Постанова № 12387856, 28.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2010                                                                                           № 19/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Баранець В.М.- пред. за дов. № 06/07-01 від 06.07.2010 р.;

від відповідача - Кравченко М.М.- пред. за дов. № 2-д від 11.05.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2010

у справі № 19/104 ( )

за позовом                               Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова"

до                                                   Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське"

про                                                   стягнення 673 303, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" про відшкодування збитків в розмірі 673303,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про виконання послуг від 18.05.2010 № 18/05-1 щодо надання площ для виконання робіт та забезпечення до них безперешкодного доступу техніки та працівників позивача.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2010 р. у справі № 19/104 в позові відмовлено повністю.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні будь –які докази, які підтверджували б факти вчинення відповідачем перешкод для виконання позивачем передбачених договором робіт. Суд першої інстанції відзначив, що відсутність, не доведення, протиправної поведінки відповідача, а як наслідок і його вини, виключає наявність складу цивільного правопорушення, а відтак, і настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2010 р. у справі № 19/104 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2010 р. апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2010 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р. №01-23/1/6, у зв'язку з перебуванням судді Кондратової І.Д. на ВКК, внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 19/104 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Коротун О.М., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 р. №01-23/1/2, у зв'язку з відпусткою судді Коротун О.М., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 19/104 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді: Кондратова І.Д., Попікова О.В.

25.10.2010 р. представник позивача через загальний відділ документального забезпечення подав письмові пояснення, а також додаткові докази на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р.

25.10.2010 р. представник відповідача через загальний відділ документального забезпечення також надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він має виконати взяті на себе договірні зобов’язання в повному обсязі, в тому числі і відшкодувати позивачеві погоджений розмір збитків, що спричинений позивачеві внаслідок простою техніки.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2010 р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.10.2010 р. представник відповідача просив суд прийняти постанову у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного договору про виконання послуг від 18.05.2010р. № 18/05-1 (надалі - договір), за умовами якого позивач (надалі – виконавець) зобов’язувався надати відповідачу (надалі - замовнику) на орендованих останнім землях, що розташовані на території Сокиринської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області послуги, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити ці послуги в порядку та на умовах, визначених договором.

Перелік послуг наведений у п. 2.1 договору, а саме:

- дискування на площі 800 га в період з 24.05.2010 р. по 02.06.2010р.;

- культивація без внесення аміачної води на площі 700 га в період з 25.05.2010р. по 03.06.2010р.;

- культивація з внесенням аміачної води на площі 800 га в період з 25.05.2010р. по 03.06.2010р.;

- внесення мінеральних добрив на площі 700 га в період з 25.05.2010р. по 03.06.2010р.;

- посів кукурудзи на площі 1500 га в період з 25.05.2010р. по 04.06.2010р.

За умовами договору (п. 4.2 договору) сторони погодили наступні обов’язки замовника :

-          надати площі для виконання послуг, зазначених в п. 2.1 договору,

-          забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників виконавця до площ, на яких мають виконуватись роботи за цим договором,

-          на період надання послуг забезпечити житлом та триразовим харчуванням працівників виконавця;

-          забезпечити власними силами збереження та охорону техніки виконавця;

-          прийняти від виконавця послуги, що надаються згідно з цим договором;

-          в передбачені цим договором строки підписати акт (акти) наданих послуг (виконаних робіт) та повернути його (їх) виконавцеві;

-          оплачувати послуги, на умовах та в порядку, зазначеному в розділі 3 цього договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про відшкодування збитків у сумі 673303,00 грн., які заподіяних внаслідок невиконання замовником зобов’язань щодо надання площ для виконання робіт та забезпечення до них безперешкодного доступу техніки та працівників позивача.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведена протиправність поведінки відповідача, а як наслідок і його вини, що виключає наявність складу цивільного правопорушення та настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Однак судова колегія вважає, що прийняте судове рішення не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, є помилковим, а місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов необгрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, згідно з частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.

При цьому, за змістом пункту 5 статті 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Так, пунктом 5.4 договору сторони визначили, що у випадку невиконання замовником п. 4.2.1, 4.2.2 цього договору, що спричинило простій техніки виконавця, замовник зобов’язаний відшкодувати виконавцеві завдані цим збитки, які попередньо погоджені сторонами і встановлені у наступному розмірі :

5.4.1 дискування - 500,00 грн. за одну годину простою однієї одиниці техніки задіяної на виконанні цих робіт;

5.4.2 культивація без внесення аміачної води – 900,00 грн. за одну годину простою однієї одиниці техніки, заподіяної на виконанні цих робіт;

5.4.3 культивація з внесенням аміачної води – 3750,00 грн. за одну годину простою однієї одиниці техніки, заподіяної на виконанні цих робіт;

5.4.4 внесення мінеральних добрив – 9350,00 грн. за одну годину простою однієї одиниці техніки, заподіяної на виконанні цих робіт;

5.4.5 посів кукурудзи - 12000,00 грн. за одну годину простою однієї одиниці техніки, заподіяної на виконанні цих робіт.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків, місцевий господарський суд неправильно розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто невірно визначив, які юридичні факти повинні довести позивач та відповідач.

Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Відповідно позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом з тим, відповідно частини 3 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, при пред'явленні позову позивач повинен довести лише факт порушення зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і виниклими збитками. При цьому, він звільняється від обов'язку доводити вину боржника. Тягар доказування відсутності вини в порушенні зобов'язання лежить на боржникові.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення у даній справі судом першої інстанції не враховано вищенаведені положення та безпідставно зазначено, що недоведення вини відповідача виключає наявність складу цивільного правопорушення.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язань, навпаки, відповідач визнає та не оспорює факт наявності у нього вини.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що протиправність дії чи бездіяльності відповідача полягає у порушенні ним договірного зобов'язання щодо невиконання п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору. При цьому, відповідач не надав жодні докази на підтвердження належного виконання умов договору. В свою чергу, позивач на вимогу суду апеляційної інстанції надав належні докази (рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 02.08.2010 р. у справі № 2-269/2010р.) на підтвердження факту недопуску техніки та працівників виконавця до площ, на яких мають виконуватись роботи за договором.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав будь –які докази, які підтверджували б факти чинення відповідачем перешкод для виконання позивачем передбачених договором робіт, колегією суддів вважаються безпідставними, оскільки у відповідності до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 4, 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, суд першої інстанції безпідставно відзначив, що позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача і збитками у розмірі 673303,00 грн., а також дійсний розмір збитків. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, про наявність причинного зв'язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо забезпечення відповідачу безперешкодного доступу техніки та працівників виконавця до площ, на яких мають виконуватись роботи за договором, що призвело до заподіяння збитків позивачу у розмірі, який визначений сторонами у договорі (пункт 5.4 договору). При цьому, як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, право сторін заздалегідь визначити у договорі погоджений розмір збитків закріплено пунктом 5 статті 225 Господарського кодексу України.

Враховуючи час простою техніки (який підтверджується довідками про роботу техніки), а також вартість простою 1 години техніки, заподіяної на виконанні цих робіт, колегія суддів встановила, що розмір збитків, в зв’язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов’язань за договором, становить 673303,00 грн. (розмір яких підтверджується обґрунтованим та правильним розрахунком позивача (а.с. 16-18, т. 1)).

Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем доведено наявність всіх умов, з якими закон пов'язує настання відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов протилежного висновку без належного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

Крім того, безпідставно суд першої інстанції відзначив, що позивачем не доведено вчинення останнім дій до зменшення розміру збитків. Зокрема, суд першої інстанції, посилаючись в обґрунтування своїх висновків не врахував, що умови і порядок відшкодування збитків врегульовано статтею 226 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Тобто, чинним законодавством обов’язок щодо вжитття необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків покладений на учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення (в даному випадку на відповідача), а не на позивача, як помилково зазначив суд першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що обставини справи не були досліджені судом першої інстанції належним чином, що призвело до неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у справі, а також до прийняття помилкового рішення про відмову в задоволенні позову, яке не ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідження обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103, частини 1 статті 104, частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є і неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позову, та є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 року у справі № 19/104 - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -           

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 року у справі № 19/104 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" (17312, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, с. Сокиринці, вул. Радянська, буд. 18, код 30147887) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова" (17612, Чернігівська обл., Варвинський р-н, с. Озерни, вул. 19-го березня, 7 код 31333767) збитки у розмірі 673303,00 грн., 6733,03 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" (17312, Чернігівська обл., Срібнянський р-н, с. Сокиринці, вул. Радянська, буд. 18, код 30147887) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Нова" (17612, Чернігівська обл., Варвинський р-н, с. Озерни, вул. 19-го березня, 7 код 31333767) 3366,52 грн. державного мита з апеляційної скарги.

5.          Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 19/104 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.11.10 (відправлено)