Постанова № 12386879, 28.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2010                                                                                           № 47/176

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Я.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з"явився

від відповідача -Карманов А.М., довіреність № б/н від 01.07.2010 року

Кобко Р.П., директор, наказ № 6 від 07.11.2007 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс”

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2010

у справі № 47/176 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 4789,00 грн.

В судовому засіданні 28.09.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року у справі № 47/176 позов Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” про стягнення 4789,00 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму штрафних санкцій за понаднормований простій 1088,76 грн., 108,88 грн. витрат по сплаті державного мита та 53,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/5437 від 14.07.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 року у справі № 47/176 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що відповідно до умов заявки простій може бути розглянутий тільки за наявності листа простою.

Втім, апелянт відзначає, що позивачем, відповідно до п. 5. 1 Договору, не було повідомлено про простій, лист простою в підтвердження цього факту надано не було, а тому стягнення є неможливим.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/6076 від 04.08.2010 року), в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до провадження, змінити рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2010 року у справі № 47/176 та задовольнити позовні вимоги позивача в розмірі 4789,00 грн. штрафних санкцій за 4 дні понаднормативного простою.

Позивач відмічає, що транспортний засіб позивача простоював у пункті пропуску “Тиса”, що є пунктом пропуску через Державний кордон України, технологічних процедур замитнення/завантаження, розмитнення/розвантаження у пункті пропуску “Тиса” не проводилось і відповідно нормативного простою у пункті “Тиса” не було, а тому стягненню з відповідача підлягає сума штрафних санкцій за понаднормативний простій 4 дні.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду у справі № 47/176 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” та Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2010 року о 10 год. 50 хв.

13.09.2010 року до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 02-7.1.1/1777 від 13.09.2010 року) у зв’язку з неможливістю забезпечення явки його представника в судове засідання 14.09.2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від у справі № 47/176 розгляд справи було відкладено на 28.09.2010 року у зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

27.09.2010 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали апеляційної інстанції від 14.09.2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” надійшли письмові пояснення, в яких останнє повідомило, що чинним законодавством України не передбачено такого документа, як “лист простою”, ні його форми, ні порядку заповнення, ні особи, яка повинна оформити лист простою.

На думку позивача, листом – простою є товарно – транспортна накладна з відмітками про прибуття та вибуття автомобіля з пункту перетину кордону.

В судове засідання 28.09.2010 року з’явилися уповноважені представники відповідача та підтримали свої вимоги, а повноважні представники позивача в судове засідання без поважних причин не з’явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна" підлягає задоволенню з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4789,00 грн. штрафних санкцій за понаднормативний простій транспортного засобу, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита –102,00 грн. та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що при виконанні позивачем умов заявки від 27.10.2009 року щодо перевезення вантажів за маршрутом Італія –Україна, у пункті пропуску “Тиса” транспортний засіб було затримано понад установлені строки на 7 діб, а згідно умов заявки від 27.10.2009 року відповідач мав оплатити за кожну розпочату добу понаднормативного простою 100 євро. Оскільки понаднормативний простій транспортного засобу відбувався з 04.11.2009 року по 10.11.2009 року, тобто 4 доби, позивач просив суд стягнути з відповідача 4789,00 грн. (400 євро за курсом НБУ на день закінчення простою).

Як встановлено судом першої інстанції, 27.10.2008 року між позивачем – ТОВ госпрозрахунковою фірмою “Камаз-Транс-Сервіс”, як перевізником, та відповідачем – ТОВ “Вєста Україна”, як експедитором, було укладено заявку-доручення на перевезення вантажу, яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками позивача та відповідача, згідно умов якої відповідачем було замовлено у позивача здійснення останнім перевезення вантажу за маршрутом Marcianise, Італія – м. Київ, Україна, вартість перевезення – 28231,49 грн.; дата завантаження – 30.10.2009 року, дата доставки – 06.11.2009 року, нормований простій –на завантаження/замитнення – 48 годин, на вивантаження/розмитнення – 48 годин; за запізнення на завантаження або розвантаження по вині перевізника - з перевізника утримується 100 євро за кожну добу запізнення.

Також, умовами заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року, сторонами було погоджено умову, що понаднормовий простій –100 євро за кожну добу; вихідні та святкові дні не рахуються.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 0011480, позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Marcianise, Італія – м. Київ, Україна, що підтверджується відбитками печаток відправника, перевізника та вантажоодержувача в графах 22, 23, 24.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0011480 в графі 13 присутній штамп Державної екологічної інспекції в Закарпатській області пункту пропуску “Тиса” та Держкарантину від 04.11.2009 року про прибуття транспортного засобу, а також штамп Чопської митниці від 10.11.2009 року про вибуття транспортного засобу.

