Рішення № 123859666, 17.12.2024, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 592/10038/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Черних О.М.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до Сумського районного суду з вказаною позовною заявою та свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 103015274 від 09.08.2021 р. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в сумі 5000,00 грн, зі сплатою відповідних відсотків. Скориставшись кредитними коштами, взятих на себе зобов`язань із своєчасного їх повернення відповідач не виконав. 30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача. В березні 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» укладало з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договір відступлення прав вимоги № 10-03/2023/01 та відступило право вимоги до відповідача. Станом на укладення договору відступлення у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 41515,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 36515,00 грн. заборгованість за відсотками, а тому представник позивача просить стягнути з відповідача суму заборгованості 41515,00 гривень, а також понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечує проти вирішення справи у заочному порядку.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явився, про час та місце розгляду справи була повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. 06 листопада 2024 року до канцелярії суду надійшов відзив, в якому просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зважаючи на те, що позивачем невірно нараховувалися відсотки. Також у відзиві зазначили, що ОСОБА_1 взагалі не отримував копії договору, щоб ознайомитися з його умовами, крім того зазначили, що від позивача відповідач взагалі не отримував коштів, а тому і стягнення є безпідставним. Також просили відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю, необґрунтованістю та неспівмірністю реально необхідних витрат на шаблону справу, яка є малозначною.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 09.08.2021 року ОСОБА_1 укладено з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 103015274 з сумою кредиту - 5000,00 грн., зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.,.5.2, які нараховують з ставкою 0,01 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Також відповідно до пункту 1.6 договору позичальник повинен сплатити 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом за кожен день користування кредитом (а.с. 5-11).

Розділом І «Предмет договору», розділом 2 «Умови виконання» зазначеного договору визначено порядок повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором, а саме: платежі з повернення кредиту, сплати відсотків за його користування терміни їх сплати, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 5-6).

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем 09.08.2021 (а.с. 12) .

30.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача (а.с. 16-18).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 20015,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 15015,00 грн. (а.с. 19-21).

10.03.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги , у відповідності до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Вердикт Капітал», а товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги грошових коштів від відповідача (а.с. 22-25).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 41515,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 36515,00 грн (а.с. 25-28).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Отже, ТОВ «Коллект центр» має право вимоги до ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не надано повного розрахунку заборгованості щодо сплати відсотків.

Оскільки в реєстрі боржників до договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 20015,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 15015,00 грн. (а.с. 19-21).

А вже в реєстрі боржників до договору факторингу №10-03/2023/01 від 10.03.2023 року ТОВ «Коллект Центр» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 41515,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 36515,00 грн (а.с. 25-28).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України: "За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти".

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України:

"1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору».

Як зазначено у п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 - право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок:

«проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужим грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

З огляду на наведене Велика Палата ВС зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

А тому суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути заборгованість у сумі 20015,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом 15015,00 грн., що утворилася на момент укладення договору факторингу № 30-11-65 від 30.11.2021 року, оскільки жодним доказом не підтверджено, що ТОВ «Вердикт капітал» мало право нараховувати відсотки за договором № 103015274 від 09.08.2021 року, що ТОВ «Вердикт капітал» є фінансовою установою, тощо, а тому в задоволенні вимоги щодо стягнення відсотків в сумі 21500,00 гривен необхідно відмовити.

Позивачем також заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023, в якому Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» надає юридичну допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а.с. 32-34).

Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 560 від 26.04.2024 року щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 склав 13000 грн. 00коп, в тому числі усна консультація - 4000 грн. 00 коп. (витрачено 2 години), складання позовної заяви 9000 грн. (витрачено 3 години) (а.с. 35).

Представником позивача надано копію платіжної інструкції від 10.05.2024 року № 043370000 про сплату ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» коштів у розмірі 52000 грн. (а.с. 42).

При визначенні розміру судових витрат на правничу допомогу суд враховує, що дана справа розглядалась не у загальному, а спрощеному позовному провадженні, справа є малозначною і не становить особливої складності, тоді як витрати на правничу допомогу заявлені представником позивача складають 13000,00 грн., що не можна вважати співмірним ціні позову, складності справи та виконаних адвокатом робіт, враховуючи те, зо позовні вимоги задоволено частково, а тому суд вважає за необхідне стягнути 3000,00 гривень у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 0436780016 від 27.05.2024 року, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (а.с. 37).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 48,21 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 1459,80 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, 3 офіс 306) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 103015274 від 09.08.2021 року в сумі 20015 грн. 00 коп., судові витрати в розмірі 4459 грн. 80 коп., в тому числі 1459 грн. 80 коп. витрати зі сплати судового збору, та 3000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М.Черних