Постанова № 123884377, 17.12.2024, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/740/24

Номер провадження 2-а/298/5/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року с-ще Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Коваль А.Ю.

номер справи 298/740/24,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Великий Березний позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з вказаним вище позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 11 квітня 2024 року об 11.55 год. між с.Малий Березний та с.Мирча поліцейським СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 710393, якою накладено на позивача штраф у розмірі 510 гривень.

Позивач зазначив, що не згідний з означеною постановою та вважає її протиправною та безпідставною, наведені в постанові обставини не відповідають дійсності.

Стверджує, що працівник поліції не виконав вимог щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази у підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення, розгляд справи проведено без роз`яснення позивачу його прав передбачених законодавством.

Наголошується, що оскаржувана постанова порушує законні права та інтереси позивача, який не вчиняв правопорушення, та щодо якого проведено розгляд справи з порушенням нормКУпАП.

За вказаних обставин, позивач просить скасувати оскаржену постанову серії БАД №710393 від 11 квітня 2024 року.

Ухвалою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

9 травня 2024 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, згідно якого в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про скасування постанови справі про адміністративне правопорушення представник відповідача Олексій В.В. просив відмовити.

Вказується, що ГУНП в Закарпатській області не визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі, правопорушення вчинене позивачем, внаслідок чого було складено постанову серії БАД №710393 від 11 квітня 2024 року та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З посиланням на положенняп.1.9, 1.10, 9.8 ПДР, ч.2ст.122, ст.ст.9, 258, 222 КУпАП, п.11 ч.1ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", ст.14 Закону України «Про дорожній рух», Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженунаказом МВС України від 7 листопада 2015 року №1395, представник відповідача стверджує, що в силу законних підстав відповідачем було винесено постанову серії БАД №710393, складення постанови ґрунтувалось на нормах КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а твердження позивача про порушення ГУНП законодавства є безпідставними, необгрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Представнику позивача - адвокату Цуга Ю.Ю. направлено текст повідомлення про виклик в його електронний кабінет. Матеріали справи містять заяву представника позивача - адвоката Цуга Ю.Ю. про розгляд справи без участі позивача та його представника. У вказаній заяві зазначив, що позовну заяву підтримує,позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області, будучи належним чином повідомленим про час, місце та дату розгляду справи шляхом направлення тексту повідомлення про виклик в його електронний кабінет, у судове засідання не з`явився.

Згідно ч.4ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

З`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення на них відповідача, дослідивши та оцінивши докази, суд вважає, що позов належить задовольнити частково, зважаючи на таке.

Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №710393 від 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із означеним рішенням поліцейського, вважає себе невинним, а оскаржену постанову такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення наявності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість винесення ним постанови про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Оскарженою постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Виходячи із змісту оскарженої постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що 11 квітня 2024 року об 11 годині 55 хвилин між с. Малий Березний та с. Мирча водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, поза населеним пунктом, без ввімкнутого світла ближніх фар.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила №1306).

Частиною 2 ст.122 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п9.8 ПДР України під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: у колоні; на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком5.8назустріч загальному потоку транспортних засобів; на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; на транспортному засобі, що буксирує; у тунелях; на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар; в умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Як згадувалось вище, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки, будучи водієм, керував транспортним засобом, поза населеним пунктом, без ввімкнутого світла ближніх фар.

Разом з тим, суд не може вважати вказані обставини доведеними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки такі в матеріалах справи відсутні.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та знаходить, що за обставинами справи копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі відповідно до положень статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив. В той же час відповідач доказів протилежного суду не надав.

Суд встановив, що відповідач на виконання вимог ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України та ст.251 КУпАП не надав жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано належних, допустимих доказів в підтвердження порушення позивачем п.9.8 Правил дорожнього руху.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є лише оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм Правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що така постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскарженій постанові.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Між тим, така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, однак в розглядуваному випадку фіксування працівником поліції не здійснювалось.

Таким чином, на думку суду, лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в даній справі докази фіксації правопорушення відсутні.

Відповідачем - Головним управлінням Національної поліції у Закарпатській області, як суб`єктом владних повноважень, з огляду на те, що предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора СРПП ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, не доведено правомірності дій поліцейського та не надано обґрунтованих доводів прийняття останнім оскарженої постанови відповідно до норм КУпАП.

З огляду на вищезазначене та те, що відповідач по справі доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також правомірності дій поліцейського відповідно до ст.77 КАС України, не надав, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.

Таким чином, суд встановив те, що відповідач не довів факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, також не надав суду жодних доказів, які безпосередньо підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності. Як наслідок, відповідач не довів правомірності прийнятої постанови серії БАД №710393 від 11 квітня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що є підставою для її скасування.

При вирішенні даного спору суд застосовує спеціальні норми права, які містяться у ст.ст.9, 121, 251, 280 КУпАП, з урахуванням норм права, що містяться у ч. 2 ст. 19 Конституції України, та на окремі з яких вірно посилався позивач у позовній заяві.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує те, що ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору є задоволення позовних вимог сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі.

Така позиція суду повністю співпадає з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 липня 2020 по справі №524/6159/16-а.

Згідно даних квитанції №3591660017 від 16 квітня 2024 року позивачем при зверненні до суду з вищевказаним позовом на рахунок було сплачено судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Отже, судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 605 гривень 60 копійок, відповідно до ст.139 КАС України мають бути покладені на відповідача - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області.

Керуючись ст.ст.9, 10, 77, 90, 139, 243-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Постанову серії БАД №710393 від 11 квітня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, винесену поліцейським СРПП відділення поліції №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Закарпатській області, місцезнаходження: 88000, м.Ужгород, вул.Ф.Ракоці, 13, Закарпатської області, ЄДРПОУ 40108913.

Повне рішення суду складено 17 грудня 2024 року.

Суддя Зизич В.В.