Рішення № 12386266, 11.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2010 р. Справа № 33/215-10

вх. № 9291/3-33

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Корякіна Т.І., дов.№01-62юр від 29.07.10р.

відповідача - не з’явився

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків

до Краснокутський районний відділ внутрішніх справ УМВС в Харківські обл., смт. Краснокутськ

про стягнення 440,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 440,69грн. заборгованості, з яких: 285,90грн. пені, 55,87грн. - 3% річних, 73,12грн. інфляційних, 11,17грн. ПДВ на 3% річних, 14,63грн. ПДВ на індекс інфляції. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач своєчасно не сплатив за використану електроенергію у встановлені договором строки, тому позивачем нараховано за прострочення терміну розрахунків інфляційні, 3% річних та пеню. Крім того, нараховано ПДВ на 3% річних та інфляційні відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,за яким платники ПДВ зобов*язані включати ПДВ суми 3% та інфляційних до бази оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав, у зв'язку з чим справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

27.08.2004 року між сторонами був укладений договір № 57065 про постачання електричної енергії.

У відповідності до договору позивачем за період з листопада 2009 року по вересень 2010 року було надано послуги з постачання електроенергії. Але відповідачем надані послуги не були оплачені в повному обсязі у строки, встановлені договором.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 73,12грн. та 3% річних в сумі 55,87грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв’язку з несвоєчасною оплатою, позивачем, у відповідності до умов п.6 Додатку 2 до договору, нараховано відповідачу пеню в розмірі 285,90грн., розрахунок якої відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 285,90грн. пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо решти вимог позивача про стягнення з відповідача 11,17грн. ПДВ на 3% річних та 14,63грн. ПДВ на індекс інфляції, суд вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об*єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів, згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов*язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включається будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку, безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв*язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені п. 4.1 ст. 4 даного Закону, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону: “податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додасться до ціни товарів (робіт, послуг)”.

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 11,17грн. ПДВ на 3% річних та 14,63грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 96,03грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222,18грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 526,625 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Краснокутського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області (62002, Харківська обл., Краснокутський р-н, смт.Красний Кут, вул.Леніна,170, в тому числі п/р 100105020028/0 в УДК в Х/обл., МФО 851011, код 08675944) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,149, код 00131954, в тому числі п/р 26003010050912 у АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 285,90грн. пені, 55,87грн. - 3% річних, 73,12грн. інфляційних, 96,03грн. витрат по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222,18грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В частині стягнення 11,17грн. ПДВ на 3% річних та 14,63грн. ПДВ на індекс інфляції в позові відмовити.

Суддя

Повне рішення складено 15.11.2010 року.