Постанова № 12386881, 06.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2010                                                                                           № 9/7

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача за первісним позовом          Хорішко О.О. – представник за довіреністю від 14.01.2010

від відповідача за первісним позовом          Мірошник В. О. –представник за довіреністю № 21-06/10 від 21.06.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно –Українська Лізингова Компанія”

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2010

у справі № 9/7 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгаз”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно –Українська Лізингова Компанія”

про                                                   повернення 580802,10 грн.

та за зустрічним позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно –Українська Лізингова Компанія”

до                                        Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгаз”

про                                        стягнення витрат на майно, набуте без достатньої правової підстави

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 580802,10 грн., з яких: 233 905,99 грн. – сума переплати за предмети лізингу за укладеними 19.05.2006 між сторонами договорами оперативного лізингу, в тому числі: за договором № 060519/ОЛ-00694 (далі по тексту – Договір № 694) на загальну суму 107402,11 грн., за договором № 060519/ОЛ-00695 (далі по тексту – Договір № 695) на загальну суму 63251,94 грн., за договором № 060519/ОЛ-00696 (далі по тексту – Договір № 696) на загальну суму 63251,94 грн.; 8 595,73 грн. - 3% річних за безпідставне одержання чи збереження грошей, з яких: 3379,62 грн. – за договором № 694, 2610,30 грн. - за договором № 695, 2605,81 грн. - за договором № 696; 338 300,38 грн. –інфляційні нарахування, з яких: 113458,95 грн. – за договором № 694, 112428,72 грн. - за договором № 695, 112412,71 грн. - за договором № 696.

Отже, розмір майнових вимог позивача до відповідача за зазначеними договорами згідно позову дорівнює:

- за Договором № 694 – 224240,68 грн. (107402,11 + 3379,62 +113458,95)

- за договором № 695 – 178290,96 грн. (63251,94 + 2610,30 + 112428,72)

- за договором № 696 – 178270,46 грн. (63251,94 + 2605,81 + 112412,71)

До прийняття судом першої інстанції рішення у справі позивач звернувся до суду з заявою від 16.06.2010 про зменшення позовних вимог, якою, з посиланням на укладений ним з Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» договором про відступлення права вимоги від 26.04.2010, зменшив розмір позовних вимог на загальну суму 281749,76 грн., в тому числі: 178290,96 грн. по Договору № 695 (63251,94 грн. – основний борг, 2610,30 грн. – 3% річних, 112428,72 грн. –інфляційні нарахування); 103458,80 грн. по Договору № 696 (36748,06 грн. – основний борг, 1511,37 грн. – 3% річних, 65199,37 грн. –інфляційні нарахування).

Отже, позивач у повному обсязі відмовився від майнових вимог за Договором № 695 і частково – за Договором № 696. Вимоги за Договором № 694 залишені позивачем у заявленому у позові обсязі.

Отже, на розгляд суду передані майнові вимоги позивача до відповідача на загальну суму 299052,34 грн. (580802,10 – 281749,76), з яких:

- 224240,68 грн. (107402,11 грн. основного боргу + 3379,62 грн. 3% річних +113458,95 грн. інфляційних втрат ) за Договором № 694;

- 74811,66 грн. (26 503,88 грн. основного боргу + 1 094,44 грн. 3% річних +47213,34 грн. інфляційних трат) за Договором № 696.

Будь-якого розрахунку зменшених сум основного боргу, 3% річних та індексу інфляції за Договором 696 позивач до заяви про зменшення позовних вимог не додав.

Як на підставу задоволення своїх позовних вимог позивач послався на те, що перераховані ним за спірними договорами суми переплат відповідачем отримані безпідставно і в порушення закону вчасно позивачеві не повернуті.

Відповідач проти вимог, заявлених у позовній заяві, повністю заперечує, посилаючись на те, що позивач, користуючись нормою ст. 1212 Цивільного кодексу, необґрунтовано заявляє позовні вимоги щодо повернення грошових коштів у суми 580802,10 грн., одночасно підтверджуючи факт переплати по зазначених в позові договорах лізингу на загальну суму 233905,99 грн.; що за правилами п. 2 ст. 1214 та ст. 536 ЦК України позивач міг нарахувати відповідачу лише проценти в якості плати за користування грошовими коштами і тільки за 3 роки з моменту виникнення переплати, в той час як позивач нараховує проценти за період з 01.06.2006 по 31.12.2009, чим порушує норми ст. 257 ЦК України щодо загального строку позовної давності; що за правилами ст. 625 ЦК України 3% річних та індекс інфляції є мірою відповідальності, санкцією, неустойкою за порушення грошового зобов’язання і позивач міг нарахувати їх відповідачу лише за 1 рік, в той час як позивач нараховує проценти за період з 01.06.2006 по 31.12.2009, чим порушує норми ст. 258 ЦК України щодо спеціального строку позовної давності; що враховуючи, що відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а також те, що позивач знав про порушення свого права з моменту систематичного перерахування платежів, що являлись переплатою по договорах лізингу, і що провадження у цій справі порушене ухвалою суду від 11.03.2010, а позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до боржника, позовні вимоги позивача щодо стягнення безпідставно набутого майна за період з 01.06.2006 по 11.03.2007 задоволенню не підлягають в зв’язку з спливом строку позовної давності.

30.06.2010 відповідач, з урахуванням зменшення позивачем заявлених до стягнення майнових вимог, звернувся до суду з заявою від 30.06.2010 вих. № 30-06/10-04 про часткове визнання позовних вимог, якою визнав вимоги позивача щодо повернення надмірно сплачених коштів з 25.12.2008 в розмірі 88722,82 грн. по Договору № 694 - дати продажу позивачеві предмету лізингу за Договором № 694, проти позовних вимог в іншій частині заперечив.

10.06.2010 відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з позивача збитків у вигляді сплачених відповідачем податків на суму 87714,60 грн., пов’язаних з систематичними переплатами позивачем за договорами № 694, № 695, № 696 та неподанням ним у встановлені чинним законодавством терміни заяви про повернення помилково/надмірно сплачених коштів.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічний позов проти його задоволення заперечив, посилаючись на те, що позивач за зустрічним позовом розумів про помилковість (безпідставність) перерахування відповідачем на його рахунок коштів, проте, будучи неналежним отримувачем, в порушення ст. 1212 ЦК України у встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.02.2004 № 22 строки переплату не повернув, що обов’язок неналежного отримувача повернути майно, яке він набув або зберігав без належної правової підстави, потерпілому передбачений законом і не ставиться в у залежність від наявності вимоги з боку, зокрема, ВАТ „Закарпатгаз”, що наявність цього обов’язку спростовує вимогу щодо стягнення витрат на майно, набуте без достатньої правової підстави та твердження ТОВ „Перша Західно-Українська лізингова компанія” про відсутність умислу в утриманні безпідставно отриманих коштів, оскільки жодних перешкод ВАТ „Закарпатгаз” у поверненні цих коштів не вчиняло.

30.06.2010 суд першої інстанції ухвалив рішення у справі № 9/7 (повний текст підписаний 12.07.2006), яким первісний позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 133481,30 грн. безпідставно набутого майна (грошових коштів), 22642,34 грн. інфляційних нарахувань, 6647,30 грн. 3% річних. За рахунок відповідача за первісним позовом віднесені витрати позивача на сплату державного мита в розмірі 1627,71 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. У зустрічному позові відмовлено.

При цьому, згідно резолютивній частині рішення первісний позов в частині стягнення основного боргу задоволено судом першої інстанції на загальну суму 133481,30 грн., в той час, як в тексті рішення (а.с.90 т.2) зазначено, що відповідно до проведених судом розрахунків, позивач за первісним позовом має право на стягнення з відповідача за первісним позовом 233481,30 грн. переплати по лізинговим платежам.

Будь-якого розрахунку суду щодо суми 133481,30 грн. в тексті рішення не міститься.

З наведених у оспореному рішенні таблиць суду вбачається, що 233481,30 грн. переплати по лізинговим платежам складаються з 109562,02 грн. – за Договором № 694, 63251,94 грн. – за Договором № 695 та 60667,34 грн. – за Договором № 696.

Проте, згідно позовної заяви позивачем за Договором № 694 заявлено до стягнення 107402,11 грн. основного боргу, а не 109562,02 грн.

Крім того, висновок в рішенні про задоволення вимог про стягнення основного боргу в сумі 233481,30 грн., а також наведені у таблицях суду результати розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань за первісним позовом, свідчать про те, що суд першої інстанції розглянув позовні вимоги за первісним позовом за всіма трьома договорами лізингу, без врахування заяви позивача за первісним позовом про зменшення позовних вимог, незважаючи на те, що у вступній частині рішення міститься інформація про факт такого звернення позивача до суду.

Проте, за правилами ст. 22 ГПК України в редакції на дату звернення позивача за первісним позовом до суду з заявою про зменшення позовних вимог позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, з урахуванням положень ст. 99 ГПК України, згідно якім апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, колегія суддів вважає правомірним розглянути вимоги позивача за первісним позовом з урахуванням заяви від 16.06.2010 про зменшення позовних вимог.

Таким чином, судом апеляційної інстанції розглядаються майнові вимоги позивача за первісним позовом до відповідача на загальну суму 299052,34 грн. (580802,10 – 281749,76), з яких: 224240,68 грн. (107402,11 основного боргу + 3379,62 3% річних +113458,95 інфляційних втрат ) за Договором № 694, а 74811,66 грн. (26 503,88 основного боргу + 1 094,44 3% річних +47213,34 інфляційних трат) за Договором № 696, та майнові вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків у вигляді сплачених позивачем податків на суму 87714,60 грн., пов’язаних з систематичними переплатами відповідачем за зустрічним позовом за договорами № 694, № 695, № 696 та неподанням ним у встановлені чинним законодавством терміни заяви про повернення помилково/надмірно сплачених коштів.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша Західно –Українська Лізингова Компанія”, не погоджуючись з рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 по справі № 9/7 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинами справи та порушенням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні представник апелянта просив суд рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у первісному позові відмовити, зустрічний задовольнити.

В апеляційній скарзі, у Додаткових обґрунтуваннях до апеляційної скарги від 15.08.2010 № 15-09/10-03 (одержані судом 15.09.2010), у Письмових поясненнях та запереченнях від 04.10.2010 № 04-10/10-02 (одержані судом 05.10.2010) та у Додаткових запереченнях та міркуваннях від 05.10.201 № 05-10/10-02 (одержані судом 06.10.2010) апелянт посилається на те, що у позові об’єднано майнові вимоги згідно 3-х різних правочинів, що є порушенням правил ст. 58 Господарського процесуального кодексу України і призвело до неповного з’ясування всіх обставин, що мають значення для справи та винесення неправомірного рішення; що судом першої інстанції не було взято до уваги, що з моменту закінчення строку лізингу за договорами лізингу і до укладення договорів поставки об’єктів лізингу позивач за первісним позовом продовжував користуватися предметами лізингу, тому за правилами ст.ст. 806, 764 Цивільного кодексу України кошти, сплачені за період з 31.08.2008 (дата останнього нарахування за Договором) по 25.12.2008 (дата укладення договорів поставки), є належною оплатою за користування предметом лізингу і набуті заявником законно на підставі договорів лізингу; що суд першої інстанції помилково визнав встановленим, що предмети лізингу до моменту їх поставки за договорами поставки перебували у відповідача за первісним позовом, оскільки докази повернення позивачем за первісним позовом предметів лізингу за договорами лізингу відсутні; що суд першої інстанції не дослідив підстав виникнення у відповідача за первісним позовом грошових зобов’язань перед позивачем, не оцінив факт прострочення, оскільки між сторонами не виникало додаткових договірних зобов’язань щодо строку повернення грошей, які позивач за первісним позовом перераховував добровільно, що для стягнення збитків, завданих інфляцією, вони повинні бути реальними; що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зменшивши суму заборгованості без заяви позивача за первісним позовом; що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідно до положень ст. 1214 ЦК України позивач за зустрічним позовом має право вимагати з відповідача відшкодування зроблених необхідних витрат на спірне майно, якими є загальнообов’язкові платежі та збори зі спірних сум.

Позивач за первісним позовом надав суду відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою від 10.08.2010 року колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Євграфова Є.П., Ропій Л.М. відновила строк подання апеляційної скарги, прийняла апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська Лізингова Компанія» до розгляду та порушила апеляційне провадження.

Розпорядженням від 25.08.2010 № 01-23/1/5 Голови суду апеляційну скаргу у справі № 9/7 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.

Під час розгляду справи представник відповідача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав, представник позивача за первісним позовом проти її задоволення заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

19.05.2006 Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша Західно –Українська Лізингова Компанія” як Лізингодавець (далі Лізингова компанія) та Відкрите акціонерне товариство “Закарпатгаз” як Лізингоодержувач (далі Товариство „Закарпатгаз”) уклали договір № 060519/ОЛ-00694 оперативного лізингу (оренди) (Договір № 694), згідно якого Лізингова компанія надає в користування Товариства „Закарпатгаз” майно, спеціально придбане ним у продавця (виробника) відповідно до встановлених Товариством „Закарпатгаз” специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір № 694 є договором непрямого оперативного лізингу.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно п. 1.18.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Згідно п. 1.2 Договору № 694 предметом оперативного лізингу є транспортний засіб (далі предмет лізингу), найменування, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики якого встановлені і погоджені Лізингоодержувачем у Замовленні і наведені у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно Додатку № 1 предметом лізингу є а/м ГАЗ 3909 Фермер вартістю 44540,00 грн.

Згідно п. 1.3 Договору № 694 після укладення цього договору за умови виконання обов’язку, передбаченого п. 3.4 даного договору, Лізингодавець приступає до укладення договору купівлі-продажу предмету лізингу з продавцем (виробником) предмету лізингу.

Згідно п. 3.4 Договору № 694 Лізингоодержувач зобов’язаний протягом 3-х днів після підписання даного договору здійснити на користь Лізингодавця часткову попередню оплату лізингових платежів згідно з Додатком № 2.

Згідно Додатку № 2 до Договору № 694 попередня оплата лізингових платежів дорівнює 6235,60 грн.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 29.05.2006 Товариство „Закарпатгаз” здійснило попередню оплату лізингових платежів в сумі 6235,60 грн.

За актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів на підставі наказу, розпорядження від 01.01.2006 № 01/01/06 (а.с. 108 т.1) Лізингова компанія як Лізингодавець передав Товариству „Закарпатгаз” як Лізингоодержувачу в оперативний лізинг (оренду) згідно Договору № 694 за довіреністю серія ЯЛФ № 269161 від 21.08.2006 (а.с. 110 т.1) через Нестерова Д.В. предмет лізингу УАЗ-3909 фермер (ВС3256АО).

В подальшому, 25.12.2008, Лізингова компанія як Постачальник та Товариство „Закарпатгаз” як Покупець уклали договір поставки № ОЛ-694 (а.с.112-113 т.1) (далі Договір № ОЛ-694), за умовами якого Постачальник зобов’язується поставити Покупцеві товар в асортименті, кількості та комплектації, вказаної в Специфікації (Додаток № 1 до даного договору, який є невід’ємною його частиною), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Предметом купівлі-продажу Договору № ОЛ-694 згідно Додатку № 1 до нього є предмет лізингу за Договором № 694 - автомобіль УАЗ-3909 фермер (ВС3256АО), вартість якого згідно п. 3.1 Договору № ОЛ-694 дорівнює 5344,80 грн.

Згідно п.п. 3.1, 4.1, 4.4 Договору № ОЛ-694 датою повної та належної оплати предмету лізингу вважається дата зарахування суми, вказаної в п. 3.1 цього договору, на п/р Лізингової компанії, протягом 5-ти календарних днів з якої предмет лізингу повинен бути поставлений (фактично переданий) Товариству „Закарптгаз” за актом приймання-передачі.

Як вбачається з виписки з рахунку Лізингової компанії (а.с.46 т.2), 24.12.2008 Товариство „Закарпатгаз” перерахувало Лізинговій компанії викупну вартість автомобіля згідно договору лізингу № 694, що сторонами не заперечується і підтверджується також підписаним обома сторонами та завіреним їхніми печатками актом приймання-передачі предмету лізингу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.114 т.1) і який, згідно умов Договору № ОЛ-694, складається протягом 5-ти календарних днів з дати повної та належної оплати предмету лізингу, якою вважається дата зарахування суми, вказаної в п. 3.1 цього договору, на п/р Лізингової компанії. Право власності на предмет лізингу перейшло до Товариства „Закарпатгаз”.

В той же час, за умовами Договору № 694 та Додатку № 2 до нього Товариство „Закарпатгаз” за 24 місяці лізингу мало сплатити Лізинговій компанії лізингових платежів на загальну суму 53 957,40 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документальних доказів - Звіту про стан взаєморозрахунків між клієнтам та за період з 01.01.2006 по 01.10.2009 (а.с. 56-59 т.1) (далі Звіт № 1), на який Товариство „Закарпатгаз” послалося у позовній заяві, а також зі Звіту про стан взаєморозрахунків між клієнтам та ТзОВ «ПЗУЛК» за період з 01.01.2006 по 31.03.2010 (а.с.80-82 т.1) (далі Звіт № 2) та виписок з рахунку Лізингової компанії за період з 21.08.2008 по 30.09.2009, доданих ним до зустрічного позову, за період з 29.05.2006 – дати сплати суми попередньої оплати лізингових платежів по 05.05.2009 – дату останнього перерахування Товариством „Закарпатгаз” Лізинговій компанії грошових коштів з призначенням платежу: лізинговий платіж за Договором № 694 Товариство „Закарпатгаз” сплатило Лізинговій компанії лізингових платежів за Договором № 694 на загальну суму 158 174,71 грн.

53957,40 грн. з цієї суми, які підлягали оплаті за предмет лізингу за умовами Договору № 694, Товариство „Закарпатгаз” сплатило за період по 22.05.2008, переплативши в останньому платежі 700,53 грн.; 15494,49 грн. (з урахуванням вищезгаданої переплати) - за період з 22.05.2008 по 24.12.2008; 88722,82 грн. – за період з 25.12.2008, дати укладення Договору № ОЛ-694 і прийняття за відповідним актом предмету лізингу, по 05.05.2009.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що за період з 22.05.2008 Товариство „Закарпатгаз” переплатило Лізинговій компанії за Договором № 694 лізингових платежів на загальну суму 104217,31 грн. (158174,71 – 53957,4).

28.01.2010 Товариство „Закарпатгаз” звернулося до Лізингової компанії з вимогою № 07/324, якою вимагав, в тому числі, повернути безпідставно набуті за Договором № 694 кошти у розмірі 107402,11 грн. та сплатити пеню у розмірі 20063,51 грн., 3% річних у розмірі 3379,62 грн., індекс інфляції у розмірі 113458,95 грн.

На доказ направлення зазначеної вимоги Лізинговій компанії Товариством „Закарпатгаз” до позовної заяви додані копії фіскального чека № 7984 від 29.01.2010 та опису вкладення.

Лізингова компанія на вимогу не відповіла, кошти Товариству „Закарпатгаз” не перерахувала, внаслідок чого Товариство „Закарпатгаз” звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з Лізингової компанії, в тому числі, переплати лізингових платежів по Договору № 694 на загальну суму 107402,11 грн.

Суд першої інстанції, як було встановлено вище, вимоги позивача в цій частині задовольнив в розмірі 109562,11 грн., чим вийшов за межі заявлених позивачем в цій частині позовних вимог.

Крім того, як вбачається зі Звіту № 1, Звіту № 2, до сум переплати лізингових платежів за Договором № 694 позивач відносить 5344,80 грн., сплачені Товариством „Закарпатгаз” Лізинговій компанії за умовами Договору № ОЛ-694.

Суд першої інстанції, погодившись з Товариством „Закарпатгаз”, також відніс зазначену суму до переплати лізингових платежів за Договором № 694, з чим колегія суддів погодитися не може, оскільки ця сума є викупною вартістю предмету лізингу за Договором № 694, сплаченою за Договором № ОЛ-694, і Товариством „Закарпатгаз” не доведено, що цю суму слід відносити до зайво сплачених лізингових платежів за Договором № 694.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги Товариства „Закарпатгаз” в частині стягнення з Лізингової компанії переплати лізингових платежів за Договором № 694 підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду в розмірі 104217,31 грн. В решті позову відмовляється.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Розрахунок суми основного боргу Лізингової компанії перед Товариством „Закарпатгаз” за Договором № 694 наведений нижче.

Факт наявності переплати лізингових платежів за Договором № 694 за період з 25.05.2008 по 05.05.2009 в сумі 88722,82 грн. Лізинговою компанією не заперечується.

Щодо посилань Лізингової компанії на те, що за правилами ст.ст. 806, 764 Цивільного кодексу України кошти, сплачені за період з 31.08.2008 (дата останнього, за твердженням Лізингової компанії, нарахування за Договором № 694) по 25.12.2008 (дата укладення Договору № ОЛ-694), є належною оплатою за користування предметом лізингу і набуті Лізинговою компанією законно на підставі Договору № 694, слід зазначити наступне.

Пунктами 13.1, 13.2 Договору № 694 сторони погодили, що після закінчення строку дії даного договору Лізингоодержувач повертає предмет лізингу за актом приймання-передачі Лізингодавцю.

Матеріали справи такого акту не містять, а Лізингова компанія факт його складання заперечує.

Умови дії Договору № 694 в часі викладені в розділі цього договору 18. Дія договору в часі.

Згідно п. 18.2 Договору № 694 (дослівно) „Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань і припиняє свою дію___ 2008 року”.

З тексту зазначеного пункту Договору № 694 вбачається, що сторони не досягли згоди щодо дати припинення дії Договору № 694, тобто він укладений на невизначений строк.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів звернення до Лізингової компанії до Товариства „Закарпатгаз” з вимогами повернути предмет лізингу за Договором № 694 матеріали справи не містять.

Враховуючи, що пунктами 13.1, 13.2 Договору № 694 сторони встановили, що Товариство „Закарпатгаз” повертає Лізинговій компанії предмет лізингу за актом приймання-передачі після закінчення строку дії даного договору, і при цьому акт приймання-передачі предмету лізингу, передбачений пунктами 13.1, 13.2 Договору № 694 відсутній, а факт закінчення Договору № 694 не доведений, Лізингова компанія не має правових підстав посилатися на те, що Договір № 694 після 31.08.2008, дати, яку Лізингова компанія вважає датою останнього нарахування за договорами №№ 694, 695, 696, є продовженим на тих саме умовах на такий саме період.

За обставин, що склалися, на думку колегії суддів, зобов’язання Товариства „Закарпатгаз” повернути Лізинговій компанії предмет лізингу за Договором № 694 припинилося поєднанням боржника і кредитора в одній особі. З укладенням сторонами Договору № ОЛ-694 і виконання ними зобов’язань за цим договором припинилася і дія Договору № 694.

Право власності на предмет лізингу набуло Товариство „Закарпатгаз”, і правові підстави для повернення його Лізинговій компанії як власнику цього майна відсутні.

Колегією суддів приймається також до уваги, що умовами Договору № 694 сторони врегулювали свої взаємовідносини на випадок невиконання Товариством „Закарпатгаз” умов п.п. 13.1, 13.2.

Так, згідно п.12.2.2. Договору № 694, якщо Лізингоодержувач не повернув предмет лізингу або повернув його невчасно, зокрема під час дострокового повернення предмету лізингу у відповідності до умов розділу 11 цього договору, то він сплачує Лізингодавцеві пеню в розмірі 0,5 відсотків від вартості предмету лізингу за кожний день затримки повернення предмету лізингу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, до остаточного повернення.

Отже, в даному випадку може йтися про прострочення повернення предмету лізингу з відповідними наслідками, встановленими умовами Договору № 694 та вимогами закону, і у випадку порушення Товариством „Закарпатгаз” умов Договору № 694 щодо повернення предмету лізингу, Лізингова компанія не була позбавлена права звернутися до нього з вимогами його повернути і сплатити передбачені на такий випадок фінансові санкції.

За таких обставин, твердження Лізингової компанії, що суми переплат лізингових платежів за Договором № 694 за період з 31.08.2008 по 25.12.2008 – дату укладення Договору № ОЛ-694 набуті нею правомірно за умовами Договору № 694, визнаються колегією суддів безпідставними як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3379,62 та інфляційних втрат в сумі 113458,95 щодо суми основного боргу за Договором № 694 слід зазначити наступне.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку

Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.95 № 227/95 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України” встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Чинним законодавством не зобов’язано неналежного платника, яким в даному випадку є Товариство „Закарпатгаз”, направляти неналежному кредитору (Лізинговій компанії) вимогу про повернення помилково зарахованих на його рахунок лізингових платежів.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Виходячи з вище перелічених норм закону, кожний зайвий лізинговий платіж за Договором № 694 після факту оплати лізингових платежів за цим договором у повному обсязі Лізингова компанія мала повертати протягом встановленого законом 5-тиденного строку.

Починаючи з наступного дня після цього періоду, Лізингова компанія вважається такою, що прострочила грошове зобов’язання перед Товариством „Закарпатгаз”, що виникло з вимог закону, з відповідними правовими наслідками, і перебування у Лізингової компанії спірних лізингових платежів в цьому випадку вважається користуванням Лізинговою компанією як боржником чужими грошовими коштами

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами;

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дані норми закону не розрізняють природу простроченого зобов’язання, чи воно виникло з умов договору чи з вимог закону.

З огляду на викладене, Товариство „Закарпатгаз” законно і обґрунтовано, виходячи з умов Договору № 694 та вимог закону, звернулося до суду з вимогами стягнути з Лізингової компанії 3% річних та інфляційні нарахування за безпідставне користування нею неналежним їй майном.

З урахуванням рішення про часткове задоволення вимог Товариства „Закарпатгаз” в частині стягнення суми основного боргу, розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду з урахуванням встановленого законом п’ятиденного терміну щодо кожного факту зайвого перерахування Товариством „Закарпатгаз” лізингових платежів за Договором № 694 в межах заявленого ним в позові періоду стягнення – по 31.12.2009 в сумі 2586,67 грн. та 8186,57 грн. відповідно.

При цьому, як вбачається з наведених у оспореному рішенні суду першої інстанції таблиць, вимоги Товариства „Закарпатгаз” в частині стягнення з Лізингової компанії 3% річних та інфляційних втрат за Договором № 694 судом першої інстанції задоволені частково, в розмірі 2769,47 грн. та 8244,94 грн. виходячи з суми основного боргу, до якої включені 5344,80 грн., сплачені Товариством „Закарпатгаз” Лізинговій компанії за умовами Договору № ОЛ-694 як викупну вартість предмету лізингу за Договором № 694, що, як встановлено колегією суддів, є помилковим. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Розрахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором № 694 наведені нижче.

Щодо майнових вимог за первісним позовом, пов’язаних з Договором № 696 слід зазначити наступне.

19.05.2006 Лізингова компанія як Лізингодавець та Товариство „Закарпатгаз” як Лізингоодержувач уклали договір № 060519/ОЛ-00696 оперативного лізингу (оренди) (далі Договір № 696), згідно якого Лізинговакомпанія надає в користування Товариству „Закарпатгаз” майно, спеціально придбане ним у продавця (виробника) відповідно до встановлених Товариством „Закарпатгаз” специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 1.2 Договору № 696 предметом оперативного лізингу є транспортний засіб (далі предмет лізингу), найменування, строки та умови передачі якого, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики якого встановлені і погоджені Товариством „Закарпатгаз” у Замовленні і наведені у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно Додатку № 1 предметом лізингу є а/м ГАЗ 3909 Фермер вартістю 48806,40 грн.

Згідно п. 1.3 Договору № 696 після укладення цього договору за умови виконання обов’язку, передбаченого п. 3.4 даного договору, Лізингова компанія приступає до укладення договору купівлі-продажу предмету лізингу з продавцем (виробником) предмету лізингу.

Згідно п. 3.4 Договору № 696 Товариство „Закарпатгаз” зобов’язано протягом 3-х днів після підписання даного договору здійснити на користь Лізингової компанії перший лізинговий платіж згідно з Додатком № 2.

Згідно Додатку № 2:

- перший лізинговий платіж дорівнює 6534,25 грн.

- термін лізингу – 24 місяці,

загальна сума лізингових платежів дорівнює 56541,61 грн., що на співпадає з даними Звіту № 1, де ця сума дорівнює 53957,40 грн.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що 29.05.2006 Товариство „Закарпатгаз” здійснило попередню оплату лізингових платежів в сумі 6235,60 грн.

За актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів на підставі наказу, розпорядження від 01.01.2006 № 01/01/06-02 (а.с. 109 т.1) Лізингова компанія як Лізингодавець передала Товариству „Закарпатгаз” як Лізингоодержувачу в оперативний лізинг (оренду) згідно Договору № 696 за довіреністю серія ЯЛФ № 269161 від 21.08.2006 (а.с.110 т.1) через Нестерова Д.В. предмет лізингу УАЗ-3909 фермер (ВС3264АО).

В подальшому, 25.12.2008, Лізингова компанія як Постачальник та Товариство „Закарпатгаз” як Покупець уклали договір поставки № ОЛ-696 (а.с.120-122 т.1) (далі Договір № ОЛ-696), за умовами якого Лізингова компанія зобов’язується поставити Товариству „Закарпатгаз” товар в асортименті, кількості та комплектації, вказаної в Специфікації (Додаток № 1 до даного договору, який є невід’ємною його частиною), а Товариство „закарпатгаз” зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Предметом купівлі-продажу Договору № ОЛ-696 згідно Додатку № 1 до нього є предмет лізингу за Договором № 696 - автомобіль УАЗ-3909 фермер (ВС3264АО), вартість якого згідно п. 3.1 Договору № ОЛ-696 дорівнює 5344,80 грн.

Згідно п.п. 3.1, 4.1, 4.4 Договору № ОЛ-696 датою повної та належної оплати предмету лізингу вважається дата зарахування суми, вказаної в п. 3.1 цього договору, на п/р Лізингової компанії, протягом 5-ти календарних днів з якої предмет лізингу повинен бути поставлений (фактично переданий) Товариству „Закарпатгаз” за актом приймання-передачі.

Як вбачається з виписки з рахунку Лізингової компанії (а.с.46 т.2), 24.12.2008 Товариство „Закарпатгаз” перерахувало Лізинговій компанії викупну вартість автомобіля згідно договору лізингу № 696, що сторонами не заперечується і підтверджується також підписаним обома сторонами та завіреним їхніми печатками актом приймання-передачі предмету лізингу, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.124 т.1) і який, згідно умов Договору № ОЛ-696, складається протягом 5-ти календарних днів з дати повної та належної оплати предмету лізингу, якою вважається дата зарахування суми, вказаної в п. 3.1 цього договору, на п/р Лізингової компанії. Право власності на предмет лізингу перейшло до товариства „Закарпатгаз”.

За умовами Договору № 696 та Додатку № 2 до нього Товариство „Закарпатгаз” за 24 місяці лізингу мало сплатити Лізинговій компанії лізингових платежів на загальну суму 56 541,61 грн.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи документальних доказів – вищезгаданих Звіту № 1, Звіту № 2 та виписок з рахунку Лізингової компанії за період з 21.08.2008 по 30.09.2009, за період з 29.05.2006 – дати сплати суми попередньої оплати лізингових платежів по 20.03.2009 – дату останнього перерахування Товариством „Закарпатгаз” Лізинговій компанії грошових коштів з призначенням платежу: лізинговий платіж за Договором № 696 Товариство „Закарпатгаз” сплатило Лізинговій компанії лізингових платежів за Договором № 696 на загальну суму 111864,14 грн.

56541,61 грн. з цієї суми, які підлягали оплаті за предмет лізингу за умовами Договору № 696, Товариство „Закарпатгаз” сплатило за період по 22.05.2008, переплативши в останньому платежі 952,12 грн.; 22094,68 грн. (з урахуванням вищезгаданої переплати) - за період з 25.06.2008 по 28.11.2008; 33227,85 грн. – за період з 25.12.2008, дати укладення Договору № ОЛ-696 і прийняття за відповідним актом предмету лізингу, по 20.03.2009.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що за період з 22.05.2008 Товариство „Закарпатгаз” переплатило Лізинговій компанії за Договором № 696 лізингових платежів на загальну суму 55322,53 грн. (111864,14 - 56541,61).

28.01.2010 Товариство „Закарпатгаз” звернулося до Лізингової компанії з вимогою № 07/324 про повернення, в тому числі, безпідставно набутих за Договором № 696 коштів у розмірі 63251,94 грн. та сплату пені у розмірі 13481,58 грн., 3% річних у розмірі 2605,81 грн., індексу інфляції у розмірі 112412,71 грн.

На доказ направлення зазначеної вимоги Лізинговій компанії Товариством „Закарпатгаз” до позовної заяви додані копії фіскального чека № 7984 від 29.01.2010 та опису вкладення.

Лізингова компанія на вимогу не відповіла, кошти Товариству „Закарпатгаз” не перерахувала, внаслідок чого Товариство „Закарпатгаз” звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з Лізингової компанії, в тому числі, переплати лізингових платежів по Договору № 696 на загальну суму 178270,46 грн. (63251,94 грн. – основний борг, 2610,30 грн. – 3% річних, 112428,72 грн. –інфляційні нарахування).

Під час розгляду справи судом першої інстанції Товариство „Закарпатгаз” звернулося до суду з заявою від 16.06.2010 про зменшення позовних вимог, з урахуванням якої вимоги за Договором № 696 дорівнюють 74811,66 грн., з яких: 26 503,88 грн. - основний борг, 1 094,44 грн. - 3% річних, 47213,34 грн. – інфляційні нарахування.

Проте, враховуючи, що сума переплати Товариством „Закарпатгаз” лізингових платежів за Договором № 696 дорівнює 55322,53 грн., а правом стягнення щодо 36748,06 грн. основного боргу він поступився іншій особі, законними є вимоги Товариства „Закарпатгаз” про стягнення з Лізингової компанії 18574,47 грн. (55322,53 – 36574,47) основного боргу. В решті позову в цій частині має бути відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Розрахунок суми основного боргу за Договором № 696 наведений нижче.

Вимоги Товариства „Закарпатгаз”, з якими погодився суд першої інстанції, про стягнення з Лізингової компанії як зайво сплачених лізингових платежів суми 5344,80 грн., сплаченої як викупна вартість за Договором № 696, є безпідставними.

Вимоги Товариства „Закарпатгаз” про стягнення з Лізингової компаії 3% річних в сумі 1 094,44 грн. та інфляційних втрат в сумі 47213,34 грн. щодо суми основного боргу за Договором № 696 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для встановлення сум 3% річних та інфляційних втрат необхідно знати період, за який вони нараховуються, початкову і кінцеву дати.

Враховуючи, що частково відмовляючись від позову в цій частині, Товариство „Закарпатгаз” будь-якого розрахунку не надало і в якій саме частині основного боргу за Договором № 696 відмовляється в заяві про зменшення позовних вимог не зазначило, що унеможливило здійснення судом власного уточненого розрахунку, встановити, за який саме період заборгованості і з яких саме сум переплати лізингових платежів Товариство „Закарпатгаз” розраховує 3% річних і інфляційні втрати, не можливо.

За таких обставин, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають за їх недоведеністю.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

З рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Зустрічний позов заявлено про стягнення з Товариства Закарпатгаз” 87714,60 грн., які Лізингова компанія, позивач за зустрічним позовом вважає збитками у вигляді сплачених нею податків, пов’язаних з систематичними переплатами Товариством „Закарпатгаз” за договорами № 694, № 695, № 696 та неподанням ним у встановлені чинним законодавством терміни заяви про повернення помилково/надмірно сплачених коштів.

Проте, як встановлено колегією суддів, чинним у період спірних правовідносин законодавством не зобов’язано Товариство „Закарпатгаз” як неналежного платника направляти Лізинговій компанії як неналежному кредитору вимогу про повернення помилково зарахованих на його рахунок лізингових платежів і, відповідно, не встановлено для нього будь-яких строків для цього, а навпаки, встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Отже посилання Лізингової компанії як на підставу задоволення вимог про стягнення з Товариства „Закарпатгаз” збитків на неподанням ним у встановлені чинним законодавством терміни заяви про повернення помилково/надмірно сплачених коштів до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, на підтвердження розміру заподіяних збитків Лізингова компанія додала до зустрічного позову банківські виписки за період з 21.08.2008 по 30.09.2009, проте зайві перерахування лізингових платежів за договорами № 694 та № 696 здійснювались Товариством „Закарпатгаз” протягом періоду починаючи з 22.05.2008 по 05.05.2009 (Договір № 694) та по 20.03.2009 (Договір № 696).

За таких обставин, не можна вважати доведеним розмір заявлених до стягнення збитків.

Відповідно до част. 1, 2 ст. 1166 ЦК України України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність збитків, протиправність дій особи яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

За відсутності хоча б одної з зазначених умов, у суду відсутні правові підстави для прийняття рішення про відшкодування майнова шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, або шкоди, завдана майну фізичної або юридичної особи.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладених вище обставин, колегія суддів вважає, що Лізинговою компанією не доведено наявності всіх умов цивільно-правової відповідальності Товариства „Закарпатгаз” за завдання Лізинговій компанії збитків у вигляді сплачених нею податків, пов’язаних з систематичними переплатами Товариством „Закарпатгаз” за договорами № 694, № 695, № 696 та неподанням ним у встановлені чинним законодавством терміни заяви про повернення помилково/надмірно сплачених коштів, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Товариства „Закарпатгаз” на користь Лізингової компанії 87 714,60 грн. збитків задоволенню не підлягають як недоведені.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 30.06.2010 у справі № 9/7 господарського суду міста Києва підлягає зміні в зв’язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

На задоволення первісного позову з Лізингової компанії на користь Товариства „Закарпатгаз” підлягає стягненню 133 565,02 грн., з яких: 122791,78 грн. – сума переплати за предмети лізингу за укладеними 19.05.2006 між сторонами договорами оперативного лізингу, в тому числі: за Договором № 694 на загальну суму 104 217,31 грн., за Договором № 696 - на загальну суму 18 574,47 грн.; 2 586,67 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за Договором № 694, 8186,57 грн. - інфляційні нарахування на суму переплати за Договором № 694. В решті первісного позову відмовляється. В зустрічному позові відмовляється повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Щодо судових витрат Товариства „Закарпатгаз” по справі слід зазначити наступне.

При зверненні до суду з первісним позовом на загальну суму 580802,10 грн. Товариство „Закарпатгаз” сплатило державне мито в сумі 5 808,02 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи, що позов задоволено частково, в сумі 133 565,02 грн., з Лізингової компанії, відповідача за первісним позовом, підлягає стягненню на користь Товариства „Закарпатгаз” 1335,65 грн. витрат на сплату державного мита та 54,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Щодо судових витрат Лізингової компанії на подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Оскарживши рішення суду першої інстанції повному обсязі, тобто на загальну суму 250485,54 грн. (162770,94 грн. + 87 714,60 грн.), Лізингова компанія сплатила державне мито в сумі 1847,32 грн.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови –50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми (підпункт “а”, “г” пункту 2 зазначеної статті).

Враховуючи, що оспорена сума дорівнює 250485,54 грн., державне мито за подачу апеляційної скарги Лізингова компанія мала сплатити в розмірі 1252,43 грн.

З Державного бюджету України Лізинговій компанії підлягає поверненню зайво сплачене державне мито в сумі 594,89 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції за первісним позовом з Лізингової компанії на користь Товариства „Закарпатгаз” було стягнуто 162770,94 грн. (державне мито становить 813,85 грн.), а суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнуто має бути 133565,02 грн., тобто 29205,92 грн. (162770,94 – 133565,02) стягнуто з Лізингової компанії безпідставно, Товариство „Закарпатгаз” має відшкодувати Лізинговій компанії її витрати на подачу апеляційної скарги щодо зазначеної суми в розмірі 146,03 грн.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно–Українська Лізингова Компанія” на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 у справі № 9/7 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 у справі № 9/7 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2010 у справі № 9/7 в наступній редакції:

          “1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія”(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, під’їзд 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 31362539) на користь Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгаз” (88000, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) 122791 (сто двадцять дві тисячі сімсот дев’яносто одну) грн. 78 коп. безпідставно отриманих коштів, 8186 (вісім тисяч сто вісімдесят шість) грн. 57 коп. інфляційних нарахувань, 2586 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн. 67 коп. –3% річних, 1335 (одну тисячу триста тридцять п’ять) грн.65 коп. витрат на державне мито,54 (п’ятдесят чотири) грн. 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті первісного позову відмовити.

4. У зустрічному позові відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія”(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, під’їзд 7, поверх 6, код ЄДРПОУ 31362539) 594 (п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 89 коп. державного мита, зайво сплаченого за платіжним дорученням № 631 від 23.07.2010, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с.101 т.2).

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Закарпатгаз” (88000, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша Західно-Українська Лізингова Компанія” витрати на державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 146 (сто сорок шість) грн. 03 коп.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 9/7.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

11.10.10 (відправлено)