Постанова № 12387320, 19.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2010                                                                                           № 4/114-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Калатай Н.Ф.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Мегеря А.В.

від відповідача – Горщак О.Л.

від третьої особи-1 – не з’явився.

від третьої особи-2 – не з’явився.

від третьої особи-3 – не з’явився.

від третьої особи-4 – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Агробудмеханізація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.08.2010

у справі № 4/114-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Торговий дім "Електро-Інтерм"

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Агробудмеханізація"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Електро-Інтерм" з позовом до Закритого акціонерного товариства "Агробудмеханізація" (відповідач), за участю третіх осіб Закритого акціонерного товариства "Стройіндустрія 21 століття" (третя особа-1), Ліквідатора-незалежного експерта (Банк "Українська фінансова група") Рябова Олега Анатолійовича (третя особа-2), Акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (третя особа-3), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жемчужина омеги" (третя особа-4) про стягнення 163522,20 грн. заборгованості за договорами № 60/100/04-07 від 21.06.2007 року (104381,60 грн.), № 61/99/04-07 від 15.06.2007 року (58131,60 грн.)

10.08.2010 року через загальний відділ господарського суду (вх. номер 9202) від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 163522,20 грн. суми основного боргу-, 16854,40 грн. пені, 14152,51 грн. 3% річних, 70311,40 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.08.2010 року у справі № 4/114-10 позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Агробудмеханізація" (08300. Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76а, код ЄДРПОУ 13708491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Електро-Інтерм" (99014, м. Севастопіль, Камишовське шосе, 49, код ЄДРПОУ 32629173) 163 522 (сто шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 20 коп. основного боргу, 16854 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. пені, 14152 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 51 коп. 3% річних, 70311 (сімдесят тисяч триста одинадцять) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2648 (дві тисячі шістсот сорок, вісім) грн. 41 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Закрите акціонерне товариство "Агробудмеханізація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.08.2010 року та прийняти нове рішення.

В апеляційна скарзі апелянт зазначає, що позивачем пред'явлена вимога: стягнути з Відповідача" 163522,20 грн. заборгованості. Проте, ця вимога виникла з різних правових підстав, а саме: 1) з невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором підряду № 60/100/04-07 від 21.06.2007 року; 2) з невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором підряду № 61/99/04-07 від 15.06.2007 року. Таким чином, позивач просить суд стягнути заборгованість, яка виникла з різних правових підстав. Судом проігноровано доводи представника відповідача, не перевірено їх та не надано належної оцінки довідці про уточнення платежу, що надана в судовому засіданні та міститься в матеріалах справи, що свідчить про повну сплату виконаних робіт за спірними договорами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2010 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Агробудмеханізація" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 19.10.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником відповідача подано клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових документів, дане клопотання задоволено колегією суддів.

В судове засідання 19.10.2010 року представники третіх осіб не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників третіх осіб, враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Агробудмеханізація" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Електро-Інтерм" (підрядник) було укладено договір № 60/100/04-2007 від 21.06.2007 року (Договір№1), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню мансардних перил, в жилому будинку, який будується, з вбудованими приміщеннями в мікрорайоні «Омега-2а» (корпус2) в місті Севастополі (об'єкт).

Згідно пункту 2.1 договору, вартість робіт становить 284647,20 грн.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, на основі виставленого підрядником рахунку -фактури, замовник на протязі 5 банківських днів здійснює передоплату в розмірі 100% від суми, яка зазначена в п. 2.1 договору № 1, що становить 152746, 80 грн.

Оплату за виконані роботи по монтажу огорожі «замовник» проводить в два етапи: 1 етап - передоплата 30% від вартості монтажних робіт 39570,12 грн. на протязі 5 банківських днів після підписання договору; 2 етап - наступна оплата за виконані роботи «замовник» здійснює щомісячно за фактично виконаний об'єм роботи у відповідності до п. 3.1.6 даного договору, відповідно актів виконаних робіт на протязі 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів даної справи, 15 червня 2007 року між сторонами у справі було укладено договір № 61/99/04-2007 (договір № 2), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню огорожі антресолей, в жилому будинку, який будується, з вбудованими приміщеннями в мікрорайоні «Омега-2а» (корпус 2) в місті Севастополі (об'єкт).

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість робіт передбачених в п.1.1 договору, становить 108240,00 грн.

Згідно п. 2.2.1 договору, на основі виставленого підрядником рахунку-фактури, замовник на протязі 5 банківських днів здійснює передоплату в розмірі 100% від суми, яка зазначена в п. 2.1 договору № 1, що становить 45006,00 грн.

Оплату за виконані роботи по монтажу огорожі «замовник» проводить в два етапи: 1 етап - передоплата 30% від вартості монтажних робіт 18970,20 грн. на протязі 5 банківських днів після підписання договору; 2 етап - наступну оплата за виконані роботи «замовник» здійснює щомісячно за фактично виконаний об'єм роботи у відповідності до п. 3.1.6 даного договору, відповідно актів виконаних робіт на протязі 10 банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за даними договорами були виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи, та які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Однак, відповідач, за словами позивача, свої зобов'язання за договорами виконав неналежним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за договором № 1 в сумі 104381,60 грн., за договором № 2 в сумі 58 131,60 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач самостійно та в повному обсязі за договорами не розрахувався, позивачем на адресу останнього направлялись рахунки № 0000000231 та № 0000000232 від 08.06.2010 року про сплату суми боргу за вищевказаними договорами. Проте, вказані рахунки залишені останнім без виконання та належного реагування.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України1 передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини другої статті 857 ЦК України, виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Частиною 5 статті 858 ЦК України передбачено, що підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Відповідно до пункту 5.2. договорів, за порушення строків оплати, передбачених п. 2.2.2. (II етап), замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,05% суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про повну чи часткову оплату ним виконаних підрядних робіт за спірними договорами (платіжні доручення, тощо), а тому, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та законного висновку про те що, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за Договором № 60/100/04-2007 від 21.06.2007 року та Договором № 61/99/04-2007 від 15.06.2007 року підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 163522,20 грн.

Беручи до уваги те, що відповідач прострочив оплату виконаних підрядних робіт, колегія суддів, перевіривши розрахунок вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги про стягнення 16854,40 грн. пені, 14152,51 грн. 51 коп. 3% річних, 70311,40 грн. інфляційних втрат.

Окрім цього слід зазначити, що відповідно до вимог статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу.

Об'єднання позовів дає можливість досягти процесуальної економії; ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення, порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову — це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:

а)          позовні вимоги мають бути однорідними;

б)          позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно:

а)          являють собою однаковий спосіб захисту права ;

б)          мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач також не надав суду правового обґрунтування можливості зміни в серпні 2010 року призначення платежу відповідно до платіжного доручення № 1303 від 25.05.2007 року та № 2040 від 04.07.2007 року, тому вказана зміна не приймається колегією суддів.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 16.08.2010 року у справі № 4/114-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 4/114-10 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам та третім особам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

20.10.10 (відправлено)