Вирок № 123875866, 19.12.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/5100/24

Номер провадження 1-кп/585/700/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Ромни кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12024205500000386 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Грицівка Талалаївського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно ч. 2 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511), посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Пунктом 16 вищевказаного положення передбачено, що посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС. Пунктом 21 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511) передбачено, що посвідчення водія видається після складення особою у територіальному сервісному центрі МВС іспитів, передбачених пунктом 18 Положення. Також, пунктом 23 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 511) передбачено, що посвідчення водія видається особисто під підпис після пред`явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано додатковий захист, та оригіналу медичної довідки встановленого зразка, дійсної на дату подання заяви щодо обміну посвідчення водія або отримання його після втрати чи викрадення.

Так, у серпні 2024 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , не маючи посвідчення водія, достовірно знаючи, що для отримання посвідчення водія необхідно пройти підготовку та скласти теоретичний і практичний іспит, діючи всупереч встановленому порядку, з прямим умислом, спрямованим на пособництво у підробленні посвідчення водія, яке надає право керування транспортними засобами із категоріями «А», «В» та «С1» з метою подальшого його використання, діючи умисно, протиправно, з метою підроблення посвідчення водія та подальшого його використання, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо пособництва у вчиненні підроблення посвідчення водія, в ході листування в соціальній мережі Інстаграм з невстановленою особою домовився про виготовлення та придбання водійського посвідчення на його ім`я.

Таким чином, ОСОБА_3 вступив у змову із невстановленою особою, щодо пособництва у вчиненні підроблення офіційного документа (посвідчення водія), надав свою фотографію, зразок свого підпису, а також свої персональні дані, тобто надав допомогу у виготовленні завідомо підробленого офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме - посвідчення водія, яке надає право керування транспортними засобами із категорією «А», «В» та «С1».

В подальшому, 24.08.2024 року у відділенні № 1 «Нової пошти» в с. Дмитрівка (Чернігівська обл.) вул. Перемоги, 33/1, ОСОБА_3 отримав посилку на своє ім`я, в якій знаходився замовлений ним завідомо підроблений офіційний документ, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, а саме - посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «А», «В», «С1», виданий на його ім`я ТСЦ 4641 10.08.2024 року.

Вказане посвідчення водія серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 почав зберігати при собі з моменту придбання та використовував його до 26.11.2024 року, як документ, який надає право керувати транспортними засобами категорії «А», «В» та «С1».

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 вчинив дії, передбачені диспозицією ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою його використання.

В подальшому, 26.11.2024 року близько 15 год. 25 хв., ОСОБА_3 , рухаючись за кермом автомобіля ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , зупинився на території стаціонарного блокпосту «Прилуки» поблизу с. Овлаші, Роменського р-ну, Сумської обл. та усвідомлюючи те, що навчання він не проходив, спеціальні іспити щодо отримання посвідчення водія не здавав, усвідомлюючи, що право на керування даним транспортним засобом у встановленому законом порядку не набув, та те, що наявне у нього посвідчення водія є підробленим, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння, з метою введення в оману працівників поліції щодо наявності у нього права керування транспортним засобом, ОСОБА_3 , пред`явив працівникам поліції завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 категорії «А», «В», «С1», видане на його ім`я ТСЦ 4641 10.08.2024, тим самим використав завідомо підроблений документ.

Відповідно висновку експерта - посвідчення водія НОМЕР_2 не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території країни-виробника - України.

Виконуючи вказані дії ОСОБА_3 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

ОСОБА_3 вчинив дії, передбачені диспозицією ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

13 грудня 2024 року між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 : за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України - у виді 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн., за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до кримінальних проступків.

Обвинувачений ОСОБА_3 розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, які у підготовчому судовому засіданні йому додатково роз`яснені.

ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, підтвердив обставини, викладені у пред`явленому йому обвинуваченні та надав згоду на призначення покарання, узгодженого сторонами в угоді про визнання винуватості.

Прокурор ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 як таку, що відповідає вимогам закону.

ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження угоди та пояснив, що вона відповідає інтересам обвинуваченого.

Відповідно вимог ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Витрати: на проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/119-24/18796-ДД від 02.12.2024 року у розмірі 3183 грн. 60 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.

Речові докази по справі: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «А», «В», «С1», з ознаками підробки, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024205500000386.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 468, 472-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 13 грудня 2024 року, укладену між прокурором Роменської окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , відповідно до якої:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 358 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень,

визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК Сум.обл./Роменська МТГ/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37970404, номер рахунку (IBAN): UA038999980313040115000018548, «Інші надходження») витрати на проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/119-24/18796-ДД від 02.12.2024 року в розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн. 60 коп.

Речові докази по справі: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «А», «В», «С1», з ознаками підробки, що зберігається в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024205500000386.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1