Рішення № 123887762, 18.12.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17933/24

провадження № 2/753/9697/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К. розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту- відповідач, ОСОБА_1 )про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.12.2023-100003365. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 11 000 грн. строком на 42 дні за процентною ставкою - 2 % в день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, в свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 16.09.2024 утворилася заборгованість у розмірі 15 000 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 220 грн., по процентам у розмірі 10 780 грн., чим порушено права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», тому позивач змушений звернутися в суд з даним позовом.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09.10.2024 року відкрито провадження у справі за даним позовом в порядку спрощеного провадження.

29.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, розрахунок заборгованості позивача не відповідає ЗУ «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», також позивачем не надані докази наявної заборгованості відповідача. Нарахована сума позивачем за розрахунково-касове обслуговування є незаконною відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів». Позовна заява не містить в собі доказів нарахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача та доказів на відкриття рахунку на його ім`я.

Представником позивача, подано відповідь на відзив, в якому останній заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на наступні обставини. 04.12.2023 між сторонами було укладено кредитний договір відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Кредитний договір № 04.12.2023-100003365 підписаний відповідачем електронним підписом. З вказаного договору вбачається підписання його сторонами. Зокрема, підпис відповідача підтверджується зазначенням в договорі одноразового ідентифікатора «Е891», який був використаний відповідачем для підписання такого кредитного договору.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують ту обставину, відповідач не підписував кредитний договір. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс- коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами. Ідентифікація позичальника як споживача фінансових послуг на веб сайті товариства проведена відповідно до закону, оскільки відповідач передав кредитору персональні дані паспорта, ідентифікаційного номера, дані банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номер телефону, адресу електронної пошти.

Відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківський рахунок відповідача на реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11XX-XXXX- 4601(який прописано у Заявці до Договору, що є невід\ємною частиною цього Договору), що підтверджується квитанцією про отримання коштів та відповіддю ПАТ КБ «Приват Банк». Доказів протилежного, відповідачем не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Наявна заборговність підтверджуєтся умовами кредитного договору, а саме: Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 11 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 04.12.2023 та не заперечується Відповідачем, строком на 42 дні. 14.02.2024 - Відповідач часткового погасив тіло кредиту шляхом перерахвання 6 800 грн.00 коп. Що ще раз свідчить про прийняття Відповідачем умов Договору. На теперішній час існує заборгованість у розмірі 15 000 грн. 00 коп. по тілу кредиту в розмірі 4 220 грн. 00 коп. та по процентам в розмірі 10 780 грн. (копія детального Розрахунку додається).

Щодо порушення права Відповідача як споживача зазначаємо наступне Кредитний договір № 04.12.2023-100003365 стано м на 29.10.2024 в судовому порядку недійсним в цілому чи в окремій його частині в судовому порядку не визнавався, тому Відповідач не позбавлений права звернутися до суду з відповідною позовною вимогою, в порядку передбаченому чинним законодавством. Просив позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 грудня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04.12.2023-100003365. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 11 000 грн. строком на 42 дні за процентною ставкою - 2 % в день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Підписавши заявку, ОСОБА_1 підтвердив, що дана заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою він ознайомився 04.12.2023 за посиланням https://sgroshi.com.ua/rozkritta-informacii згідно ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію" та Закону України "Про споживче крежитування", позичальник підтвердив, що він ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів /а.с. 10-12/.

Відповідно до даних переказу, квитанція № 2399706709 від 04.12.2023 відповідачу було перераховано 11 000 грн. за Кредитним договором № 04.12.2023-100003365 від 04.12.2023, що свідчить про виконання Товариством умов /а.с. 31/.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за Кредитним договором № 04.12.2023-100003365 від 04.12.2023, заборгованість ОСОБА_1 складає 15 000 грн., з якої: 4 220 грн. - основний борг, 10 780 грн. - проценти, при цьому зазначається, що проценти по кредиту нараховані за період з 04.12.2023 по 14.01.2023 /а.с. 25/.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір був укладений в електронній формі, а тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно положень ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1,2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за Кредитним договором № 04.12.2023-100003365 від 04.12.2023, ОСОБА_1 складає 15 000 грн., з яких: 4 220 грн. - основний борг, 10 780 грн. - проценти, при цьому зазначається, що проценти по кредиту нараховані за період з 04.12.2023 по 14.01.2024.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилається на те, що позивачем не доведено факт отримання грошових коштів на його рахунок і докази надані представником позивача стосовно перерахування кредитних коштів є неналежними, проте відповідач в обґрунтування своїх заперечень зворотного не довів та не надав суду доказів стосовно не отримання даних коштів, зокрема банківської виписки з карткового рахунку на який були перераховані кошти або відсутність такого нарахування. Відповідач, будучи обізнаним з умовами договору, погодився з запропонованими умовами та підписав договір шляхом електронного підпису, а тому погодився на умови, які були запропоновані товариством. Посилання відповідача щодо неправомірності розрахунково-касового обслуговування, то відповідачем дана вимога в судовому порядку не оспорювала ся і останній не звертався до суду з позовом про захист прав споживачів.

Оцінюючи належність, допустимість а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягає судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр`до Довгай Романа Борисовича про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833 заборгованість за Кредитним договором № 04.12.2023-100003365 від 04.12.2023 у розмірі 15 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього стягнути 17 422 /сімнадцять тисяч чотириста двадцять дві/ грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.12.2024.

Головуючий: