Постанова № 12387978, 26.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2010                                                                                           № 31/240

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко І.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2010

у справі № 31/240 ( .....)

за позовом                               Консорціуму "Укріндустрія"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед Лайф"

про                                                   тлумачення змісту правочину

за участю представників сторін:

від позивача Ольховик О.В. – дов. № С/9-8 від 18.01.2010р.

Дугін О.М. – дов. № С/09-16 від 14.06.2010р.

Аліманська О.О. – дов. № С/9-10 від 18.01.2010р.

від відповідача Дудар Є.В. – дов. № 68 від 10.09.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Консорціум „Укріндустрія” (надалі – позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” (надалі – відповідач, апелянт), у відповідності до якої просив розтлумачити умови договору № 1-Ду від 15.05.2003, укладеного між ТОВ „Мед Лайф” та Консорціумом „Укріндустрія”, а саме:

-          чи відповідають істотні умови договору № 1-ДУ від 15.05.2003 істотним умовам договору будівельного підряду?

-          чи має право Консорціум «Укріндустрія» на виконання п.п.3.1 та 3.3 Договору № 1-ДУ від 15.05.2003 укласти договір генерального підряду? Якщо має право, чи є укладання договору генерального підряду та вчинення дій, спрямованих на його виконання, належним виконанням зобов’язань Консорціуму «Укріндустрія» за Договором № 1-ДУ від 15.05.2003?

-          з якого моменту виникає обов’язок Консорціуму «Укріндустрія» на підставі п.3.4 Договору № 1-ДУ від 15.05.2003 передати ТОВ «Мед Лайф» Об’єкт - нерухоме майно загальною площею 456,88 кв. м., що розташоване на 1-му поверсі будинку № 5 за будівельною адресою: вул. Бальзака, 2-й мікрорайон житлового масиву «Троєщина» Деснянського району м. Києва, - з IV кварталу 2004 року, чи протягом одного місяця з моменту затвердження Акту державної комісії про введення Об’єкта в експлуатацію?

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 у справі № 31/240 позов задоволено - розтлумачено умови договору № 1-ДУ від 15.05.2003, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” та Консорціумом “Укріндустрія”, а саме:

-          Істотні умови інвестиційного договору № 1-ДУ від 15.05.2003 мають елементи, що відповідають умовам договору будівельного підряду.

-          Консорціум “Укріндустрія” має право на виконання п.п.3.1 та 3.3 договору № 1-ДУ від 15.05.2003 укладати договір генерального підряду та, відповідно, реалізуючи свої права, має право вчиняти дії, спрямовані на його виконання та досягнення певного результату.

-          Щодо моменту, з якого виникає обов’язок Консорціуму „Укріндустрія” провести передачу ТОВ „Мед Лайф” нерухомого майна за будівельною адресою: вул. Бальзака, 2-й мікрорайон житлового масиву „Троєщина” Деснянського району м. Києва, – з ІV кварталу 2004 року, чи протягом одного місяця з моменту затвердження Акту державної комісії про введення Об’єкта в експлуатацію, то це питання сторони мають узгодити після остаточних розрахунків та, безумовно, після введення об’єкта в експлуатацію.

Крім того, рішенням суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф” на користь Консорціуму “Укріндустрія” 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мед Лайф”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 14.07.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 у справі № 31/240 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову про тлумачення умов договору відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд розглядав справу про тлумачення умов договору за відсутності спору між сторонами з вказаних позивачем підстав; суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та рішення містить висновки, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції спрямоване не на тлумачення умов договору, а на надання правової оцінки належності виконання позивачем умов Договору № 1-ДУ від 15.05.2003, оскільки під виглядом позовних вимог про тлумачення договору позивач в дійсності просив суд визначити певні обставини належного виконання ним умов укладеного сторонами договору, а саме - яким чином, у який спосіб позивач повинен був і чи взагалі повинен був виконати договірні зобов’язання перед відповідачем.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін як законне та обгрунтоване.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 12.10.2010 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.10.2010.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Головним управлінням Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (як попереднім замовником-інвестором) та Консорціумом „Укріндустрія” (як новим замовником-інвестором) було укладено договір № 1/ДУ від 18.04.2003 про дольову участь у будівництві об’єкта нерухомого майна (копія договору – а.с.14), відповідно до умов якого позивачу передавались функції замовника для добудови об'єкта незавершеного будівництва - шести 34-хповерхових будинків з монолітного залізобетону з об‘єктами соціально-побутової сфери та підземним паркінгом, які розташовані в 2-му мікрорайоні житлового масиву Троєщина у Деснянському районі міста Києва.

Згідно з п.1.3 названого договору Консорціум „Укріндустрія” при виконанні цього договору від свого імені відповідно до проектно-кошторисної документації укладає та виконує угоди з третіми особами, підписує «Акти приймання виконаних підрядних робіт» (КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати» (КБ-3), здійснює розрахунки, підписує Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та виконує інші функції замовника будівництва, які передбачено чинним законодавством України та необхідні для добудови і введення в експлуатацію об'єкта.

У відповідності до п.1.11 договору № 1/ДУ від 18.04.2003 виконання умов цього договору здійснюється за рахунок власних та/або залучених коштів Консорціуму „Укріндустрія”.

Судом також встановлено, що між Консорціумом „Укріндустрія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” (як інвестором) був укладений договір № 1-ДУ від 15.05.2003, предметом якого є інвестування проекту з будівництва об’єкту нерухомого майна (надалі – об’єкт) загальною площею 456,88 кв.м, що розташоване на 1-му поверсі будинку № 5 за будівельною адресою: вул. Бальзака, 2-й мікрорайон житлового масиву Троєщина Деснянського району м. Києва шляхом встановлення правовідносин з дольової участі в капітальному будівництві.

Пунктом 2.6 договору № 1-ДУ від 15.05.2003 передбачено, що виділення часток сторін та оформлення права власності буде здійснюватись після закінчення будівництва та затвердження Державною приймальною комісією акта приймання об’єкта в експлуатацію.

Укладеним договором № 1-ДУ від 15.05.2003 передбачено наступні обов’язки сторін:

- у відповідності до договору Консорціум зобов‘язується власними та/або залученими силами виконати роботи з капітального будівництва Об'єкта згідно з робочою документацією та передати Інвестору належну йому частку (п.3.1 договору);

- Інвестор зобов'язаний здійснювати фінансування робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Консорціуму (п.3.2 договору);

- Консорціум виконує будівельно-монтажні роботи по будівництву Об'єкта (п.3.3 договору);

- Консорціум зобов’язується підписати Акт приймання-передачі долі Інвестора не пізніше одного місяця з моменту кінцевого затвердження Акта державної комісії про введення об’єкта в експлуатацію (п.3.5 договору).

Пунктом 3.4 договору № 1-ДУ від 15.05.2003 передбачено, що орієнтовний строк закінчення будівельно-монтажних робіт визначається IV кварталом 2004 року.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, відповідач своєчасно та належним чином виконав свій обов'язок за договором № 1-ДУ від 15.05.2003 щодо інвестування коштів у будівництво об'єкта, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку Консорціуму „Укріндустрія” за 22.05.2003 (а.с.27) та за 05.06.2003 (а.с.28) про перерахування ТОВ „Мед Лайф” на рахунок Консорціуму „Укріндустрія” грошових коштів у розмірі 473 000,00 грн. та 289 724,60 грн. відповідно.

З матеріалів справи також вбачається, що:

- між Консорціумом „Укріндустрія” (як замовником) та Будівельною корпорацією „УкрАзіаБуд” (як генеральним підрядником) був укладений договір генерального підряду № 34/02 від 16.05.2003 (копія – а.с.20), у відповідності до умов якого генеральний підрядник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами за рахунок замовника здійснити добудову вищевказаного Об'єкта незавершеного будівництва згідно проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується передати генеральному підряднику за актом приймання-передачі проектно-кошторисну, виконавчу, дозвільну та іншу документацію стосовно об'єкта, надати будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування об'єкту, прийняти роботи, а також повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріали;

- позивач платіжними дорученнями № 22 від 23.05.2003 (а.с.27) та № 23 від 05.06.2003 (а.с.28) грошові кошти у розмірі 473 000,00 грн. та 289 724,60 грн. відповідно перерахував на рахунок БК „УкрАзіаБуд” з призначенням платежу «За будівельні роботи згідно договору № 34/02 від 16.05.03».

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог Консорціуму „Укріндустрія” з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України).

Частиною 1 ст.637 ЦК України визначено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України передбачено, що:

1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в травні 2010 звернувся до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про тлумачення змісту правочину.

В обґрунтування позовних вимог про необхідність тлумачення умов укладеного сторонами договору № 1-ДУ від 15.05.2003 (з питань, визначених у позовній заяві) Консорціум «Укріндустрія» посилається на те, що при укладенні вказаного договору сторони мали на увазі, що Об’єкт може бути переданий Консорціумом Товариству з обмеженою відповідальністю «Мед Лайф» тільки після введення його в експлуатацію та затвердження акту приймання Об’єкту в експлуатацію державною приймальною комісією. Однак, ТОВ «Мед Лайф» не погоджується з викладеним розумінням умов Договору № 1-ДУ від 15.05.2003, оскільки Господарським судом м. Києва розглядається справа № 6/116-32/15-31/425 за позовом ТОВ«Мед Лайф» до Консорціуму «Укріндустрія» про примусове виконання обов’язку в натурі та позовні вимоги ТОВ «Мед Лайф» полягають у зобов’язанні Консорціуму «Укріндустрія» виконати обов’язок за Договором № 1-ДУ – здійснити власними або залученими силами роботи з будівництва Об’єкту, а також передати у власність ТОВ «Мед Лайф» частку Об’єкту згідно з умовами Договору № 1-ДУ.

Відповідачем факт різного тлумачення сторонами змісту укладеного договору, а відтак, і необхідність звернення до суду про тлумачення правочину судом, заперечується.

Судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про тлумачення умов Договору № 1-ДУ від 15.05.2003 з поставлених позивачем питань задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей, незрозумілостей та суперечностей у сторін договору в трактуванні його положень.

З врахуванням наведеної норми ГПК України, в контексті положень статті 213 ЦК України, сторона або сторони правочину можуть звернутися до суду з вимогою постановити судове рішення про тлумачення змісту правочину (яке матиме обов’язкову силу) лише у випадку наявності різного розуміння у сторін договору змісту цього правочину.

Позивач, звернувшись з позовом до суду про тлумачення умов договору, повинен довести необхідність у застосуванні такого інституту, як тлумачення умов правочину, а саме:

наявність його порушеного права (прав) відповідачем, за захистом яких і звертається позивач до господарського суду;

наявність предмету спору у даній справі, зокрема, наявність неясностей, суперечностей, невизначеностей і незрозумілостей буквального значення слів, понять, термінів, пунктів, речень тексту правочину у трактуванні положень правочину або його частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто, потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення;

наявність доказів різного розуміння одного й того ж слова, поняття, терміну, пункту, речення, тексту правочину в цілому.

Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі про тлумачення правочину зобов’язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що різним тлумаченням правочину його права є порушеними саме відповідачем.

Проте, позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу, який би свідчив про різне тлумачення сторонами умов спірного договору, зокрема, змісту пунктів 3.1, 3.3 та 3.4.

Надана позивачем до матеріалів справи ухвала Господарського суду м. Києва від 02.11.2009 у справі № 6/116-32/15-31/425 свідчить лише про наявність в провадженні господарського суду спору між ТОВ „Мед Лайф” (позивач) та Консорціум „Укріндустрія” (відповідач) про примусове виконання обов'язку в натурі.

Факт звернення Товариством з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” з позовом до господарського суду з вимогами до Консорціуму „Укріндустрія” про примусове виконання обов'язку за договором сам по собі не свідчить про різне розуміння сторонами умов укладеного договору та не вимагає тлумачення спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що в березні 2010 Товариством з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” по справі № 6/116-32/15-31/425 були подані уточнення позовних вимог до Консорціуму „Укріндустрія” (копія – а.с.87), у відповідності до яких ТОВ „Мед Лайф” просить суд:

-          зобов’язати Консорціум „Укріндустрія” виконати обов’язок за договором № 1-ДУ від 15.05.2003, укладеним з ТОВ „Мед Лайф” - здійснити власними або залученими силами роботи з капітального будівництва нежитлових приміщень загальною площею 456,88 кв.м, що знаходяться за будівельною адресою: 1-й поверх будинку № 5 вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району м. Києва (за поштовою адресою: 1-й поверх 5-го корпусу будинку № 9 по просп.Генерала Ватутіна у 2-му мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району м. Києва;

