Рішення № 123887810, 19.12.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19648/24

провадження № 2/753/10337/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Мицик Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості,-

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення 3 % річних, на підставі ст. 625 ЦК України за період з 15.06.2017 по 15.09.2017.

Позовна заява обґрунтована наступним.

19.09.2007 між ЗАТ «ОТП банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/326/2007.

19.09.2007 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено два договори поруки між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 № SR-009/328/2007/01 та № SR-009/328/2007/02.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна», як правонаступник ЗАТ «ОТП Банк» звернулось до суду.

19.12.2013 рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/11409/13-ц ухвалено рішення, яким на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором № ML-009/326/2007 в розмірі 196 114,54 швейцарських франків, що еквівалентно 1 736 420,69 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та неустойку в розмірі 6 136 630,21 грн, що разом складає 7 873 050,90 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» судові витрати.

15.06.2022 постановою Київського апеляційного суду м. Києва у цивільній справі № 753/11409/13-ц, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2013 змінено в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № ML-009/326/2007, вказавши, що розмір заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» становить 137 242,92 швейцарських франків - заборгованості по кредиту, 8 514,95 швейцарських франків - пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків з користування кредитом, а також 75 грн штрафу.

19.01.2023 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу № 190123-К, відповідно до умов якого відбулась передача права вимоги за кредитним договором від 19.09.2007 № ML-009/326/2007.

20.01.2023 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за Договором іпотеки (майнова порука) № PLC-009/326/2007.

20.02.2023 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Діджи Фінанс» у справі № 753/11409/13-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачами, позивач на підставі ст. 625 ЦК України за період з 15.06.2017 по 15.09.2017 нарахував 3 % річних у сумі 1 049,06 Швейцарських франків, що еквівалентно 50910,90 грн на час здійснення розрахунку, що є предметом позовних вимог.

Згідно відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.10.2024, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі отримали ухвалу про відкриття провадження та позовну за`яву з додатками, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Будь-яких письмових заяв від відповідачів не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості достеменно встановити їх правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17 відсутність відзиву на позов не є визнанням позовних вимог та не означає доведеність позовних вимог.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, вивчивши матеріали справи, установив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

19.09.2007 між Закритим акціонерним товариством «ОТП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML-009/326/2007.

19.09.2007 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договори поруки між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 № SR-009/328/2007/01 та № SR-009/328/2007/02.

19.12.2013 рішенням Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/11409/13-ц ухвалено рішення, яким на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто солідарно зі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованість за кредитним договором № ML-009/326/2007 в розмірі 196 114,54 швейцарських франків, що еквівалентно 1 736 420,69 грн за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості та неустойку в розмірі 6 136 630,21 грн, що разом складає 7 873 050,90 грн. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» судові витрати.

15.06.2022 постановою Київського апеляційного суду м. Києва у цивільній справі № 753/11409/13-ц, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2013 змінено в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № ML-009/326/2007, вказавши, що розмір заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» становить 137 242,92 швейцарських франків - заборгованості по кредиту, 8 514,95 швейцарських франків - пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків з користування кредитом, а також 75 грн штрафу.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.02.2023 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) у справі № 753/11409/13-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачам за період з 15.06.2017 до 15.09.2017 на розмір заборгованості за кредитом (137 242,92 швейцарських франків) нараховано 3% річних, що становить 1 049,06 Швейцарських франків.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідачами не спростовано наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, а тому, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в рівних частках в розмірі 807,47 грн з кожного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з відповідачів на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 11 від 12.02.2024, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», Додаткову угоду № 20 від 25.09.2024 року до Договору № 11, детальний опис наданих послуг від 01.10.2024 р., загальна вартість яких складає 15 000,00 грн, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 03.10.2024.

Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішеннівід 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до правового аналізу обставин спірних правовідносин, написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні без виклику сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 15000,00 грн витрат на правничу допомогу, які включають у себе гонорар успіху в сумі 5000,00 грн, є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт в інтересах позивача, не відповідає критеріям розумності їхнього розміру.

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 6 000,00 грн.

Керуючись нормами ст. 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 3% річних за період з 15.06.2017 по 15.09.2017 у розмірі 1 049,06 Швейцарських франків.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 807,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 807,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 807,47 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. І.Сікорського, буд. 8, оф. 34.

Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач-3: ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Суддя Ю.С.Мицик