Рішення № 123901725, 19.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 рокуСправа №160/28161/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.10.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду його роботи з 14.11.1988 року по 15.09.1994 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду його роботи з 14.11.1988 року по 15.09.1994 року та здійснити відповідний перерахунок його пенсії, починаючи з 21.04.2024 року, а також нарахувати та провести відповідну виплату недоотриманої суми пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058). Загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 роки 12 днів. Водночас, до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 14.11.1988 по 15.09.1994 року. Не погоджуючись з неврахуванням відповідачем означеного періоду його роботи, позивач звернувся із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Проте 24.10.2019 листом за вих.№7810/В-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 14.11.1988 по 15.09.1994 року оскільки запис у його трудовій книжці №25 про звільнення 15.09.1994 завірено печаткою УРСР. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що порушує право на отримання пенсії в належному розмірі позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.11.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач станом на 19.12.2024 року правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідноіз ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

21.10.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо розрахунку загального страхового стажу

24.10.2019 листом за вих.№7810/В-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 14.11.1988 по 15.09.1994 року оскільки запис у його трудовій книжці №25 про звільнення 15.09.1994 завірено печаткою УРСР. Так, відповідач посилався на те, що 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР прийняла Акт проголошення незалежності України - документ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави - України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.1993 №538 «Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України» було зобов`язано всі господарюючи суб`єкти, на які поширюється дія Закону України «Про державну статистику» до 1 жовтня 1993 року подати відповідному органу статистики заповнену реєстраційну карту для включення даних до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України для забезпечення єдиних принципів ідентифікації усіх господарюючих суб`єктів при їх взаємодії у межах інформаційного простору України. В даних Державного реєстру зазначається ідентифікаційних код господарюючого об`єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України. Отже, враховуючи факт застосування при заповненні трудової книжки у 1994 році печатки неіснуючої держави - «УРСР» - зазначений стаж роботи не було зараховано до загального страхового стажу при призначенні пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи позивача з 14.11.1988 по 15.09.1994, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗаконуза даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно дост. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ(далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідност. 62 Закону № 1788-ХІІосновним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, у відповідності дост. 48 Кодексу законів про працю Українитрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

З трудової книжки позивача ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 вбачається, що позивач працював у період з 14.11.1988 по 15.09.1994 року Дніпропетровське спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажне управління треста «Укрспецремстроймонтаж» (з 29.03.1990 - Дніпропетровське спеціалізоване ремонтно-будівельне та монтажне управління треста «Укркомунекологія», з 21.06.1991 спеціалізоване управління «Дніпропетровськкомунекологія» Держжитлкомунхоза УРСР) водієм 2 класа (наказ №117-к від 11.11.1988, наказ 25-к від 13.09.1994).

Судом також встановлено, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком не зарахував до його страхового стажу вказаний період посилаючись на наявність відбитків печатки УРСР на записі при звільненні.

Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Положення пункту 1.5 Інструкціївказують, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюютьсяпостановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.

Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку чи інвалідності на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування спірних періодів трудового стажу позивача, вказаного у його трудовій книжці з підстав наявності відбитка печатки УРСР.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Відповідач відмовляючи у зарахуванні спірного періоду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи з 14.11.1998 по 15.09.1994, оскільки такий підтверджуються відомостями трудової книжки ОСОБА_1 , тому підлягає зарахуванню відповідачем.

Суд критично ставиться до обґрунтувань відповідача щодо незарахування окремих періодів через наявність у трудовій книжці відбитка печатки УРСР. На думку суду, та обставина, що підприємство не замінило свою печатку новою після припинення СРСР, не робить документи, які засвідчені нею, неправдивими. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 Справа № 275/615/17 (К/9901/768/17).

Враховуючи відсутність у позивача відповідальності за ведення трудової книжки, яку в установленому законодавством порядку покладено на роботодавця, суд вважає безпідставними доводи відповідача про незарахування періоду роботи позивача з 14.11.1988 по 15.09.1994 року через наявності відбитка печатки УРСР на записі про звільнення.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду його роботи з 14.11.1988 року по 15.09.1994 року, та зобов`язаннявідповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду його роботи з 14.11.1988 року по 15.09.1994 року та здійснити відповідний перерахунок його пенсії, починаючи з 21.04.2024 року, а також нарахувати та провести відповідну виплату недоотриманої суми пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що рішення відповідача про відмову у здійсненні перерахунку пенсії прийнято всупереч Конституції України та чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 968,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 6481-7568-0461-0349 від 21.10.2024.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 193,241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду його роботи з 14.11.1988 року по 15.09.1994 року

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду його роботи з 14.11.1988 року по 15.09.1994 року та здійснити відповідний перерахунок його пенсії, починаючи з 21.04.2024 року, а також нарахувати та провести відповідну виплату недоотриманої суми пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець