Постанова № 12387535, 19.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2010                                                                                           № 35/309

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Цурка Н.О.;

відповідача – Мазурок О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010

у справі № 35/309 ( )

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   КП "Київжитлоспецексплуатація"

про                                                   стягнення 87 238,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі – позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Київжитлоексплуатація» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1020175 від 16.09.2005р. у розмірі 87 238,15 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 35/309.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2010 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 50639,83 грн. боргу, 7543,79 грн. пені, 770,86 грн. інфляційної складової боргу та 124,01 грн. – 3% річних. В іншій частині позову відмовлено. Також, вказаним рішенням суд розстрочив його виконання.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2010 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 порушено апеляційне провадження у справі № 35/309.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

          Між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) 16.09.2005 укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1020175 (далі - Договір) відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію до належного відповідачу будинку розташованому на проспекті Радянської України, 20-В у м. Києві, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 0,066 Гкал/годину, а останній - щомісячно оплачувати вартість спожитої теплової енергії на умовах договору.

Договір набуває чинності з дня його підписання, діє до 31 грудня 2005 року (п.8.1 Договору) та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки (ст. 265 ГК України), за умовами якого одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір на час звернення до суду та вирішення спору по суті є чинним, оскільки доказів його припинення в установленому порядку суду не було надано.

Відповідно до п. 5.1 Договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку. Абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору (п. 5.3 Договору).

Згідно додатку № 3 до Договору розрахунки на відпущену теплову енергію Відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, які можуть змінюватись в період дії договору.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору в період з 01.12.2009 по 01.05.2010 позивач передав, а відповідач отримав теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 79048,93 грн., за яку останній у визначений Договором та додатками до нього строк оплату не здійснив. Внаслідок порушення зобов’язань з оплати отриманої теплової енергії, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 79048,93 грн.

Доказів оплати теплової енергії, що була поставленої в період з 01.12.2009 по 01.05.2010) відповідачем подано не було.

Разом з тим, не зважаючи на відсутність доказів належної оплати, суд першої інстанції задовольнив вимоги лише частково, визначивши інші межі спірного періоду за який у відповідача існує заборгованість, а ніж ті, що були заявлені позивачем в позовній заяві, а саме, здійснив перерахунок за період з грудня 2008 по квітень 2010.

Колегія суддів вважає такі дії суду першої інстанції помилковими та такими, що суперечать нормам чинного процесуального законодавства, оскільки позивачем клопотання про зміну підстав позову (ст.. 22 ГПК України), зокрема здійснення ним постачання теплової енергії в період грудня 2008 по квітень 2010, не подавалось.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Отже, вирішивши позов з інших підстав ніж заявлялось в позовній заяві, суд першої інстанції припустився грубого порушення ст.ст. 22, 83 ГПК України, що призвело до прийняття у справі неправильного рішення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано постачання теплової енергії на загальну суму 79048,93 грн. Доказів оплати останньої, відповідачем не надано, а за таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 79048,93 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2009 по 01.05.2010 підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач прострочив (строки встановлені додатком №4 до договору) виконання грошового зобов’язання за договором, на підставі ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, п. 7. додатку № 4 до договору № 1020175 від 16.09.2005, на користь позивач підлягає стягненню за розрахунком позивача, що відповідає вимогам законодавства, 2781,87 грн. інфляційної складової боргу, 690,30 грн. – 3% річних та 4717,05 грн. пені.

Враховуючи заявлену відповідачем вимогу про розстрочення на шість місяців виконання судового рішення через відсутність обігових коштів для його виконання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення останньої.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення про часткове задоволення позовних вимог були неправильно застосовані норми процесуального та матеріального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 01.09.2010 підлягає скасуванню в частині часткового задоволення позовних вимог, з прийняттям нового рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі, та відповідно із зміною рішення в частині решти задоволених вимог та розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 01.09.2010 в частині задоволення позову частково та відмові в задоволенні решти позову скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, рахунок №2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик», код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок №260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», код ЄДРПОУ 00131305) 79048,93 грн. (сімдесят дев’ять тисяч сорок вісім гривень 93 коп.) - суми боргу, 4717,05 грн. (чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень 05 коп.) – пені, 2781,87 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят одну гривню 87 коп.) – інфляційної складової боргу, 690,30 грн. (шістсот дев’яносто гривень 30 коп.) – 3% річних, 872,38 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 38 коп.) – державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, рахунок №2600500010883 в ВАТ КБ «Хрещатик», код ЄДРПОУ 03366500) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, рахунок №260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», код ЄДРПОУ 00131305) 140,80 грн. (сто сорок гривень 80 коп.) державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 35/309 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді