Постанова № 12386719, 04.10.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2010                                                                                           № 47/249

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників

позивача: Пономаренко І.В., дов.від 20.04.10 № 326,

відповідача: Пилипець А.Ю., дов.від 02.08.10 № 777,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010

(підписано 01.07.10)

у справі № 47/249 ( )

за позовом                               Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"

про                                                   стягнення 10504,18 грн. страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Уніка” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (далі – відповідач) про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 10504,18 грн., а також судових витрат.

В процесі вирішення спору позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 8939,61 грн. страхового відшкодування, розмір якого визначено позивачем на підставі акту від 07.09.09 № 525/9.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.10 позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що позивач на підставі ст.ст.22, 1191 Цивільного кодексу України, ст.228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача; позивачем доведено, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазначала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково в частині суми, що підлягає стягненню в порядку регресу, та, відповідно, в частині суми стягненого державного мита і прийняти нове рішення про стягнення з нього в порядку регресу 8429,00 грн. та відповідну суму судових витрат. Скаргу аргументовано тим, що, встановлюючи суму, яка підлягає стягненню в порядку регресу, суд не врахував передбачену умовами договору франшизу і не зменшив суму страхового відшкодування на суму франшизи (510,00 грн.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.10 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її до розгляду на 20.09.10.

В судовому засіданні 20.09.10 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача їх заперечував.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) подано заяву про продовження строку вирішення спору у даній справі, яка підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.10 продовжено строк вирішення спору у даній справі, розгляд справи відкладено на 04.10.10 на зобов’язано позивача надати додаткові документи, необхідні для вирішення спору.

На виконання вимог зазначеної ухвали 23.09.10 представником позивача надано належним чином засвідчену копію угоди від 31.08.09 № 1 до договору страхування від 09.12.08 № 131238/4002/0000001.

В судовому засіданні 04.10.10 представники сторін не змінили своїх позицій щодо предмету спору. Представником позивача надано для огляду оригінал угоди від 31.08.09 № 1 до договору страхування від 09.12.08 № 131238/4002/0000001 та відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач стверджує, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано суму франшизи відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № ВС/5170964, яким забезпечено транспортний засіб “Toyota Avensis”, реєстраційний номер ВН6118ВМ.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

09.12.08 між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “КРЕДО-КЛАСИК” (відповідно до загальних зборів акціонерів від 17.02.10, протокол № 191 перейменоване в Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Уніка”) (страховик) та громадянкою Бездітною Т.Г. (страхувальник) укладено договір № 131238/4002/0000001 добровільного комплексного страхування на транспорті, об’єктом страхування якого є транспортний засіб “Toyota Yaris”, реєстраційний номер ВН9680ВК.

Згаданий транспортний засіб позивач прийняв на страхування, в тому числі, на випадок ДТП. Строк дії договору встановлено з 10.12.08 по 09.12.09.

31.08.09 між позивачем та Бездітною Т.Г. укладено угоду № 1 до договору страхування від 09.12.08 № 131238/4002/0000001, якою внесено зміни в п. 2.1 договору. Так, дані реєстраційного номеру автомобіля “Toyota Yaris” ВН9680ВК замінено на ВН4092ВМ в зв’язку з попереднім помилковим внесенням.

Матеріали справи свідчать, що 30.08.09 о 13 год. 15 хв. на Фонтанській дорозі в м. Одесі сталося зіткнення автомобілів “Toyota”, реєстраційний номер ВН6118ВМ з автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер 098-06ОТ, який рухався попереду в прямому попутному напрямку. Від удару автомобіль ВАЗ проїхав вперед і скоїв зіткнення з автомобілем “Toyota Yaris”, реєстраційний номер ВН4092ВМ. Дана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження транспортних засобів.

Як вбачається з постанови Київського районного суду міста Одеси від 22.09.09 у справі № 3-5487, ДТП сталося в результаті неврахування дорожньої обстановки та недотримання безпечної дистанції водієм Джугостряном І.А., який керував автомобілем “Toyota”, реєстраційний номер ВН6118ВМ. Даною постановою Джугостряна І.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено штраф.

В результаті згаданого ДТП було пошкоджено автомобіль “Toyota Yaris”, реєстраційний номер ВН4092ВМ, який належить громадянці Бездітній Т.Г.

Відповідно до акту від 14.09.09 № 525\9 дослідження спеціаліста-товарознавця з визначення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу “Toyota Yaris”, д/н ВН4092ВМ, в результаті пошкоджень при ДТП станом на 07.09.09, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля “Toyota Yaris” внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 8939,61 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 10504,18 грн.

На підставі інформації, зазначеної в страховому акті від 15.09.09 № 00028404, розмір страхового відшкодування, належний до виплати Бездітній Т.Г., становить 10504,18 грн.

Виконуючи зобов’язання за договором страхування наземного транспорту, на підставі згаданого страхового акту позивач сплатив за реквізитами, вказаними Бездітною Т.Г., страхове відшкодування в сумі 10504,18 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 22.09.09 № 022476.

На підставі ст. 979 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування” передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до частини 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Колегією суддів встановлено, що власник автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер ВН4092ВМ, є потерпілою особою, який за отриманням страхового відшкодування та для відшкодування збитків до винної в ДТП особи не звертався, оскільки отримав страхове відшкодування від позивача згідно договору страхування наземного транспорту.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 “Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене, до страхової компанії перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, то його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

Як зазначалося вище, постановою Київського районного суду міста Одеси від 22.09.09 у справі № 3-5487 особою, винною у скоєнні ДТП, визнано Джугостряна І.А.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників між Джугостряном І.А. та відповідачем укладено поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5170964.

Згідно з даним полісом відповідач взяв на себе обов’язок відшкодувати шкоду, яка заподіяна третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля “Toyota Avensis”, реєстраційний номер ВН6118ВМ, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника.

Отже, відповідач у справі є страховиком винної у скоєнні ДТП особи.

Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону України від 01.07.04 № 1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, на підставі положень Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/5170964) Закрите акціонерне товариство Страхова компанія “Каштан” є відповідальним за збитки, завдані громадянці Бездітній Т.Г.

Отже, положеннями наведеного чинного законодавства передбачено право регресної вимоги позивача до винної особи про стягнення сплаченого страхового відшкодування, а завдану в результаті ДТП шкоду відшкодовує саме відповідач, оскільки є відповідальним за це на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 26.10.09 № 142, отриманим відповідачем 04.11.09, позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування страхового відшкодування в сумі 10504,18 грн. по факту ДТП, яка сталася 30.08.09 на Фонтанській дорозі в м. Одесі. Проте, відповіді на свій лист не отримав.

Таким чином, приймаючи рішення, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права щодо регресного відшкодування майнової шкоди.

Проте, при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано, що полісом № ВС/5170964, згідно з яким було застраховано цивільно-правову відповідальність Джугостряном І.А. (особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди), передбачена франшиза в сумі 510,00 грн.

Положеннями Закону України “Про страхування” встановлено, що франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. До того ж в самому полісі № ВС/5170964 зазначено, що страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, зажди зменшується на суму франшизи.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд міста Києва припустився помилки, не вирахувавши з суми виплаченого страхового відшкодування франшизу в сумі 510,00 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга ЗАТ “Страхова компанія “Каштан” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.10 у даній справі – зміні.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” задовольнити.

2. 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.10 у справі № 47/249 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (код ЄДРПОУ 32071894, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” (код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37) страхове відшкодування в сумі 8429,61 (вісім тисяч чотириста двадцять дев’ять) гривень 61 копійку, 102,00 (сто дві) гривні 00 копійок державного мита та 222,54 (двісті двадцять дві) гривні 54 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити”.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” (код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Рейтарська, 37) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Каштан” (код ЄДРПОУ 32071894, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50) 52,52 (п’ятдесят дві) гривні 52 копійки витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита при поданні апеляційної скарги.

4. Господарському суду міста Києва видати накази відповідного до зміненого рішення та п.3 резолютивної частини даної постанови.

5. Матеріали справи № 47/249 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

05.10.10 (відправлено)