Постанова № 12387051, 06.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2010                                                                                           № 32/26

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Зубрицька І.М. – представник за довіреністю № 10/00-89 від 12.05.2010

від відповідача 1          не з’явились

від відповідача 2          Яновицький Є.О. – представник за довіреністю від 11.02.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Неаполіс”

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010

у справі № 32/26 ( .....)

за позовом                               Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”

до                                                   1. Закритого акціонерного товариства „Завод марочних вин та коньяків „Коктебель”

                                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Неаполіс”

про                                                   стягнення 1207738,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 1 та відповідача 2солідарно 712388,50 грн., в тому числі: 695157,56 грн. - відсотковий дохід за шостий та сьомий відсоткові періоди по емітованих відповідачем 1 процентних іменних облігаціях в кількості 8714 штук, придбаних в нього позивачем за договором купівлі-продажу цінних паперів № 288/08 від 14.04.2008, 15031,25 грн. – пеня, 2199,69 грн. - 3% річних.

07.04.2010 до канцелярії суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, згідно якій позов заявлено про стягнення на користь позивача з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно 1207738,03 грн., в тому числі: відсотковий дохід по спірних облігаціях за шостий, сьомий та восьмий відсоткові періоди на загальну суму 1129637,60 грн., пеня в сумі 68130,16 грн., 3% річних в сумі 9970,25 грн.

Вимоги до відповідача 1 позивач пояснює тим, що він в порушення п.п.3.3.4 та 3.3.9 Інформації про випуск облігацій, затвердженої протоколом засідання Правління відповідача 1 від 25.12.2007, в порушення прав позивача не в повній мірі виконав зобов’язання по сплаті відсоткового доходу за облігаціями за 6, 7 та 8 відсоткові періоди.

Вимоги до відповідача 2 позивач пояснює тим, що згідно п. 3.3 Інформації про облігації відповідача 1, щодо яких прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення, спірні облігації є забезпеченими порукою відповідача 2 на весь обсяг емісії облігацій та на обсяг доходу за облігаціями за договором поруки від 25.12.2007, укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2, за умовами якого останній прийняв на себе зобов’язання додатково (субсидіарно) відповідати перед кожним власником облігацій за виконання відповідачем 1 зобов’язань, пов’язаних з емітованими ним облігаціями.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 32/26, повний текст якого підписаний 14.06.2010, позов задоволено частково: з відповідача 1 на користь позивача стягнуто 1139607,42 грн., з яких 1129637,60 грн. – заборгованість зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за 6, 7, 8 відсоткові періоди, 9969,82 грн. – 3 % річних.; з відповідача 1 та відповідача 2 субсидіарно - 264566,97 грн., з яких 260677,52 грн. – заборгованість зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за шостий відсотковий період, 3889,45 грн. – 3 % річних; з відповідача 2 – 21814,78 грн. пені; з відповідача 1 – 8751,32 грн. державного мита та 172,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; з відповідача 2 – 2862,90 грн. державного мита та 54,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Визнано недійсним угоду про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.2009, укладену між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 32/26 в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості в розмірі 264566,97 грн. та пені в розмірі 21814,78 грн. і припинити провадження у цій справі та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 32/26 в частині визнання недійсною угоди про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.2009.

Апелянт вважає оспорене рішення таким, що прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, виходячи з того, що:

- спір в частині, що стосується відповідальності відповідача 2 за договором поруки від 25.12.2007, не є підвідомчим господарському суду міста Києва і повинен вирішуватись Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, як то передбачено п. 7.2 зазначеного договору. На думку апелянта, враховуючи, що суд першої інстанції вже прийняв позовну заяву, він був зобов’язаний припинити провадження у справі у цій частині з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки прийняв рішення про стягнення з відповідача 2 суми заборгованості в розмірі 264566,97 грн. субсидіарно, в той час як позивач у позовній заяві просив стягнути зазначену суму солідарно;

- визнаючи угоду про розірвання договору поруки від 03.09.2009 недійсною, суд першої інстанції неправильно застосував п. 7 глави 1 розділу ІІ Положення про випуск облігацій підприємств від 17.07.2003 № 322, ст.ст. 525, 553, 559 ЦК України та не застосував ст. 604 та ст. 651 ЦК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує, вважаючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, а рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

На виконання вимог ухвали суду від 29.09.2010 представником позивача на підтвердження розміру заявленої до стягнення суми основного боргу до матеріалів справи долучено Виписку про стан рахунку у цінних паперах № 001082, Довідку за підписом члена Правління з бізнесу на фінансових ринках та головного бухгалтера позивача та виписки з рахунку позивача щодо виплати відповідачем 1 відсоткового доходу за облігаціями.

Ухвалою від 02.08.2010 колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Моторний О.А., Кошіль В.В. прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Неаполіс» до розгляду та порушила апеляційне провадження.

Розпорядженням від 18.08.2010 № 01-23/1/2 Голови суду апеляційну скаргу у справі № 32/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.

Під час розгляду справи представник відповідача 2 апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

25.12.2007 Правлінням Закритого акціонерного товариства „Завод марочних вин та коньяків „Коктебель” (відповідач 1) затверджено Рішення про здійснення закритого (приватного) розміщення емісії облігацій ЗАТ „ЗМВК „Коктебель” на загальну суму сто мільйонів гривень та реєстрацію його в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку (Протокол засідання від 25.12.2007).

26.01.2008 Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зареєструвала випуск відсоткових іменних облігацій, емітентом яких є відповідач 1 (копія Свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій підприємств № 44/2/08 міститься в матеріалах справи).

Пунктом 3.3 Розділу 3. Інформація про облігації, щодо яких прийнято рішення по закрите (приватне) розміщення. Рішення правління відповідача 1 від 25.12.2007 визначено, що облігації відповідача 1 є забезпеченими порукою – товариством з обмеженою відповідальністю „Неаполіс” (відповідач 2). Договір поруки б/н від 25.12.2007 на весь обсяг емісії облігацій та на обсяг доходу за облігаціями.

Згідно п. 3.1 укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 договору поруки від 25.12.2007, копія якого міститься в матеріалах справи, відповідач 2 прийняв на себе додаткове (субсидіарне) зобов’язання у разі невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань з викупу облігацій та/або погашення облігацій та/або виплати відсоткового доходу по облігаціям в порядку, встановленому умовами зареєстрованого ДКЦПФР в установленому законодавством порядку випуску облігацій, здійснити вказані виплати власнику облігацій (Інвестору) в розмірі, що дорівнює сумі заборгованості Емітента, за першою письмовою вимогою з доданням виписки з рахунку в цінних паперах, яка видана зберігачем та підтверджує, що Інвестор є власником облігацій на дату порушення Емітентом зобов’язання та на дату пред’явлення вимоги Поручителю, та копії вимоги інвестора до Емітента здійснити викуп та/або погашення облігацій та/або виплату відсоткового доходу по облігаціям.

14.04.2008 між позивачем як Покупцем та відповідачем 1 як Емітентом укладено договір № 288/08 купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого позивач набув право власності на 15000 штук процентних іменних облігацій відповідача 1 вартістю 15161250,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіального ордеру № 125827 від 14.04.2008 на 15161250,00 грн. в оплату за 15000 штук відсоткових іменних облігацій ЗАТ „ЗМВК „Коктебель” згідно договору № Д-288/08 від 14.04.2008 та розпорядження зберігачу на зарахування на рахунок позивача 15000 облігацій.

Пунктом 3.3.9 Розділу 3. Інформація про облігації, щодо яких прийнято рішення по закрите (приватне) розміщення. Рішення правління відповідача 1 від 25.12.2007 визначені 12 відсоткових періодів, кожний з яких складає 91 календарний день. Відсоткова ставка по облігаціях на перший - четвертий відсоткові періоди встановлена у розмірі 14% річних.

Рішення про встановлення нової відсоткової ставки або підтвердження незмінності попередньої ставки на п’ятий - восьмий відсоткові періоди має бути прийняте Емітентом до 11.01.2009 і повідомлено 16.01.2009.

Листом від 16.01.2009 № 83 відповідач 1 сповістив позивача про встановлення нової відсоткової ставки по облігаціях на 5 – 8 відсотковий період (початок – 23.02.2009, закінчення – 25.02.2010) у розмірі 20% річних.

З Розділу 3. Інформація про облігації, щодо яких прийнято рішення по закрите (приватне) розміщення. Рішення правління відповідача 1 від 25.12.2007 вбачається, що шостий відсотковий період починається 26.05.2009 і закінчується 25.08.2009, відсотковий дохід за цей період має бути сплачений 26.08.2009.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку позивача за 26.08.2009 та Виписки про стан рахунку у цінних паперах № 001082, складеної станом на 01.10.1010, протягом 6-го відсоткового періоду позивач володів 8714 штуками облігацій відповідача 1.

По зазначених облігаціях за шостий відсотковий період відповідач 1 мав сплатити позивачу відсотковий дохід в сумі 434480,04 грн., проте сплатив лише 173802,52 грн., що підтверджується вищезгаданою випискою по особовому рахунку позивача за 26.08.2009.

Недоплата склала 260677,52 грн.

08.09.2009 позивач звернувся до відповідача 1 з Претензією № 2 про оплату боргу та сплату пені, якою вимагав здійснити в повному обсязі виплату відсоткового доходу за шостий відсотковий період на суму 260677,52 грн., сплатити пеню в розмірі 20,5 % річних від суми простроченого платежу в сумі 1756, 90 грн., 3% річних в сумі 257,11 грн.

Відповідач 1 на претензію не відповів, гроші не перерахував.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

28.09.2009 позивач звернувся до відповідача 2 з Претензією № 1 про оплату боргу та сплату пені, якою, посилаючись на невиплату відповідачем 1 у повному обсязі відсоткового доходу по облігаціях за шостий відсотковий період та наявність згідно договору поруки від 25.12.2007 субсидіарної відповідальності відповідача 2 за виконання зобов’язань відповідача 1, вимагав здійснити в повному обсязі виплату відсоткового доходу за 6-й відсотковий період на суму 260677,52 грн., сплатити пеню в розмірі 20,5 % річних від суми простроченого платежу в сумі 4685,050 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 685,62 грн. До претензії позивач додав передбачені п. 3.1 договору поруки від 25.12.2007 документи.

Про факт одержання Претензії № 1 відповідачем 2 свідчать дата одержання – 28.09.2009, вхідний № 33/02е-25 та відбиток штампу відповідача 2, які містяться на зворотному боці зазначеної претензії, копія якої міститься в матеріалах справи.

За правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, згідно умов договору поруки від 25.12.2007 та вимог закону, відповідач 2 як Поручитель відповідача 1 за сплату відсоткового доходу по облігаціях останнього мав виконати вимоги позивача і перерахувати йому 260677,52 грн. недоплаченого відповідачем 1 за шостий відсотковий період відсоткового доходу в строк до 06.10.2009.

Проте, відповідач 2 на претензію не відповів, відсотковий дохід за шостий відсотковий період у встановлений законом строк не сплатив.

За правилами ч. 1 ст. 553 ЦК України з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк поручителя слід вважати зобов'язаним надати виконання замість основного боржника.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За обставин, що склалися, з огляду на зазначені норми закону, починаючи з 06.10.2009, відповідач 2, який не виконав взяте на себе за умовами договору поруки від 25.12.2007 субсидіарне зобов’язання, з особи, яка субсидіарно зобов’язана перед позивачем відносно сплати відсоткового доходу за шостий відсотковий період в сумі 260677,52 грн., перетворився на боржника перед позивачем на зазначену суму.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, боржниками перед позивачем відносно відсоткового доходу за шостий відсотковий період в сумі 260677,52 грн. є і відповідач 1 і відповідач 2.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор;

У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Згідно ч. 2 ст. 196 Господарського кодексу України, у разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

З нормами ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, на думку колегії суддів, відповідач 1 та відповідач 2 є солідарними боржниками перед позивачем відносно зобов’язання по сплати відсоткового доходу за 6-й відсотковий період в сумі 260677,52 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 260677,52 грн. відсоткового доходу за шостий відсотковий період солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно заборгованості з відсоткового доходу за сьомий та восьмий відсоткові періоди на загальну суму 868960,08 грн. слід зазначити наступне.

Враховуючи, що відповідач 1 в порушення прийнятих на себе під час емісії облігацій зобов’язань відсотковий дохід за сьомий та восьмий відсоткові періоди на загальну суму 868960,08 грн. позивачу не сплатив, позивач правомірно звернувся до суду з вимогами про стягнення на свою користь зазначеної суми боргу.

Проте, ці вимоги не можуть бути задоволені солідарно за рахунок відповідача 1 та відповідача 2, оскільки згідно п. 3.1 договору поруки від 25.12.2007 субсидіарне зобов’язання відповідача 2 виникає лише за першою письмовою вимогою кредитора з доданням певних документів після звернення кредитора до відповідача 1.

Враховуючи, що з письмовою вимогою сплатити відсотковий дохід за сьомий та восьмий відсоткові періоди на загальну суму 868960,08 грн. а ні до відповідача 1 а ні до відповідача 2 позивач не звертався, правові підстави вимагати стягнення зазначеної суми боргу солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 відсутні.

Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню за рахунок лише відповідача 1.

З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу з відсоткового доходу за шостий, сьомий, восьмий відсоткові періоди підлягає зміні – солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню відсотковий дохід за шостий відсотковий період в сумі 260677,52 грн., з відповідача 1 - відсотковий дохід за сьомий і восьмий відсоткові періоди на загальну суму 868960,08 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач правомірно вимагає стягнути на свою користь 9970,27 грн. річних з суми заборгованості по сплаті відсоткового доходу за шостий, сьомий та восьмий періоди, проте, враховуючи висновки, що їх дійшла колегія суддів під час вирішення спору в частині стягнення з відповідачів суми основного боргу, солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 3899,45 грн. за прострочення сплати відсоткового доходу за шостий відсотковий період, а з відповідача 1 - 3 % річних в сумі 6070,82 грн. за прострочення сплати відсоткового доходу за сьомий та восьмий відсоткові періоди.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 пені в сумі 68130,16 грн. слід зазначити наступне.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем 1 письмової угоди щодо забезпечення пенею виконання зобов’язань в частині виплати відсоткового доходу не досягнуто, вимоги позивача до відповідача 1 в частині стягнення пені задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

В той же час, згідно п. 4.1 договору поруки від 25.12.2007, у разі прострочення Поручителем виконання платежу згідно п. 3.1 цього договору, Поручитель зобов’язаний сплатити власнику облігацій пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахунок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 2 пені згідно п. 3.1 договору поруки від 25.12.2007 відповідає умовам зазначеного договору і вимогам закону, тому вимоги позивача про стягнення пені за порушення зобов’язання в частині сплати відсоткового доходу в сумі 260677,52 грн. за шостий відсотковий період підлягають стягненню з відповідача 2 за уточненим розрахунком суду першої інстанції в сумі 21814,78 грн.

Погоджується колегія суддів і з рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсною угоди про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.3009, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2, з огляду на таке.

Відповідач 2 в обґрунтування законності дій відповідача 1 та відповідача 2 щодо розірвання договору поруки від 25.12.2007 за згодою сторін посилається на норми ст. 604 ЦК України, якою встановлено, що зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.

Проте, зазначена норма є загальною нормою цивільного законодавства, якою регулюються правовідносини сторін щодо припинення зобов’язань.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Правовідносини сторін, які виникають з договору поруки, регулюються нормами Параграфу 3. Порука Глави 49 Цивільного кодексу України, які є спеціальними по відношенню до норм ст. 604 ЦК України в питаннях припинення зобов’язань за договорами поруки.

Статтею 559 ЦК України визначений вичерпний перелік підстав припинення поруки, до якого така підстава як припинення за згодою сторін не входить.

Згідно ст.651 ЦК України, на яку також посилається апелянт в обґрунтування заперечень проти рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсною угоди про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.2009, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1.2 договору поруки підставою цього договору є вимоги цивільного законодавства України та згода Поручителя надати забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно п. 5.2 договору поруки від 25.12.2007 порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В даному випадку, розірвання договору поруки від 25.12.2007 за згодою відповідача 1 та відповідача 2 є порушенням умов п. 5.2 цього договору та норм ст.ст. 559, 651 ЦК України.

Крім того, до загальних засад цивільного законодавства відносяться справедливість, добросовісність і розумність.

Не можна вважати справедливими, добросовісними і розумними дії відповідача 1 та відповідача 2 щодо розірвання договору поруки від 25.12.2007, адже зазначені дії зачіпають законні інтереси інвесторів, які придбали емітовані відповідачем 1 облігації, за виконання відповідачем 1 зобов’язань за якими поручився за договором поруки від 25.12.2007 відповідач 2.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно скористався правами, наданими суду п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і визнав недійсною угоду про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.2009, укладену між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 02.06.2010 у справі № 32/26 господарського суду міста Києва підлягає зміні в зв’язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

На часткове задоволення позову з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню 868960,08 коп. заборгованості зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за сьомий та восьмий відсоткові періоди та 3 % річних в сумі 6070,82 грн.; солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню 260677,52 грн. заборгованості зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за шостий відсотковий період та 3% річних в сумі 3889,45 грн.; з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 21814,78 грн.; угода про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.3009, укладена між відповідачем 1 та відповідачем 2, визнається недійсною як така, що укладена з порушенням закону; в решті позову відмовляється.

Посилання відповідача 2 на те, що провадження у справі про відповідальність відповідача 2 за договором поруки від 25.12.2007 має бути припиненим з підстав п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не є підвідомчим господарському суду міста Києва і повинен вирішуватись Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, як то передбачено п. 7.2 зазначеного договору, до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Згідно п. 7.2 Договору поруки від 25.12.2007, укладеного між відповідачем 2 як Поручителем та відповідачем 1 як Емітентом, будь-які і всі спори, що виникають між сторонами за цим договором чи у зв’язку з ним, і які не можуть бути вирішені шляхом переговорів чи консультацій між сторонами, вирішуються шляхом арбітражу згідно з Регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Тобто, шляхом арбітражу згідно з Регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України мають вирішуватись спори, що виникають між відповідачем 1 та відповідачем 2 як сторонами за укладеним ними Договором поруки від 25.12.2007.

Згідно п. 3.1 зазначеного договору відповідач 2 прийняв на себе субсидіарне зобов’язання, у разі невиконання відповідачем 1 своїх зобов’язань з викупу Облігацій та/або погашення Облігацій та/або виплати відсоткового доходу по Облігаціям в порядку, встановленому умовами зареєстрованого ДКЦПФР в установленому законодавством порядку випуску Облігацій, здійснити за певних умов вказані виплати власнику Облігацій (Інвестору) в розмірі, що дорівнює сумі заборгованості Емітента, після чого, згідно п. 3.3 цього договору відповідач 2 отримує всі права власника Облігацій у такій мірі, в якій це допускається законодавством.

Отже, на думку колегії суддів, арбітражне застереження, що міститься у Договорі поруки від 25.12.2007, стосується випадків виникнення між його сторонами, відповідачем 1 та відповідачем 2, спору щодо отримання відповідачем 2, після здійснення ним за відповідача 1 виплат власникам Облігацій, прав власника Облігацій відповідача 1 та щодо обсягу таких прав.

В даному випадку розглядається спір між позивачем як власником облігацій та відповідачами як його боржниками.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Щодо судових витрат позивача по справі слід зазначити наступне.

При зверненні до суду з первісним позовом на загальну суму 1 207738,03 грн. позивач сплатив державне мито в сумі 12 077,38 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що за рахунок відповідача 1 задоволені вимоги позивача на загальну суму 875030,90 грн. (868960,08 + 6070,82), витрати позивача з цієї суми на державне мито в розмірі 8750,31 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 170,99 грн. покладаються судом на відповідача 1.

Враховуючи, що за рахунок відповідача 1 та відповідача 2 солідарно задоволені вимоги позивача в сумі 264566,97 грн. (260677,52 + 3889,45), витрати позивача з цієї суми на державне мито в розмірі 2645,67 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 51,70 грн. стягуються судом солідарно з а відповідача 1 та відповідача 2.

Враховуючи, що за рахунок відповідача 2 задоволені вимоги позивача в сумі 21814,78 грн., витрати позивача з цієї суми на державне мито в розмірі 218,14 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 4,26 грн. покладаються судом на відповідача 2.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Неаполіс” на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 32/26 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010 у справі № 32/26 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2010у справі № 32/26 в наступній редакції:

          „1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель”(98287, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна, 27, код ЄДРПОУ 31382382) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” (02100, м. Київ, вул. Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573, МФО 321024, кор/р 32008184801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) 868 960 (вісімсот шістдесят вісім тисяч дев’ятсот шістдесят) грн.. 08 коп. заборгованості зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за сьомий та восьмий відсоткові періоди, 6 070 (шість тисяч сімдесят) грн. 82 коп. 3 % річних, 8750 (вісім тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 31 коп. витрат на державне мито та 170 (сто сімдесят) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Неаполіс” (04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, код ЄДРПОУ 33405610) Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель”(98287, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна, 27, код ЄДРПОУ 31382382) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”(02100, м. Київ, вул. Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573, МФО 321024, кор/р 32008184801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) 260677 (двісті шістдесят тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 52 коп. заборгованості зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за шостий відсотковий період, 3889,45 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 45 коп. 3% річних, 2645 (дві тисячі шістсот сорок п’ять) грн. 67 коп. витрат на державне мито, 51 (п’ятдесят одну) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Неаполіс”(04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; код ЄДРПОУ 33405610) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум”(02100, м. Київ, вул. Верховної Ради, 7; код ЄДРПОУ 21574573; МФО 321024, кор/р 32008184801 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) пеню в сумі 21814,78 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 78 коп., 218 (двісті вісімнадцять) грн. 14 коп. витрат на державне мито, 4 (чотири) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           5. Визнати недійсною угоду про розірвання договору поруки за згодою сторін від 03.09.3009, укладену між Закритим акціонерним товариством “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель”(98287, м. Феодосія, смт. Щебетівка, вул. Леніна, 27, код ЄДРПОУ 31382382) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Неаполіс”(04053, м. Київ, вул. Воровського, 4, код ЄДРПОУ 33405610).

           6. В решті позову відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.”

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 32/26

Головуючий суддя                                                                      

Судді