Постанова № 12387426, 13.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2010                                                                                           № 18/1246

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача – Шапошник Т. М.,

від відповідача – Карманніков М. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 3" ВАТ "Луцький автомобільний завод"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2010

у справі № 18/1246 ( )

за позовом                               ТОВ "Полек-ТОП"

до                                                   Дочірнього підприємства "Автоскладальний завод № 3" ВАТ "Луцький автомобільний завод"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 573934,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2010 (суддя Касянович А.В.) позов задоволено повністю та стягнуто з ДП “Автоскладальний завод №3” ВАТ “Луцький автомобільний завод” 478278грн. 77коп. заборгованості за поставлений позивачем товар (шини для вантажних авто та витратний матеріал), 95655грн. 75коп. штрафу та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в частині стягнення штрафу у розмірі 95655грн.75коп. Апелянт зазначив, що є невірним висновок суду про те, що строк позовної давності по стягненню штрафу починається відповідно до п. 7.3 договору з моменту пред’явлення вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду Черкаської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 17.07.2008 року між ТОВ “Полек –ТОП” (продавець) та ДП “Автоскладальний завод №3” ВАТ “Луцький автомобільний завод” (покупець) було укладено договір купівлі – продажу № 32-08/Т.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов’язався передати у власність покупця шини для вантажних авто та витратний матеріал, а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 469 920 грн. 00 коп., а відповідач прийняв товар, що підтверджується копіями видаткових накладних та копіями довіреностей на отримання товарно –матеріальних цінностей, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками (а.с. 71-78).

Проте, відповідач оплатив отриманий частково в сумі 12 270 грн. 23 коп.

Крім того, 03.10.2008 року сторони уклали договір купівлі –продажу №41-08/Т, згідно умов якого продавець зобов’язався передати у власність покупця диски для авто, а покупець –прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Згідно видаткової накладної №РН-003666 від 03.10.2008 року позивач поставив товар на суму 109629 грн. 00 коп., з яких 20 629 грн. 00 коп. вартість диску стального.

Відповідач поставлений товар в повному обсязі не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 478278 грн. 77 коп. за поставлений товар згідно вказаних договорів купівлі –продажу та 95655грн.75коп штрафу за прострочення розрахунку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу передбаченого договором товару та те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору щодо своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з нього 478278 грн. 77 коп. заборгованості. Розмір боргу відповідачем не заперечується, про що сторонами підписано та засвідчено печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2009 року (а.с. 14).

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу в сумі 95 655 грн. 75 коп., нарахованого на суму боргу в розмірі 478 278 грн. 77 коп. необхідно зазначити наступне.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача стосовно спливу строку позовної давності є помилковими, оскільки відповідно до п. 7.3. договорів купівлі –продажу продавець має право вимагати оплату пені згідно пунктів 7.1, 7.2 договорів лише після пред’явлення письмової вимоги –претензії. Вимога вважається виконаною належним чином після відправлення поштою та отримання повідомлення з відміткою про її отримання. Суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій передбачених п. п. 7.1 та 7.2 договорів купівлі –продажу у позивача почався лише 03.08.2009 року – з моменту отримання претензії відповідачем.

Проте, такі висновки суду є невірними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.1 договору покупець в разі невиконання зобов’язань по своєчасній оплаті товару у строки, обумовлені договором, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення розрахунку.

Пунктом 7.2. договору купівлі - продажу передбачено, що покупець, в разі прострочення розрахунку за товар більше ніж на 20 календарних днів, сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від вартості вчасно не сплаченого товару.

Позивач звернувся до суду з вимогою саме про стягнення штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Виконання обов’язку з оплати штрафу виникло у відповідача з спливом 20 дня з моменту настання строку платежу. Остання поставка товару здійснена 16.10.2008 року, строк сплати з урахуванням вимог п.4.2. договорів закінчився 15.11.2008 року. Оскільки отриманий товар оплачено не було, прострочення сплати на 20 календарних днів настало 04.12.2008 року, вказана дата є моментом початку перебігу строку позовної давності, а з врахуванням останньої оплати 02.02.2009, що є фактом переривання строку позовної давності, строк позовної давності слід обраховувати з 02.02.2009.

Враховуючи викладене, строк позовної давності щодо стягнення штрафу за несвоєчасну оплату отриманої продукції минув 02.02.2010 року, а позивач звернувся до суду з позовом лише 16.06.2010 року. Встановлений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності для стягнення штрафу минув, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови в позові в цій частині, оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності у поданих запереченнях проти позову.

Посилання суду на п. 7.3 договору є недоречними, оскільки норма ч. 2 ст. 260 ЦК України забороняє зміну порядку обчислення строків позовної давності, встановленого ст. ст. 253 - 255 Кодексу, за домовленістю сторін.

Враховуючи викладене вище, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” на рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2010 у справі №18/1246 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2010 у справі №18/1246 зміні в частині задоволення вимог про стягнення штрафу в сумі 95655грн.75коп.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за подачу апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2010 у справі №18/1246 змінити.

2. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2010 у справі №18/1246 в наступній редакції:

“Стягнути з дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” вул. Чигиринська, 60, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21751510 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Полек –ТОП”, вул. Генерала Наумова, 23 - Б, м. Київ, ідентифікаційний код 30300288 – 478 278 (чотириста сімдесят вісім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 77 коп. –основної заборгованості, 4782 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 79 коп. витрат на сплату державного мита та 196 (сто дев’яносто шість) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.”

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Полек –ТОП”, вул. Генерала Наумова, 23 - Б, м. Київ, ідентифікаційний код 30300288 на користь дочірнього підприємства “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” вул. Чигиринська, 60, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21751510 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 27коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Повернути дочірньому підприємству “Автоскладальний завод №3” відкритого акціонерного товариства “Луцький автомобільний завод” з Державного бюджету України зайво сплачене за подачу апеляційної скарги державне мито в сумі 2391 (дві тисячі триста дев’яносто одна) грн. 73 коп., перераховане платіжним дорученням № 7524 від 30 липня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Черкаської області.

6. Справу № 18/1246 повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.10.10 (відправлено)