Постанова № 12387374, 12.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2010                                                                                           № 34/136

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко І.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2010

у справі № 34/136 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Сат-Контракт"

до                                                   Публічного акціонерного товариства "Конверсбанк"

про                                                   визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору

за участю представників сторін:

від позивача Омельяненко Б.В. – дов. від 18.01.2010

від відповідача не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сат-Контракт” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви від 09.04.2010) до Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” (надалі – відповідач, апелянт) про визнання недійсним договору № 7 від 22.05.2008 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 (яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено до 25% річних).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 у справі № 34/136 позов задоволено; визнано недійсним договір № 7 від 22.05.2008 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сат-Контракт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Партнер-Банк”, відповідно до якого розмір процентної ставки за кредитом було збільшено до 25% річних; стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сат-Контракт” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимоги позивача про визнання недійсним договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки річних є обґрунтованими, оскільки позивачем доведені обставини, з якими закон пов’язує можливість визнання правочину недійсним на підставі ст.233 ЦК України, тобто, тяжкі обставини та вкрай невигідні умови вчинення (укладання) договору № 7 від 22.05.2008 про внесення змін до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007.

Публічне акціонерне товариство “Конверсбанк”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 1248 від 02.07.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 у справі № 34/136 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки місцевого суду на те, що оспорюваний договір з боку позивача був укладений під впливом тяжких обставин та на невигідних умовах є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підписання позивачем змін до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 (в частині збільшення процентної ставки), а також виконання ним зобов'язань по оплаті цих процентів за кредит протягом періоду з травня 2008 по квітень 2009 свідчать про досягнення між позичальником та банком згоди щодо збільшення процентної ставки, а тому, з урахуванням відсутності доказів, відповідач жодним чином не вплинув на прийняття позивачем пропозиції банку щодо підвищення процентної ставки за договором. Крім того, апелянт зазначає про відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту впливу міжнародної фінансової кризи на фінансовий стан позивача.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористався, проте, від відповідача надійшло клопотання № 1926 від 11.10.2010 про розгляд справи без присутності його представника за наявними у матеріалах справи документами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду – скасуванню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, 27.06.2007 між позивачем (як позичальником) та ТОВ “Партнер-Банк”(як кредитором), правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № 105/980-ЮО (копія договору – т.1, а.с.10-13).

Відповідно до умов названого договору банк відкриває позичальнику відновлювану відкличну кредитну лінію в розмірі 10 000000,00 грн., в рамках якої банк надає позичальнику кредит окремими траншами. Кожне надання кредиту в межах кредитної лінії супроводжується оформленням додаткової угоди, яка містить: суму кредиту, валюту кредиту, строк користуванням кредитом, розмір процентної ставки, номер позичкового рахунку, номер рахунку нарахованих процентів. Така додаткова угода є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.п.1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 строк дії кредитної лінії встановлений з 27.06.2007 по 26.06.2009; дата повернення кредиту 26.06.2009; призначення кредиту - оплата згідно генеральної інвестиційної угоди по будівництву житлового комплексу.

Пунктом 1.5 названого договору була передбачена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 18,5% річних в гривні.

03.07.2007, 24.10.2007, 31.10.2007, 13.12.2007, 07.02.2008, 02.04.2008 між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди №№ 1-6 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007, якими встановлювався рахунок для видачі кредиту, змінювався розмір кредитної лінії, змінювався предмет забезпечення виконання зобов’язань, строки повернення кредиту, графік повернення кредиту, порядок та строки сплати відсотків за користування кредитом.

Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 6 від 02.04.2008 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 (копія - т.2, а.с.47) пункти 1.1, 1.3 кредитного договору викладено в новій редакції, згідно з якою банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 5443372,00 грн., дата повернення кредиту у вказаній сумі встановлено у відповідності до графіку повернення кредиту, але не пізніше 26.06.2009.

Пунктом 4.3 кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 передбачено, що банк має право переглядати розмір процентної ставки за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, з письмовим повідомленням про це позичальника за 5 банківських днів. Позичальник зобов'язаний протягом 5 банківських днів від дати отримання повідомлення направити відповідь на пропозицію кредитора. В разі, якщо кредитор не отримує відповідь позичальника протягом 5 банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою позичальником, кредитор має право вимагати дострокового розірвання цього договору і повернення позичальником кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом протягом 15 банківських днів з дати отримання повідомлення від кредитора щодо зміни процентної ставки.

12.05.2008 року банком на адресу позивача було направлено повідомлення № 912 (копія - т.1, а.с.12), в якому зазначено, що у зв’язку із зміною кон’юнктури ринку грошових коштів України на підставі пункту 4.3 кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 банк має намір підвищити процентну ставку за діючим кредитним договором до 25% річних.

Також у вказаному листі було зазначено, що відповідь зі згодою на підписання відповідного договору про збільшення процентної ставки повинна бути направлена банку протягом 5-ти банківських днів від дати отримання зазначеного повідомлення. У випадку, якщо банк не отримає відповідь протягом 5-ти банківських днів, умова зміни процентної ставки вважається не прийнятою позивальником і банк згідно п.4.3 кредитного договору буде вимагати дострокового розірвання кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 і повернення позивачем кредиту та процентів за фактичний строк користування кредитом.

Таким чином, зміст вказаного листа повністю відповідав умовам перегляду розміру процентної ставки за користування кредитом в разі зміни кон'юнктури ринку грошових коштів України, який був узгоджений сторонами у п.4.3 кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007.

22.05.2008 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 (копія т.1, а.с.14), якою було внесено зміни до пункту 1.5 кредитного договору про те, що з 22.05.2008 процентна ставка складає 25% річних.

У подальшому 27.06.2008, 16.09.2008, 26.09.2008, 27.11.2008, 24.12.2008, 05.03.2009 між сторонами також були укладені додаткові угоди №№ 8-13, згідно з якими, внаслідок погашення кредиту (згідно з узгодженим графіком), змінювався розмір кредитної лінії та предмет забезпечення виконання зобов’язань.

Факт виконання протягом періоду з травня 2008 по квітень 2009 зобов'язань перед банком по оплаті процентів за кредит в узгодженому розмірі (25% річних) позивачем не заперечується.

Судова колегія дійшла висновку, що місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договору № 7 від 22.05.2008 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог про визнання недійсним договору № 7 від 22.05.2008 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 (згідно з яким розмір процентної ставки за кредитом було збільшено до 25% річних), позивач посилається на те, що оспорюваний договір з боку позивача був укладений під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, а відтак, на думку позивач, спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.233 ЦК України.

Проте, судова колегія з даними доводами позивача не погоджується з огляду на наступне.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності право чину: зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.8.4 кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007 будь-які зміни та доповнення до договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами обох сторін.

Таким чином, оспорюваний договір був укладений сторонами в порядку, передбаченому чинним законодавством та у відповідності до умов укладеного сторонами кредитного договору № 105/980-ЮО від 27.06.2007.

Позивачем не заперечується той факт, що постановою правління НБУ № 107 від 21.04.2008 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» було збільшено облікову ставку Національного банку України до 12 % річних (замість 10%).

Отже, з урахуванням вищенаведених норм закону та договору, підписання позивачем змін до договору (в частині збільшення процентної ставки), а також виконання ним зобов'язань протягом періоду з травня 2008 по квітень 2009 підтверджує факт досягнення згоди між позивачем та відповідачем щодо збільшення процентної ставки.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що він (посилаючись на скрутне фінансове становище) в травні 2008 намагався узгодити з банком зміну процентної ставки за кредитним договором у розмірі меншому, ніж був запропонований банком у листі № 912 від 12.05.2008.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач якимось чином впливав на прийняття позивачем пропозиції банку щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором № 105/980-ЮО від 27.06.2007.

Також судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість доводів позивача про вплив світової фінансової кризи на його фінансове становище та неможливість у зв’язку з цим виконання ним належним чином зобов'язань за кредитним договором з огляду на те, що з наявних у матеріалах справи фінансових звітів позивача за 1-4 квартали 2008 (т.2, а.с.68-76) вбачається отримання ним у вказаному періоді за результатами господарської діяльності чистого прибутку (з наростанням з 7.3 до 11.6 тис.грн.).

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено той факт, що відповідач якимось чином вплинув на прийняття пропозиції банку щодо підвищення процентної ставки згідно додаткової угоди № 7 від 22.05.2008.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності в діях відповідача будь-яких порушень при укладанні спірної угоди щодо підвищення процентної ставки, не доведено, що відповідач якимось чином вплинув на прийняття позивачем пропозиції банку щодо підвищення процентної ставки згідно додаткової угоди № 7 від 22.05.2008, а також не доведено, що спірний договір був укладений позивачем під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних умовах. А тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 у справі № 34/136 – скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України при відмові в позові судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 2, 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” на рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 у справі № 34/136 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.04.2010 у справі № 34/136 за Товариства з обмеженою відповідальністю „Сат-Контракт” до Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сат-Контракт” (03141, м. Київ, вул. Гната Юри, 9; код ЄДРПОУ 33601316; п/р 260001082101 в ТОВ „ПАРТНЕР-БАНК”, МФО 339339; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Конверсбанк” (03141, м. Київ, вул. Солом’янська,33; код ЄДРПОУ 34353904) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 34/136 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді