Постанова № 12388136, 02.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010                                                                                           № 13/23-8/15-1/183

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Житлотеплоенерго Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2010

у справі № 13/23-8/15-1/183 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Меблева компанія України"

до                                                   1. Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Житлотеплоенерго"

                                                  2. Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м.Києві ради

          Приватне підприємство "Вест-К"

про                                                   стягнення 78186,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з‘явились

від відповідача-1 Дзюбак Т.А. – дов. № До7/2009/12/31-17 від 31.12.2009

Радчук Д.О. – дов. № До7/2010/05/31-2 від 31.05.2010

від відповідача-2 Макусь Н.П. – дов. від 01.04.2010

від третьої особи не з‘явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Меблева компанія України” (надалі – позивач) в січні 2006 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі філіалу «Житлотеплоенерго Київнерго» (надалі – відповідач-1, апелянт) та Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної у м. Києві ради (надалі – відповідач-2), у відповідності до якого просило стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в сумі 37590,62 грн., збитки у вигляді недоотриманого доходу в сумі 30595,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 13/23 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2006) позов було задоволено частково; стягнуто з АЕК „Київенерго” на користь ТОВ „Меблева компанія України” 37590,62 грн. збитків, 375,91 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2006 постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 та рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 13/23 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що господарський суд, покладаючи відповідальність щодо відшкодування шкоди на АЕК „Київенерго”, не зазначив, кому саме належать теплові мережі, які було пошкоджено, оскільки встановлення місця пошкодження є підставою покладення відповідальності на винну особу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2006 справу № 13/23 було прийнято до провадження та присвоєно їй № 13/23-8/15.

В процесі нового розгляду справи позивачем були подані уточнення позовних вимог (т.2, а.с.3), у відповідності до яких він просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 37590,62 грн., збитки у вигляді недоотриманого доходу в сумі 2294,67 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 у справі № 13/23-8/15 позов був задоволений частково; стягнуто з Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної у м. Києві ради на користь ТОВ „Меблева компанія України” матеріальну шкоду, завдану майну, в розмірі 37590,62 грн., збитки в сумі 2294,67 грн., 398,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 у справі № 13/23-8/15 рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 було скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з АЕК „Київенерго” на користь ТОВ „Меблева компанія України” матеріальну шкоду, завдану майну, в розмірі 37590,62 грн., збитків в сумі 2294,67 грн., 398,85 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові до Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної у м. Києві ради відмовлено; в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00 грн. у позові відмовлено; стягнуто з АЕК „Київенерго” на користь Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної у м. Києві ради 390,93 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2007 постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 та рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2007 у справі № 13/23-8/15 були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що для правильного вирішення спору та покладення відповідальності на винну особу, судам необхідно встановити місце пошкодження зовнішніх мереж, з‘ясувати джерело надходження води до приміщення позивача, при необхідності - призначити експертизу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2007 справу № 13/23-8/15 було прийнято до провадження та присвоєно їй № 13/23-8/15-1/183.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.10.2008 у справі № 13/23-8/15-1/183 було призначено судову технічну експертизу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.04.2010 до участі у справі № 13/23-8/15-1/183 в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Приватне підприємство „Вест-К”.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 13/23-8/15-1/183 позов задоволено; стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі «Житлотеплоенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Меблева компанія України” 37590,62 грн. – матеріальної шкоди, 30595,60 грн. – збитків у вигляді недоотриманого доходу, 10000,00 грн. – моральної шкоди, 781,86 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди, збитків у вигляді недоотриманого доходу та моральної шкоду підлягають задоволенню, оскільки згідно висновків судової експертизи прорив гарячої води стався внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу внутрішньоквартальної розподільчої мережі гарячого водопостачання, а транзитний трубопровід перебуває на балансі відповідача-1 (на якого покладено обов’язок його утримання та обслуговування), а тому саме він повинен відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду, а також збитки у вигляді недоотриманого доходу.

Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 29.07.2010 (з урахуванням доповнень до неї), у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 13/23-8/15-1/183 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до АЕК „Київенерго” відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом прийнято рішення при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, місцевим судом під час нового розгляду не надано належної оцінки діям (бездіяльності) відповідача-2, які полягали у неналежному утриманні належного йому майна (будівлі, в якому розташоване приміщення позивача). Крім того, відповідач-1 стверджує, що вимоги про стягнення суми збитків у вигляді недоотриманого доходу в розмірі 30595,60 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. під час попередніх розглядів цієї справи позивачем не заявлялись.

Від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого він проти доводів апелянта заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін як законне та обґрунтоване.

Представник апелянта (відповідача-1) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, рішення скасувати та в позові відмовити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Позивач своїм правом на участь представника у судовому засіданні не скористався. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа своїм правом на участь представника у судовому засіданні не скористалась.

У судовому засіданні 26.10.2010 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 02.11.2010.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідачів та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю „Меблева компанія України” (як орендарем) та Приватним підприємством „Вест-К” (як орендодавцем) був укладений договір оренди № 2 від 01.06.2005 (копія договору – т.1, а.с.7), на підставі якого позивач користувався нежитловим приміщенням площею 264,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 5/7, де був розміщений магазин «Стол и стул».

09.08.2005 о 4-00 годині ранку виник прорив зовнішньої мережі гарячого водопостачання, внаслідок чого сталося залиття приміщення магазину «Стол и стул», який належить ТОВ „Меблева компанія України”.

Згідно з актом розслідування та актом комісії відповідача-2 від 10.08.2005 (т.1,а.с.11) залиття приміщення магазину виникло в результаті прориву зовнішньої мережі гарячого водопостачання (ГВП) та з причин попадання великої кількості гарячої води до приміщення магазину „Стол и стул”. Загалом було пошкоджено поверхню стін площею 75 кв.м., просіла підлога та внутрішні перегородки, в приміщенні стояла вода від підлоги висотою 52 см.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем-1, що зовнішня мережа гарячої води, яка розташована біля будинку № 5/7 по вул. Васильківській в м. Києві, та проходить частково транзитом під даним будинком, перебуває на балансі АЕК „Київенерго” в особі філії «Житлотеплоенерго Київнерго» (відповідача-1), на якого покладено її утримання та обслуговування.

Судова колегія дійшла висновку, що позивач (як особа, яка правомірно користувалась приміщенням, розташованим за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 5/7) має право вимагати від винної особи відшкодування понесених ним збитків. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок прориву зовнішньої мережі гарячого водопостачання, з причин попадання великої кількості гарячої води до приміщення належного позивачу магазину, були пошкоджені товари, які знаходились в магазині (меблі).

У відповідності до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме - майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст.22 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; негативний результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Судова колегія дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведена вина АЕК „Київенерго” та обґрунтовано заявлені вимоги щодо стягнення 37590,62 грн. (що становить суму фактичної вартості меблів, пошкоджених залиттям гарячою водою).

В матеріалах справи наявний акт пошкодження товарно-матеріальних цінностей в результаті залиття гарячою водою приміщення магазину „Стол и стул”, складений комісійно за участю посадових осіб позивача та директора підприємства, якому на праві власності належить нежитлове приміщення в будинку № 5/7 по вул. Васильківській в м. Києві (т.1, а.с.12).

Згідно висновку № 7260 від 16.08.2005 спеціаліста-товарознавця Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (т.1, а.с.14) матеріальна шкода, нанесена ТОВ «Меблева компанія України» внаслідок залиття 09.08.2005 приміщення магазину «Стол и стул» за адресою м.Київ, вул.Васильківська, буд.5/7 та пошкодження меблів, складає 37590,62 грн.

Крім того, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 12049/12050, складеної 09.03.2010 (т.4, а.с.19), прорив гарячої води стався внаслідок пошкодження транзитного трубопроводу внутрішньоквартальної розподільчої мережі гарячого водопостачання. Місце прориву трубопроводу вказане на схемі (т.4, а.с.22).

Посилання апелянта (відповідача-1) на те, що залиття приміщення магазину сталося через відсутність належної герметизації теплового ввода – відгалуження до споживачів, судовою колегією відхиляються, оскільки матеріалами справи підтверджено, що офісне приміщення ТОВ “Агенція новітніх технологій “Етібар”, яке розташоване поряд з приміщенням позивача (через яке проходить трубопровід), у цей період ні гарячою, ні холодною водою не заливалось.

Також, з наявних у справі письмових пояснень майстра ремонтної дільниці Конох Г.Т. (т.4, а.с.47), який був безпосереднім учасником подій, вбачається, що гарячу воду відкачували з приямка при вході в сміттєзбірник біля 2-го під‘їзду, куди вона витікала з просідаючого асфальтового покриття біля зовнішньої сторони фундаменту.

Таким чином, доводи відповідача-1 про те, що матеріальна шкода була спричинена позивачу внаслідок дій (бездіяльність) відповідача-2 (які, на думку апелянта, полягали у неналежному утриманні належного йому майна (будівлі, де розташоване приміщення позивача), матеріалами справи не підтверджуються.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що саме на відповідача-1 (на якого покладено обов’язок утримання та обслуговування транзитного трубопроводу) має бути покладений обов’язок по відшкодуванню позивачу матеріальної шкоди в розмірі 37590,62 грн. (що становить суму фактичної вартості пошкоджених залиттям гарячою водою меблів).

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду в іншій частині підлягає зміні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 збитків у вигляді недоотриманого доходу в сумі 30595,60 грн. та 10000,00 грн. моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та доведеними.

Однак, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи, до прийняття рішення, позивачем була подана заява від 18.01.2007 про уточнення позовних вимог по справі № 13/23-8/15 (т.2, а.с.3), у відповідності до якої позивач зменшив розмір заявлених вимог та просив стягнути з відповідачів,зокрема, збитки у вигляді недоотриманого доходу в сумі 2294,67 грн.

У відповідності до положень ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог та господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Матеріали справи не містять доказів того, що суд не прийняв заявленого позивачем зменшення розміру позовних вимог (в частині стягнення збитки у вигляді недоотриманого доходу в сумі 2294,67 грн.).

Таким чином, оскаржуваним рішенням місцевий суд розглянув та задовольнив позовні вимоги (в частині стягнення збитки у вигляді недоотриманого доходу) в сумі більшій, ніж про це було заявлено позивачем, що є порушенням норм чинного процесуального законодавства.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують втрату потерпілим суб’єктом господарювання певних грошових сум.

Позивачем не надано суду Розрахунку очікуваного приросту в майні з врахуванням постійних та перемінних витрат, відповідно до п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999.

Будь-яких інших доказів (первинних бухгалтерських документів), які б об’єктивно свідчили та підтверджували втрату позивачем заявленої грошової суми, матеріали справи також не містять.

За таких обставин вимоги про стягнення недоотриманого прибутку, заявленого позивачем в сумі 2294,67 грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог), є необґрунтованим та належними доказами не доведеними, а відтак – задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. судова колегія також вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв‘язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім‘ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем суду не наведено будь-яких доводів та матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок прориву зовнішньої мережі гарячого водопостачання та залиття приміщення магазину якимось чином було принижено ділову репутацію ТОВ «Меблева компанія України», тобто, завдано позивачу моральну шкоду .

За таких обставин вимоги позивача в цій частині визнаються колегією безпідставними та необґрунтованими, а відтак - задоволенню не підлягають.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення збитків у вигляді недоотриманого доходу в сумі 2294,67 грн. та моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. відсутні.

Оскільки суд дійшов висновку, що відповідальність за завдану позивачу матеріальну шкоду у сумі 37590,62 грн. має бути покладена на відповідача-1, то в позові до відповідача-2 має бути відмовлено.

У відповідності до п.п. 2, 4 ч.1 ст.104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування або зміни цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 13/23-8/15-1/183 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ст.103, п.п. 2, 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 13/23-8/15-1/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Меблева компанія України” до Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” та Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної у м. Києві ради змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 у справі № 13/23-8/15-1/183 викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” в особі філії «Житлотеплоенерго Київнерго» (03035, м.Київ, вул. Кудряшова, 15, код ЄДРПОУ 26021366, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Меблева компанія України” (49026, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 43/21, код ЄДРПОУ 30730766) 37590 (тридцять сім тисяч п’ятисот дев’яносто) грн. 62 коп. матеріальної шкоди, 375 (триста сімдесят п’ять) грн. 90 коп. державного мита та 88 (вісімдесят вісім) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині – в позові відмовити.

4. В позові до Комунального підприємства „ЖЕО-103” Голосіївської районної у м. Києві ради - відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 13/23-8/15-1/183 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді