Ухвала суду № 123879554, 12.12.2024, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/5790/24

1-кп/205/870/24

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження №1-кп/205/870/24 Справа № 205/5790/24

У Х В А Л А

12 грудня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів під час розгляду кримінального провадження №12023041690001839 від 03.12.2023 стосовно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має неповну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має неповну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має неповну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має неповну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимий,

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Києві, громадянина України, який має середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_7 , раніше судимий: 03.07.2023 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Покровську Донецької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді розвідника-санітара, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 , раніше не судимий,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушен ня, передбаченого п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (надалі КК),

за участю:

прокурора ОСОБА_12

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10

ОСОБА_11

законних представників

неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 , ОСОБА_24

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказаний обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор, в порядку ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яке мотивував наявністю ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК, запобігти яким можливо лише шляхом застосування до обвинувачених виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , їх захисники та законні представники не заперечували проти клопотання прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисники заперечували і законні представники проти задоволення клопотання прокурора про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували у повному обсязі, оскільки, на їх думку, прокурором не доведено існування ризиків, на які останній посилається в своєму клопотанні, а тому, вони є надуманими, у зв`язку з чим просили застосувати до обвинувачених більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_16 заявив власне клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. Своє клопотання захисник обґрунтував тим, що підозра, пред`явлена обвинуваченому є необґрунтованою, оскільки спростовується безпосередньо дослідженими судом доказами. Крім цього, вказує також й на відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки обвинувачений має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв`язки, а про відсутність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК свідчить відсутність будь-яких доказів існування цього ризику.

Колегія суддів, заслухавши заявлені клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши їх доводи та обґрунтування, доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Дослідивши клопотання прокурора і захисника, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтування, викладені у клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК є безпідставними, з огляду на таке.

Так, при наявності ризику переховування, колегія суддів враховує той факт, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, який, відповідно до ст. 12 КК, належить до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі, а тому розуміючи можливе застосування такого суворого покарання, у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованого їм злочину, обвинувачені можуть перейти на нелегальне становище та переховуватися від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При цьому, зазначений ризик об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні колегія суддів враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

Відтак, на переконання колегії суддів вказаний ризик також є повністю доведеним, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному провадженні триває, судом не допитано усіх свідків сторони обвинувачення, а тому обвинувачені, потенційно, можуть впливати на них, з метою схилити їх до зміни показів на власну користь, а тому існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК прокурором доведено у повному обсязі.

Відповідно до ст. 178 КПК, суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 раніше не судимі, а обвинувачений ОСОБА_10 раніше судимий, мають постійне місце мешкання і реєстрації та певні соціальні зв`язки.

В той же час, зазначені обставини існували і на момент вчинення інкримінованого їм злочину, однак не стали тими, стримуючими факторами, які б могли запобігти його вчиненню.

Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 строку тримання під вартою, колегія суддів повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого виключного запобіжного заходу, враховує ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК і вважає, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти встановленим ризикам.

Перевіряючи доводи клопотання захисника ОСОБА_16 суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Так, доводи захисника про необґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення є неприйнятними, оскільки питання щодо обґрунтованості підозри вирішується слідчим суддею на стадії досудового розслідування кримінального провадження. В той же час, наразі судом здійснюється розгляд вже пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення, доведеність або відсутність якого буде вирішена судом під час ухвалення остаточного рішення у справі, в тому числі й на підставі оцінки сукупності досліджених судом доказів.

Той факт, що обвинувачений ОСОБА_11 раніше не судимий, проходить службу у ЗСУ, має постійне місце мешкання хоча і приймаються до уваги, однак не спростовують встановлених судом ризиків та не можуть бути самодостатньою підставою для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Більше того, колегія суддів звертає увагу захисника на допущені ним протиріччя у своєму клопотанні, оскільки з одного боку захисник посилається на відсутність ризиків та обґрунтованої підозри, що виключає можливість застосування запобіжного заходу, а з іншого боку просить суд застосувати більш м`який запобіжний захід, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що доводи клопотання захисника є безпідставними та такими, що ґрунтуються на власному, хибному тлумаченні положень КПК, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В той же час, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи фактичні обставини даного кримінального провадження, а саме те, що обвинуваченим інкриміновано вчинення умисного вбивства за обтяжуючих обставин, а також стадію розгляду кримінального провадження, колегія суддів, на даний час, не знаходить підстав для визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372, 395 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора ОСОБА_12 задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 09 лютого 2025 року включно без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотань захисників ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про зміну обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який або визначення розміру застави відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а для особи, яка тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання її копії.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3