Постанова № 12386785, 04.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2010                                                                                           № 50/238

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зеленіна В.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2010

у справі № 50/238 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство "Сакський державний хімічний завод"

до                                                   Державний комітет України з державного матеріального резерву

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   встановлення власника майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.07.2010 р. по справі № 50/238 позов задоволено повністю : визнано ДП “Сакський державний хімічний завод” власником платинової плющеної стрічки ТУ 48-1-193-73, вагою 1976 грамів, яка знаходиться на котушці № 128; з Державного комітету стягнуто на користь ДП “Сакський державний хімічний завод” витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн..

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги наданих відповідачем доказів на підтвердження передачі на зберігання позивачу матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, зокрема : акту перевірки наявності матеріальних цінностей державного резерву, які знаходяться на зберіганні ДП “Сакський державний хімічний завод”, звітів та довідки позивача про наявність матеріальних цінностей мобрезерву у нього на зберіганні, платіжного доручення про погашення держкомрезервом безвідсоткової суди, номенклатури накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Крім цього, позивачем підтверджено існування зобов’язань по відповідальному зберіганню надісланням на адресу позивача звітів за встановленими формами та довідок про наявність матеріальних цінностей мобрезерву. Судом також невірно застосовано ст. 344 ЦК України – інститут набувальної давності до правовідносин відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити за наведених в скарзі підстав.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 09.04.2010 р. ДП “Сакський державний хімічний завод” звернулось до господарського суду Автономної республіки Крим з позовом до Державного комітету про зобов’язання останнього надати необхідні документи для визначення права власності на матеріальні цінності, які знаходяться на збереженні підприємства; визнання ДП “Сакський державний хімічний завод” власником матеріальних цінностей, які знаходяться на збереженні позивача; надання дозволу позивачу на реалізацію зазначених цінностей через спеціалізований аукціон, а отримані від їх реалізації грошові кошти направити на погашення заборгованості по заробітній платі працівників заводу. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що на збереженні позивача з 1985 р. знаходяться матеріальні цінності, на які претендує Державний комітет, який не має правовстановлюючих документів. Дані матеріальні цінності придбано позивачем. Звернення на адресу відповідача щодо встановлення власника майна та передачу його позивачу залишено відповідачем поза увагою. Натомисть позивач знаходиться в стані банкрутства, якби ці матеріальні цінності належали відповідачу. їх було би ним відібрано. В липні поточного року представники комерційних структур при підтримці Державного комітету робили спроби одержати згадані матеріальні цінності без підтверджуючих документів, позивачем відмовлено в їх наданні, тощо.

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 30.03.2010 р. справу передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Заявою від 07.07.2010 р. позивач змінив підстави позову, просив визнати ДП “Сакський державний хімічний завод” власником платинової плющеної стрічки ТУ 48-I-193-73 вагою 1976 грамів, яка знаходиться на котушці № 128 на підставі ст. 344 ЦК України.

До матеріалів справи долучено відзив Державного комітету на позовну заяву, згідно якого прокат платиновий, який знаходиться на зберіганні позивача є власністю Державного комітету, резерв матеріальних цінностей на підставі ст. 12 Закону України “Про державний матеріальний резерв” № 51/97-ВР від 24.01.1997 р. (далі Закон № 51/97) є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Тому відсутні будь-які підстави для визнання за позивачем права власності на матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а відтак надання позивачу права на їх реалізацію, тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог, а відтак їх задовольнив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд посилався на те, що акту про закладення до Сакського державного хімічного заводу матеріальних цінностей мобілізаційного резерву відповідачем не надано, як і будь-яких інших доказів закладення позивачу цінностей мобілізаційного резерву. Крім цього, відповідачем не надано суду доказів укладення з позивачем договору на зберігання матеріальних цінностей державного резерву та відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у грошовій формі. Дані факти ставлять під сумнів належність платинової плющеної стрічки ТУ 48-І-193-73, вагою 1976,0 грамів на котушці №128 до матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Одночасно місцевим судом встановив, що правомірність володіння позивачем спірним майном підтверджується Наказом № 179 від 28.06.1983 р. директора заводу «Сакський хімічний завод імені 50-річчя Радянської України» та Розпорядженням від 04.07.1983 р., яке видано у відповідності до наказу Міністерства хімічної промисловості УРСР № 6338 від 09.06.1983 р. й погодженим з Держпланом СРСР від 18.05.1983 р. та листом об'єднання Союзйодобром № 150 від 21.06.1983 р.. Відповідно до згаданих документів невикористана для виробництва перекису водню сировина - платинова плющена стрічка ТУ 48-І-193-73 вагою 1976,0 грамів на котушці №128, яка знаходиться в окремій опечатаній упаковці, закладена в резерв зберігання заводу. Походження платинової стрічки підтверджено посвідченням про якість продукції № 1498-е, згідно якого 24.12.1982 р. виробником - підприємством п/с В-2989 м. Свердловськ на адресу замовника - підприємства м. Саки п/с А-7762 була відправлена платинова плющена стрічка вагою 15880,5 грамів. Знизу посвідчення за підписом відповідальної особи та печаткою підприємства зроблено відмітку, що станом на 07.07.1983 р. на катушці №128 залишок платинової стрічки склав 1976,0 грамів. Наведене підтверджує, що підприємство позивача придбало спірний товар і використовувало його у виробництві.

Місцевий суд вважав, що сторони не мають первинних правовстановлюючих документів на спірне майно. Позивач протягом тривалого часу відкрито та безперервно володів та за власні кошти зберігав платинову стрічку, а тому суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності у позивача законних підстав для набуття ним права власності на це майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном протягом п 'яти років набуває право власності на це майно. Сакський державний хімічний завод заволодів платиновою плющеною стрічкою ТУ 48-1-193-73 вагою 1976,0 грамів добросовісно, володів нею безперервно і відкрито більш ніж 25 років.

Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, а ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

Власникові майна належать права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України.

З огляду на наведене, місцевий суд дійшов висновку, що позивач набув право власності на платинову плющену стрічку ТУ 48-І-193-73 вагою 1976,0 грамів на котушці №128 правомірно, тощо.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за таких обставин.

Так, ст. 1 Закону № 51/97передбачено, що державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Як визначено ст. 2 Закону № 51/97, відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Державний резерв створює Кабінет Міністрів України (ст. 4 цього Закону). Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.2001 р. є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Як встановлено матеріалами справи, матеріальні цінності було закладено на зберігання шляхом закупівлі державним підприємством за власні кошти з подальшим погашенням цих коштів Держкомрезервом. Походження платинової стрічки підтверджено Посвідченням про якість продукції № 1498-е, згідно якого 24.12.1982 виробником - підприємством п/с В-2989 м. Свердловськ на адресу замовника - підприємства м. Саки п/с А-7762 була відправлена платинова плющена стрічка вагою 15880,5 грамів. Знизу Посвідчення за підписом відповідальної особи та печаткою підприємства зроблено відмітку про те, що станом на 07.07.1983 р. на катушці № 128 залишок платинової стрічки складає 1976,0 грамів. Відповідачем по справі надано апеляційному суду платіжне доручення № 544 від 07.07.1993 р. про погашення безвідсоткової суди в розмірі 36 041,73 грн.. Факти погашення в подальшому Державним комітетом витрачених підприємствами коштів на закупівлю матеріальних цінностей підтверджено також наданими відповідачем по справі письмовими поясненнями.

Згідно розпорядження директора заводу від 04.07.1983 р. матеріальні цінності передано для закладки в резерв по заводу. З акту від 12.07.1983 р. видно, що комісією посадових осіб Сакського державного хімічного заводу платинову плющену стрічку ТУ 48-І-193-73 вагою 1976,0 грамів на котушці №128 закладено в резерв зберігання по вказівці Міністерства хімічної промисловості в окремо опечатану упаковку.

Крім цього, з акту перевірки контрольно-ревізійного департаменту від 09.04.2009 р. вбачається, що позивач це державне підприємство, засноване на державній власності, яке підпорядковано Міністерству промислової політики України, накопичення матеріальних цінностей мобрезерву проведено відповідно до затвердженої номенклатури Мінхімпромом СРСР № 338-31 від 01.06.1988 р. та доповнень до неї, затверджених наказом № 518/д-345 від 31.10.2002 р..

Згідно Положення про мобілізаційний резерв, яке затверджено Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 р. мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюються за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про облік, звітність та якісний стан матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 12.03.1982 р. підставою для організації обліку та контролю за накопиченням матеріальних цінностей в об’єднанні, на підприємстві (в організації) є номенклатура матеріальних цінностей, затверджена міністерством (відомством) СССР або Радою міністрів союзної республіки та розроблена у відповідності з нею відомість матеріальних цінностей в специфікованому вигляді по маркам, профілям, розмірам, сортам і т.д.

Факт закладення матеріальних цінностей на відповідальне зберігання позивача за номенклатурою матеріальних цінностей, яку затверджено Наказом № 338-31 від 01.06.1988 р. не заперечується самим позивачем та підтверджується вищезгаданими наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що платинова плющена стрічка ТУ 48-І-193-73 вагою 1976,0 грамів на котушці №128 належить до державного резерву матеріальних цінностей, який є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів (ст. 12 Закону № 15/97).

Відсутність між сторонами договору на зберігання матеріальних цінностей державного резерву та факту відшкодування витрат, пов’язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у грошовій формі не змінює статусу цього майна – матеріальних цінностей державного резерву, встановленого Законом № 5197.

Законом № 5197 передбачено також спеціальний порядок відпуску матеріальних цінностей з Державного резерву, отже безпідставними є висновки суду першої інстанції про наявність законних підстав для набуття позивачем права власності на згадані цінності.

Помилковими є також посилання місцевого суду на те, що Сакський державний хімічний завод заволодів платиновою плющеною стрічкою ТУ 48-1-193-73 вагою 1976,0 грамів добросовісно, володів нею безперервно і відкрито більш ніж 25 років, а тому за позивачем має бути визнано право власності на підставі ст. 344 ЦК України. Цїєю нормою закону передбачено загальну набувальну давність у випадку, якщо особа добросовісно заволоділа чужим майном. Матеріалами справи підтверджено факт права державної власності на матеріальні цінності, які у спеціальному встановленому Законом № 51/97 порядку передано позивачу лише на відповідальне зберігання.

Посилання позивача на те, що Постановою Кабінету Міністрів № 702-р від 26.11.2003 р. знято бронь з матеріальностей цінностей, які знаходяться на зберіганні у позивача, а тому їх може бути реалізовано не заслуговують на увагу з огляду на положення ст. 8 Закону № 51/97 та Порядок реалізації матеріальних цінностей державного резерву, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 25.08.2004 р.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується перебування на відповідальному зберіганні у позивача матеріальних цінностей державного резерву, зокрема: платинової плющеної стрічки ТУ 48-І-193-73 вагою 1976,0 грамів на котушці № 128, а також відсутність правових підстав для набуття позивачем на згадані цінності права власності, адже вони є державною власністю зі спеціальним статусом, визначеним Законом № 51/97.

Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 16.07.2010 р. по справі № 50/238 – скасувати.

Прийняти нове рішення: в позові Державного підприємства “Сакський державний хімічний завод” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання власником майна відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Сакський державний хімічний завод” (96500, м. Саки, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 05761732, р/р 260043232620001 в УСК, МФО 324076) до Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. держмита за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 50/238 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 діб з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.10.10 (відправлено)