Ухвала суду № 123887701, 18.12.2024, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/359/24

НП: 1-кп/453/131/24

УХВАЛА

про повернення клопотання

18 грудня 2024 року місто Сколе

Сколівський районнийсуд Львівськоїобласті у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

після отримання клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатки ОСОБА_4 , про проведення за її участі в режимі відеоконференції судового засідання щодо розгляду обвинувального акта, складеного 05.03.2024 року відносно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000016 від 16.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.246 КК України, -

в с т а н о в и в:

Три окремі файли у форматі ZIP, PDF і WORD, в яких містяться матеріали клопотання адвокатки ОСОБА_4 про проведення судового засідання за її участі в режимі відеоконференції, зокрема, й один файл, що має свідчити про підписання усього вмісту цього клолтання відповідним кваліфікованим електронним підписом цієї адвокатки, всі перелічені файли в архівованому форматі ZIP надійшли одним електронним листом на офіційну електронну адресу Сколівського районного суду Львівської області 18.12.2024 року, клопотання було зареєстроване в діловодстві суду за вх. № ЕП-2059.

Дослідивши та проаналізувавши названі три файли, і їх зміст, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя є суддею суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

В силу положень ч. 4 ст. 336 КПК України, учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізнішеніж зап`ятьднів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження.

В силу ч. 1 ст. 35 КПК України, у суді функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує, зокрема, й реєстрацію вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху.

При цьому адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади, органи місцевого самоврядування реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) в добровільному порядку.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі та/або її окремих підсистемах (модулях) не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

В силу положень абц. 10 ч. 2 ст. 35 КПК України, процесуальні документи в електроннійформі можутьподаватися учасниками кримінального провадження до суду з використаннямЄдиної судовоїінформаційно-комунікаційноїсистеми та/або її окремих підсистем (модулів) у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Отож, чинним законодавством передбачено можливість подання процесуальних документів до суду, якими є і заяви, клопотання, скарги, в електронному вигляді, проте подання таких документів має здійснюватися через систему «Електронний суд».

Аналогічна позиція стосовно того, що «Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів, наведена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі за єдиним унікальним номером 9901/335/20 від 10.02.2021 року.

Слідчий суддя звертає увагу, що дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та модулю «Електронний кабінет» розпочато 01.06.2020 року відповідно до наказу ДСА України № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» від 01.06.2020 року. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року за № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідно до пункту 66 Положення про ЄСІТС, підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі III цього Положення (тобто модулі «Електронний кабінет», «Електронний суд» та «підсистема відео-конференцзв`язку»), починають функціонувати через 30 днів і з дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). У газеті «Голос України» від 04.09.2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; - «Електронний суд»; підсистема відео-конференцзв`язку. В свою чергу, відповідно до вимог пункту 25 вищевказаного Положення про ЄСІТС, процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом справ у суді можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд».

З урахуванням вищевикладеного, вищевказані три підсистеми (модулі) офіційно розпочали своє функціонування з 05.10.2021 року.

Згідно вимог пунктів 26 та 27 Положення про ЄСІТС, електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відео-файли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Положення КПК України не містять норм про можливість подачі до суду процесуальних документів в електронній формі, зокрема, у форматі WORD, JPG або PDF, шляхом їх надіслання на електронну пошту. Проте не виключається подання скарги за правилами КПК України, сформованої в системі «Електронний суд» та скріпленої електронним цифровим підписом (ЕЦП/КЕП), з урахуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Таким чином, надсилання процесуальних документів до Сколівського районного суду Львівської області в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету), та з обов`язковим використанням власного електронного підпису, що є імперативним обов`язком адвокатів.

Отож, альтернативою звернення учасників справи до суду із скаргами та/чи іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи та/або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через електронний кабінет «Електронний суд», а для адвокатів обов`язковість цього висвітлена через призму приписів ст. 35 КПК України, й в тому числі задля процесуальної визначеності, уникнення розгляду провадження, клопотання чи скарги у безладний спосіб, на що неоднократно звертав увагу Верховний Суд, зокрема, щодо методу першочергового звернення до суду (електронний чи паперовий), який передбачає подальший спосіб надсилання/отримання документів у справі, як між учасниками процесу так й між судом і учасниками.

Резюмуючи належить вказати, що адвокаткою ОСОБА_4 , було надіслано на офіційну електронну адресу суду одним листом три окремі файли у форматі ZIP, PDF і WORD, в яких міститься клопотання про проведення судового засідання за її участі в режимі відеоконференції, цей електронний документ було сформовано та було надіслано не за допомогою системи «Електронний суд», що дає підстави стверджувати, що названа адвокатка використала спосіб подання до Сколівського районного суду Львівської області, що не передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Поза тим, варто наголосити, що адвокаткою ОСОБА_4 , окрім як неналежного способу подання клопотання, не додержано положень ч. 4 ст. 336 КПК України, так, нею дане клопотання було подано не за п`ять днів до судового засідання, як того вимагає процесуальний закон, а за день до призначеного судового засідання, та без доказів надсилання іншим учасникам кримінального провадження копії клопотання.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірні держави користуються певною свободою розсуду. Хоча остаточне рішення щодо дотримання вимог Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року залишається за Судом (мається на увазі Європейський Суд з прав людини), до його завдань не входить заміна оцінки національних органів влади будь-якою іншою оцінкою того, що може бути кращою стратегією у цій сфері. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана… Обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, якщо воно не переслідує законну мету та якщо немає розумної пропорційності між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (пункт 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Абрамова проти України» від 18 грудня 2018 року, заява № 41988/08; пункт 78 рішення у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12 та інші).

Водночас, положеннями КПК України не регламентовано процедуру повернення клопотання із цих підстав.

За приписами ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені у ч. 1 ст. 7 вказаного Кодексу. Таким чином, належить постановити ухвалу про повернення скарги, оскільки це буде здійснено у межах механізму, передбаченого ч. 6 ст. 9 КПК України, та не виходитиме за межі процесуальних повноважень, передбачених нормами цього Кодексу.

Керуючись статтями 3, 9, 35, 336, 369-372, 376, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Повернути клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатки ОСОБА_4 , про проведення за її участі в режимі відеоконференції судового засідання щодо розгляду обвинувального акта, складеного 05.03.2024 року відносно ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000016 від 16.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Роз`яснити, що повернення клопотання не позбавляє заявника/представника заявника, права повторно звернутися із таким клопотанням до суду у передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством спосіб.

Ухвала суду, в силу ч. 2 ст. 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене у ч. 1 цієї статті.

Суддя ОСОБА_5