Рішення № 123879668, 26.11.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/9462/24

№ 2/183/4009/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року м.Самар Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Дубовенко І.Г.,

з участю секретаря судового засідання - Болкарьової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4767426 від 13 вересня 2021 року у розмірі 35431,00 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 вересня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний кредитний договір за яким позичальник отримав кредитні кошти у сумі 8400 грн. строком на 30 днів. Проте зобов`язання за договором щодо повернення коштів належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. 21 червня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» був укладений договір факторингу № 21-06/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна`права грошової вимоги за кредитними договорами в тому числі і до відповідача. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим, станом на 13 вересня 2024 року має заборгованість у розмірі 27402,00 грн., яка складається з: 8400 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 19002,00 грн. - заборгованості за відсотками. Крім того, за невиконання зобов`язань за договором позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат яке становить за період з лютого 2022 по червень 2024 року - 6029,00 грн. та 3% річних у розмірі 2000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати у справі.

Відповідачем відзиву не надано.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено договір №4767426 про надання споживчого кредиту за умовами якого (п.1.3, 1.4,1.5) відповідачу наданий кредит у розмірі 8400 грн. строком на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.

Відповідно до п.1.6 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п.п.1.7.1, 1.7.2 п.1.7 договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних, за зниженою ставкою 5844,50% річних.

Із довідки виданої ТОВ «Пейтек «ФК «Контрактовий дім» 29 червня 2022 року, грошові кошти перераховано 13.09.2021 року на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 в розмірі 8400 грн.

Відповідач станом на 13.10.2021 року не виконав своїх зобов`язань перед кредитором, а також не уклав угоди щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв`язку з чим, а також керуючись п.4.3 Кредитного договору кредитний договір автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який 13.09.2021 підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором.

21.06.2022 між ТОВ «ФК «ФінтрастУкраїна» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладений договір факторингу №21-06/2022, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передало грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «ФінтрастУкраїна» за плату, а клієнт відступив фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Актом прийому-передачі реєстру боржників за договором Факторингу №21/06/2022 від 21 червня 2022 підтверджується, що клієнт ТОВ «Авентус Україна» передав, а фактор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняв реєстр боржників. Відповідно до реєстру боржників (витяг) клієнт відступив фактору право вимоги заборгованості до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача, на підставі до Договору факторингу 21-06/2022 від 21 червня 2022 року.

Позивачем надано суду письмову копію укладеного між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» Кредитного договору №4767426 від 13.09.2021. У пункті 11 «Реквізити та підписи сторін» зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, або доказів належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, відповідачем не надано.

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки надані матеріали справи містять докази підпису відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 13 вересня 2021 року Кредитного договору та додатків до нього, відповідачем визнано, а позивачем надано належні докази отримання грошових коштів відповідачем на платіжну карту, вказану в договорі у розмірі 8400,00 грн - позивачем доведено факт укладання Кредитного договору між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Укладений договір та додатки до нього, підписані відповідачем свідчать, що відповідач був обізнаний з умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються. Відповідачем не надано жодного доказу виконання в повному обсязі обов`язку, який виник у нього на підставі Кредитного договору. У визначений Кредитним договором строк відповідач суму заборгованості за основним боргом, проценти не повернув.

Нормами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом установлено, що кредитодавець умови договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі. Однак, відповідач, у порушення умов договору, взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим, станом на 13 вересня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 35431 грн., яка складається з: 8400 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 19002 грн. - заборгованості за відсотками, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Так, згідно з розрахунком наданим позивачем: сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов`язань за період з лютого 2022 року по червень 2024 року становить 6029,00 грн; сума 3% річних від простроченої суми за період з 16.03.2022р. по 20.05.2024р. становить 2000 грн.

Разом з тим, 24.02.2022р. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р., який продовжувався Указами Президента України і якій діє і дотепер.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем зі сплати заборгованості за кредитним договором № 4767426 від 13.09.2021р. виникло у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по червень 2024 року та 3% річних за період з 16.03.2022р. по 20.05.2024р, а тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованості за договором № 4767426 від 13.09.2021р про надання споживчого кредиту у розмірі 27402,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд зауважує, що позивач заявив вимоги про стягнення судових витрат з позивача, які складаються з судового збору, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Щодо витрат на правову допомогу суд приходить до наступних висновків.

Стаття 59 Конституції гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.

Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги від 07 липня 2022 року, звіт про надання правової допомоги від 07 липня 2022 року до договору про надання правової допомоги на суму 10000 грн, рахунок від 15 липня 2024 року про оплату послуг позивачем в розмірі 10000 грн. Враховуючи умови договору про надання правової допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за доцільне вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 13 вересня 2021 року № 4767426, яка утворилася станом на 13 вересня 2024 року, у розмірі 27402 (двадцять сім тисяч чотириста дві) гривні, яка складається з: 8400 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 19002 грн. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судові витрати в сумі 7422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03150, вул. Загородня, будинок 15 офіс 118/2 м. Київ, електронна пошта: fintrust@ukr.net).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення складено та підписано 26 листопада 2024 року.

Суддя І.Г.Дубовенко