Постанова № 12387668, 20.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2010                                                                                           № 34/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кукла Г.М. – дов. №951 від 18.05.2010р.;

від відповідача:           не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Конверсбанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2010

у справі № 34/138 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Євробудстандарт"

до                                                   ПАТ "Конверсбанк"

про                                                   визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євробудстандарт” (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер-Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Конверсбанк” (далі - відповідач) про визнання недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України договору №11 від 22.05.2008р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №107/980-ЮО від 27.06.2007р., згідно з яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено з 18,5% до 25% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що оспорюваний договір був укладений з боку позивача під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки у випадку не підписання цього договору відповідач на виконання свого повідомлення №910, надісланого позивачу 12.05.2008р., мав право достроково вимагати повернення суми наданого кредиту. Зважаючи на те, що позивач не мав можливості достроково повернути кредитні кошти, які були вкладені у будівництво, він змушений був підписати оспорюваний договір. Серед іншого, позивач також наголошував на тому, що внаслідок міжнародної фінансової кризи, яка вплинула на ринок іпотечного кредитування та на розвиток будівельної галузі загалом, відбулося суттєве зниження операцій на ринку нерухомості, і діяльність позивача почала бути збитковою. Дострокове повернення кредиту та сплата підвищеної процентної ставки (25%) річних при вказаних обставинах призвела б до неможливості виконання договірних зобов’язань перед фізичними особами - інвесторами будівництва, і як наслідок до банкрутства позивача.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що позивач добровільно підписав оспорюваний договір і виконував його до квітня 2009 року, сплачуючи проценти у розмірі 25% річних. Відповідно до п.4.3 Кредитного договору №107/980-ЮО від 27.06.2007р. відповідач має право переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це позивача за п’ять банківських днів. На момент укладення оспорюваного позивачем договору облікова ставка Національного банку України була збільшена на 2% у порівняні зі ставкою, яка діяла на час укладання Кредитного договору №107/980-ЮО від 27.06.2007р. Саме вказана зміна облікової ставки Національного банку України і зумовила звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. у справі №34/138 позов задоволено, визнано недійсним договір №11 від 22.05.2008р., укладений між позивачем та відповідачем, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. у справі №34/138 та прийняти нове рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. При цьому, відповідач звертав увагу апеляційного господарського суду на наступні обставини:

- позивач ввів суд в оману, навмисно не надаючи інформації про сплату ним процентів за користування кредитними коштами понад один рік після укладення з відповідачем договору №11 від 22.05.2008р. про встановлення процентної ставки на рівні 25 відсотків;

- позивач погодився з запропонованими змінами процентної ставки до 25 % річних, підписавши Договір №11 від 22.05.2008р., що було підтверджено його фактичним виконанням протягом 2008-2009 року, тому відповідач жодним чином не вплинув на прийняття позивачем пропозиції банку щодо підвищення процентної ставки за договором. Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було;

- посилання позивача про вплив на його фінансове становище світової фінансової кризи та неможливість виконання ним належним чином зобов'язань за договором не підтверджуються ані матеріалами справи, ані нормативно-правовими актами;

- згідно з п.3.8 Кредитного договору позивач щоквартально надавав відповідачу фінансову звітність. Зокрема, відповідно до фінансових звітів позивача станом на 31.03.2008р. (звіт про фінансові результати за 1 квартал 2008 року ф-2) та звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2008р. вбачається отримання позивачем чистого прибутку за звітний період більше ніж за аналогічний попереднього року. Звіт про фінансові результати за 2008 рік також не підтверджує збитковості діяльності відповідача;

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2010р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Вербицької О.В.

В судовому засіданні 15.09.2010р. представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд залишити оскаржуване відповідачем судове рішення без змін з підстав ідентичних тим, які наводилися позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.09.2010р. заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою надання йому можливості ознайомитись із відзивом позивача на апеляційну скаргу.

Колегія суддів вирішила частково задовольнити усне клопотання представника відповідача, у зв’язку з чим, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 15.09.2010р. було оголошено перерву до 06.10.2010р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Новіков М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Представник відповідача в судове засідання 06.10.2010р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

          У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 06.10.2010р. представника відповідача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.10.2010р.

