Постанова № 12386898, 05.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2010                                                                                           № 7/262

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Нощенко О.Б. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фамер"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010

у справі № 7/262 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Фамер"

до                                                   ТОВ "Древопласт ЛТД"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення збитків 14440,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фамер» відмовлено повністю.

          Дане рішення мотивоване відсутністю належно допустимих доказів того, що відповідач був повідомлений про використання позивачем товару для пакування продукції, яка у відповідності до ТУ У 30370800.001-2000 не підлягає використанню в якості упаковки сирого харчового продукту. Пред‘явлення претензії з порушенням порядку та строків, встановлених чинним законодавством.

          Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не подано доказів дотримання вимог ст.ст. 687, 688 Цивільного кодексу України та п.п. 6.9.10.16.17.40 Інструкції №П-7 по порядку приймання товару по якості.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фамер» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі №7/262 повністю і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 19084,82грн.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, наявні у ній докази, дав їм не вірну правову оцінку, рішення базується на висновках, що не відповідають обставин справи.

          Так, апелянт стверджує, що суд не звернув увагу на те, що відповідач не надав доказів, на підтвердження того, що ним було повідомлено позивача про особливості товару.

          За результатами дослідження зразків поліетиленових пакетів пакувальних з шалькою Донецькою обласною санітарно-епідеміологічною станцією було встановлено, що товар не відповідає встановленим вимогам до даного виду товарів, отже він не призначений для зберігання будь-яких харчових продуктів, в тому числі сухих та сирих харчових продуктів, тобто суд першої інстанції невірно оцінив зазначені результати.

          Також апелянт не погоджується із висновком суду стосовно питання чи був дійсно повідомлений відповідач про виклик його представника та комісійне приймання товару, а саме порушення порядку та строків пред‘явлення претензії, та невмотивовану відмову надіслання судового запиту до Київського міської дирекції УДППЗ «Укрпошта», так як повідомлення про неякісний товар було надіслано негайно.           

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фамер» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 35/252.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 лютого 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фамер» товар (пакети з поліетилену високої щільності НD з шалькою 100/750*1070 мм 20мкм) в кількості 5000 (п'ять тисяч) одиниць на суму 4 600,02грн., що підтверджується видатковою накладною №46 від 04 лютого 2009 року /а.с. 28/.

Під час передачі товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД»» були надані Товариству з обмеженою відповідальністю «Фамер» документи, що підтверджують якість товару: Сертифікат якості на сировину, Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на поліетилен, Гігієнічний висновок на вітчизняну продукцію, ТУ У 30370800.001-2000 «Пакети з полімерних плівок для упаковки товарів», зі змінами /а.с. 32, 33, 74-86, 92/.

Згідно виставленого рахунку-фактури від 27 січня 2009 року № 53 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фамер» оплатило вартість прийнятого ним товару /а.с.27/.

Письмовий договір на виготовлення товару між сторонами не укладався.

Відповідно до п. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 673 Цивільного кодексу України у разі відсутності у договорі купівлі-продажу умов відносно якості товару продавець зобов'язаний надати покупцю товар, який відповідний до цілей, з якими товар такого роду звичайно використовується.

          Згідно ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України підтвердження відповідності товару вимогам законодавства, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Судом першої інстанції було встановлено, що поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Фамер» товар призначений для пакування сухих харчових продуктів та нехарчових товарів, що відповідає умовам ТУ У 30370800.001-2000.

Зі змісту Протоколу досліджень зразків пакетів від 25.03.2009 року за № 164.322/03.7.4 випливає, що метою дослідження було: придатність пакетів для пакування сирого мороженого м‘яса /а.с. 39-42/.

Згідно висновку експертизи, товар для пакування сирого мороженого м‘яса не придатний.

Однак, ТУ У 30370800.001-2000 не передбачає використання товару для пакування сирих харчових продуктів, в тому числі - сирого мороженого м‘яса.

          Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Фамер» замовив товар, який не міг бути використаний для кінцевої мети його замовлення. Доказів того, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» було відомо про використання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фамер» товару для пакування продукції, яка у відповідності до ТУ У 30370800.001-2000 не підлягає використанню в якості упаковки сирого харчового продукту, матеріали справи не містять.

          В силу положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Фамер» подало до Київського апеляційного господарського суду клопотання про прийняття листа №2009/29/01 від 29.01.2009 року та наказу №29/03-2010 від 29.03.2010 року про відрядження директора ТОВ «Фамер».

          Так, згідно листа №2009/29/01 від 29.01.2009 року ТОВ «Фамер» повідомило ТОВ «Древопласт ЛТД» про те, що у випадку укладення договору на виготовлення і поставку останнім поліетиленових пакетів врахувати при виготовлені пакетів, той факт, що дані поліетиленові пакети будуть використовуватись для упаковки сухих, сирих харчових продуктів /а.с. 139/. Доказів надсилання чи вручення зазначеного листа ТОВ «Древопласт ЛТД» до суду не подано, тому даний доказ колегія суддів оцінює критично, так само як і причини не подання зазначеного доказу під час розгляду справи судом першої інстанції.

                    Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          У відповідності до ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

          У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

          Статтею 687 Цивільного кодексу України встановлено, якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Оскільки між сторонами не укладався договір у письмовій формі, загальні умови приймання продукції по якості регламентовані, в тому числі «Инструкцией о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7, із змінами від 29 грудня 1973 року №81 і від 14 листопада 1974 року № 987, діюча у частині, що не суперечить діючому законодавству.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що не надано доказів дотримання позивачем вимог ст. 687, 688 Цивільного Кодексу України та п.п.6.9.10.16.17.40 Інструкція № П-7 по порядку приймання товару по якості.

          Крім того, претензія позивача щодо якості товару заявлена з порушенням порядку та строків, встановлених чинним законодавством /а.с. 49-51/.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи розмір понесених збитків ТОВ «Фамер» посилається на рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2010 року у справі №24/371, за яким з ТОВ «Фамер» стягнуто на користь ЗАТ «АПК-Інвест» 4600,02грн. заборгованості за договором, 7360,03грн. пені, 1565,84грн. збитків, 139,86гр. державного мита та 315,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 228 Господарський кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Право на стягнення відшкодованих у порядку регресу виникає з моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій особі замість третьої особи, тому регресне зобов‘язання розглядається як похідне від іншого зобов‘язання.

Доказів виконання рішення суду у справі №24/371 матеріали справи не містять.

ТОВ «Фамер» в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не навів та не довів причинний зв‘язок між протиправною поведінкою та шкодою, не подано доказів прийняття товару від ТОВ «Древопласт ЛТД» по якості. Доказів того, в яких умовах зберігався товар, матеріали справи також не містять, товар отриманий 04 лютого 2009 року, а переданий ЗАТ «АПК-Інвест» 11 лютого 2009 року та 26 лютого 2009 року по Актах приймання продукції за якістю /а.с. 34-37/.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 7/262.

Доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фамер» в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 7/262 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 7/262 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.10.10 (відправлено)