Постанова № 12386779, 05.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2010                                                                                           № 4/694

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Сушко Б.В.;

відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арма"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.07.2010

у справі № 4/694 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Сатіс"

до                                                   Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арма"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15794,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача –Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Арма» про стягнення 5000 грн. юридичних послуг, 9079,44 грн. індексу інфляції та 1714,67 грн. 3% річних, а всього 15794,11 грн. боргу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Арма» (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 52, код ЄДРПОУ 21265671) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «САТІС» (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, оф. 4, код ЄДРПОУ 22963118) 9443,58 грн. індексу інфляції, 1714,67 грн. 3 % річних, 111,58 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення юридичних послуг відмовлено

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхової компанії «АРМА» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2010 року і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що рішення є незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновкам викладеним в рішенні суду чинному законодавству України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 30.08.2010 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «АРМА» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

В засідання суду, призначене на 16.09.2010 року позивач та відповідач повноважних представників не направили та не повідомив суд про причини їх неявки, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.10.2010 року.

Представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В засідання суду 05.10.2010 року відповідач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, 03 січня 2005 між закритим акціонерним товариством Страхова компанія "САТІС" та Закрити акціонерним товариством Страхова компанія "Арма" було укладено договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 2С-0501. Предметом цього договору є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами, а також основні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняттям ризиків в перестрахування та ретроцесію.

Сторони на підставах і на умовах цього договору, укладають конкретні договори перестрахування у формі Ковер-нот (п. 1.5 договору).

Між позивачем та відповідачем 11.06.2007 було підписано договір перестрахування № 245688/А (на підставі оригінального договору страхування наземного транспорту № 224-005688 від 11.06.2007 року), згідно якого автомобіль Skoda Octavia Tour д.р.н. АІ8505ВА був перестрахований в ЗАТ СК "Арма". Частка відповідальності Відповідача складає 31,03 %.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2007 року близько 23 год. 10 хв. Пічкур Олександр Леонідович, керуючи автомобілем Skoda Octavia (д/н АІ8505ВА) в с. В. Поштова на з'їзді з а/д Київ-Одеса не врахував дорожню обстановку, з"їхав в кювет та здійснив зіткнення з перешкодою. Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Skoda Octavia д/н АІ8505ВА, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку №352 від 11.07.2007 року дорівнює ринковій вартості ТЗ (на момент настання ДТП) і становить 126341,60 грн., що відповідно до умов договору страхування наземного транспорту № 224-005688 від 11.06.2007 року являється повною загибеллю ТЗ. Згідно довідки спеціаліста, вих. №353 від 11.07.2007 року, вартість деталей, вузлів та агрегатів автомобіля Skoda Octavia д.р.н. АІ8505ВА придатних для подальшого використання та реалізації становить 10513,54 грн.

Закрите акціонерне товариством Страхова компанія "САТІС" на підставі страхового акту № 2245688/01-М від 16.07.2007 року сплатила страхове відшкодування в сумі 115183,46 грн. 46 коп.

Відповідно п. 3.3.2. договору, перестраховик приймає пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності в оплаті усіх витрат, понесених Перестрахувальником при розслідуванні обставин випадку і визначенні розміру збитку.

Частка відшкодування Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "Арма" складає 35907,15 грн. 15 коп., де 35741,43 грн. - виплата частки страхового відшкодування, 165,72 грн. - додаткові витрати. Умовами Договору перестрахування № 245688/А, передбачено, що Перестраховик у межах своєї відповідальності слідує рішенням, що прийняті Перестрахувальником у зв'язку з настанням страхового випадку, за виключенням збільшення частки відповідальності Перестраховика у ризику.

ЗАТ СК "САТІС" 16.07.2007 року направило пакет документів та розрахунок частки страхового відшкодування Відповідачу, а 23.07.2007 року, на вимогу ЗАТ СК "Арма", був надісланий лист (вих. № 289) з додатковими документами по ДТП та розрахунком частки додаткових витрат. Позивачем було проведено розслідування з метою встановлення обставин даного страхового випадку, та 29.08.2007 року, 03.09.2007 року і 03.10.2007р. Відповідач отримав додаткові документи, що уточнюють обставини ДПТ.

Договором перестрахування № 245688/А передбачено касовий збиток у розмірі 48 920,00 грн. Останній строк виплати страхового відшкодування відповідно до п. 7.1., 7.3 та 7.5. договору був 10.10.2007 року.

ЗАТ СК "САТІС" до господарського суду міста Києва 10.01.2008 року подало позовну заяву про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди на суму 38922,06 грн. 06 коп. в якій просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача 35907,15 грн., пеню за порушення строків виконання грошового зобов'язання - 979,55 грн., 3% річних за час прострочки 182,55 грн., індекс інфляції за час прострочки - 1852,81 грн., а всього 38 922,06 грн. 06 коп., а також державне мито у розмірі 389,22 грн. та витрати по судово-інформаційному забезпеченню судового процесу у розмірі 118,00 грн. 25.02.2008 року ЗАТ СК "САТІС" було подано заяву про доповнення позовної заяви від 10.01.2008 року та уточнення позовних вимог, в якій ЗАТ СК "САТІС" просило суд: стягнути з ЗАТ СК «АРМА»на користь ЗАТ СК «САТІС»прострочену суму страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 40 829,80 + 587.30 - 41417.10 грн.; пеню за прострочення виконання зобов'язання по сплаті страхового відшкодування у розмірі 3572,76 грн.; судові витрати: державне мито у розмірі 389,22 грн. та витрати по інформаційному забезпеченню судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22 вересня 2008 року у справі № 33/49 в задоволенні позову ЗАТ СК «САТІС» було відмовлено. Дане рішення було оскаржене і 14.04.2009 року Київський апеляційний господарський суду від виніс Постанову у справі 33/49 якою було постановлено прийняти нове рішення по справі, яким позов ЗАТ СК "САТІС" до ЗАТ СК "Арма" про стягнення 44 989,86 грн. задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач стверджує, що в зв’язку з досить тривалим розглядом справи ЗАТ СК «САТІС» понесла значні збитки пов’язані з порушенням термінів розрахунків Відповідачем, тому ним додатково нараховані річні та інфляційні витрати відповідно до ст. 625 ЦК України, які за його підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання, у зв’язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача –Закритого акціонерного товариства страхова компанія «Арма» про стягнення 5000 грн. юридичних послуг, 9079,44 грн. індексу інфляції та 1714,67 грн. 3% річних, а всього 15794,11 грн. боргу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання за договором, колегія суддів, перевіривши правомірність та обґрунтованість розрахунку яким відповідачу, відповідно до статті 625 ЦК України нараховано 3% річних у сумі 1714,67 грн. та 9443,58 грн. індексу інфляції за період з 25.02.2008 року по 28.09.2009 року, вважає останній таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимога позивача про стягнення 5000,00 грн. вартість юридичних послуг, які позивач поніс як додаткові витрати - послуги адвоката, що мало місце через неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, що змусило Позивача звернутись до суду за захистом свої прав з відповідним позовом у справі № 33/49, задоволенню не підлягають, оскільки, як було вірно зазначено судом першої інстанції та підтримується колегією суддів, позивач поніс збитки за надання адвокатських послуг по справі № 33/49, яка розглядалася Господарським судом міста Києва і по якій Позивач мав право стягнути з Відповідача як господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, а будь-яких доказів понесення додаткових господарських витрат по даній справі (№4/694) позивачем не надано.

Твердження апелянта про те, що рішення є незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновкам викладеним в рішенні суду чинному законодавству України, не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2010 року у справі № 4/694 колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2010 року у справі № 4/694 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 4/694 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

06.10.10 (відправлено)