Постанова № 12387808, 27.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2010                                                                                           № 4/306

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Калатай Н.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Біденко О. М. – представник за довіреністю від 03.08.2010 року

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ аутдор»

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010

у справі № 4/306 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ аутдор»

до                                                   Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»

про                                                   стягнення 47306,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 47306,21 грн., які складаються із збитків від інфляції в сумі 35540,80 грн. та 3 % річних в сумі 9265,41 грн., що нараховані на суму незаконно утримуваних відповідачем в період з 15.02.2009 року по 05.05.2010 року коштів, які перебували на відкритому відповідачем позивачу за умовами договору банківського рахунку № 9891 від 09.06.2008 року поточному рахунку, та абонентської плати в сумі 3500 грн., яка була відповідачем безпідставно списана з розрахункового рахунку позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2010 року у справі № 4/306 позовні вимоги задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1799,96 грн. збитків від інфляції, 496,92 грн. 3% річних, 3500 грн. безпідставно списаних коштів, 57,96 грн. державного мита та 28,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено, що з 15.02.2009 року по 05.05.2010 року відповідач неправомірно не надавав можливості позивачу розпоряджатися своїми грошовими коштами.

Часткове задоволення позовних вимог суд грунтує на тому, що Постановою Національного банку України від 10.02.2009 року № 59 в ВАТ КБ «Надра» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку на задоволення вимог кредиторів введено мораторій строком на шість місяців – з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року, який в подальшому Постановою Правління НБУ від 05.08.2009 року № 452 продовжено шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 11.08.2009 року по 10.02.2010 року, а відповідно до приписів чинного законодавства протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню лише за той період, протягом якого мораторій не діяв.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2010 року у справі № 4/306 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо застосування до спірних правовідносин дії мораторію, оскільки в даному випадку позивач є не кредитором, а є клієнтом банку.

Ухвалою від 27.08.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ аутдор» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 26.10.2010 року справу № 4/306 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

09.06.2008 року позивач та відповідач уклали договір банківського рахунку № 9891 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок №26002009891001 (далі Рахунок) у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахуноково – касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України та зобов’язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до умов Договору відповідач бере на себе зобов’язання:

- своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача (п. 2.3.3);

- забезпечувати своєчасне зарахування коштів на Рахунок позивача (п. 2.3.4);

- здійснювати прийом та видачу готівки (п. 2.3.5);

- здійснювати плату на залишок коштів на Рахунку позивача відповідно до тарифів відповідача (п. 2.3.6).

Додатковою угодою № 9891_1 від 10.06.2008 року сторони погодили можливість роботи в режимі оn-line, як спосіб роботи із системою Клієнт – банк.

Як на доказ обставин на підтвердження своїх майнових вимог до відповідача, позивач посилається на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року у справі № 33/242 та від 17.09.2009 року у справі № 4/505.

Як вбачається з рішення господарського суду міста Києва №33/242 від 19.05.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи:

- 29.01.2009 року на Рахунку позивача були кошти у сумі 175881 грн. 83 коп.;

- позивачем 29.01.2009 року пред'явлене до виконання платіжне доручення № 90 про перерахування коштів у сумі 72 000 грн. 00 коп. на користь ТОВ «Торговий дім»Базис Торг». Списання вказаної вище суми із Рахунку позивача 29.01.2009 року підтверджується банківською випискою за 28.01.-29.01.2009 року, проте станом на 05.03.2009 року кошти у сумі 72 000 грн. 00 коп. не були перераховані на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім»Базис Торг»;

- 12.02.2009 року на Рахунку позивача були кошти у сумі 200930 грн. 65 коп.;

- позивачем 12.02.2009 року пред'явлені до виконання платіжні доручення № 94 про перерахування коштів у сумі 17 900 грн. 00 коп. на користь ТОВ «Профітранс», № 91 про перерахування коштів у сумі 50 000 грн. 00 коп. на користь ЗАТ КВО «Медапаратура», № 92 про перерахування коштів ТОВ «Грін Медіа»у сумі 93 104 грн. 33 коп. Списання вказаної вище суми із поточного рахунку позивача 12.02.2009 року підтверджується банківською випискою за 06.02.-12.02.2009 року, проте станом на 05.03.2009 року кошти у сумі 161 004 грн. 33 коп. (17 900 грн. 00 коп. + 50 000 грн. 00 коп. + 93 104 грн. 33 коп.) не були перераховані на поточні рахунки ТОВ «Профітранс», ЗАТ «КВО Медапаратура»та ТОВ «Грін Медіа»;

- суд встановив, що відповідач умови Договору не виконав, кошти на поточні рахунки контрагентів Позивача у загальній сумі 233004 грн. 33 коп. не перерахував.

Рішенням господарського суду міста Києва №33/242 від 19.05.2009 року зобов’язано відповідача здійснити вказані перекази.

Рішенням господарського суду міста Києва № 4/505 від 17.09.2009 року, копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та положенням законодавства не виконав платіжні доручення позивача № 2 від 21.04.2009 року та № 1 від 03.06.2009 року на переказ коштів, шляхом перерахування грошових коштів у загальній сумі 111893,80 грн., наступним отримувачам: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біг Медіа», сума переказу: 39919,24 грн.; Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Аутдор», сума переказу: 71974,56 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва № 4/505 від 17.09.2009 року зобов’язано відповідача здійснити вказані перекази, закрити Рахунок та видати позивачу довідку про закриття рахунку.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 – 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Частиною 3 ст. 85 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В матеріалах справи відсутні докази скасування або зміни вказаних рішень, а відтак, факти, встановлені в них, зокрема, факт неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків за Договором в частині невиконання платіжних доручень позивача повторному доведенню не підлягають.

Як слідує з наданої позивачем копії довідки відповідача № 1748 від 12.10.2010 року, Рахунок на вказану дату відповідачем не закрито.

Позивач в позовній заяві вимагає стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 35540,80 грн. та 3 % річних в сумі 9265,41 грн., нараховані на суму незаконно утримуваних останнім в період з 15.02.2009 року по 05.05.2010 року коштів на Рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Частиною 2 ст. 11 УК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка, до яких відноситься спірний Договір, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною 3 статі 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у визначений Договором та законодавством строк відповідач не виконав свій обов’язок по виконанню спірних платіжних доручень позивача і незаконно утримував кошти позивача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо законності нарахування позивачем на суму незаконно утримуваних відповідачем коштів збитків від інфляції та 3 % річних.

Проте, суд першої інстанції, частково задовольняючи вказані вимоги, виходив з того, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку на задоволення вимог кредиторів введено мораторій строком на шість місяців – з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року, який в подальшому Постановою Правління НБУ від 05.08.2009 року № 452 продовжено шляхом введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 11.08.2009 року по 10.02.2010 року, а відповідно до приписів чинного законодавства (ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а отже, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню лише за той період, протягом якого не діяв мораторій.

Зазначену правову позицію суду першої інстанції – віднесення сум інфляційних втрат та процентів річних до фінансових (економічних) санкцій, які не нараховуються протягом дії мораторію за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, колегія суддів вважає помилковою і не погоджується з нею, оскільки у ст. 625 ЦК України йдеться не про відповідальність у вигляді фінансових санкцій за порушення грошового зобов’язання, а надається право кредитору вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, нарахованих на суму боргу, що є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за те, що власник через незаконне утримування іншою особою його грошових коштів позбавлений права користуватись ними.

Тобто, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

При цьому, положення статті 625 ЦК України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини у його діях.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 35540,80 грн., 3 % річних в сумі 9265,41 грн., нарахованих на суму незаконно утримуваних відповідачем в період з 15.02.2009 року по 05.05.2010 року коштів, підлягають задоволенню за розрахунком позивача в повному обсязі. Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Крім того, як слідує з наявних в матеріалах справи копій виписок з банківського рахунку позивача, в період з 30.06.2009 року по 30.12.2009 року відповідачем з рахунку позивача списувалась абонентська плата за користування Рахунком в розмірі 500,00 грн. в місяць з призначенням платежу: «Ведение текущего счета ТП (без ликвида)», що є незаконним, оскільки відповідач в порушення умов Договору позбавив позивача вільно користуватися своїми грошовими коштами, які знаходились на Рахунку, та за рішенням суду у справі № 4/505 від 17.09.2009 року був зобов’язаний закрити Рахунок.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача абонентської плати в сумі 3500 грн. Відповідно, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 27.07.2010 року у справі № 4/306 не відповідають обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає зміні, позов підлягає задоволенню в повному обсязі – стягненню з відповідач на користь позивача підлягають збитки від інфляції в сумі 35540,80 грн., 3 % річних в сумі 9265,41 грн., абонентська плата в сумі 3500 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 473,06 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу

Враховуючи, що в апеляційній скарзі позивач просить оспорене рішення скасувати в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ аутдор» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідача в повному обсязі.

Щодо витрат позивача на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 236,55 грн., що становить 50 % від суми, сплаченої при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом.

Рішенням від 27.07.2010 року у справі № 4/360 позов було задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 5796,28 грн.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 41509,93 грн., витрати позивача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми в розмірі 207,55 грн. (50% від 415,10 грн.) слід покласти на відповідача. Решта із сплачених позивачем витрат за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ аутдор» на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2010 року у справі №4/306 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2010 року у справі № 4/306 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2010 року у справі № 4/306 в наступній редакції:

          « 1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Аутдор»(03038, м. Київ, проспект Науки, буд. 119-б, ідентифікаційний код 34288317) збитки від інфляції в сумі 35540 (тридцять п’ять тисяч п’ятсот сорок) грн. 80 коп., 3 % річних в сумі 9265 (дев’ять тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 41 коп., абонентську плату в сумі 3500 (три тисячі п’ятсот) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 06 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.»

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Аутдор»(03038, м. Київ, проспект Науки, буд. 119-б, ідентифікаційний код 34288317) 207 (двісті сім) грн. 55 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 4/306.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.11.10 (відправлено)