Згідно рахунку на оплату послуг № 62523 від 10.11.2009 року, який сформовано позивачем, позивач визначив штраф за понад нормативний простій на митниці в сумі 4789,00 грн., який було направлено позивачем відповідачу разом з CMR № 0011480, копією листка МДП, які отримані відповідачем, про що позивачем надано в якості доказу поштове повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення з відбитками відправлення та отримання вантажу.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що згідно умов заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року, позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Marcianise, Італія –м. Київ, Україна, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 0011480.

Оскільки на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 0011480 в графі 13 присутній штамп Державної екологічної інспекції в Закарпатській області пункту пропуску “Тиса” та Держкарантину від 04.11.2009 року про прибуття транспортного засобу, а також штамп Чопської митниці від 10.11.2009 року про вибуття транспортного засобу, таким чином простій позивача на митниці відбувався з 04.11.2009 року по 10.11.2009 року, що складає 7 днів.

Враховуючи те, що сторонами було передбачено у заявці нормований простій на замитнення та розмитнення по 48 годин (тобто, по 2 доби) на кожну дію, і передбачено, що вихідні та святкові дні не рахуються (7 та 8 листопада 2009 року були вихідними днями), місцевий господарський суд дійшов висновку, що понаднормовий простій позивача на митниці складав загалом 1 день (7 днів (загальна кількість днів простою) – 4 дні на замитнення та розмитнення (нормований простій за умовами заявки) – 2 вихідні дні (07.11.2009 року та 08.11.2009) року = 1 день).

А тому, враховуючи те, що умовами заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року сторонами визначено, що понаднормовий простій у будь-якому випадку оплачується відповідачем в сумі 100 євро за кожну добу, незалежно від наявності або відсутності вини позивача або відповідача у простої, господарський суд відхилив посилання відповідача у відзиві на ст. 218 Господарського кодексу України як на підставу відмови у позові.

Крім того, місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на умови укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 16-01-10 від 16.01.2010, оскільки дія зазначеного договору не розповсюджується на правовідносини сторін за раніше погодженою заявкою-дорученням на перевезення вантажу від 27.10.2008 року.

В контексті викладеного, місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за понаднормативний простій при здійсненні перевезення згідно заявки-доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за понаднормативний простій автотранспортного засобу за 1 день.

Крім того, враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення штрафу за простій 23.02.2010 року, що підтверджується штампом поштової установи на конверті позивача, яким було направлено позовні матеріали до суду, місцевий господарський суд, керуючись ст. 55 Господарського процесуального кодексу України задовольнив вимогу позивача в розмірі 100 євро за 1 добу простою, виходячи із курсу євро станом на момент звернення позивача з відповідним позовом, тобто в сумі 1 088,76 грн., оскільки станом на 23.02.2010 року офіційний курс НБУ євро по відношенню до гривні складав 1088,7583 грн. за 100 євро, що є загальновідомою інформацією.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком Господарського суду міста Києва, оскільки він не відповідає вимогам матеріального й процесуального законодавства та є помилковим.

У відповідності із ст. 929 Цивільного кодексу, ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із Законом України “Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор (транспортний експедитор) – це суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Статтею 8 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” передбачено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Статтею 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” встановлює, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” відповідальність клієнта за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до глави ІІІ Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах накладна CMR складається у трьох оригіналах, підписаних відправником та перевізником: перший примірник накладної передається відправнику, другий –супроводжує вантаж, третій –залишається у перевізника.

Вказаною Конвенцією передбачено, що відправник зобов'язаний до початку перевезення долучити до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи. Перевірка правильності та повноти цих документів не входить до обов'язків перевізника.

Стаття 3 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах визначає, що перевізник відповідає за свої діяння та упущення.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2008 року між сторонами у справі було укладено договір № ПМ-000305 про надання транспортно – експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі по тексту – Договір).

Предметом даного договору є надання послуг з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Пунктом 3.1 цього Договору передбачено, що порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень).

Пунктом 2.2.6 Договору передбачено, що експедитор зобов’язується вчасно передавати перевізнику заявки на організацію автомобільних перевезень вантажів чи на надання інших послуг, зазначених в даному договорі.

При цьому, згідно п. 2.1.8 Договору перевізник зобов’язаний негайно інформувати експедитора про будь – які затримки та проблеми, що виникають при транспортуванні вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу за маршрутом Marcianise, Італія – м. Київ, Україна було організовано та здійснено позивачем на підставі заявки – доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року (Додаток до договору перевезення), що підтверджується міжнародною товарно – транспортною накладною CMR № 0011480.

Відповідно до умов заявки позивач повинен був провести завантаження 30.10.2009 року, а розвантаження – 06.11.2009 року.

Як слідує з матеріалів справи, транспортний засіб повинен був прибути на завантаження 30.10.2009 року (п. 21 CMR № 0011480), проте з п. 22 міжнародної товарно – транспортної накладної CMR № 0011480 вбачається, що позивач прибув на завантаження 02.11.2009 року.

При цьому, на розмитнення позивач прибув 04.11.2009 року, про що в графі 13 міжнародної товарно – транспортної накладної CMR № 0011480 зроблено відмітку Державної екологічної інспекції в Закарпатській області пункт пропуску „Тиса” та Держкарантину про прибуття транспортного засобу, а вибув транспортний засіб 10.11.2009 року згідно штампу Чопської митниці.

Відповідно до п. 5. 1 Договору експедитор оплачує наднормативні простої транспортних засобів, що виникають з вини експедитора, в дорозі чи на місцях навантаження – вивантаження з розрахунку 250,00 грн. за кожну почату добу наднормативного простою, якщо інше не обумовлено в заявці.

Будь – які претензії відносно простоїв приймаються при наявності відміток в CMR про час прибуття та відбуття автомобіля і відраховуються з початку письмового повідомлення Перевізником експедитора про простій.

Згідно заявки-доручення про перевезення вантажу передбачено, що нормований простій на завантаження/замитнення – 48 годин та вивантаження/розмитнення – 48 годин. При цьому, простій може бути розглянутим тільки згідно наявності оригіналу листа простою.

Так, в силу ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що позивач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо перевезення вантажу у строки встановлені відповідною транспортною заявкою, а саме завантаження вантажу 30.10.2009 року та вивантаження у пункті призначення 06.11.2009 року, а прибув під завантаження 02.11.2009 року, що підтверджується відміткою в графі 22 міжнародної товарно – транспортної накладної CMR № 0011480, тобто із запізненням на три дні, у відповідності до п. 5.1 Договору про простій не повідомив відповідача та лист простою в підтвердження цього факту не надав, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

При цьому, колегія суддів вважає хибними твердження позивача, що оскільки чинним законодавством не передбачено такого документа як „лист простою”, то підставою для нарахування штрафу за простій автомобіля є лише відмітка у товарно – транспортному документі, з огляду на те, що згідно зі ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору і зокрема, у визначенні умов договору, і його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а позивачем та відповідачем згідно заявки – доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року було погоджено, що простій може бути розглянутим тільки згідно наявності оригіналу листа простою, а будь – які претензії відносно простоїв згідно з п. 5.1 Договору ПМ-000305 від 19.12.2008 року, приймаються та відраховуються з початку письмового повідомлення позивачем відповідача про простій.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача штрафу за понаднормативний, оскільки позивач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання відповідно до п. 5.1 Договору та заявки – доручення на перевезення вантажу від 27.10.2008 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за понаднормативний простій задоволенню не підлягають, а отже, не підлягає задоволенню і апеляційна скарга позивача про зміну оскаржуваного рішення та стягнення з відповідача штрафних санкцій за понаднормативний простій 4 дні в розмірі 4789,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції зробив висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” штрафу за понаднормований простій у розмірі 100 євро, тобто в сумі 1088,76 грн. (офіційний курс НБУ станом на 23.02.2010 року по відношенню до гривні складав 1088,7583 грн. за 100 євро) без з’ясування усіх обставин справи.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” на рішення Господарського суду міста Києа від 27.05.2010 року у справі № 47/176 залишити без задоволення.

2.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” задовольнити повністю.

3.          Рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2010 року у справі № 447/176 скасувати та прийняти нове, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” про стягнення 4789,00 грн. відмовити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма “Камаз-Транс-Сервіс” (33027, м. Рівне, вул.. Київська, 64А, код ЄДРПОУ 03567150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вєста Україна” (04073, м. Київ, Московський проспект, 6, оф. 505, код ЄДРПОУ 35322154) 51 (п’ятдесят одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

5.          Справу № 47/176 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді