Постанова № 12386868, 30.09.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2010                                                                                           № 13/563

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Тищенко О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явились

від відповідача:           Міцик О.Ю. дов. Від 01.10.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ Науково-виробниче підприємство "Поліпром"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2010

у справі № 13/563 ( .....)

за позовом                               ТОВ Науково-виробниче підприємство "Поліпром"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко"

про                                                   стягнення 48612,55 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Поліпром” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” про стягнення 48 612,55грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва №28/103 від 11.06.09 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача 389522,70 грн. основного боргу, у зв’язку з чим просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача суму інфляційних втрат позивача за час прострочення виконання відповідачем перед позивачем свого грошового зобов’язання у розмірі 47443,99грн. та 3% річних від суми основного боргу у розмірі 1168,56 грн., всього: 48 612,55грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.03.2010 р. у справі № 13/563 в позові відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в процесі розгляду справи №28/103 про стягнення суми основного боргу у розмірі 487778,92 грн. позивач відмовився від вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.03.2010 р. у справі №13/563 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що звертаючись до господарського суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості лише в частині основного боргу, позивач не позбавляється права на звернення до суду у майбутньому за захистом майнових прав, порушених несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, шляхом стягнення з останнього іншої частини заборгованості - інфляційних втрат та трьох процентів річних. Матеріали справи не містять доказів відмови позивача від своїх вимог у зазначеній частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/ від 20.07.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Шапран В.В. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №13/563 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Моторного О.А. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

23.07.2009 року, 14.09.2010 та 28.09.2010 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані клопотання, в яких останній просив розглянути справу у відсутності представника апелянта (позивача) за наявними матеріалами справи.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/3 від 07.09.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Моторного О.А. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №13/563 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року прийнято справу №13/563 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2010 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №13/563 на п’ятнадцять днів.

З метою повного та всебічного розгляду справи, Київським апеляційним господарським судом було направлено запит до Господарського суду м. Києва про направлення на адресу Київського апеляційного господарського суду справи №28/103 за позовом ТОВ “Поліпром” до ТОВ “Еко” про стягнення 487778,02 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 29.09.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Чорної Л.В. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №13/563 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 року прийнято справу №13/563 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Алданова С.О., Іваненко Я.Л.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2010 року у справі №13/563.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю 'Еко" (Покупець) укладено Договір поставки №10-104-508, відповідно до умов якого Позивач прийняв на себе зобов'язання поставити Відповідачеві продукцію, вказану в специфікаціях, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію, згідно умов Договору.

Відповідно до умов договору, відповідач оплачує поставлену продукцію після передачі товару або протягом 14 календарних днів після її реалізації. Оплата здійснюється щосереди.

На виконання умов договору позивачем здійснено відповідачу поставка продукції, що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи №28/103.

Відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 470 606,92 грн.

Під час судового розгляду справи №28/103, позивач сплатив борг у сумі 98255,32грн., у зв’язку з чим провадження в цій частині по справі №28/103 було припинено.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 389 522,70 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами та фактично не заперечується відповідачем.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі №28/103 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 98255,32 грн. припинено. Стягнуто з товариством з обмеженою відповідальністю “Еко” на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Поліпром” основний бог в розмірі 389522,70 грн., 3895,22 грн. державного мита та 94,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Станом на час пред'явлення даного позову рішення №28/103 виконане про що свідчать платіжні доручення надані відповідачем в матеріали справи.

Спір виник внаслідок того, що посилаючись на положення ст.ст. 22, 625 ЦК України позивач просить стягнути з боржника, як такого що прострочив виконання грошового зобов'язання 47443,99 грн. інфляційних втрат та 1168,56 грн. три проценти річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення частково апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 даної статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

По-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.

По-друге, дана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

          Звертаючись до господарського суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості лише в частині основного боргу, позивач не позбавляється права на звернення до суду у майбутньому за захистом майнових прав, порушених несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, шляхом стягнення з останнього інфляційних втрат та трьох процентів річних.

          Колегією суддів апеляційної інстанції було досліджено матеріали справи №28/103.

          В позовній заяві вих. №14/08 від 17.11.2008 року за якою було порушено провадження у справі №28/103 зазначено, що “позивач зважаючи на давні господарські відносини з відповідачем, та бажаючи їх зберегти на майбутнє, не наполягає на стягненні суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, а просить стягнути лише суму основного боргу у розмірі вартості неоплаченого відповідачем продукції”.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заявою про уточнення позовних вимог від 19.03.2009 року №20/09 по справі №28/103 позивач лише зменшив позовні вимоги та зазначив, що ця сума є боргом без урахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що судом повинна даватись оцінка відмові від позовних вимог (тобто, суд або приймає відмову від позову або не приймає).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Матеріали справи №28/103 не містять заяви позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Такі вимоги позивачем взагалі не заявлялись.

Суд першої інстанції помилково прийняв викладене в позовній заяві та уточненнях як відмову від вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Рішенням по справі №28/103 провадження у справі в частині вимог стягнення 3% річних та інфляційних втрат не припинялось, оскільки такі вимоги позивачем взагалі не заявлялись.

Судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно розрахунку суду суми заявлені позивачем є нижчими ніж за розрахунком суду.

Враховуючи те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмір 47521,77грн. та 3% річних у розмір 1168,56грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в прохальній частині апеляційної скарги скаржник просить стягнути з відповідача 47521,77 грн. інфляційних втрат та 9600,52 грн. – 3% річних. Проте як в позовній заяві скаржник просив стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за період з 13.11.2008 року по 01.09.2009 року у розмірі 47443,99грн. та 3% річних у розмірі 1168,56грн.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Поліпром” підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 17.03.2010 року у справі №13/563- скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 722,12 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 486,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.), державне мито в сумі 243,06 грн. за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 75, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Поліпром” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2010 року у справі №13/563 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко” (03045 м. Київ, пр. Науки, буд. 8, п/р 26006043105371 в Московському відділенні Київської міської філії “Укрсоцбанк”, МФО 322012, ЄДРПОУ 32104254) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Поліпром” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5 р/р №26009121131001 в ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 305299, ЄДРПОУ 19155069) 47 443,99грн.(сорок сім тисяч чотириста сорок три грн. 99 коп.). інфляційних втрат, 1 168,56грн. (одна тисяча сто шістдесят вісім грн. 56 коп.) - 3% річних, 486,12грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового пронесу, державне мито в розмірі 243,06 грн. за подачу апеляційної скарги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Поліпром” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 5 р/р №26009121131001 в ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 305299, ЄДРПОУ 19155069) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 42,56 грн. перераховане до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №1281 від 10.06.2010р. (оригінал платіжного доручення №1281 від 10.06.2010р. знаходиться в матеріалах справи).

4.          Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5.           Матеріали справи №13/563 повернути до Господарського суду міста Києва.

6.           Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді