Постанова № 12387657, 26.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2010                                                                                           № 53/190

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Багнюк М.І.,

від відповідача          Коваль М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.09.2010

у справі № 53/190 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро індивідуальних рішень»

про                                                   стягнення 85780,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро індивідуальних рішень» (відповідач) про стягнення 85780,89 грн. заборгованості за виконані роботи згідно договору підряду №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі №53/190 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування рішення позивач вважає порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та її розгляд призначено на 26.10.2010.

Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15.06.2009 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро індивідуальних рішень» як генеральним підрядником, та позивачем- Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» як підрядником, було укладено договір підряду №ИЗУ-ПР-014 (а.с. 13-21 т. І).

Відповідно до п. 2.1. договору підряду генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов’язується, згідно з виданою робочою документацією та узгодженою договірною ціною, керуючись будівельними нормами, на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати комплекс робіт, в обсягах визначених цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору підряду роботи, виконані за цим договором, приймаються генеральним підрядником за якісними та кількісними показниками (обсяги робіт) за актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) в порядку та у строки згідно з цим договором. Вищевказані документи складаються у відповідності до договірної ціни (додаток № 1 до договору). Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) готуються підрядником та надають на підписання генеральному підряднику до 5-го (п’ятого) числа місяця, наступного за звітним, завізовані керівником будівництва, що призначається генеральним підрядником та представником органу Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК). Генеральний підрядник протягом 5 (п’яти) робочих днів перевіряє надані документи та підписує їх або надає мотивовану відмову від підписання.

Пунктом 3.8.4 договору підряду встановлено, що оплата фактично виконаних робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу здійснюється генеральним підрядником протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ-3) та надання виконавчої документації, які подаються підрядником до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 4.1 договору підряду початок та строки виконання робіт визначаються графіком виконання робіт (додаток № 2 до цього договору), а також іншими домовленостями сторін з додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

16.02.2010 між сторонами по справі укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду (а.с. 23 т. І), згідно з якою у зв’язку з доповненням комплексу робіт за договором підряднику доручається виконання додаткових робіт.

Згідно з п. 2 додаткової угоди до договору підряду загальна вартість додаткових робіт за цією додатковою угодою визначається відповідно до договірної ціни (додаток №1 до додаткової угоди та складає 99443,00 грн., ПДВ – 19888,60 грн., всього з ПДВ 119331,60 грн.).

Відповідно до п. 3 договірна ціна, вказана у п. 3.1 договору підлягає корегуванню на загальну вартість додаткових робіт за цією додатковою угодою і складає 459573,00 грн., ПДВ – 91914,60 грн., всього з ПДВ: 119331,60 грн.

Відповідно до актів виконаних робіт (КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт (КБ-3) за договором підряду №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009, які підписані представниками сторін і скріплені їх печатками, позивачем як підрядником було виконано, а відповідачем як генеральним підрядником було прийнято виконані підрядні роботи.

Згідно останнього Акту виконаних робіт за лютий 2010 року (а.с. 25 т. І) позивачем було виконано будівельно-монтажні роботи на суму 226100,18 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки від 12.04.2010 (а.с. 24 т. І) ТОВ «Будкомплексінвест» розмір авансу, який підлягає врахуванню за спірний період складає 52587,20 грн.

Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості виконаних робіт 15.02.2010 на суму 67274,80 грн. та 23.03.2010 на суму 20457,29 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (а.с. 26, 27 т. І).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані підрядні роботи за договором підряду №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009 становить 85780,89 грн. (226100,18 грн. - 52587,20 грн. - 67274,80 грн. - 20457,29 грн. = 85780,89 грн.).

Відповідач проти вказаної суми не заперечує, однак вважає, що зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт припинено у зв’язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Так, в матеріалах справи міститься заява відповідача про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог № 117 від 01.06.2010 (а.с. 43 т. І), яка направлена позивачеві 02.06.2010, що підтверджується фіскальним чеком № 3545 від 02.06.2010 (а.с. 44 т. І).

Заява про часткове зарахування зустрічних однорідних вимог № 117 від 01.06.2010 мотивована тим, що відповідно до умов договору № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 у позивача наявна непогашена заборгованість в сумі 75027,65 грн. по сплаті вартості генпідрядних послуг та відповідно до умов договору № ВГ-СП-035 від 03.11.2008 у позивача наявна непогашена заборгованість в сумі 11077,98 грн. по сплаті вартості наданих генпідрядних послуг, а тому на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 85780,89 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.12.2008 між відповідачем - ТОВ «Архітектурне бюро індивідуальних рішень» як генеральним підрядником та позивачем - ТОВ «Будкомплексінвест» як підрядником було укладено договір підряду № ВГ-ПР-5 (а.с.45-52 т. І), відповідно до якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов’язується, згідно з виданою робочою документацією та узгодженою договірною ціною, керуючись будівельними нормами, на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами виконати комплекс робіт, в обсягах визначених цим договором.

Пунктом 3.8. договору підряду № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 передбачено, що підрядник щомісячно, протягом 3 робочих днів з моменту отримання оплати за фактично виконані роботи за розрахунковий місяць згідно з п. 3.10.3 даного договору, перераховує на розрахунковий рахунок генерального підрядника вартість генпідрядних послуг (передбачених п.7.2. даного договору) у розмірі 3% від вартості виконаних робіт, що визначається відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) (п. 3.8).

Виходячи з того, що відповідно до умов договору № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 згідно актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 9383590,96 грн., суд першої інстанції визначив, що вартість генпідрядних послуг (3%) за даним договором становить 281507,73 грн. При цьому, сума послуг генерального підряду в розмірі 61120,78 грн. була сплачена позивачем, сума в розмірі 40324,31 грн. зарахована сторонами в рахунок зменшення заборгованості відповідача перед позивачем, сума в розмірі 105035,01 грн. зарахована в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем згідно із заявою відповідача від 01.06.2010 № 116. Тому суд першої інстанції зробив висновок, що вартість несплачених генпідрядних послуг становить 75027,65 грн. (281507,73 грн. -61120,78 грн. – 40324,31 грн. - 105 035,01 грн.).

Крім того, в матеріалах справи наявний договір № ВГ-СП- 035 від 17.11.2008 (в редакції додаткової угоди № 1 від 17.11.2008) (а.с. 53-63 т. І), укладений між ТОВ «Виробничий вектор» як замовником, ТОВ «Архітектурне бюро індивідуальних рішень» як генеральним підрядником, та ТОВ «Будкомплексінвест» як головним підрядником.

Згідно з договором № ВГ-СП- 035 від 17.11.2008 сторони погодили, що замовник будівництва жилого комплексу «Пори року» за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 2 доручає генеральному підряднику виконати зобов’язання по договору № ВГ-ГП-1 на роботи по будівництву «Житлового комплексу по вул. Механізаторів, 2 у Солом’янському районі міста Києва» від 03.11.2008, а саме надати послуги генерального підряду по забезпеченню належного виконання будівництва робіт на об’єкті (п. 1.1.1), а головному підряднику виконати увесь комплекс робіт, пов’язаних з будівництвом об’єкту у порядку та строки, обумовлені даним договором.

Згідно з п. 3.4. договору № ВГ-СР-035 від 17.11.2008 головний підрядник сплачує генеральному підряднику вартість генпідрядних послуг (передбачених в п. 2.2. даного договору) в розмірі 2% від вартості робіт, виконаних головним підрядником і прийнятих замовником згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт по даному договору, підписаних сторонами.

Виходячи з того, що згідно пояснень представника відповідача замовником було перераховано на користь позивача в якості оплати вартості виконаних робіт по договору № ВГ-СП- 035 від 17.11.2008 загалом 12238377,43 грн., суд першої інстанції визначив, що вартість генпідрядних послуг (2%) за даним договором становить 248451,32 грн., а вартість несплачених генпідрядних послуг становить 13046,13 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі заяви від 01.06.2010 та статті601 Цивільного кодексу України відповідачем було зараховано в рахунок погашення взаємної заборгованості між сторонами 85780,89 грн. (75027,65 грн. за договором № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 та 10753,39 грн. за договором № ВГ-СР-035 від 17.11.2008).

Колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, встановила, що зарахування зустрічних вимог відповідача до позивача, як підстава для припинення зобов’язань, здійснено відповідачем без дотримання необхідних умов для такого зарахування, а рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову на цій підставі не відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Проте, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, неправильно застосував до спірних правовідносин приписи ст. 601 ЦК України, оскільки згідно вказаної норми зарахування можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов’язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо, тоді як із матеріалів справи вбачається існування спору між сторонами.

Так, позивач і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції заперечував проти здійснення зарахування згідно із заявою відповідача від 01.06.2010 № 117 у зв’язку з тим, що заборгованість позивача перед відповідачем по сплаті вартості наданих генпідрядних послуг не підтверджується первинними документами та обліковими даними.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу лист №131 від 21.06.2010 (а.с. 85, 87 т. І) у відповідь на заяву відповідача про часткове зарахування однорідних зустрічних вимог від 01.06.2010 № 117. Позивач вказаним листом повідомив відповідача про неможливість проведення зарахування, оскільки відповідно до складених сторонами актів послуг генерального підряду за договором №ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року всього відповідачем було надано послуг генерального підряду на користь позивача на суму 101445,09 грн. Зазначена сума послуг генерального підряду була сплачена позивачем в розмірі 61120,78 грн., решта суми в розмірі 40324,31 грн. була зарахована сторонами в рахунок зменшення заборгованості. Відповідно до складених сторонами актів послуг генерального підряду за договором № ВГ-СП-035 від 03.11.2008 за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року відповідачем було надано послуг генерального підряду на користь позивача на суму 206455,28 грн. Зазначена вартість послуг генерального підряду була оплачена повністю. Надання генпідрядних послуг на іншу (більшу) суму відповідачем не підтверджено первинними документами та обліковими даними, тому заборгованість позивача перед відповідачем за надані послуги генерального підряду відсутня, а отже і підстави для проведення зарахування також відсутні.

В матеріалах справи містяться акти приймання-передачі послуг генпідрядника за договором №ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року та виписані відповідачем податкові накладні (а.с.75-84 т. І), яким підтверджується надання відповідачем позивачу генпідрядних послуг за вказаним договором на загальну суму 101445,09 грн. Крім того, згідно актів приймання-передачі послуг генпідрядника за договором №ВГ-СП-035 від 03.11.2008 за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року та податкових накладних, виписаних відповідачем (а.с.88-99 т. І), яким підтверджується надання відповідачем позивачу генпідрядних послуг за даним договором на загальну суму 206455,28 грн.

Таким чином, вищенаведеним доказами спростовується твердження відповідача та висновок суду першої інстанції, що за договором № ВГ-ПР-5 від 02.12.2008 надані відповідачем генпідрядні послуги становлять 281507,73 грн., а за договором № ВГ-СП- 035 від 17.11.2008 - 248451,32 грн.

Отже, зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 85780,89 грн. не може бути припинено шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви від 01.06.2010 № 117, оскільки зустрічні вимоги не є безспірними, та не підтверджуються первинними документами (актами приймання-передачі послуг генпідрядника та виписаними відповідачем податковими накладними у разі здійснення такої господарської операції), а тому спір підлягає розгляду по суті.

Така ж правова позиція підтверджується також інформаційним листом від 12.03.2009 № 01-08/163, в якому Вищий господарський суд України на запитання чи існує предмет спору в разі, якщо одна із сторін (відповідач) заявляє про зарахування зустрічних вимог, а інша (позивач) з таким зарахуванням не погоджується, відповів, зокрема, що припинення зобов’язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст.509 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Вимогами частини першої статті 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується наявність заборгованості перед позивачем з оплати вартості виконаних підрядних робіт за договором №ИЗУ-ПР-014 від 15.06.2009 на суму 85780,89 грн., позовні вимоги про стягнення вказаної суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі №53/190 – скасуванню.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, а також задоволена апеляційна скарга, згідно зі ст. 49 ГПК України позивачеві за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати зі сплаті державного мита за подання позову у розмірі 857,81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 428,91 грн.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2010 у справі №53/190 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро індивідуальних рішень» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 37-А, код 33307265, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест» (02222, м.Київ, вул. Пухівська, 1-А, код 32246715) 85780,89 грн. (вісімдесят п’ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 89 коп.) заборгованості, а також 857,81 грн. (вісімсот п’ятдесят сім гривень 81 коп.) відшкодування витрат зі сплаті державного мита за подання позову, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, та 428,91 грн. (чотириста двадцять вісім гривень 91 коп.) відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №53/190 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді