Рішення № 12386014, 18.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" листопада 2010 р.Справа № 18/84-1671 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром", вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 42 206,85 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2, довіреність від 27.10.2009 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" заборгованості в розмірі 42 206,85 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання по оплаті товару, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає накладні №5 від 05.02.2009 р., №5/1 від 05.02.2009 р., №6 від 05.02.2009 р., №7 від 05.02.2009 р., №8 від 05.02.2009 р., №9 від 05.02.2009 р., виписки з банківського рахунку, претензію-вимогу від 15.01.2010 р. та докази її надіслання відповідачу, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2010 р., який відкладався до 18.11.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задоволити.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень із датою вручення 18.10.2010 р. та 02.11.2010 р., знаходяться в матеріалах справи), а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 193 ГК України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач поставив, а відповідач отримав через ОСОБА_3 по довіреності серії ЯПЕ № 706760 від 09.02.2009 р. згідно: накладної №5 від 05.02.2009 р. товар на суму 17 437,50 грн. накладної №5/1 від 05.02.2009 р. товар на суму 32 812,50 грн., накладної №6 від 05.02.2009 р. товар на суму 51 307,20 грн., накладної №7 від 05.02.2009 р. товар на суму 3 121,65 грн., накладної №8 від 05.02.2009 р. товар на суму 674,25 грн., накладної №9 від 05.02.2009 р. товар на суму 1 449,75 грн. Всього позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 106 802,85 грн.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 даного закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Судом було витребувано у позивача податкові накладні відносно поставки товару за вищезазначеними накладними.

18.11.2010 р. позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні № 5 від 05.02.2009 р., №5/1 від 05.02.2009 р., № 6 від 05.02.2009 р., №7 від 05.02.2009 р., №8 від 05.02.2009 р.

Як стверджує позивач, оплата за отриманий товар проведена частково в сумі 64 596 грн., що підтверджується виписками із банківського рахунку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 42 206,85 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вимогою перерахувати несплачені кошти в розмірі 42 206,85 грн. відповідачу була надіслана претензія-вимога б/н від 15.01.2010 р. (фіскальний чек від 16.01.2010 р. про надіслання відповідачу претензії-вимоги та опис вкладення у цінний лист знаходяться в матеріалах справи), залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки, доказів погашення суми боргу в розмірі 42 206,85 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак заявлена позовна вимога підлягає до задоволення як така, що підтверджена матеріалами справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства та не спростована відповідачем.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільхлібпром" (вул. С. Будного, 3, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 30836947) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

-42 206 (сорок дві тисячі двісті шість) грн. 85 коп. боргу;

-422 (чотириста двадцять дві) грн. 07 коп. державного мита;

-236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 19.11.2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя