Рішення № 123889717, 16.12.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23729/24-ц

пр. 2-6481/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Романенко Ю.О.

за участі:

представника позивача - Хомича І.О.

представника третьої особи - Яценко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , 1940 року народження, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 20 лютого 2012 року, яким заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, все те, на що вона за законом мала би право і що їй належало би на момент смерті.

ОСОБА_3 ніколи не повідомляла ОСОБА_1 про складання заповіту, про її смерть та заповіт він дізнався випадково вже після закінчення встановленого строку для прийняття спадщини, у зв`язку із чим 28 грудня 2020 року звернувся до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Через відсутність оригіналу заповіту нотаріус підготував відповідний запит на отримання дублікату заповіту, який отриманий ним 12 січня 2021 року.

Разом з тим, постановою Першої Київської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 812/02-14 від 04 лютого 2021 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру після смерті померлої ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 21 лютого 2024 року Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року - скасовано. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2024 року залишено в силі.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року позивач 05 квітня 2024 року звернувся до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі вказаного свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлої ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки правовстановлюючи документи втрачено, позивач позбавлений можливості отримати дублікат, просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 31 травня 2024 року у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

1 серпня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 01 серпня 2024 року витребувано у державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Тетяни Михайлівни копію спадкової справи № 640/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

13 вересня 2024 року на виконання ухвали суду від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшла копія матеріалів спадкової справи №640/2020.

23 липня 2024 року від адвоката Яценко О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року у задоволенні клопотання представника третьої особи - Яценко О.В. про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року у задоволенні клопотання представника третьої особи - Яценко О.В. про зупинення провадження у справі - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з наведених в ньому підстав.

Представник третьої особи позов не визнала, у задоволенні позову просила відмовити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, які підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , 1940 року народження, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 20 лютого 2012 року, яким заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, все те, на що вона за законом мала би право і що їй належало би на момент смерті.

Так після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що постановою Першої Київської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 812/02-14 від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру після смерті померлої ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: від 21 лютого 2024 року Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року - скасовано. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2023 року залишено в силі.

На виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 квітня 2024 року позивач 05 квітня 2024 року звернувся до державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Кароєвої-Яремчук Т.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 2024 року позивачу відмовлено у видачі вказаного свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлої ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Через відсутність правоустановчих документів на нерухоме майно, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, позивач змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності зареєстровано за ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно положень пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, в установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно ст. 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що право на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 3 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із угод.

Відповідно до положень ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, статті 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, суд вважає доведеними наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 392, 1216, 1217, 1233, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, п.23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хомич Іван Олександрович до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

Відповідач: Київська міська рада (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141).

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено 19 грудня 2024 року.

Суддя О.Л. Бусик