахування пені в сумі 84603,29 грн. на податковий борг, що утворився у позивача із земельного податку за 2004 2006 роки.

Відповідно до пункту 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму податку у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Абзацом 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону розмежовує строки подання податкових декларацій в залежності від базового податкового (звітного) періоду, яким згідно абзацу шостого цього підпункту визначено перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку встановлюються Законом № 2535-ХІІ.

Земельний податок, згідно із частиною 1 ст. 17 Закону № 2535-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV) сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.

Пунктом 8 статті 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»від 23.12.2004 р. N 2285-IV щодо строків сплати земельного податку платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) зупинено, базовим податковим (звітним) періодом для сплати земельного податку визначено календарний місяць.

Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону № 2535-ХІІ (в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, фактично базовим податковим (звітним) періодом для сплати земельного податку визначено календарний місяць, відповідно встановлені цими законами строки сплати земельного податку фактично співпадають по тривалості із строком, встановленим підпунктом «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ для сплати самостійно узгодженої платником податків суми податкового зобовязання з податків, зборів (обовязкових платежів), для яких встановлений базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що з огляду на межі застосування Закону № 2535-ХІІ та принцип превалювання спеціальної норми над загальною Закон № 2181-ІІІ є спеціальним законом, що регулює, зокрема, порядок сплати сум податкових зобовязань, без виключення щодо окремих податків, зборів (обовязкових платежів) згідно встановленої в державі системи оподаткування, оскільки будь-яких застережень з цього приводу цей Закон не містить. Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.7 ст.17 Закону № 2181-ІІІ встановлена цим підпунктом відповідальність у вигляді штрафу встановлена за несплату платником податків узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (підпункт 16.1.1 пункт 16.1 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ).

Враховуючи викладене, з огляду на спеціальний статус норм Закону № 2181-ІІІ, суд першої інстанції помилково послався на статтю 25 Закону № 2535-ХІІ як на норму, що передбачає виключну відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку за землю у вигляді пені, а відтак донарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та рішення штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання із земельного податку, нарахування пені є правомірним.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Катіон»залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписО.В.Карась

підписМ.І.Костенко

підписА.О.Рибченко

підписО.І.Степашко