-          зобов‘язати Консорціум „Укріндустрія” виконати обов’язки, визначені договором № 1-ДУ від 15.05.2003, укладеним з ТОВ „Мед Лайф”, - передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” нежитлові приміщення загальною площею 456,88 кв.м, що знаходяться за будівельною адресою: 1-й поверх будинку № 5 вул. Бальзака у 2-му мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району м. Києва (за поштовою адресою: 1-й поверх 5-го корпусу будинку № 9 по просп.Генерала Ватутіна у 2-му мікрорайоні житлового масиву Троєщина Деснянського району м. Києва) після закінчення будівництва та затвердження Державною приймальною комісією Акту про введення об’єкту в експлуатацію та підписати Акт приймання-передачі з ТОВ „Мед Лайф” не пізніше одного місяця з моменту кінцевого затвердження Акту державної комісії про введення Об’єкту в експлуатацію.

Таким чином, зміст позовних вимог ТОВ „Мед Лайф” до Консорціуму „Укріндустрія”, викладений у наведених уточненнях, повністю відповідає змісту пунктів 3.1, 2.6 та 3.5 договору № 1-ДУ від 15.05.2003.

Отже, станом на час звернення Консорціумом „Укріндустрія” до Господарського суду м.Києва з позовом про тлумачення змісту правочину (травень 2010) зміст позовних вимог ТОВ „Мед Лайф” по справі № 6/116-32/15-31/425 повністю відповідав змісту спірного договору, тобто, різне тлумачення сторонами змісту договору відсутнє.

Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей, суперечностей, невизначеностей і незрозумілостей буквального значення слів, понять і термінів тексту правочину у трактуванні його положень.

Відповідно, тлумачення не може створювати нові умови, натомість, може тільки роз'яснювати вже існуючі умови угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не визначено, які саме значення слів, понять і термінів договору № 1-ДУ від 15.05.2003 не дають змоги сторонам з'ясувати дійсний зміст даного договору, його пунктів, що взагалі є незрозумілим стороні (сторонам) вказаного правочину, та з приводу яких термінів і значень існує спір, тобто, не встановлено предмет тлумачення.

Питання про правову природу договору № 1-ДУ від 15.05.2003, право позивача на укладання договору генерального підряду, момент виникнення обов’язку по передачі у власність об'єкта будівництва не були предметом досудового врегулювання між сторонами договору; за положеннями даного договору між сторонами не виникало спору чи інших правовідносин, які свідчили б про різне розуміння та різне тлумачення сторонами змісту як свого власного волевиявлення, так і волевиявлення сторони за договором, вираженого при визначенні умов спірного договору.

Крім того, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд визнав встановленим, що:

- грошові кошти, що були отримані Консорціумом від ТОВ «Мед Лайф» за спірним Договором № 1–ДУ, були перераховані Консорціумом на розрахунковий рахунок Будівельної корпорації на виконання Договору генерального підряду № 34/02;

- Консорціум виконав свої зобов’язання перед ТОВ «Мед Лайф» за спірним Договором № 1-ДУ в частині виконання залученими силами робіт з капітального будівництва Об’єкта згідно з робочою документацією.

Однак, питання здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентом, а також питання належного виконання (чи невиконання) позивачем своїх зобов’язань перед ТОВ «Мед Лайф» за Договором № 1-ДУ (в частині виконання залученими силами робіт з капітального будівництва Об’єкта) не мають відношення до тлумачення умов спірного договору.

Тобто, в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд фактично не тлумачив умови договору, а надав правову оцінку діям позивача (щодо належного виконання ним перед відповідачем зобов’язань за спірним договором).

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог. А відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 у справі № 31/240 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” на рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 у справі № 31/240 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2010 у справі № 31/240 за Консорціуму „Укріндустрія” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Консорціуму „Укріндустрія” (03110, м. Київ, вул. І. Клименка, 25, поштова адреса: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 8, код ЄДРПОУ 31984066 або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мед Лайф” (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 20; код ЄДРПОУ 30114370) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 31/240 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господар-ського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді