Постанова № 12386947, 11.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2010                                                                                           № 11/9

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Рєпіної Л.О.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Глорія Трейд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2010

у справі № 11/9 ( .....)

за позовом                               ТОВ з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна"

до                                                   ТОВ "Глорія Трейд"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 154767,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 11/9 від 23.04.2010 р. позов ТОВ „Форнетті-Україна” до ТОВ „Глорія Трейд” про стягнення 154767,85 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 153903,46грн. боргу, судові витрати.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Представник позивача в судовому засіданні, проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду – без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 04.01.2008 сторонами укладено договір № 44-Ф , за умовами якого позивач зобов’язався передати товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору та здійснити подальшу реалізацію товару кінцевому споживачу.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору було поставлено продукції на загальну суму 153 903,46 грн., проте, відповідач не розрахувався за отриманий товар.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що факт передачі товару підтверджено матеріалами справи, доказів оплати отриманої продукції відповідачем у повному обсязі суду не надано, що строк виконання відповідачем обов’язку щодо оплати отриманого товару у розмірі 153 903,46 грн. настав, з урахування часу на поштовий обіг, 02.12.2009. Оскільки позивач просить стягнути пеню за період, коли у відповідача не настав строк оплати за отриманий товар, вимога позивача про стягнення пені у розмірі 864,39 грн. задоволенню не підлягає.

Заперечуючи проти рішення, відповідач звертає увагу на те, що справа розглянута у його відсутність, чим відповідач позбавлений права надати заперечення щодо позову та докази що спростовують викладені у позовній заяві факти; договір передбачає зарахування зустрічних однорідних вимог, отже господарським судом не прийнято до уваги, що з його боку в якості застави за пічне обладнання було внесено на рахунок позивача майже 28000евро, крім того, на його пропозицію вважати договір розірваним позивач не заперечував, та зарахував заставу в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар та отримав за актами частку пічного обладнання, таким чином відсутня заборгованість.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Умовами договору сторони погодили, що позивач передає, а відповідач приймає обладнання для випікання готової продукції, а також технологічну інструкцію по випіканню готової продукції із заморожених напівфабрикатів, інструкцію щодо порядку роботи, обслуговування печі та технологію випікання(п.2); відповідач у рахунок виконання зобов’язань по поверненню обладнання перераховує, як заставу, грошові кошті в безготівковій формі, в розмірі заставної суми, за рахунок застави позивач має право на відшкодування збитків за поставлений але неоплачений товар та на штрафні санкції, шляхом припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог(п.3); умовами оплати товару є 100% передоплата (п.6).

Господарським судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору, позивачем поставлений товар на загальну суму 15271265грн., з них відповідачем оплачено на суму 14617138,79грн. Борг, що залишився в розмірі 654126,21 грн., частково оплачено готівкою на суму 396722,85грн., а також за взаємною згодою сторін проведено взаємозалік на 103500грн. за рахунок заставних коштів. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 153903,36грн.

Крім того, відповідачу передано 28 комплектів пічного обладнання, відповідачем, в якості залогу перераховано 175000грн., з яких , як зазначено вище 103500грн. зараховано в рахунок заборгованості за період з 07.08.07 по 08.05.09, а за період з 18.03.09 по 02.06.09 позивачу повернуто 11 пічок. Отже, залишок залогової суми за обладнання становить 71500грн.

З листа ( а.с. 18 т.3) вбачається, що позивач не заперечує проти розірвання договору, та повідомив, що після повернення пічного обладнання, грошові кошті в розмірі 71500грн. будуть зараховані в рахунок боргу, тому після заліку залогової суми, борг відповідача буде становити 82403,46грн.

У відповіді на лист позивача, відповідач вважає, що залишок боргу буде 44020,67грн., оскільки залог за обладнання перераховувався з розрахунку суми залогу в гривні в еквіваленті к 1000евро по курсу НБУ на день оплати, отже позивачем не врахована курсова різниця про взаєморозрахунках.

Отже, спір виник з того, що відповідно до внесеного залогу за 28 комплектів обладнання в розмірі 27289,31евро, переданих позивачу 11 комплектів та повернення 10629,03евро залогу, залишок залогової суми за 17 комплектів пічного обладнання складає 16660,28евро що станом на 20.11.09 по курсу складає 197924,13грн., що на думку відповідача свідчить про відсутність заборгованості, тоді як ціна позову складає 153903,36грн. але позивач вказує що відповідно до попередніх заліків курсова різниця не враховувалася.

Колегія суддів вважає, що висновки господарського суду про наявність заборгованості в сумі 153903,36грн. є передчасними та спростовуються матеріалами справи. В той же, час судова колегія звертає увагу позивача на безпідставність тверджень що договір передбачає розрахунки в гривні, а тому не застосовується курсова різниця.

Умовами договору передбачено, що за товар-продукцію відповідач розраховується в гривні, але за обладнання залогова сума вноситься в еквіваленті 1000евро по курсу НБУ на день здійснення перерахування; при поверненні заставної суми знімається 1% від суми що повертається за банківські послуги

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Так, вимоги, що є предметом зарахування, мають бути однорідними, тобто їх предметом повинні бути речі одного виду, роду. Аналогічні правила містить і ст.203 ГК України.

Враховуючи на ту обставину, що сторонами передбачено внесення залогу та його повернення з розрахунку курсової різниці між гривною та евро, то колегія суддів погоджується, що у відповідача відсутній борг перед позивачем, а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено, оскільки позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Рішення господарського суду м. Києва у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Глорія Трейд” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 11/9 від 23.04.2010- скасувати.

Прийняти нове рішення: У задоволенні позову ТОВ „Форнетті-Україна” до ТОВ „Глорія Трейд” про стягнення 154767,85 грн. відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Форнетті-Україна" (17000, Чернігівська обл., с. Козелець, вул. Комсомольська, 125, ідентифікаційний код 32858983, р/р 260045792 в ЧОД ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" м.Чернігів, МФО 353348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Трейд" (02100, м.Київ, вул. Краківська, 11-А, ідентифікаційний код 33055486, р/р 2600700520226 в ЛВ АКБ "Правекс-Банк" м. Київ, МФО 321983) державне мито в розмірі 775грн. (сімсот сімдесят п’ять грн..00коп.).

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Рєпіна Л.О.

13.10.10 (відправлено)