Ухвала суду № 123893645, 13.12.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/27175/24

Провадження №1-в/127/673/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

представника установи ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13, в м. Вінниці, подання начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_9 стосовно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло подання начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_9 стосовно засудженого ОСОБА_6 про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Подання мотивоване тим, що засуджений на дату звернення до суду відбув двадцять шість років п`ять місяців шість днів призначеного строку покарання, має два заохочення, допустив чотири порушення встановленого режиму, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, на виробництві установи не працевлаштований, неконфліктний, в скоєному розкаюється, висловлює позитивні наміри на життя, тому рішенням комісії з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

В судовому засідання представник установи ОСОБА_8 підтримав подання начальника установи, просив замінити ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення на покарання у виді позбавлення волі на певний строк з мотивів викладених у поданні, зазначив, що засуджений став на шлях виправлення, своїм ставленням до праці та навчання довів, що йому може бути замінено покарання.

Засуджений ОСОБА_6 підтримав подання, зазначив, що став на шлях виправлення, усвідомив вчинені дії та покаявся, постійно приймає участь у християнських заходах та за весь час відбування покарання довів своє виправлення.

Захисник ОСОБА_7 просила суд задовольнити подання, оскільки засуджений має два заохочення, неконфліктний, дотримується ввічливих взаємовідносин з персоналом, дбайливо ставиться до майна установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, загальноосвітній рівень підвищує шляхом самоосвіти, має стійкі соціальні зв`язки, шляхом зустрічей під час побачень, телефонних розмов, отримує посилки, на профілактичному обліку не перебуває, шкідливих звичок не має, бажає змінити своє життя, має позитивні плани на майбутнє.

Прокурор ОСОБА_5 зазначив, що клопотання є необґрунтованим та немотивованим, підстави для задоволення відсутні, оскільки ОСОБА_6 за період відбування покарання характеризується посередньо, крім двох заохочень має чотири стягнення, є проблеми з працевлаштуванням, крім того, просив звернути увагу на характер вчинених засудженим кримінальних правопорушень, тому просив відмовити в задоволенні подання.

Заслухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали подання та особову справу засудженого, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що вироком Хмельницького обласного суду від 20.10.1997 ОСОБА_6 засуджений за частиною четвертою статті 117, частиною другою статті 118, пунктами «е», «ж» та «і» статті 93, частиною першою статті 42, статтею 43 КК в редакції 1960 року до покарання у виді смертної кари розстрілу.

Ухвалою Верховного Суду України від 22.07.1999 зазначений вирок залишений без змін.

Ухвалою Хмельницького обласного суду від 04.07.2000 покарання у виді смертної кари ОСОБА_6 замінене на довічне позбавлення волі.

З матеріалів особової справи засудженого встановлено, що ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, мали місце обставини, що обтяжували його покарання, раніше був засуджений та вчинив злочин під час іспитового строку, має стабільні соціальні зв`язки з рідними та близькими, деякою мірою не бере відповідальності за вчинені дії на себе, стверджує, що скоював вбивство, однак зґвалтування не вчиняв, за період відбування покарання не було зафіксовано спроб втечі, протягом останніх пів року вчиняв порушення режиму тримання, протягом перебування в установі отримував догану, має два заохочення, бажає змінити своє життя, на профілактичному обліку не перебуває.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Призначене ОСОБА_6 покарання у вигляді довічного позбавлення волі відповідає положенням та нормам КК України.

Частиною 1 ст. 64 КК України визначено, що довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не знайде можливим застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81,82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Згідно ч. 1 ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати не відбутого строку покарання, призначеного вироком.

Відповідно ч.3 ст. 82 КК України, заміна не відбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

На підставі ч. 5 ст. 82 КК України, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Вимогами п. 2 та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» №2 від 26 квітня 2002 р. визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії.

Згідно положень п. 17 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 р., суду слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребі у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Також Міністерством юстиції України відповідно до наказу №294/5 від 19.01.2023 року було затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого» згідно з ч. 1 Порядку зазначається, що цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким (далі - заміна покарання) відповідно до статей 81,82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.

У відповідності до ч. 3 Порядку адміністрація установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого статтями 81,82 Кримінального кодексу України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання та надіслати клопотання до суду щодо можливості представлення засудженого до заміни покарання у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Разом з поданням до суду надаються документи, перелік яких встановлений пунктом 9 розділу VI Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року № 847/5, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 року за № 957/21269 (далі - Інструкція), та висновок щодо ступеня виправлення засудженого (далі - висновок), форма якого наведена в додатку до Методики визначення ступеня виправлення засудженого.

Згідно з ч. 8 Порядку передбачається, що засуджений до довічного позбавлення волі додатково до подання щодо можливості представлення його до заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк повинен подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації (далі - індивідуальний план), форма якого затверджується Міністерством юстиції України. Індивідуальний план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженого після звільнення. Індивідуальний план складається засудженим до довічного позбавлення волі разом з начальником відділення СПС у термін не більше ніж 15 календарних днів після завершення проведення оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення у двох примірниках. Один примірник зберігається у засудженого, другий - у начальника відділення СПС. Стан його виконання перевіряється заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи кожні шість місяців, про що робиться відповідна відмітка.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що подання задоволенню не підлягає, оскільки у суду відсутні дані про виправлення засудженого, оскільки ОСОБА_6 за час відбування покарання характеризується посередньо, допускав порушення режиму відбування покарання, не працевлаштований, вину у вчиненому визнав частково, тому вказані обставини не можуть свідчити, що він став на шлях виправлення.

Також, не було подано до суду індивідуального плану в якому б було визначено заходи, здійснення яких, у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк, дасть змогу засудженому усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації його після звільнення.

Враховуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд приходиться до висновку, що подання про заміну засудженому ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є передчасним та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81, 82 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_9 стосовно засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області на протязі семи днів з дня її оголошення, а засудженим який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: