Постанова № 12387707, 19.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2010                                                                                           № 11/416-3/239

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: представник не з’явився

Від прокуратури міста Києва: представник Лиховид О.С. (посвідчення №210 від 24.06.2010)

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Кузьменкова Ю.М.- за дов.

Від відповідача:Петруньок М.А.- за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне виробниче підприємство "Сіріус"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.08.2010

у справі № 11/416-3/239 ( .....)

за позовом                               Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до                                                   Приватне виробниче підприємство "Сіріус"

третя особа           Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про                                                   стягнення 857018,64 грн.

за зустрічним позовом Приватного виробничого підприємства «Сіріус»

до Київської міської ради

про стягнення 1206684,54 грн. зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

          На новому розгляді справи № 11/416-3/239 рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 первісний позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного виробничого підприємства «Сіріус» про стягнення 857018,64 грн.- пені за порушення строків виконання зобов’язання за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2007р. задоволено повністю; в зустрічному позові Приватного виробничого підприємства «Сіріус» до Київської міської ради в частині стягнення 1206684,54 грн. (у т.ч. 178680,38 грн.- збитків, 577592,42 грн.- пені та штрафу, 450411,74 грн.- процентів за користування чужими грошовими коштами) відмовлено повністю; в частині зобов’язання Київської міської ради видати Приватному виробничому підприємству «Сіріус» державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, яка знаходиться в м.Києві по вул..Копилівській,67, корпус,5, провадження у справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України,у зв’язку з відмовою позивача від позову.

          Відповідач- Приватне виробниче підприємство «Сіріус», не погодившись з рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити з посиланням на те, що судом неповно з’ясовані обставини. що мають значення для справи, у рішенні суду містяться висновки, що не відповідають обставинам справи.

          Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що обставини пропуску позовної давності є поважними, а тому є підстави для поновлення позовної давності – є хибним.

          Судом не надано правове обґрунтування діям Киїівської міської ради стосовно безпідставної тривалої затримки видачі державного акту на право власності на придбану ПВП «Сіріус» земельну ділянку.

          Скаржник також вважає необґрунтованою відмову у зустрічному позові , посилаючись на те, що порушення Київрадою термінів прийняття рішення стосовно продажу земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, призвело до збитків і нанесло шкоду ПВП «Сіріус»; Київрада наділена повноваженнями щодо управління у державному секторі економіки при розпорядженні власністю держави – землею, а тому застосування ч.2 ст.231 ГК України, є цілком правомірним; підстави для нарахування процентів за користування чужими коштами і розмір цих процентів визначені чинним законодавством України і вимога по їх сплаті є також правомірною.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 було прийнято апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Сіріус» до провадження і призначено розгляд справи на 19.10.2010.

          19.10.2010 в судове засідання з невідомих причин не прибув повноважний представник Київської міської ради, незважаючи на те, що згідно Повідомлення про вручення поштового відправлення № 21952 уповноважений представник Київської міської ради «Саповар» «20.09.2010.» одержав ухвалу про порушення апеляційного провадження у справі №111/416-3/239.

          Неприбуття в судове засідання представників сторін , які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

          Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:

          Як свідчать матеріали справи, у березні місяці 2009р. до суду першої інстанції звернувся з позовом Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про стягнення з Приватного виробничого підприємства «Сіріус» 857018,64грн.- пені за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.07.2007р.

          Позов мотивовано тим, що відповідач несвоєчасно сплатив вартість земельної ділянки, придбаної за вказаним договором купівлі-продажу.

          Позивач та третя особа підтримали позов прокуратури.

          Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з посиланням на пропуск прокуратурою позовної давності.

          В процесі судового провадження у справі № 11/416 відповідач - Приватне виробниче підприємство «Сіріус» звернулось із зустрічним позовом в порядку ст. 60 ГПК України про стягнення з Київської міської ради 1206684,54 грн., у тому числі: збитків, штрафу та пені, процентів за користування чужими грошовими коштами, та про зобов’язання Київської міської ради видати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, яка знаходиться у м.Києві по вул..Копилівській,67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 зустрічна позовна заява Приватного виробничого підприємства «Сіріус була прийнята для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №11/281.

          В обґрунтування зустрічного позову Приватне виробниче підприємство «Сіріус» стверджує, що з боку Київської міської ради мало місце порушення строків прийняття рішення про продаж земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки; підприємством сплачено повну вартість земельної ділянки, а тому ухилення Київської міської ради від оформлення та видачі державного акту про право власності на земельну ділянку, є незаконним.

          Прокуратура, Київська міська рада та третя особа – Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проти зустрічного позову заперечують, посилаючись на відсутність підстав для стягнення з Київської міської ради пені, збитків та застосування до Київської міської ради штрафу, а також зазначають, що видача державного акту на право власності на земельну ділянку можлива лише за умови погашення відповідачем пені за несвоєчасну сплату вартості придбаної земельної ділянки.

          Рішенням Господарського суду міста Києва №11/416 від 06.11.2009 в первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено в частині зобов’язання Київської міської ради видати Приватному виробничому підприємству «Сіріус» державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, яка знаходиться в м.Києві по вул..Копилівській,67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію.

          В решті частини зустрічного позову відмовлено.

          Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 11/416 від 06.11.2009, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційним поданням до Київського апеляційного господарського суду.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду № 11/416 від 22.03.2010 рішення Господарського суду міста Києва №11/416 від 06.11.2009 скасовано в частині зустрічного позову з прийняттям нового рішення в цій частині, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову про зобов’язання Київської міської ради видати Приватному виробничому підприємству «Сіріус» державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2331 га, яка знаходиться в м.Києві по вул..Копилівській, 67, корпус 5 та здійснити його державну реєстрацію. В решті частини рішення залишено без змін.

          Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням.

          Постановою Вищого господарського суду України № 11/418 від 14.06.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 скасовано, а справу №11/416 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, з підстав ухвалення судових рішень з порушенням вимог ст..43 ГПК України, при неповно з’ясованих обставинах справи.

03.08.2010          третя особа - Головне управління земельних ресурсів у поданих до суду письмових поясненнях підтримує первісний позов прокуратури , а щодо зустрічного позову, то третя особа зазначає, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 136/797 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30.07.2007 зареєстровано та видано Приватному виробничому підприємству «Сіріус» державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.07.2010 № 03-8-00077.

          Відповідно до ст..80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

          03.08.2010 відповідач ПВП «Сіріус» у своєму письмовому клопотанні на адресу суду першої інстанції підтвердив, що на даний час отримав державний акт ( серія ЯЕ №794458 від 19.07.2010 року) на право власності на земельну ділянку площею 0,2331 га, яка знаходиться в м.Києві по вул..Копилівській, 67, корп..5, тому відпала необхідність вимагати його видачі в судовому порядку ( копія державного акту серія ЯЕ № 794458 від 19.07.2010 додана представником позивача до письмового клопотання).

          В зв’язку з цим відповідач на підставі ст..22 ГПК України заявив відмову від немайнової вимоги, яка викладена у зустрічній позовній заяві в частині видачі державного акту, тому суд першої інстанції, керуючись п.4 ст.80 ГПК України, припинив провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині вимог.

          Крім того, відповідач у клопотанні зазначає, що, оскільки одержувачем грошових коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки було Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), то відповідно до Роз’яснень ВГСУ у постанові від 14.06.2010 по даній справі, ПВП «Сіріус» на підставі ст..24 ГПК України, просить суд:

          -Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації ), яке в даній справі виступає в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом і на стороні відповідача за зустрічним позовом, залучити в якості відповідача за зустрічним позовом;

          - Київську міську раду, яка в даній справі виступає в якості позивача за первісним позовом і відповідача за зустрічним позовом, і яка є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки, що є предметом судового розгляду за первісним та зустрічним позовами, залучити в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом.

          Після заміни відповідача та заміни ( залучення) 3-ї особи за зустрічним позовом , ПВП «Сіріус» просить суд на підставі ст.58 ГПК України об’єднати справи по первісному та зустрічному позовах.

          Ухвалою Господарського суду м.Києва від 03.08.2010 було відмовлено в задоволенні клопотання ПВП «Сіріус», оскільки нормами ГПК не передбачена заміна відповідача за зустрічним позовом іншим відповідачем , у зв’язку з тим, що зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів, а саме: право на подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом і пред’являється він до позивача за первісним позовом ; зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

          Прокуратура міста Києва у письмових поясненнях на адресу суду першої інстанції від 10.08.2010 стверджує, що прокурор вірно визначив позивача у справі, який є стороною договору купівлі-продажу, на просив суд стягнути пеню на його користь, зазначаючи реквізити структурного підрозділу виконавчого органу Київради Головного управління земельних ресурсів, як одержувача коштів за невиконання умов договору.

          Оскільки рахунок третьої особи на даний час закрито, прокурор уточнив номер рахунку, на який необхідно стягнути суму пені на користь Київської міської ради у разі задоволення позову.

          Крім того, прокурор вважає,що судом першої інстанції безпідставно прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ПВП «Сіріус», але не мотивовано їх взаємопов’язаність, оскільки відповідачем за зустрічним позовом повинно бути Головне управління земельних ресурсів КМДА, на яке відповідно до п.5 рішення Київради від 08.02.2007 № 136/797, Положення про управління, покладено обов’язок, після сплати повної вартості земельної ділянки, оформити та видати ПВП «Сіріус» у встановленому порядку державний акт на право власності на земельну ділянку.

          Позивач-Київська міська рада у своїх поясненнях по справі від 12.08.2010 зазначає, що кошти, які прокурор просить стягнути, мають бути зараховані на рахунку Головного управління державного казначейства України в м.Києві та в подальшому мають бути розподілені між державним та місцевим бюджетами, тому просить на підставі ст..27 ГПК України залучити до участі у справі Головне управління державного казначейства України в м.Києві в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

          Крім того, позивач пояснює, що кошти, отримані за договором купівлі-продажу земельної ділянки мали зараховуватися на рахунок Головного управління земельних ресурсів, за таких умов у Київської міської ради відсутнє право за контролем надходження коштів на відповідний рахунок, в тому числі і отриманих за даним договором.

          Про існування заборгованості відповідача по сплаті пені внаслідок несвоєчасного виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки Київській міській раді стало відомо лише із позовної заяви прокуратури.

          Щодо зустрічного позову, то Київська міська рада вважає, що зустрічний позов не пов’язаний із первісним і має розглядатись окремо.

           Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління державного казначейства України в м.Києві, і з чим погоджується колегія суддів, оскільки заявником не доведено, що прийняття рішення у справі може вплинути на права і обов’язки Головного управління державного казначейства України в м.Києві щодо однієї із сторін.

          Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Сіріус», дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:

          Суд першої інстанції на новому розгляді справи відповідно до вимог

ст..111-12 ГПК України при ухваленні оскаржуваного рішення ,врахувавши вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України № 11/416 від 14.06.2010, дійшов вірного висновку про те, що прокурор в позовній заяві вірно визначив позивача у справі - Київську міську раду, яка є стороною договору купівлі-продажу та просив стягнути пеню на її користь, зазначаючи реквізити структурного підрозділу виконавчого органу Київради, а саме,Головного управління земельних ресурсів, як одержувача вказаних коштів за невиконання умов договору.

          Згідно ст.128 Земельного кодексу України кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку визначеному законом.

          Відповідно до Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації), затверджене рішенням Київської міської ради Ш сесії ХХІУ скликання від 19.12.2002 № 182/342 , Управління виконує делеговані йому Київською міською радою та її виконавчим комітетом повноваження, зокрема, здійснює контроль за надходженням коштів від продажу землі до місцевого бюджету.

          Однак , колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції що обставини пропуску позовної давності є поважними, а тому є підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності та задоволення первісного позову у повному обсязі, з огляду на наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2007 між Київською міською радою ( продавець) та Приватним виробничим підприємством «Сіріус» ( покупець) було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ( далі- Договір), відповідно до п.1.1 статті 1 якого продавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 №136/797 продав, а покупець купив земельну ділянку, місце розташування якої на вулиці Копилівській, 67 , корп.5 у Подільському районі міста Києва, площею 0,2331га у межах, які перенесені у натуру ( на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки. Земельна ділянка, що продається, належить до земель державної власності на підставі статті 13 Конституції України, статті 34 Закону України «Про власність», повноваження щодо розпорядження якими здійснює Київська міська рада згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

          Спір виник у зв’язку з тим, що прокуратурою при проведенні перевірки встановлено, що відповідачем в порушення умов договору у визначені строки не було у повному обсязі сплачено вартість земельної ділянки, у зв’язку з чим нараховано пеню за 81 день прострочення в розмірі 857018,64 грн.

          Відповідно до пункту 1.2 статті 1 договору земельна ділянка зазначена в пункті 1.1, продається для експлуатації та обслуговування існуючого будинку.

           Відповідно до пункту 2.1 статті 2 договору ціна продажу земельної ділянки за договором становить 228297,00 грн. В рахунок цієї суми також відповідно до іншої угоди №44 від 28.03.2006 між третьою особою по справі та відповідачем (покупцем, а.с.69 ) було сплачено третій особі по справі аванс у розмірі 166878,60 грн.

          Відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору решта вартості земельної ділянки у сумі 2116095,40 грн. сплачується протягом 10-ти банківських днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки на р/р 37116001002659 в ГУ ДКУ м.Києва, МФОЛ 820019, код ЄДРПОУ 26199097 (одержувач: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації).

          Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 договору покупець зобов’язаний сплатити грошові кошти в строки, у порядку та розмірах, що передбачені розділом другим цього договору.

          Відповідно до пункту 3.2 статті 3 продавець зобов’язаний після повної сплати покупцем суми, зазначеної у розділі другому цього договору та пені за прострочення платежів ( при наявності такої пені), оформити покупцеві державний акт на право власності на земельну ділянку.

          Відповідно до пункту 4.2 статті 4 договору у випадку прострочення покупцем виконання зобов’язань, встановлених умовами розділу другого цього договору. він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення.

          Як свідчать наявні у справі докази, вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 30.07.2007 та зареєстровано в реєстрі за № 884у.

          Таким чином, строк оплати решти вартості земельної ділянки відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору настав 13.08.2007.

          Проте, відповідач сплатив решту вартості земельної ділянки 02.11.2007, що підтверджується платіжним дорученням №1616 від 01.11.2007 з відміткою банку про одержання платежу 02.11.2007,тобто, із затримкою в 81 календарний день ( з пропуском строку, встановленого пунктом 2.2 статті 2 договору).

          Позовна заява подана до суду 31.03.2009, тобто, із пропуском позовної давності.

          Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

          У відзиві на позов від 28.10.2009 відповідач просив суд застосувати до позову про стягнення пені, позовну давність.

          Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

          У Постанові Вищого господарського суду України від 14.06.2010 зазначено:…» якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин,ухвалюється рішення про відмову у позові в зв’язку із закінченням строку давності».

          За статтею 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог,зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовується позовна давність в 1 (один) рік.

          Стаття 261 ЦК України визначає початок перебігу позовної давності, зокрема, п.5 цієї статті зазначає, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

          Однак будь-яких поважних причин пропуску позовної давності прокуратурою міста Києва не наведено через їх відсутність, а посилання прокуратури на початок перебігу позовної давності з моменту виявлення недоліків прокурорською перевіркою, проведеною у березні 2009 року, є безпідставним і спростовується доказами,що містяться в матеріалах справи.

          Запит прокуратури від 17.03.2009 № 07/4-177вих-09, адресований заступнику голови Київської міської державної адміністрації та начальнику Головного управління земельних ресурсів, не містять інформації про початок проведення перевірки щодо повноти сплати коштів за викуп земельних ділянок і не може слугувати належним доказом на підтвердження поважності пропуску позовної давності, а лист Головного управління земельних ресурсів № 09-453/1039, який доданий прокуратурою до пояснень від 03.11.2009 №05/2-р, датований 07.04.2009., в той час як позов подано до суду 31.03.2009.

          Проте, Київська міська рада, як сторона за договором, в особі якої подано позов, не була позбавлена можливості звернутися за захистом своїх порушених прав в межах позовної давності або повідомити про такий факт прокуратуру у встановлені цивільним законодавством строки.

          Позивач - Київська міська рада, як сторона ( продавець) за договором купівлі-продажу земельної ділянки , після підписання договору, отримала оригінал цього договору, знав всі його умови, обов’язки сторін та терміни їх виконання, мав змогу контролювати їх виконання через свої структурні і йому підзвітні органи, зокрема, через Головне управління земельних ресурсів.

          Крім того, статтею 264 ЦК України встановлені причини переривання перебігу позовної давності, зокрема, п.1 цієї статті містить положення про те, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов’язку. Будь-яких дій стосовно визнання суми пені ПВП «Сіріус» не вчиняло і докази цього відсутні в матеріалах справи.

          Навпаки, наявні у справі документи і матеріали підтверджують, що ПВП «Сіріус» постійно наголошувало, що вимоги позивача про сплату пені є безпідставними, про що свідчить лист вих..№ 0916/1 від 16.09.2008 ( копія якого додана ПВП «Сіріус» до письмових пояснень на адресу Господарського суду міста Києва від 09.08.2010 вих.№ 0908/1 ), в якому вимога про сплату пені визначена як безпідставна і зазначено про конституційну рівність сторін у відповідальності за порушення передбачені як договором, так і законами України.

          Оскільки будь-яких обґрунтованих поважних причин пропуску позовної давності ні позивачем, ні прокуратурою міста Києва не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені, позовні вимоги прокуратури про стягнення з відповідача пені у зв’язку з порушенням строків внесення вартості придбаної за договором земельної ділянки, задоволенню не підлягають через сплив позовної давності.

          За таких обставин, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову з прийняттям нового рішення про відмову у первісному позові повністю.

          Щодо зустрічного позову, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що зустрічний позов в частині стягнення з Київської міської ради збитків, пені, штрафу та суми процентів за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 1206684,54 грн., є необґрунтованим і задоволенню не підлягає з таких підстав:

          Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України в постанові від 14.06.2010, який зазначив, що судом при прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним, не мотивовано їх взаємопов’язанність, суд першої інстанції на новому розгляді справи дослідив дану обставину і дійшов обґрунтованого висновку що зустрічний позов взаємно пов’язаний з первісним.

          Мотивацією про взаємопов’язанність зустрічного позову із первісним служить:

          -предметом позовних заяв в обох позовах є виконання договору купівлі-продажу;

          -сторонами договору купівлі-продажу є Київська міська рада та ПВП «Сіріус»;

          -сторонами договору заявлені одна до одної однорідні вимоги стосовно стягнення пені;

          -спільний розгляд позовів в одному судовому провадженні надав можливість обом сторонам, перебуваючи у статусі позивача і в статусі відповідача, в повній мірі скористатись захистом своїх прав, надавши свої докази чи заперечення на докази іншої сторони, зберегти принцип рівноправності сторін в частині одночасного терміну розгляду, що мало сприяти оперативному та правильному вирішенню спору.

          Щодо заявлених в зустрічному позові збитків в розмірі 178680,38 грн., які, як стверджує скаржник, виникли з вини Київради і підлягають відшкодуванню відповідно до ст..224 ГК України, оскільки Київрада прострочила терміни встановлені Земельним кодексом України ( п.п3,4,6 ст.128) в частині прийняття рішення про продаж, тривалий час ігнорувала законні підстави для проведення продажу та укладення самого договору купівлі-продажу земельної ділянки, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що вина відповідача- Київради у завданні ПВП «Сіріус» збитків не доведена.

          Як вбачається з матеріалів справи, Угода №44 від 28.03.2006, на підставі якої позивачем було сплачено аванс за земельну ділянку площею 0,2331га за адресою: м.Київ, вул..Копілівська,67, корп..5 в розмірі 166878,60 грн. укладена між Головним управління земельних ресурсів та Приватним виробничим підприємством «Сіріус».

          Згідно п.2 даної угоди перерахування вказаних коштів, які в подальшому зараховані до суми договору купівлі-продажу земельної ділянки, має здійснюватись на рахунок Головного управління земельних ресурсів.

          Як свідчить платіжне доручення № 223 від 29.03.2006 авансовий платіж позивач перерахував Головному управлінню земельних ресурсів.

           Оскільки Київська міська рада не є стороною Угоди № 44 від 28.03.2008 і не Київська міська рада отримала авансовий платіж, вищевказані твердження позивача не відповідають дійсності..

          Посилання ПВП «Сіріус» на те, що Київська міська рада прострочила терміни прийняття рішення стосовно продажу земельної ділянки та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, є необґрунтованими і не підтверджуються матеріалами справи. Доказів того, що бездіяльність Київської міської ради в судовому порядку була визнана протиправною та з цього питання було прийнято рішення, суду не надано.

          Позивач за зустрічним позовом стверджує, що несе збитки, посилаючись на ст..224 Господарського кодексу України, у вигляді вимушеної сплати різниці між сумою належного до сплати земельного податку та сумою орендної плати, яку позивач фактично сплачує і на момент звернення до суду ця різниця становить 178680,38 грн.

          Однак, дане твердження ПВП «Сіріус» спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач за зустрічним позовом добровільно, а не у примусовому порядку продовжував сплачувати орендну плату за земельну ділянку, замість земельного податку.

          Крім того, ПВП «Сіріус» не надало доказів, що ним у судовому порядку визнавалась протиправною бездіяльність Київради та з цього питання було прийнято рішення.

           ПВП «Сіріус» також просить стягнути з Київради штраф у розмірі 577592,42 грн., обґрунтовуючи це тим, що Господарським кодексом України щодо окремих видів зобов’язань встановлено розміри штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

          Зокрема, позивач посилається на ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, робіт, послуг) за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

          Відповідно до ст..547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, однак позивач не надав доказів того, що між ним та відповідачем укладений відповідний правочин, і в договорі такої відповідальності для Київської міської ради не передбачено.

          Крім того, посилання позивача на ст..231 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки даною нормою встановлюється розмір неустойки, а не її обов’язкове застосування за відсутності договору про це між сторонами, і, крім того, відповідач не належить до державного сектору економіки.

          Відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

          Згідно з частиною третьою статті 126 ГК України вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі, якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого ( дочірнього ) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

          Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога ПВП «Сіріус» про стягнення з Київської міської ради 450411,74 грн.- процентів за користування чужими грошовими коштами, є також необґрунтованою, оскільки відповідно до ст..536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Як свідчать матеріали справи, договором між позивачем та відповідачем розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не визначений, також відсутні посилання на норми законодавства,якими б встановлювалося використання облікової ставки НБУ для визнання на обрахунку розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами і це при тому, що між сторонами відсутні договірні погодження з даного питання.

          Відповідно до ст..33 ГПК України обов’язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

          Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

          За таких обставин, зустрічний позов в частині стягнення з Київської міської ради збитків, пені та штрафу та суми процентів за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 1206684,54 грн. суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованим, документально не доведеним та таким, що не підлягає задоволенню, тому в частині зустрічного позову колегія суддів залишає оскаржуване рішення без змін.

          Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст..49 ГПК України.          Керуючись ст..ст. 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Сіріус» задовольнити частково.

          2.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2010 у справі №11/416-3/239 скасувати в частині задоволення первісного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в первісному позові.

          В решті частини рішення залишити без змін.

          3.Стягнути з Київської міської ради (01001, м.Київ, вул..Хрещатик,36; Код ЄДРПОУ 22883141) на користь Приватного виробничого підприємства «Сіріус» (04071, м.Київ. вул..Тургенівська,65: Код ЄДРПОУ 21487555) 4285,10 грн.- держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

          4.Матеріали справи №11/416-3/239 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді