Рішення № 123897160, 27.11.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13489/24

провадження № 2/753/7840/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарями судового засідання Долею М.А.,Пічкур А.С.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, у якій позивач просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем - батьком ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін у зареєстрованому шлюбі народилась донька - ОСОБА_3 . В червні 2022 року шлюб між сторонами розірвано, а фактично подружжя припинило проживати разом з грудня 2021 року. З того часу спільна донька сторін постійно проживає з батьком, який майже три роки самостійно виховує доньку, утримує її, забезпечує усім необхідним для нормального та всебічного розвитку. Мати доньки проживає окремо, однак висловлює наміри забрати дитину та переїхати проживати закордон, про що повідомляла як позивачу, так і іншим родичам. Оскільки донька не бажає проживати з матір`ю та виїжджати для проживання закордон, позивач звертається до суду з вимогою про визначення місця проживання спільної доньки з ним задля забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Ухвалою від 12.08.2024 провадження в справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 15.10.2024 протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по.

21.10.2024 до суду надійшов Висновок Служби про визначення місця проживання дитини (далі Висновок).

У судовому засіданні 13.11.2024 заслухано вступне слово позивача, досліджено письмові докази, допитано двох свідків, оголошено перерву для виклику свідка та з`ясування думки дитини.

У судовому засіданні 27.11.2024 судом допитано свідка, в присутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації з`ясовано думку дитини, долучено до матеріалів справи копію протоколу серії ЕПР1 № 133968 від 21.09.2024, складений відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копію Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.09.2024 щодо ОСОБА_2 , суд видалився до нарадчої кімнати.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, допитавши свідків, з`ясувавши думку дитини, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 22.06.2022, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 .

Дитина разом з батьком мають зареєстроване місце проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить позивачу. В квартирі створені всі умови для проживання та гармонійного розвитку дитини, для дитини обладнано окрему кімнату, яка має необхідні меблі, спортивний куточок, одяг, взуття, книги та підручники в достатній кількості.

ОСОБА_3 навчається у 5-В класі Ліцею № 176 імені Мігеля де Сервантеса Сааведри Дніпровського району м. Києва, також відвідує Дитячо-юнацьку спортивну школу «Аквалідер», за місцем навчання характеризується позитивно.

Батько дитини здоровий, до кримінальної відповідальності не притягувався, незнаної чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває, офіційно працевлаштований.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що є батьком позивача, раніше батьки домовились, що дитина буде проживати у кожного з ним почергово, на разі йому невідомо чи дотримуються батьки цієї домовленості. Онуку він бачить часто, вона навчається в школі, що розташована неподалік місця проживання свідка, займається спортом, її забирає з басейну син, іноді невістка. Останній раз він бачив невістку, здається, влітку, ОСОБА_2 йшла з онукою після басейну.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є батьком відповідача, онука живе з батьком, матір іноді проводить час з донькою. Зі слів онуки йому відомо, що вона хоче проживати з батьком.

Свідок ОСОБА_9 вказала, що вона є сусідкою позивача та його дитини, їхні діти вчаться в одному класі. ОСОБА_1 разом з донькою в школі на всіх батьківських зборах, на гуртки водить доньку також позивач. Під час перебування в укритті під час повітряних тривог, ОСОБА_3 завжди з батьком, матір з ними ніколи не було.

Сама ОСОБА_3 під час з`ясування її думки у судовому засіданні повідомила суду, що постійно проживає з батьком, який водить її до шкоди та на секції, мама проживає окремо, іноді водить її на плавання. Останній раз бачилась з нею влітку, спілкування в основному по телефону, іноді мама пропонує проживати з нею, однак ОСОБА_3 бажає проживати з татом, їй з ним подобається, за місцем проживання в неї повністю влаштоване життя, поруч школа, басейн, друзі та рідні, мама періодично змінює місце проживання.

21.09.2024 відносно ОСОБА_2 складено протокол серії ЕПР1 № 133968 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.09.2024, ОСОБА_2 перебувала у стані наркотичного сп`яніння внаслідок вживання канабісу.

У відповідності до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку із наданою позивачем інформацією про складений відносно відповідача протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом досліджено веб-сайт Судової влади України з метою встановлення обставин, які мають значення при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини.

Згідно відомостей з порталу Судової влади України, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП станом на день ухвалення рішення не розглянута.

За своєю суттю дані спірні правовідносини є сімейними відносинами, які регулюються положеннями Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Правовідносини батьків щодо визначення місця проживання дитини врегульовані статтею 160 СК України, частина 1 якої визначає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 цього Кодексу передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

У зв`язку із зазначеним при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 постійно проживає з батьком, який турбується про неї, забезпечує всім необхідним, сприяє її розвитку та піклується про її здоров`я, спокій, безпеку, а також виховує її в атмосфері тепла та любові.

Так, ОСОБА_3 після того, як мати почала проживати окремо, почергово проживала у кожного з батьків, однак в часом почала постійно проживати з батьком, який створив усі належні умови для проживання та гармонійного розвитку доньки, бере участь у її навчанні, цікавиться її досягненнями у спорті та підтримує її у цьому, матеріально її забезпечує, одночасно, не чинить жодних перешкод у спілкуванні з матір`ю. Як пояснила сама ОСОБА_3 , матір періодично піднімає питання щодо проживання доньки разом з нею, однак вона бажає надалі проживати з батьком. Свідки також підтвердили значну участь батька у житті ОСОБА_3 , який водить її на плавання, бере участь у всіх батьківських зборах, перебуває з донькою в укритті під час повітряних тривог.

Таким чином, оскільки у батька наявні всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини, зважаючи, на фактичне постійне проживання ОСОБА_3 з ним, відомості про прихильність доньки до батька, проживання з ним у сприятливій для зростання атмосфері любові, турботи, захисту, суд дійшов висновку про доцільність подальшого проживання малолітньої ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , що сприятиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд звертає увагу на те, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком, не позбавляє батьківських прав та не звільняє ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати. Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком задовольнити.

Визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , мобільний номер НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 , мобільний номер НОМЕР_4 .

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37397237, місце знаходження 02160 м. Київ, Харківське шосе, 4-А, електронна адреса dniprssd@kmda.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 16.12.2024.