Постанова № 12388036, 12.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010                                                                                           № 38/54-14/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Лазар О.М.- представник, дов. № 01-3137/24 від 22.06.2010;

від відповідачів - 1. не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

2. не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Груп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.08.2010

у справі № 38/54-14/62 ( .....)

за позовом                               Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

до                                                   Штабу державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України,

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Експо-Груп"

про                                                   визнання недійсним договору

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 14.09.2010 відкладено на 12.10.2010.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 38/54-14/62 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про надання юридичних послуг № 238/ЛК від 14.03.2008, укладений між першим та другим відповідачами; підлягає стягненню з першого та другого відповідача на користь позивача по 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивовано тим, що вартість послуг за договором, укладеним між першим та другим відповідачами від 14.03.2008 за № 238/ЛК, значно перевищує суми, вказані Законом України "Про закупівлю товарів, робіт та послуг за держані кошти" та Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", а тому укладенню договору із додатками повинна була передувати процедура закупівлі.

          В апеляційній скарзі другий відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 38/54-14/62 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          Скаржник, посилаючись на положення ст. 180 ГК України, стверджує, що договір № 238/ЛК від 14.03.2008 є реальним, а зобов’язання по ньому прийняті сторонами до виконання та вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що оплата послуг за договором № 238/ЛК мала бути проведена за рахунок саме державних коштів, а не за рахунок інших доходів або активів першого відповідача, який є госпрозрахунковим підприємством.

          Посилаючись на те, що на підставі Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 20.03.2008 № 150-У1 Закон втратив чинність; відповідно до акту прийому-передачі послуг за березень від 07.04.2008 та виставленого ТОВ "НАСА-ХХ1" рахунку № 1104 загальна вартість наданих першому відповідачу послуг склала 15 656,00 грн.; загальна сума закупівель та джерела їх фінансування заздалегідь визначені не були і фактична вартість наданих послуг під час чинності Закону склала менше 20 тис. грн., то даний правочин не підпадає під сферу застосування Закону.

          Також скаржник стверджує, що оскільки Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти застосовується виключно до закупівель товарів і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. грн., а згідно з підписаними сторонами актами прийому-передачі послуг загальна вартість послуг, наданих першому відповідачу з моменту набрання чинності Положенням та до моменту його розірвання в односторонньому порядку першим відповідачем, склала 83 160,00 грн., норми Положення до такого правочину не застосовуються.

          На думку скаржника, судом помилково визначені підстави оплати наданих послуг, адже в актах прийому-передачі послуг, рахунках, виставлених другим відповідачем, немає посилання на додатки до договору та не зазначаються пов’язані з ними послуги; оскільки договір був достроково розірваний в односторонньому порядку згідно з листом першого відповідача від 02.07.2008, то оплата має здійснюватись, виходячи із п.5.2 договору із розрахунку 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590; окрім того, зазначені нормативні акти не регулюють питання виплати премії за результатами роботи за рахунок державних коштів, тобто додаток № 3 до договору не підпадає під дію чинних нормативних актів.

          Скаржник вважає, що обґрунтовуючи прийняте рішення тим, що погоджена сторонами додаткова винагорода виконавцю відповідно до додатків № 1 від 26.03.2008, № 2 від 31.03.2008, № 3 від 31.03.2008 значно перевищує граничні суми закупівель у 20 та 100 тис. грн., в межах яких процедура тендерів не проводиться, судом порушено норми ст.ст. 83, 84 ГПК України, оскільки позивач не виносив на розгляд суду питання щодо недійсності правочину, пов’язаних із підписанням зазначених додатків, а відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремих частин правочину не має наслідком недійсності інших його частин та правочину в цілому.

          На думку скаржника, судом порушено ст. 42 ГПК України, оскільки, не дивлячись на невиконання сторонами вимоги ухвали суду від 28.05.2010 про надання акту ревізій фінансово-господарської діяльності, проведених органами Державної контрольно-ревізійної служби та Рахунковою палатою України, суд прийняв рішення у справі; у рішенні відсутня інформація, передбачена у п.3 ст. 84 ГПК України.

          Скаржник стверджує, що суд не звернув увагу на те, що норма ст. 216 ЦК України є імперативною, і зазначені в ній правові наслідки мають бути забезпечені.

          На думку скаржника, суд в порушення ст. 111-12 ГПК України не виконав вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 09.12.2009 у справі № 38/54, також, оскільки у своїх вимогах позивач ставив питання про визнання правочину щодо підписання договору недійсним, а не про визнання договору недійсним, судом спір було розглянуто не по суті та поза межами заявлених вимог.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем до суду першої інстанції подано позов про визнання недійсним договору № 238/ЛК про надання юридичних послуг від 14.03.2008, укладеного між першим відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАСА-ХХІ", керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 75 ГК України, оскільки договір суперечить законодавству України, а саме, п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", що діяв у момент укладення договору, ст. 75 ГК України, та оспорюваний договір порушує права та інтереси позивача, оскільки був укладений всупереч законодавству України, без відповідних бюджетних асигнувань, внаслідок його укладення державі в особі Міністерства завдані великі матеріальні збитки.

          Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору № 238/ЛК про надання юридичних послуг від 14.03.2008 (далі – договір № 238/ЛК) перший відповідач, за договором замовник, наймає Товариство з обмеженою відповідальністю "НАСА-ХХІ", за договором виконавця, як свого юридичного радника для одержання консультацій та надання послуг (виконання робіт) при ліквідації першого відповідача; предмет цього договору може бути розширений за взаємною домовленістю між сторонами.

          Відповідно до копій свідоцтв №№ 597489, 1968958 про державну реєстрацію юридичної особи, Товариством з обмеженою відповідальністю "НАСА-ХХІ", ідентифікаційний код 33400476, змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо-Груп", дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію – 12.08.2008.

          Згідно з п.1 Статуту другого відповідача, зареєстрованого 12.08.2008 №10691050006002651, останній є повним правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСА-ХХ1".

          Згідно з п.4.1 договору № 238/ЛК замовник повинен своєчасно сплачувати рахунки виконавця; майбутні рахунки будуть виставлятись, виходячи з погодженої вартості послуг (виконаних робіт) між замовником та виконавцем згідно з додатками до цього договору.

          Відповідно до додатку № 1 від 26.03.2008 до договору № 238/ЛК перший відповідач уповноважує шляхом підписання відповідної довіреності представника виконавця на вчинення дій, направлених на повернення або продаж дебіторської заборгованості Радецького Й.І.; вартість замовленої послуги складає 20 відсотків від розміру дебіторської заборгованості, який згідно з ухвалою Верховного Суду України від 01.10.2007 № 6-9531св07 дорівнює 760 тис. грн. і підлягає сплаті незалежно від зміни рішення першого відповідача відносно зазначеної заборгованості, в тому числі не виключно, шляхом підписання мирової угоди з Радецьким Й.Л.

          Згідно із додатком № 2 від 31.03.2008 до договору № 238/ЛК перший відповідач уповноважує представника виконавця на ведення справ за позовами 15-ти, перелічених у цьому додатку осіб, до ліквідаційної комісії першого відповідача; вартість замовленої послуги складає 10 відсотків від ціни заявленого позову без врахування зобов’язань зі сплати обов’язкових платежів на користь держави.

          Відповідно до додатку № 3 від 31.03.2008 до договору № 238/ЛК виконавець отримуватиме від першого відповідача премію за результатами розгляду справ за позовами до першого відповідача в розмірі 20-ти відсотків від розміру збережених грошових сум першого відповідача, який обчислюється як різниця між ціною заявленого позову та фактично присудженим позивачу розміром виплат.

          Сторонами за договором № 238/ЛК були складені акти прийому-передачі послуг від 07.04.2008 про надання-прийняття послуг (робіт) за період з 14 по 31.03.2008 згідно з наведеним переліком та витрати часу у кількості 76 год.; від 05.05.2008 за період з 01 по 30.04.2008 – 150,5 год.; від 02.06.2008 – за період з 01 по 31.05.2008 – 103,5 год., від 22.07.2008 за період з 01 по 30.06.2008 – 98,5 год., від 22.07.2008 за період з 01 по 15.07.2008 – 43,5 год.

          На виконання договору № 238/ЛК виконавцем першому відповідачу, зокрема, був виставлений рахунок № 1304 від 01.07.2008 на суму 30 856,08 грн., також виконавцем була пред’явлена першому відповідачу претензія від 01.07.08 за № 032-П з вимогою погасити заборгованість на загальну суму 83 269,67 грн., згідно з виставленими рахунками : № 1104 на суму 19 152,00 грн., № 1205 на суму 38 004,46 грн., № 1206 на суму 26 113,21, які були передані ліквідаційній комісії, відповідно, 07.04.2008, 05.05.2008, 02.06.2008.

          До зазначеної претензії були додані вказані рахунки, вдруге, та акт прийому-передачі послуг за червень 2008.

          Перший відповідач листом від 01.07.2008 за № 191/ЛК повідомив другого відповідача про дострокове розірвання договору № 238/ЛК.

          Згідно із п.п. 1, 11 Статуту першого відповідача, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 31.10.05 № 295, перший відповідач є підпорядкованим МНС України і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, Положенням про Державну спеціальну (воєнізовану) аварійно-рятувальну службу ДСВАРС МНС України; закріплене за першим відповідачем майно становить державну власність і закріплене за ним на праві повного господарського відання.

          Відповідно до ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

          Згідно з ч.1 ст. 75 ГК України в редакції, чинній на час укладення договору № 238/ЛК, для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

          Статтею 1 чинного на час укладення договору № 238/ЛК з додатками Закону України " Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 № 1490-Ш зі змінами (далі – Закон № 1490) встановлено, що цей Закон застосовується до всіх закупівель, товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт – 50 тисяч гривень.

          Відповідно до ст. 4 Закону № 1490 забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

          Однак, хоча вартість предмета закупівлі за договором № 238/ЛК з додатками перевищує суми, вказані в Законі № 1490, договір № 238/ЛК з додатками укладено без дотримання умов здійснення процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів згідно із вимогами Закону № 1490.

          Згідно із Законом України від 20.03.2008 № 150-VI "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" Закон № 1490 визнано таким, що втратив чинність.

          Закон № 1490 втратив чинність з 03.04.2008 та з цієї дати набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", якою затверджено Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти (далі – Тимчасове положення).

          Відповідно до п.3 зазначеної Постанови державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належить державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.

          Відповідно до п.5 Тимчасового положення, це Тимчасове положення застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) становить не менше ніж 100 тис. гривень, а робіт – 300 тис. грн.

          Отже, і відповідно до Тимчасового положення укладенню договору № 238/ЛК з додатками повинна була передувати встановлена законодавством процедура закупівель.

          Згідно зі ст. 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена однією із сторін або іншою заінтересованою особою.

          Відповідно до ч.5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

          Згідно з п.1 Указу Президента України від 15 12.1999 № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" зі змінами, міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.

          Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          В ч.1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Таким чином, оскільки договір № 238/ЛК з додатками не відповідає вимогам Закону № 1490, то є підстави для визнання його недійсним згідно зі ст. 215 ЦК України.

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, враховуючи викладене та наступні обставини.

          У письмовому поясненні, наданому до матеріалів справи 07.04.09, позивачем стверджується про те, що послуги за спірним договором мали оплачуватись тільки за рахунок державних коштів та до цього пояснення додані підтверджуючі документи. Зокрема, Департаментом економіки і фінансів Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо процесу фінансування першого відповідача за 2002 – 2008рр. у листі від 19.09.2008 № 24-981/01 повідомлено, що перший відповідач є одержувачем бюджетних коштів; одержувачі бюджетних коштів, - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують безпосередньо через розпорядників коштів з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання державних цільових програм та надання послуг.

          Також надано здійснений позивачем розподіл відкритих асигнувань коштів від 30.05.2008 першому відповідачу.

          Скаржник безпідставно не враховує розмір вартості послуг, передбачених у договорі № 238/ЛК із додатками, а бере до уваги акт приймання-передання послуг та рахунок, хоча ці документи можуть свідчити

лише про виконання договору з додатками, а не про укладання угоди.

          Скаржником неправомірно не враховано положення п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 № 274 "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти".

          Відповідно до п.4.1 договору № 238/ЛК замовник повинен своєчасно оплачувати рахунки виконавця; майбутні рахунки будуть виставлятись, виходячи з погодженої вартості послуг (виконаних робіт) між замовником і виконавцем згідно з додатками до цього договору.

          Отже, судом першої інстанції правомірно взято до уваги договір № 238/ЛК разом із додатками до нього, у яких крім зазначеного, вказано, що ці додатки є невід’ємною частиною договору № 238/ЛК.

          Щодо виплати премій, то це є складовою частиною оплати вартості наданих послуг, яку повинен здійснювати замовник, тому є безпідставним відокремлювати їх від решти складу вартості послуг.

          Виходячи зі змісту п.4.1 договору № 238/ЛК, додатки до цього договору є невід’ємною його складовою частиною, як підтверджується умовами договору та додатків до нього, ані додатки не можуть виконуватись окремо від договору, тому що у них передбачено виконання договору № 238/ЛК у частині, окрім умови щодо замовленої послуги, ані договір без додатків, оскільки у останньому не передбачено умови щодо конкретних послуг, а вказано, як вже зазначалось, погодження вартості послуг у додатках.

          Підставою вимоги у позовній заяві про визнання недійсним договору № 238/ЛК вказано порушення вимог Закону № 1490, у зв’язку з тим, що вартість послуг за договором значно перевищує суму 20 тис. грн., отже, оскільки у самому договорі вартість послуг не передбачена, то позивачем у позовній заяві вказано про договір з додатками до нього. Таким чином відсутні підстави для твердження про порушення судом першої інстанції норм ст. 83 ГПК України.

          Статтею 75 ГПК України передбачено, що якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Наявні у справі № 38/54-14/62 матеріали надають можливість розглянути справу.

          Сторони за договором не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про повернення виконаного за договором у встановленому порядку.

          Твердження скаржника про те, що позов пред’явлено не про визнання договору № 238/ЛК недійсним, не відповідає змісту позовної заяви.

          Порушення норм процесуального права, на які вказує скаржник, відсутні.

          З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, встановлених законодавством та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2010 у справі № 38/54-14/62 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

          2. Справу № 38/54-14/62 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.11.10 (відправлено)