Постанова № 12386768, 05.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2010                                                                                           № 32/140

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Войтенко В.В.;

від відповідача 1 – Орел О.В.

від відповідача 2 – Крисько З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2010

у справі № 32/140 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Європейська правова група"

до                                                   Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

                                                  Державне казначейство України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 165874,75 грн. та зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35; код ЄДРПОУ 00013735; р/р 35212006000050 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська правова група” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 13/24, офіс. 18; код ЄДРПОУ 36017506; р/р 2600695993 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) заборгованість за договором № 18/1040/13/2 про створення науково-технічної продукції від 10.07.2009 у сумі 35900,00 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот гривень 00 коп.).

Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35; код ЄДРПОУ 00013735; р/р 35212006000050 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська правова група” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 13/24, офіс. 18; код ЄДРПОУ 36017506; р/р 2600695993 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) заборгованість за договором № 20/1040/9/2 про створення науково-технічної продукції від 27.07.2009 у сумі 44000,00 грн. (сорок чотири тисячі гривень 00 коп.).

Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35; код ЄДРПОУ 00013735; р/р 35212006000050 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська правова група” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 13/24, офіс. 18; код ЄДРПОУ 36017506; р/р 2600695993 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) заборгованість за договором № 21/1040/9/2 від 27.07.2009 про створення науково-технічної продукції у сумі 65800,00 грн. (шістдесят п’ять тисяч вісімсот гривень 00 коп.). В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35; код ЄДРПОУ 00013735; р/р 35212006000050 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська правова група” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 13/24, офіс. 18; код ЄДРПОУ 36017506; р/р 2600695993 в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 380805) 1456,88 грн. (одну тисячу чотириста п’ятдесят шість гривень 88 коп.) державного мита та 207,28 грн. (двісті сім гривень 28 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2010 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини та укладених між сторонами договорів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 року апеляційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 32/140.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На адресу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача – 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В засідання суду, призначене на 16.09.2010 року відповідач – 1 та відповідач-2 повноважних представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.10.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2009 між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений договір № 18/1040/13/2 про створення науково-технічної продукції (далі –Договір-1), відповідно до якого Відповідач-1 доручив, а Позивач взяв на себе виконання науково-дослідної роботи на тему: “Проведення аналізу зарубіжного досвіду щодо пільгового оподаткування природоохоронної діяльності та підготовка пропозицій щодо можливості його впровадження в Україні”.

Згідно з календарним планом виконання робіт, що викладений в додатку № 2 до Договору-1, строк виконання робіт –з 10.07.2009 до 15.12.2009. Порядок здавання-приймання результату виконаних Позивачем робіт визначений в розділі 3 Договору-1.

Пунктом 3.4 Договору-1 передбачено, що після завершення науково-дослідної роботи Позивач представляє Відповідачу-1 акт здавання-приймання науково-технічної продукції в трьох примірниках, аналітичний звіт, виготовлений відповідно до технічного завдання та умов договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями, включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців або акти здавання-приймання науково-технічної продукції, акти звірки розрахунків.

Відповідно до п. 3.5 Договору-1 Відповідач-1 протягом 15 днів з дня одержання акту здавання-приймання робіт та звітних документів зобов’язаний направити Позивачу підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття робіт.

Пунктом 3.6 Договору-1 передбачено, що у разі мотивованої відмови Відповідача-1 від прийняття робіт, сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок та термінів їх виконання.

В матеріалах справи знаходиться лист Позивача від 03.12.2009 за № 59/1-09, адресований Відповідачу-1, в якому останній повідомляється про завершення виконання робіт за Договором-1. Додатками до зазначеного листа є аналітичний звіт у трьох примірниках, акт здавання-приймання науково-технічної продукції у трьох примірниках, кошторис фактичних витрат у трьох примірниках, акт звірки розрахунків у трьох примірниках та акт приймання необоротних активів у трьох примірниках. Позивач не надав доказів на підтвердження факту надсилання чи вручення зазначеного листа з додатками Відповідачу-1, тому не вбачається можливим визначити дату настання строку виконання Відповідачем-1 зобов’язання щодо направлення Позивачу підписаних актів приймання-передачі. Відтак, твердження що строк направлення Відповідачем-1 Позивачу підписаних актів приймання-передачі сплинув 18.12.2009 є непідтвердженим.

Проте, підтвердженням того, що Відповідач-1 одержав результати виконаних Позивачем за Договором-1 науково-дослідних робіт є протокол № 4 засідання секції № 7 “Стратегічного планування” від 11.12.2009, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

З протоколу № 4 засідання секції № 7 “Стратегічного планування” Науково-технічної ради Відповідача-1 вбачається, що 11.12.2009 Відповідачем-1 було прийняте рішення схвалити в цілому результати виконання науково-дослідної роботи “Проведення аналізу зарубіжного досвіду щодо пільгового оподаткування природоохоронної діяльності та підготовка пропозицій щодо можливості його впровадження в Україні” та доручити Позивачу у тижневий термін доопрацювати матеріали з урахуванням пропозицій та зауважень, що були висловлені Відповідачем-1.

Пунктом 9 технічного завдання на створення науково-технічної продукції, що викладене в додатку № 1 до Договору-1, передбачено, що аналітичний звіт має бути розглянутий та схвалений секцією “Стратегічного планування та економіки природокористування” Науково-технічної ради Відповідача-1.

28.12.2010 науково-технічна рада Відповідача-1 на своєму засіданні затвердила звіт науково-дослідної роботи Позивача за Договором-1, 12.01.2010 року Позивач та Відповідач-1 підписали акт № 1 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором-1, в якому зазначено, що виготовлена продукція повністю відповідає вимогам технічного завдання.

Згідно з п. 2.1 Договору-1 за виготовлену науково-технічну продукцію Відповідач-1 перераховує Позивачу 35900,00 грн. Оплата здійснюється за результатами виконання роботи в установленому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача (п. 2.3 Договору-1).

Пунктом 2.3 Договору-1 передбачено, що джерелом фінансування виконання робіт є кошти Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, конкретний строк виконання Відповідачем-1 зобов’язання з оплати виготовленої Позивачем науково-технічної продукції Договором-1 не встановлений і лише в п. 2.3 Договору міститься вказівка на те, що оплата здійснюється за результатами виконання роботи. Згідно з п. 6.1 Договору-1 строк дії Договору-1 закінчується 15.12.2009 року.

Разом з тим, пунктом 5.4 Договору-1 передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів робіт, початок фінансування та остаточні розрахунки можуть бути перенесені. У цьому разі терміном закінчення дії Договору-1 вважається дата остаточних розрахунків. Отже, Відповідач-1 повинен розрахуватися за виконану Позивачем науково-дослідну роботу за умови одержання її результатів не пізніше 15.12.2009, крім випадків відсутності коштів на оплату зазначеної роботи.

З огляду на те, що Відповідачем-1 не було надано жодних доказів на підтвердження відсутності станом на 15.12.2009 коштів для оплати виконаних Позивачем робіт, наданий Позивачем результат науково-дослідних робіт був схвалений в цілому на засіданні науково-технічної ради Відповідача-1 11.12.2009, останній зобов’язаний сплатити Позивачу вартість виконаних останнім робіт не пізніше 15.12.2009. Проте, розрахунків за Договором-1 на час розгляду даної справи Відповідачем-1 проведено не було.

Твердження відповідача стосовно несвоєчасного подання доопрацьованої науково-дослідної роботи за договором-1 суперечать наявним у матеріалах справи доказам. Отже, судом першої інстанції було повністю з’ясовано обставини справи та умови Договору-1.

27.07.2009 між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений Договір № 20/1040/9/2 про створення науково-технічної продукції (далі –Договір-2), відповідно до п. 1.1. якого Відповідач-1 доручає, а Позивач бере на себе виконання науково-дослідної роботи на тему “Розроблення Технічного регламенту “Про забезпечення спалювання відходів”. Згідно з календарним планом виконання робіт на 2009 рік, що викладений в додатку № 2 до Договору-2, строк виконання робіт –з 27.07.2009 до 25.12.2009.

Пунктом 3.4 Договору-1 передбачено, що після завершення науково-дослідної роботи Позивач представляє Відповідачу-1 акт здавання-приймання науково-технічної продукції в трьох примірниках, аналітичний звіт, виготовлений відповідно до технічного завдання та умов договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями, включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців або акти здавання-приймання науково-технічної продукції, акти звірки розрахунків.

В матеріалах справи знаходиться лист Позивача від 10.12.2009 за № 74/1-09, адресований Відповідачу-1, в якому останній повідомляється про завершення виконання робіт за Договором-2. Додатками до зазначеного листа є заключний звіт науково-дослідної роботи у трьох примірниках, акт здавання-приймання науково-технічної продукції у трьох примірниках, кошторис фактичних витрат у трьох примірниках, розшифровка фактичних витрат у трьох примірниках, акт звірки розрахунків та акт приймання необоротних активів у трьох примірниках, Технічний регламент “Про забезпечення спалювання відходів” в трьох примірниках, проект постанови Кабінету Міністрів України про введення в дію Технічного регламенту в трьох примірниках.

Відповідно до п. 3.5 Договору-2 Відповідач-1 протягом 15 днів з дня одержання акту здавання-приймання робіт та звітних документів зобов’язаний направити Позивачу підписаний акт здавання-приймання науково-технічної продукції або мотивовану відмову від прийняття робіт.

25.12.2009 Позивач та Відповідач-1 підписали акт № 1 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором-2, в якому зазначено, що виготовлена продукція повністю відповідає вимогам технічного завдання.

Таким чином, Позивач вчасно та у повному обсязі виконав та передав Відповідачу-1 передбачені Договором-2 результати науково-технічних робіт, а Відповідач-1 з дотриманням визначеного в п. 3.5 Договору строку прийняв зазначені роботи.

Згідно з п. 2.1 Договору-2 за виготовлену науково-технічну продукцію Відповідач-1 перераховує Позивачу відповідно до протоколу про договірну ціну 44000,00 грн. без ПДВ.

Оплата здійснюється за результатами виконаних робіт у встановленому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача (п. 2.2. Договору-2).

Пунктом 2.3 Договору-2 передбачено, що джерелом фінансування науково-дослідних робіт є кошти Державного бюджету України. Конкретний строк виконання Відповідачем-1 зобов’язання з оплати виготовленої Позивачем науково-технічної продукції Договором не встановлений і лише в п. 2.3 Договору міститься вказівка на те, що оплата здійснюється за результатами виконання роботи.

Водночас, пунктом 6.1 Договору-2 передбачено, що строк дії даного договору закінчується 25.12.2009.

В п. 5.4 Договору-2 міститься умова про те, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів робіт, початок фінансування та остаточні розрахунки можуть бути перенесені. У цьому разі терміном закінчення дії Договору-2 вважається дата остаточних розрахунків.

На підставі викладених положень Договору-2, Відповідач-1 за умови одержання від Позивача результатів науково-дослідної роботи зобов’язаний оплатити їх не пізніше 25.12.2009, крім випадків відсутності коштів. Оскільки, Відповідачем-1 не було надано жодних доказів на підтвердження відсутності станом на 25.12.2009 коштів для оплати виконаних Позивачем науково-дослідних робіт, а результат зазначених робіт був одержаний Відповідачем-1 вчасно, Відповідач-1 зобов’язаний сплатити Позивачу вартість виконаних робіт не пізніше 25.12.2009. року, розрахунків за Договором-2 Відповідачем-1 проведено не було.

27.07.2009 між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений договір № 21/1040/9/2 про створення науково-технічної продукції (далі –Договір-3), відповідно до п. 1.1 якого Відповідач-1 доручає, а Позивач бере на себе виконання науково-дослідної роботи на тему: “Розроблення Технічного регламенту “Про портове приймальне обладнання для приймання утворюваних на суднах відходів та залишків вантажів” (Директива 2000/95/ЄС)”.

Згідно з п. 3.4 Договору-3 після завершення науково-дослідної роботи Позивач представляє Відповідачу-1 акт здавання-приймання науково-технічної продукції в трьох примірниках, аналітичний звіт, виготовлений відповідно до технічного завдання та умов договору в трьох примірниках, у тому числі кошториси фактичних витрат з розшифруванням за статтями, включаючи кошториси фактичних витрат від співвиконавців.

Відповідно до календарного плану виконання робіт на 2009 рік, що викладений в додатку № 2 до Договору-3, строк виконання робіт –з 27.07.2009 до 25.12.2009.

В матеріалах справи знаходиться лист Позивача від 10.12.2009 за № 73/1-09, адресований Відповідачу-1, в якому останній повідомляється про завершення виконання робіт за Договором-3.

Додатками до зазначеного листа є заключний звіт науково-дослідної роботи у трьох примірниках, акт здавання-приймання науково-технічної продукції у трьох примірниках, кошторис фактичних витрат у трьох примірниках, розшифровка фактичних витрат у трьох примірниках, акт звірки розрахунків та акт приймання необоротних активів, Технічний регламент “Про портове приймальне обладнання для приймання утворюваних на суднах відходів та залишків вантажів”в трьох примірниках, проект постанови Кабінету Міністрів України про введення в дію Технічного регламенту в трьох примірниках.

25.12.2009 Позивач та Відповідач-1 підписали акт № 1 здавання-приймання науково-технічної продукції за Договором-3, в якому зазначено, що науково-технічна продукція відповідає вимогам Договору-3 та технічному завданню, оформлена належним чином. Сума, що підлягає перерахуванню за виготовлену продукцію, складає 65800,00 грн. Таким чином, Позивач вчасно та у повному обсязі виконав та передав Відповідачу-1 передбачені Договором-3 результати науково-технічних робіт, а Відповідач-1 з дотриманням визначеного в п. 3.5 Договору строку прийняв зазначені роботи.

Згідно з п. 2.1 Договору-3 за виготовлену науково-технічну продукцію Відповідач-1 перераховує Позивачу відповідно до протоколу про договірну ціну 65 800,00 грн. без ПДВ. Оплата здійснюється за результатами виконаних робіт у встановленому порядку в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача (п. 2.2. Договору-3).

З матеріалів справи вбачається, що конкретний строк виконання Відповідачем-1 зобов’язання з оплати виготовленої Позивачем науково-технічної продукції Договором не встановлений і лише в п. 2.3 Договору міститься вказівка на те, що оплата здійснюється за результатами виконання роботи. Водночас, пунктом 6.1 Договору-3 передбачено, що строк дії даного договору закінчується 25.12.2009.

В п. 5.4 Договору-3 міститься умова про те, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів робіт, початок фінансування та остаточні розрахунки можуть бути перенесені. У цьому разі терміном закінчення дії Договору-1 вважається дата остаточних розрахунків.

На підставі викладених положень Договору-3, суд приходить до висновку, що за умови одержання від Позивача результатів науково-дослідної роботи Відповідач-1 повинен розрахуватися з Позивачем не пізніше 25.12.2009, крім випадків відсутності коштів на оплату зазначеної роботи. Відповідачем-1 не було надано жодних доказів на підтвердження відсутності станом на 25.12.2009 коштів для оплати виконаних Позивачем науково-дослідних робіт, Відповідач-1 зобов’язаний сплатити Позивачу вартість зазначених робіт не пізніше 25.12.2009. Відповідачем-1, розрахунків за Договором-3 проведено не було.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження відповідача стосовно несвоєчасного подання доопрацьованої науково-дослідної роботи за договором-2 та договором-3 суперечать наявним у матеріалах справи доказам, зокрема листам № 73/1-09, №74/1-09, від 10.12.2009 року та умовам договору-2 та договору-3. Отже, судом першої інстанції було повністю з’ясовано обставини справи та умови Договорів 2 та 3.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини, зобов’язання за якими розглядаються в даній справі, виникли на підставі укладених між Позивачем та Відповідачем-1 Договору-1, Договору-2, Договору-3, що за своєю юридичною природою є договорами на створення та передачу науково-технічної продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГК України за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі—НДДКР), а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з викладених обставин справи вбачається, що причиною спору між Позивачем та Відповідачем-1 у даній справі є невиконання останнім свого зобов’язання за Договором-1, Договором-2, Договором-3 щодо оплати виготовленої Позивачем науково-технічної продукції.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, Договір-1, Договір-2, Договір-3 не визначають конкретного строку виконання Відповідачем-1 зобов’язання щодо оплати виготовленої Позивачем науково-технічної продукції та містять лише умову про те, що оплата здійснюється за результатами виконання роботи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача основної суми боргу за Договором-1, 2, 3 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції строк дії Договору-1 закінчився 15.12.2009, Договору-2 –25.12.2009, Договору-3 –25.12.2009. На момент закінчення строків дії кожного з указаних договорів Відповідач-1 одержав від Позивача результати виконаних останнім науково-дослідних робіт. Отже, останнім днем виконання зобов’язання щодо оплати науково-дослідних робіт за Договором-1 є 15.12.2009, за Договором-2 – 25.12.2009, за Договором-3 –25.12.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі.

Оскільки, за жодним з указаних договорів Відповідач-1 свої зобов’язання з оплати науково-дослідних робіт не виконав, а також Відповідач-1 не надав жодних доказів на підтвердження відсутності своєї вини в невиконанні зобов’язань за Договором-1, Договором-2, Договором-3, тому судом першої інстанції обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача заборгованості за Договором-1 у сумі 35900,00 грн., за Договором-2 у сумі 44000,00 грн., за Договором-3 у сумі 65800,00 грн.

Пунктом 4.2 Договору-1, Договору-2, Договору-3 передбачено, що у разі, якщо порушене господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах (стаття 231 ГК України): за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 4.2 Договору-1, Договору-2, Договору-3, є тотожним за змістом з ч. 2 ст. 231 ГК України та передбачає відповідальність саме за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, а не за прострочення виконання зобов’язання з оплати товарів, робіт, послуг, що є грошовим зобов’язанням. Отже, штрафні санкції, визначені в п. 4.2 Договору-1, Договору-2, Договору-3 не можуть бути застосовані за прострочення виконання Відповідачем-1 свого зобов’язання з оплати робіт, як про це просить Позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, безспірне списання коштів бюджету, в тому числі з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що здійснюється органами Державного казначейства без згоди боржника на підставі визначених законом виконавчих документів державних органів.

Відтак, наказ господарського суду, з виконання якого відкрите у встановленому законодавством порядку виконавче провадження, є достатньою підставою для списання грошових коштів з рахунку Відповідача-1, відкритого у Відповідача-2.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відповідача-1 пені у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за Договором-1, Договором-2, Договором-3 за кожен день прострочення та штрафу у розмірі 7% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за прострочення понад 30 днів, та в частині позовної вимоги про зобов’язання Відповідача-1 подати до Відповідача-2 акти здавання-приймання науково-технічної продукції для взяття на облік фінансового зобов’язання за Договором-1, Договором-2, Договором-3.

Також, позов в частині зобов’язання Відповідача-1 надати інформацію щодо наявності коштів для оплати виконаних робіт станом на 25.12.2009, 18.01.2010, 28.04.2010 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем не наведено жодних обставин та не подано доказів на підтвердження того, що Відповідач-2 порушив, не визнав або оспорив права та охоронювані інтереси Позивача або може їх порушити.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Відповідач-2 відмовлявся чи відмовляється реєструвати акти здавання-приймання науково-технічної продукції чи взяти на облік фінансове зобов’язання Відповідача-1 за Договором-1, Договором-2, Договором-3.

Таким чином, Позовні вимоги до Відповідача-2 про зобов’язання його зареєструвати акти здавання-приймання науково-технічної продукції та взяти на облік фінансове зобов’язання за Договором-1, Договором-2, Договором-3, є необґрунтованими та безпідставними.

Окрім цього, оскільки витрати на комісійну винагороду банку за здійснення операції з перерахування сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не віднесені статтею 44 ГПК України до судових витрат та безпосередньо не пов’язані з розглядом справи, тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача-1 комісії банку не підлягають задоволенню

Крім цього, слід зазначити, що із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

          Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2010 року у справі № 32/140 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 32/140 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

06.10.10 (відправлено)