В судовому засіданні 20.10.2010р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2010р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Зважаючи на те, що явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, а також приймаючи до уваги обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Партнер-Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Конверсбанк” (відповідач по справі), як кредитором, та позивачем, як позичальником, було укладено Кредитний договір №107/980-ЮО (далі – Кредитний договір), у відповідності до розділу 1 якого відповідач відкриває позивачу відкличну кредитну лінію в розмірі 10 000 000 грн., в рамках якої надає позивачу кредит окремими траншами. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується оформленням додаткової угоди, яка містить: суму кредиту, валюту кредиту, строк користуванням кредитом, розмір процентної ставки, номер позичкового рахунку, номер рахунку нарахованих процентів. Така додаткова угода є невід'ємною частиною цього договору. Строк дії кредитної лінії встановлений з 27.06.2007р. до 26.06.2009р. Дата повернення кредиту – 26.06.2009р. Призначенням кредиту є оплата згідно генеральної інвестиції угоди по будівництву житлового комплексу. Процентна ставка за користування кредитом складає 18,5 процентів річних в гривні (том справи – 1, аркуші справи – 11-14).

Згідно з п.4.3 Кредитного договору кредитор (відповідач) має право переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це позичальника (позивача) за 5 банківських днів. Позичальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів від дати отримання повідомлення направити відповідь на пропозицію кредитора. В разі, якщо кредитор не отримує відповідь позичальника протягом 5 банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою позичальником, кредитор має право вимагати дострокового розірвання цього Договору і повернення позичальником кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом протягом 15 банківських днів з дати отримання повідомлення від кредитора щодо зміни процентної ставки.

Протягом 2007-2008 років між сторонами було укладено низку додаткових угод до Кредитного договору, якими вносились зміни та доповнення до договору, зокрема, встановлювався рахунок для видачі кредиту, продовжувалися строки на повернення кредиту, визначався графік повернення кредиту, порядок та строки сплати відсотків за користування кредитом, змінювався розмір кредитної лінії, змінювався предмет забезпечення виконання зобов’язань та ін. (том справи – 2, аркуші справи – 36-65).

Зокрема, 07.02.2008р. було укладено Додаткову угоду №10 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, в якій сторони дійшли згоди викласти в новій редакції пункт 1.3 Кредитного договору, згідно з яким визначено датою повернення кредиту в сумі 4690882 грн. у відповідності до графіку повернення кредиту - 26.06.2009р. (том справи – 2, аркуші справи – 64-65).

12.05.2008р. відповідач звернувся до позивача з повідомленням №910, у якому, посилаючись на п.4.3 Кредитного договору та зазначаючи про зміну кон’юнктури ринку грошових коштів України, повідомляв про намір підвищити процентну ставку за діючим Кредитним договором до 25% річних. Окрім того, відповідач зазначав про те, що відповідь зі згодою на підписання відповідного договору про збільшення процентної ставки повинна бути надана позивачем протягом 5-ти банківських днів від дати отримання зазначеного повідомлення. У випадку, якщо відповідач не отримає відповідь протягом 5-ти банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою і відповідач згідно з п.4.3 Кредитного договору буде вимагати дострокового розірвання Кредитного договору та повернення позивачем кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом (том справи – 1, аркуш справи - 16).

22.05.2008р. між сторонами було укладено договір №11 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору (далі – Договір №11), згідно з яким сторони дійшли згоди викласти в новій редакції пункт 1.5 Кредитного договору з 22.05.2008р. та скоригувати розмір процентної ставки, визначивши її на рівні 25% річних (том справи – 1, аркуш справи – 15).

В обґрунтування своїх вимог про визнання недійсним Договору №11 від 22.05.2008р. позивач зазначав про те, що він був змушений укласти вказаний договір під впливом тяжких обставин, оскільки кредитні кошти були використані ним за цільовим призначенням і вкладені у будівництво, у зв’язку з чим позивач не мав можливості достроково повернути їх відповідачу в разі неприйняття пропозиції відповідача щодо підвищення процентної ставки.

Позивач також наголошував на тому, що він погашав кредит згідно з графіком та сплачував підвищений розмір відсотків за його користування, про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки по рахунку позивача (том справи – 1, аркуші справи – 29-125). Водночас, позивач неодноразово звертався до відповідача з клопотаннями про пролонгацію строків погашення процентів за користування кредитом, про подовження строку дії кредитної лінії і дати повернення кредиту та про перегляд розміру процентної ставки користування кредитом по даному договору до первинної процентної ставки, що складала 18,5% річних (листи від 24.02.2009р. вх.№395, від 24.02.2009р. вх.№397, від 12.03.2009р. вх.№471, від 23.06.2009р. вх.№1200 – том справи – 1, аркуші справи – 17-21).

Позивач зазначав про те, що згідно з наявними в матеріалах справи його фінансовими звітами у 2008 році діяльність товариства була збитковою. Зокрема, за підсумками діяльності позивача за 1 квартал 2008 року збиток склав 58.1 тис. грн., за 1 півріччя 2008 року збиток склав 53,3 тис. грн., за весь 2008 рік збиток склав 201,2 тис. грн. (том справи – 1, аркуші справи – 71-82).

Місцевий господарський суд погодився з доводами позивача та задовольнив позов повністю. При цьому, суд в своєму рішенні зазначав наступне:

- загальновідомим та таким, що на підставі ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування, є той факт, що на початку 2008 року світ охопила міжнародна фінансова криза, яка в Україні здебільшого вплинула на ринок іпотечного кредитування та на розвиток будівельної галузі загалом, що, в свою чергу, стало суттєвим фактором зниження операцій на ринку нерухомості. Відповідно до даних Держкомстату (офіційний веб-сайт: http://www.kmu.gov.ua/control) в 2008 році обсяг будівельних робіт, виконаних власними силами підприємств та відокремлених підрозділів за укладеними договорами підряду і субпідряду, а також робіт виконаних господарським способом, знизився порівняно з відповідним періодом 2007 року на 16% і становить за договірними цінами 64 362,6 млн. грн. У розрахунку на 1 особу населення обсяги будівельних робіт в цілому по Україні склали 1387,9 грн., що на 15,5% менше порівняно з 2007 роком (матеріали засідання Державного комітету статистики України 04.03.2009 на веб-сайті: www.business-realty.com.ua);

- розуміючи вплив даного факту на господарську діяльністю позивача, відповідач, який володів інформацією про фінансовий стан (фінансову звітність) позивача, скористався збігом тяжких обставин, скрутним фінансовим становищем позивача та у повідомленні №910 від 12.05.2008р. виклав кабальну пропозицію щодо укладання оспорюваного Договору №11 і висунув умову, що у випадку відмови позивача від його укладання буде вимагати розірвання Кредитного договору та повернення кредитних коштів і відсотків за фактичний строк користування кредитом;

- враховуючи останню звітність (за перший квартал 2008 року) перед укладанням Договору №11, відповідач знав, що позивач буде неспроможний повернути грошові кошти за Кредитним договором, сума яких станом на 22.05.2008р. складала 4 608 781,92 грн. (з них: 4 558 094,95 грн. - тіло кредиту, 50 686,97 грн. - відсотки за фактичний час користування кредитом);

- знаючи внутрішню фінансово-економічну ситуацію підприємства (позивача) та розуміючи вплив фінансової кризи на обмеження інвестиційних можливостей бюджету та населення внаслідок подорожчання і зменшення доступності кредитних ресурсів, нестабільність грошово-валютної політики, інфляційні очікування та значне зростання цін, внаслідок чого значно зменшився внутрішній попит на будівельні матеріали та збудоване житло, відповідач запропонував підвищити процентну ставку по кредиту (укласти кабальний правочин), розуміючи неможливість виконання позивачем умов відмови у його укладанні. Крім того, відповідач також врахував і те, що виконання умови розірвання Кредитного договору та повернення грошових коштів за кредитом (відмова в укладанні правочину на вкрай невигідних умовах) призведе до неможливості виконання договірних зобов'язань перед фізичними особами інвесторами і, як наслідок, до банкрутства підприємства;

- посилання відповідача на збільшення облікової ставки Національним банком України, як на передумову коригування розміру плати за користування кредитом судом не прийнято до уваги, оскільки відповідачем було збільшено плату за користування кредитом за Кредитним договором аж на 6,5%, що майже у три рази більше за збільшення облікової ставки Національним банком України;

- збільшення плати за користування кредитними ресурсами за вищевказаних обставин більше ніж на третину від початкової плати (на 6,5%) є вкрай невигідними умовами для позивача.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. ст. 640, 642 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, договірні зобов’язання базуються на принципі волевиявлення сторін, згідно з яким вирішення судом неврегульованих питань (умов), що виникли при укладенні договору, можливе за спільною згодою сторін. Виняток з цього правила становлять договори, засновані на державному замовленні.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок внесення змін до Кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, шляхом укладання Договору №11 від 22.05.2008р.

Обґрунтовуючи необхідність в коригуванні розміру процентної ставки, відповідач наголошував на тому, що 30.04.2008р. облікова ставка Національного банку України становила 12,0% річних. До цього часу облікова ставка була встановлена на рівні 10,0% річних. Тобто, на час укладення оспорюваного Договору №11 від 22.05.2008р. Національний банк України значно підвищив облікову ставку (+2%).

З цього приводу, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що обліковою ставкою Національного банку України є виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу з них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

По суті, облікова ставка Національного банку України є одним з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні Кредитного договору сторонами були погоджені всі його істотні умови, в тому числі, в частині визначення прав сторін. Так, у відповідності до п.4.3 Кредитного договору відповідач, як кредитор, має право переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це позивача за 5 банківських днів. В разі якщо кредитор не отримає відповідь на його пропозицію, він має право вимагати дострокового розірвання Договору і повернення кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом.

В жодній з додаткових угод до Кредитного договору сторонами не було внесено зміни до названого пункту договору, що свідчить про відсутність заперечень у сторін, зокрема, у позивача, як позичальника, відносно вищевказаних прав відповідача та погодження з наслідками в разі, якщо відповідач вирішить скористатись цими правами.

В п.8.4 Кредитного договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами обох сторін.

Тобто, внесення змін та доповнень до Кредитного договору можливе лише за взаємної згоди та волевиявлення обох сторін.

Як було встановлено в процесі судового розгляду, у зв’язку зі зміною кон’юктури ринку грошових коштів України відповідач в порядку, передбаченому в п.4.3 Кредитного договору, звернувся до позивача з повідомленням про намір підвищити процентну ставку по Кредитному договору до 25% річних.

При цьому, знову ж таки, у відповідності до умов п.4.3 Кредитного договору, відповідач зазначив про те, що в разі не отримання відповіді на його пропозицію, він скористається своїм правом вимагати дострокового розірвання Договору і повернення кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом.

Пропозиція відповідача була прийнята позивачем, про що свідчить як укладання між сторонами Договору №11 від 22.05.2008р., яким змінено (збільшено) розмір процентної ставки по Кредитному договору до 25% річних, так і фактичним виконанням позивачем умов Договору №11.

Відносно посилання місцевого господарського суду на міжнародну фінансову кризу та її вплив на господарську діяльність позивача, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки цієї кризи знайшли своє відображення не лише на суб’єктах підприємництва, які здійснюють свою діяльність в галузі іпотечного кредитування та будівельній галузі, а й на фінансово-економічній ситуації у світі в цілому. Тому, приймаючи до уваги посилання позивача про негативний вплив міжнародної фінансової кризи на його діяльність, місцевий господарський суд повинен був з’ясувати причини, з урахуванням яких відповідач запропонував скоригувати розмір процентної ставки по Кредитному договору, та вплив тієї ж таки фінансової кризи на сферу банківської діяльності та кредитування, до якої належить відповідач. Однак, судом першої інстанції не було надано належної оцінки вищевказаним обставинам.

Підставою для визнання Договору №11 від 22.05.2008р. недійсним позивач визначив ст. 233 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що правочин, який має дефект волі й здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тобто, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами, зокрема, можуть бути загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. При цьому, необхідним складовим елементом кабального правочину є недобросовісна по ведінка контрагента. Зокрема, вина контрагента полягає в тому, що він ро зуміє, наскільки на невигідних для особи умовах вчиняється пра вочин, та йде на це свідомо та умисно, з наміром отримати від цьо го вигоду.

Висновок суду першої інстанції про те, що, збільшивши плату за користування кредитними ресурсами, відповідач, який володів інформацією про скрутне фінансове становище позивача у зв’язку з міжнародною фінансовою кризою, фактично скористався збігом цих тяжких обставин та виклав кабальну пропозицію щодо укладання оспорюваного Договору №11 від 22.05.2008р. з вкрай невигідними для позивача умовами не відповідає фактичним обставинам справи.

Як уже зазначалось вище, в процесі судового розгляду було встановлено, що збільшення розміру процентної ставки за Кредитним договором було зумовлено змінами кон’юнктури ринку грошових коштів України (збільшення облікової ставки Національним банком України на 2% порівняно зі ставкою, яка діяла на час укладання Кредитного договору). Право відповідача, як кредитора, переглянути розмір процентної ставки за Кредитним договором саме в разі зміни кон’юнктури ринку грошових коштів України чітко закріплено в п.4.3 Кредитного договору.

Окрім того, з фінансових звітів позивача станом на 31.03.2008р. (звіт про фінансові результати за 1 квартал 2008 року ф-2) та звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2008р. вбачається отримання ним чистого прибутку за звітний період більше ніж за аналогічний попереднього року. Тобто, посилання позивача про вплив на його фінансове становище світової фінансової кризи та неможливість виконання ним належним чином зобов'язань за Кредитним договором спростовуються доказами, наявними у справі.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вищенаведених правових норм, позивачем не доведено наявність тяжких обставин, за яких оспорюваний ним правочин не було б вчинено взагалі, та не надано доказів на підтвердження недобросовісної по ведінки (вини) відповідача, як необхідного складового елементу кабального правочину, хоча відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсним Договору №11 від 22.05.2008р. на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України з огляду на тяжкі обставини та вкрай невигідні умови вчинення, у зв’язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. у справі №34/138 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Оскільки доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, апеляційна скарга визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання у розмірі 42,50 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2010р. у справі №34/138 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євробудстандарт” (03148, м. Київ, вул. Г.Юри, 9, к.414, код ЄДРПОУ 33999619, р/р №2600248207 в АТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

4.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №34/138 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20 днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.10.10 (відправлено)