Постанова № 12387896, 21.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2010                                                                                           № 48/262

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Костюк С.В. (за дов.),

від відповідача-1: Самборська Ю.Л. (за дов.),

від відповідача-2: Тетенко В.В. (за дов.),

третьої особи-1: Вовкотруб О.О. (за дов.), Петров Г.В. ( за дов.),

третьої особи-2: не з’явився,

третьої особи-3: Пантюхова Л.Р. (за дов.),

від прокуратури м. Києва: прокурор відділу Лиховид О.С. (за посвідченням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.07.2010

у справі № 48/262 ( .....)

за позовом                               Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Південнодонбаська № 3"

до                                                   Міністерство вугільної промисловості України

                                                  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

третя особа позивача           

третя особа відповідача           Державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія"

          Антимонопольний комітет України

          Кабінет Міністрів України

за участю Прокуратури міста Києва

про                                                   зобов"язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про зобов’язання Міністерства вугільної промисловості України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу «Шахта Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» у редакції, що запропонована позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» створено працівниками відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з метою взяття в оренду цілісного майнового комплексу. Позивач вказує, що у січні 2010 року він звернувся до відповідача-2 із заявою про передачу в оренду майна до якої було додано договір оренди, а у лютому 2010 року відповідач-2 направив відповідачу-1 документи для погодження передачі цілісного майнового комплексу в оренду. В березні 2010 року відповідач-2 відмовив позивачу в укладанні договору, оскільки відповідач-1 не надав згоди на передачу цілісного майнового комплексу в оренду. При цьому, на думку позивача, оскільки відповідач-1 своєчасно не надав відповіді, договір оренди вважається ним погодженим, а тому вказує на безпідставність відмови відповідачем-2 в укладанні спірного договору оренди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2010 у даній справі позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» задоволено частково: зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» у редакції, що запропонована Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3». В задоволенні позовних вимог до Міністерства вугільної промисловості України відмовлено.

Присуджено до стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» обґрунтована тим, що Міністерство вугільної промисловості України порушило строк розгляду поданих матеріалів щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (строк розгляду сплинув 20.02.2010), а отже в силу приписів пункту 3 статті 9 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» укладення договору оренди з Міністерством вугільної промисловості України вважається погодженим.

Крім того, позивач посилається на те, що стаття 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» містить вичерпний перелік випадків, коли заявнику може бути відмовлено в передачі в оренду об’єктів. Таких підстав відмови від укладення договору оренди, як «сумніви щодо спроможності орендаря в подальшому забезпечити стале функціонування та розвиток шахти» частиною 4 статті 9 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачено.

З апеляційною скаргою також звернулось Міністерство вугільної промисловості України (відповідач-1), яке просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 у справі №48/262 та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Міністерства вугільної промисловості України обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано та порушено норми матеріального права, а саме, частини 5 статті 22, частини 1 статті 135, пункту 1 статті 136, частини 2 статті 141, статті 145 Господарського кодексу України, пункту 18 частини 1 статті 5, пункту 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», статтей 8, 9,10,11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтей 3, 11, 12 Закону України «Про екологічний аудит», постанови Кабінету Міністрів України № 313 від 02.04.2009 «Про заходи щодо і удосконалення управління об'єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України № 317 від 08.04.2009 «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України згоди на передачу в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств», постанови Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів», постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 «Про затвердження Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області також подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції від 19.07.2010 у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, з посиланням на те, що судом при вирішенні спору було порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що порушено правила територіальної підсудності, тобто порушено приписи частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України. А саме, зазначає, що оскільки Міністерство вугільної промисловості України не є належним відповідачем у справі, у зв’язку з чим господарським судом міста Києва у задоволенні позовних вимог до першого відповідача було відмовлено, тому за правилами територіальної підсудності справа про зобов’язання укласти договір оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська №3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» підлягає розгляду за місцезнаходженням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, тобто господарським судом Донецької області.

Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції також було порушено норми статті 62 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що на час звернення ТДВ «Шахта «Південнодонбаська №3» з позовом, який є предметом розгляду по справі №48/262, у провадженні Господарського суду Донецької області вже знаходилась справа №37/46пд між тими ж сторонами, про той предмет із тих же підстав.

З апеляційною скаргою також звернулось Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2010 у справі №48/262 та прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано та порушено норми матеріального права, а саме, частини 5 статті 22, частини 1 статті 135, пункту 1 статті 136, частини 2 статті 141, статті 145 Господарського кодексу України, пункту 18 частини 1 статті 5, пункту 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», статтей 8, 9,10,11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтей 3, 11, 12 Закону України «Про екологічний аудит», постанови Кабінету Міністрів України № 313 від 02.04.2009 «Про заходи щодо і удосконалення управління об'єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України № 317 від 08.04.2009 «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України згоди на передачу в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств», постанови Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів», постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 «Про затвердження Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна».

Апеляційну скаргу було подано і Заступником прокурора міста Києва, який просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції справу розглянуто без всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що призвело до неправильної оцінки доказів.

Апеляційна скарга Заступника прокурора міста Києва обґрунтована тим, що укладення договору оренди без проведення інвентаризації, оцінки майна та екологічного аудиту суперечить нормам чинного законодавства, а саме, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про екологічний аудит», Закону України про оренду державного та комунального майна».

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників процесу, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», затвердженого Міністром вугільної промисловості України (наказ №249 від 21.04.2006), підприємство засноване на державній власності, майно підприємства є державною власністю та закріплене за ним на праві господарського відання (пункт 4.1.).

Відокремлений підрозділ Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» діє на підставі положення, затвердженого Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» та погодженим Міністерством вугільної промисловості України.

Спір у справі виник у зв’язку із відмовою відповідачів в укладанні з позивачем договору оренди цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

Спірне майно є державної власністю, а тому правовідносини щодо передачі його в оренду регулюються в т.ч. Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі – «Закон») встановлено, що ініціатива (пропозиція) щодо оренди майна, може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 Закону. За наявності ініціативи щодо оренди цілісного майнового комплексу орендодавець у триденний термін повинен повідомити про це трудовий колектив підприємства, його структурного підрозділу, щодо майна якого подано заяву про оренду. Трудовий колектив протягом 15 днів, враховуючи день отримання повідомлення, має право прийняти рішення про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, утворити господарське товариство та подати орендодавцю у встановленому законом порядку заяву щодо оренди відповідного майна.

Згідно статті 8 Закону рішення трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу про оренду цілісного майнового комплексу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства. Ініціативу щодо оренди структурного підрозділу повинно підтримати більш як половина складу трудового колективу цього підрозділу.

25.06.2009 на загальних зборах трудового колективу відокремленого підрозділу «Шахта "Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (брало участь 2228 з 3670 осіб, тобто близько 60,7% трудового колективу відокремленого підрозділу), оформленого Протоколом зборів членів трудового колективу від 25.06.2009 (а.с. 100-102 том 1), було одноголосно прийняте рішення про взяття в оренду цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» та створення господарського товариства у формі товариства з додатковою відповідальністю, засновниками якого виступатимуть члени трудового колективу.

Після прийняття рішення про оренду цілісного майнового комплексу члени трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу засновують відповідно до чинного законодавства господарське товариство (пункт 2 статті 8 Закону).

05.11.2009 на установчих зборах засновників Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» (протокол б/н) 2258 працівниками відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» прийнято рішення про створення Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3», затвердження Статуту та проведення державної реєстрації товариства.

До реєстрації у встановленому порядку статуту господарського товариства кожен член трудового колективу підприємства або його структурного підрозділу, цілісний майновий комплекс якого передається в оренду, має право вступити у зазначене господарське товариство на підставі особистої заяви (пункт 3 статті 8 Закону).

Засновниками Товариства виступили 2258 працівників відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

18.12.2009 державним реєстратором Виконавчого комітету Вугледарської міської ради Донецької області проведено державну реєстрацію Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта "Південнодонбаська №3» (запис №12551020000000174).

Відповідно до частини 3 статті 115 Господарського кодексу України визначено, що організація членів трудового колективу, зареєстрована як юридична особа, має переважне право на укладення договору оренди майна того підприємства (структурного підрозділу), де створено цю організацію.

Згідно з частиною 4 статті 8 Закону створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладання договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.

Згідно із статтею 9 Закону фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

29.01.2010 позивач звернувся до РВ ФДМУ по Донецькій області з заявою №1 (з додатками) про передачу в оренду цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська №3» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п’ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а у разі, якщо:

- підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку;

- внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку;

- сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України.

На виконання наведених приписів РВ ФДМУ по Донецькій області листом №07-06-02-01060 від 03.02.2010 та №11-06-02-01061 від 03.02.2010 звернувся до органу, уповноваженого управляти державним майном, – Міністерства вугільної промисловості України та Антимонопольного комітету України, із заявами про погодження укладення договору оренди. До вказаних заяв додані копії заяви позивача та доданих до неї документів.

Частиною 3 статті 9 Закону визначено, що орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п’ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.

Рішенням Антимонопольного комітету України №194-р надано дозвіл позивачу на оренду цілісного майнового комплексу.

Листом Міністерства вугільної промисловості України №414/06/02-02 від 26.02.2010 не надано згоди на передачу в оренду цілісного майнового комплексу. Лист мотивований тим, що за результатами розгляду наданих матеріалів у фахівців Міністерства виникають сумніви щодо спроможності орендаря в подальшому забезпечити стале функціонування та розвиток шахти без отримання державної підтримки, що згодом призведе до накопичення орендарем заборгованостей, зокрема, із заробітної плати та інших обов’язкових платежів.

На підставі вказаного листа Міністерства, РВ ФДМУ по Донецькій області листом №11-06-02-02606 від 10.03.2010 відмовило позивачу в укладанні договору оренди цілісного майнового комплексу.

Як зазначалось вище, у зв’язку з відмовою відповідачів укласти договір оренди цілісного майнового комплексу, позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Судова колегія прийшла до висновку, що позов задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, з врахуванням наступного.

Відповідно до пункту 1 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з частиною 5 статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Стаття 326 Цивільного кодексу України передбачає, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади (частина 2 статті 141 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 135 Господарського кодексу України встановлено, що саме власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб’єктів господарювання відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 145 Господарського кодексу України майновий стан суб’єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов’язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений Господарським кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина 2 статті 145 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 145 Господарського кодексу України правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом здачі цілісного майнового комплексу підприємства або майнового комплексу його структурного підрозділу в оренду.

Положеннями пункту 30 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що саме уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

В свою чергу, частина 3 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що саме орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані матеріали щодо оренди певного цілісного майнового комплексу державного підприємства або його структурного підрозділу та надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Але при цьому слід зазначити, що положенням статті 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», який також визначає правові основи управління об'єктами державної власності (пункт 18 частини 1) саме до повноважень Кабінету Міністрів України відноситься визначення порядку розпорядження активами державних господарських організацій.

Тобто власником майна, закріпленого за ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» на праві повного господарського відання, у тому числі майна, яким ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» був наділений безпосередньо самим підприємством, є саме держава Україна.

Від імені Держави України уповноваженими особами на розпорядження державним майном – відповідними цілісними майновими комплексами державних підприємств (їх структурних підрозділів) є Кабінет Міністрів України та Міністерство вугільної промисловості України як центральний орган виконавчої влади у вугільній та торфодобувній галузі.

Отже, саме Кабінет Міністрів України є представником власника державного майна, який наділений повноваженнями визначати порядок розпорядження активами державних підприємств, зокрема, шляхом здачі майна таких об'єктів в оренду.

Вказаний порядок прийняття рішення уповноваженими державними органами щодо передачі в оренду цілісних майнових комплексів є обов’язковим для дотримання Міністерством вугільної промисловості України при розгляді питання щодо надання згоди на оренду державного майна та визначенні пропозицій щодо умов договору з метою забезпечення найбільш ефективного використання державного майна.

На час заявлення Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська № 3» ініціативи щодо оренди майна діяла постанова Кабінету Міністрів України № 313 від 02.04.2009 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності».

Вказаною постановою передбачалося, що центральні органи виконавчої влади, інші суб'єкти управління об'єктами державної власності можуть приймати виключно на підставі окремих актів Кабінету Міністрів України рішення стосовно укладення договорів оренди цілісних майнових комплексів підприємств.

Окрім того, постановою Кабінетом Міністрів України № 317 від 08.04.2009 «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України згоди на передачу в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств» було встановлено Порядок надання згоди на передачу в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств, яким визначено механізм надання Кабінетом Міністрів України центральним органам виконавчої влади, іншим суб’єктам управління об’єктами державної власності, Національній та галузевим академіям наук згоди на передачу в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств.

Пунктом 6 вказаної постанови №317 було встановлено, що орендодавець має право здійснювати передбачені законодавством заходи щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення про надання згоди на передачу в оренду майнового комплексу у формі розпорядження.

Таким чином, Міністерство вугільної промисловості України мало право прийняти рішення щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу, яким ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» був наділений за рішенням ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», тільки після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо передачі в оренду такого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідне рішення стосовно укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» Кабінетом Міністрів України не приймалося. Доказів на підтвердження протилежного надано не було.

Таким чином, з огляду на положення Закону України «Про управління об'єктами державної власності», постанови Кабінету Міністрів України № 313 від 02.04.2009 «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності» та № 317 від 08.04.2009 «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України згоди на передачу в оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств» Міністерство вугільної промисловості України за відсутності згоди Кабінету Міністрів України на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» не мало законних підстав щодо надання згоди на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що положення вищевказаних постанов Кабінету Міністрів України не суперечать положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки жодним чином не змінюють об'єм повноважень Міністерства вугільної промисловості України щодо регулювання відносин в сфері державного майна та не впливають на їх реалізацію.

Натомість, при розгляді справи по суті суд першої інстанції неправомірно відхилив відповідні доводи відповідачів та третіх осіб 1, 3 щодо відсутності встановлених чинним законодавством України підстав для спонукання Регіонального відділення Державного майна України по Донецькій області до укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з позивачем.

Окрім того, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

В свою чергу, положення частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.

Відповідно, частина 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не містить обов'язку для Фонду державного майна України або його регіонального відділення надати згоду на укладення договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) при наявності згоди органу, уповноваженого управляти державним майном.

Тобто орендодавець після закінчення строку, встановленого нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у строк, визначений частиною 4 статті 9 вказаного закону, має не обумовлене будь-якими іншими обставинами повноваження, зокрема, незалежно від рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, прийняти рішення щодо надання згоди або відмови в укладенні договору оренди майна та повідомити про своє рішення заявника.

До того ж, положеннями статті Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не визначена обов'язковість укладення договору оренди орендодавцем з орендарем, який ініціював укладення такого договору перед орендодавцем у разі неповідомлення про своє рішення заявника у строк, визначений частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Також нормами абзацу 7 частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у передачі в оренду об'єктів може бути відмовлено за наявності будь-якої з підстав, визначених в абзацах 8-14 частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Тобто, норми абзацу 7 частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є диспозитивними щодо застосування їх особами, які відповідно до вказаного Закону наділені повноваженням приймати рішення щодо передачі в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу), а отже такі особи при вирішенні питання щодо передачу в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) окрім вказаних в абзацах 8-14 частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстав можуть керуватися іншими підставами, визначеними чинним законодавством, які на їх розсуд є необхідними для врахування при прийнятті рішення щодо оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу).

В свою чергу, якщо наявна будь-яка з підстав, визначених в абзацах 8-14 частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у тому числі така як з інших підстав, передбачених законами, орган, уповноважений управляти державним майном, або, відповідно орендодавець мають прийняти рішення щодо відмови в оренді цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) з огляду на наведені положення статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

До цього слід зазначити, що за пунктом 30 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено повноваження уповноваженого органу управління надати орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Отже, як вбачається з наведених положень, пунктом 30 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» рішення щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) в оренду має бути прийняте Міністерством вугільної промисловості України як уповноваженим представником власника також з огляду на можливість з боку орендаря забезпечення ефективного використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Таким чином, при встановленні відсутності у орендаря фактичності неможливості ефективного використання орендованого майна Міністерство вугільної промисловості України, має право відмовити у передачі в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу).

Тому, встановлюючи в оскаржуваному рішенні, що підстава щодо недоцільності та неефективності використання державного майна не віднесена Законом України «Про оренду державного та комунального майна» до переліку підстав для відмови в укладенні договору оренди майна, Господарський суд м. Києва допустив неправильне застосування положень частини 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та порушення положень пункту 30 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі передачі спору на розгляд суду договір оренди вважається укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду про укладення договору оренди і на умовах, зазначених у ньому.

З наведеного вище можна зробити висновок, що відповідний договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) може бути укладено за згодою сторін, а у разі відсутності такої згоди – на підставі відповідного рішення господарського суду тільки за умови визначення в такому договорі оренди усіх істотних умов визначених такими нормами чинного законодавства України для укладення даного виду договорів.

Отже, право особи щодо звернення до господарського суду виникає тільки після визначення сторонами у встановленому нормами чинного законодавства України усіх істотних умов договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу).

Відповідно до визначення сторонами усіх істотних умов вказаного договору оренди право особи стосовно укладення такого договору оренди не є порушеним з боку іншої сторони.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації є одними з істотних умов договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995 оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Пунктом 4 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів визначено, що оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться комісією, що утворюється органом, визначеним в абзацах 2 і 3 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на підставі складеного на дату проведення оцінки передавального балансу, в якому відображені результати незалежної оцінки основних засобів, довгострокових біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів та оборотних матеріальних засобів (запасів).

Згідно з пунктом 5 Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів оцінка цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу проводиться після закінчення підготовчого етапу, під час якого проводиться інвентаризація майна підприємства на визначену орендодавцем дату оцінки; комісією на підставі поданих матеріалів інвентаризації визначається склад майна, що передається в оренду, на утримання або зберігання орендарю, надається орендареві на умовах кредиту, викуповується орендарем.

Тобто, для укладення договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу) обов'язково у порядку, встановленому Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, має бути визначено склад і вартість майна з урахуванням її індексації та визначено розмір орендної плати.

Відповідно до пунктів 4, 5 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, розмір річної орендної плати за місяць визначається виходячи з розміру річної орендної плати, яка розраховується на підставі вартості необоротних основних засобів (без незавершеного будівництва) за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, проведеної за Методикою оцінки вартості об'єктів оренди.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, вимоги щодо укладення договору оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» можуть бути заявлені та матимуть підстави тільки за умови визначення у договорі оренди усіх істотних умов цього договору, у тому числі складу і вартості майна, що входить до складу об'єкту оренди та розміру орендної плати за користування цілісним майновим комплексом у порядку, визначеному Методикою оцінки вартості об'єктів оренди та Методикою розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна.

З пункту 1.1. договору оренди в редакції позивача, викладеній в позовній заяві, вбачається, що склад та загальна вартість орендованого майна визначено у відповідності з актом оцінки вартості майна, актом приймання-передачі та передавальним балансом підприємства станом на 31.12.2009 та становить 476344000, 00 грн.

З викладеного вбачається, що оцінка вартості цілісного майнового комплексу згідно порядку, встановленого Методикою оцінки вартості об'єктів оренди, не проводилась, що є грубим порушенням чинного законодавства України щодо передачі державного майна в оренду, зокрема, статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, судом першої інстанції не було досліджено, що такі істотні умови договору оренди як об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата, у встановленому законом порядку, визначені не були.

Окрім того, стаття 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає порядок укладення договору оренди.

Перелік дій, а також строки їх виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області визначені у частинах 2 та 4 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Положеннями вказаних частин статті 9 зазначеного Закону не встановлена обов'язковість прийняття відповідачем-2 рішення про проведення оцінки та інвентаризації майна, яке входитиме до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, саме у п'ятнадцятиденний строк, встановлений частиною 2 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» або, у п'ятиденний строк, визначений частиною 4 статті 9 вказаного Закону.

Отже, місцевий господарський суд помилково встановив, що положеннями статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлений обов'язок Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області прийняти рішення про проведення оцінки та інвентаризації майна, яке входитиме до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства для наступної передачі його в оренду.

Враховуючи викладене, судова колегія прийшла до висновку, що Господарський суд м. Києва, встановивши факт відсутності визначення в договорі об'єкту оренди та розміру орендної плати у порядку, визначеному нормами статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна та неправильно застосувавши норми статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», дійшов до неправомірного висновку щодо відсутності підстав для відмови в укладанні договору оренди цілісного майнового комплексу ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» за відсутності визначення об'єкту оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та відсутності визначення суми орендної плати у договорі оренди, порушивши норми статей 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про екологічний аудит» екологічний аудит проводиться в процесі приватизації об'єктів державної власності, іншої зміни форми власності, зміни конкретних власників об'єктів, а також для потреб екологічного страхування, в разі передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об'єктів спільних підприємств, створення, функціонування і сертифікації систем екологічного управління, а також здійснення господарської та іншої діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про екологічний аудит» обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зокрема, у разі передачі у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності, а також в інших випадках, встановлених законом.

Наказом Фонду державного майна України № 2975 від 14.11.2005 затверджено Перелік документів, які подаються орендарем орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності. Пунктом 21 даного Переліку встановлено обов'язковість надання орендарем звіту про екологічний аудит (у випадках, передбачених законодавством України) у разі, якщо об'єктом оренди визначено цілісний майновий комплекс підприємства (організації), його структурного підрозділу.

У разі відсутності звіту про екологічний аудит у переліку документів, що надається юридичною особою, яка бажає укласти договір оренди, відповідна юридична особа є такою, що порушує вимоги статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відповідний перелік документів, наданий цією юридичною особою є неповним та таким, що не відповідає вимогам вказаної статті.

Таким чином, враховуючи, що статтею 11 Закону України «Про екологічний аудит» встановлена обов'язковість проведення екологічного аудиту у разі передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду та приймаючи до уваги, що статтею 3 цього ж Закону орендареві як заінтересованій особі надано право бути замовником аудиту позивач, з врахуванням наказу Фонду державного майна України №2975 від 14.11.2005, зобов'язаний був забезпечити проведення екологічного аудиту та надати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області відповідний звіт про екологічний аудит.

Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що екологічний аудит, в разі передачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, може бути проведений тільки за умови наявності замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

14 серпня 2009 року Міністерством вугільної промисловості України було прийнято Наказ № 344 «Про затвердження переліків майна ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», яким було затверджено перелік майна, що входить до складу саме цілісного майнового комплексу ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Даним наказом визначено, що рухоме та нерухоме майно, яким ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» було наділено при створенні, є цілісним майновим комплексом.

Будь-яке відокремлення майна будь-якого структурного підрозділу ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» як цілісного майнового комплексу та визначення його вартості у зазначеному Наказі Міністерства вугільної промисловості України відсутнє.

Таким чином, майно, яким були наділені структурні підрозділи ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» є тільки частиною цілісного майнового комплексу ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Згідно з пунктом 5.1.4. Статуту ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», створені Підприємством відокремлені підрозділи наділяються основними фондами, та оборотними активами, які належать Підприємству.

Діяльність ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» регулюється Положенням про відокремлений підрозділ.

Як вбачається з Положення про ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», останній при здійсненні господарської діяльності з видобутку вугілля останній не виробляє вугільну продукцію з завершеним циклом виробництва – вугілля, що видобувається ВП «Шахта «Південнодонбаська № З» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» має обов'язково пройти технологічний процес збагачення видобутого вугілля для отримання якісних характеристик вугільної продукції.

Згідно з пунктом 3.5. Положення, фінансові та кредитно-розрахункові операції підрозділу, здійснюються Підприємством (ДП «Донецька вугільна енергетична компанія») централізовано включаючи розрахунки за вугільну продукцію, а також за виконані роботи та послуги. Повноваження щодо здійснення зазначених операцій можуть бути передані Підприємством Підрозділу на підставі виданої довіреності.

Відповідної довіреності надано не було.

Таким чином, цілісний майновий комплекс, на підставі якого ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» здійснює діяльність з видобутку вугілля, за своєю суттю не цілісним майновим комплексом структурного підрозділу державного підприємства у розумінні частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що у зв’язку з неодноразовою передачею (виділенням, включенням) відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська № 3» до різних юридичних осіб, майновий комплекс ВП «Шахта «Південнодонбаська № 3» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», який використовується останнім при здійсненні господарської діяльності, є саме цілісним майновим комплексом, судова колегія вважає передчасним та необґрунтованим.

Посилання позивача та висновок суду першої інстанції про те, що пропуск строків для погодження органом, уповноваженим управляти державним майном, договору оренди майна призводить до настання наслідків у вигляді автоматичного погодження такого договору з посиланням на частину 3 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», судова колегія вважає безпідставним, з врахуванням наступного.

Відповідно до абзацу 4 частини 3 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Таким чином, зазначене положення поширюється на укладення договорів оренди нерухомого майна лише з бюджетними установами, організаціями, а тому не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції – прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до статті 104 господарського процесуального кодексу України є підставами для його скасування чи зміни.

Посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на те, що порушено правила територіальної підсудності, тобто порушено приписи частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Позов у даній справі заявлено до двох відповідачів: Міністерства вугільної промисловості України (01601, м. Київ,в ул Б. Хмельницького, 4) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97) про зобов’язання відповідачів укласти договір оренди.

Стаття 15 Господарського процесуального кодексу України встановлює територіальну підсудність справ підвідомчих господарському суду, так, частиною 1 даної статті встановлено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до частини 3 вищевказаної статті справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Твердження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про те, що судом першої інстанції було порушено норми статті 62 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованим оскільки з ухвали Господарського суду Донецької області від 02.06.2010 у справі №37/46пд вбачається, що в провадженні даного суду знаходилася справа за позовом ТДВ «Шахта «Південнодонбаська №3» до РВ ФДМУ по Донецькій області про спонукання укласти договір. З вказаної ухвали вбачається, що позивач змінив предмет позову та просить визнати договір укладеним, і вказана заява про зміну предмету позову прийнята судом, що підтверджується пунктом 2 резолютивної частини ухвали.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2010 по справі № 48/262 в частині задоволення позовних вимог підлягає зміні. Апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Апеляційні скарги Міністерства вугільної промисловості України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Заступника прокурора м. Києва та Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» залишити без задоволення.

2. Апеляційні скарги Міністерства вугільної промисловості України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, Заступника прокурора м. Києва та Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» задовольнити.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2010 у справі №48/262 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» відмовити в повному обсязі».

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» (85670, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 43/92, код ЄДРПОУ 36831609) на користь Міністерства вугільної промисловості України (01601 МСП, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 33833561) 42, 50 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» (85670, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 43/92, код ЄДРПОУ 36831609) на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) 42, 50 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

6. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Південнодонбаська №3» (85670, м. Вугледар, вул. 13 Десантників, 43/92, код ЄДРПОУ 36831609) в доход Державного бюджету України 85, 00 грн. – державного мита за подання апеляційних скарг Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Заступником прокурора м. Києва. Видати наказ.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

8. Матеріали справи №48/262 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді