Рішення № 12385241, 17.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.10 Справа № 20/25д/10

Суддя

м.Запоріжжя За позовом Прокурора Заводського району м. Запоріжжя (69067, м.Запоріжжя, вул.Л.Чайкіної, 56) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах 1. Управління житлового господарства Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 214)

2. Комунальне підприємство “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 4” (69106 м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 5)

До відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про стягнення 50 096,54 грн. заборгованості з орендної плати, експлуатаційних витрат, опалення та розірвання договору оренди № 1855/4 від 27.11.2006 р.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора не зявився (Дєєв А.В. у судовому засіданні 04.11.2010р.);

Від позивача-1 Мамонтов Д.І. (довіреність № 12 від 14.07.2010 р.);

Від позивача-2 Мамонтов Д.І. (довіреінсть б/н від 11.06.2010 р.);

Від відповідача ОСОБА_1 (довіреність № 5102 від 19.10.2010р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ПП ОСОБА_2 суми 24934,04 грн. заборгованості з орендної плати до місцевого бюджету Заводського району, суми 1455,46 грн. заборгованості з оплати експлуатаційних витрат та 19406,43 грн. заборгованості за опалення на користь КП “ВРЕЖО № 4” та розірвання договору оренди № 1855/4 від 27.11.2006р.

Ухвалою господарського суду від 17.09.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/25д/10, судове засідання призначено на 19.10.2010р. На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 04.11.2010р., потім на 17.11.2010р.

17.11.2010р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 04.11.2010р. представником позивачів подано письмову заяву про уточнення позовних вимог (збільшення суми позову). Крім того, в поданій заяві вказано вимогу про зобовязання ПП ОСОБА_2 здати нежитлове приміщення по вул. Республіканська, 90 в м. Запоріжжі згідно-акту прийому-передачі. Прокурор підтримав подану заяву.

Судом прийнято до розгляду вказану заяву про уточнення позовних вимог в частині, яка не суперечить ст.22 ГПК України, а саме збільшення розміру суми позову та розірванні договору оренди № 1855/4 від 27.11.2006р. У прийнятті заяви в частині зобовязання ПП ОСОБА_2 здати нежитлове приміщення згідно акту прийому-передачі судом відмовлено в звязку з тим, що дана вимога є по суті заявою про зміну предмету та підстави позову, крім того, це є додаткова вимога, яка при поданні позовної заяви не заявлялася. Заявлення даної вимоги суперечить приписам ст.22 ГПК України, якою передбачено, що позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Таким чином, предметом розгляду справи є уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 29 005,45 грн. заборгованості з орендної плати, 1684,66 грн. за експлуатаційні витрати, 19406,43 грн. за опалення, всього 50096,54 грн. та розірвання договору оренди №1855/4 від 27.11.2006р. На підставі ст.ст.121, 124 Конституції України, п.6 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ч.3 ст.18, ст.19, ч.3 ст.26, ч.1 ст.27, ст.29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст.610, 611, 615, 624, 625, 629, 651, 782 ЦК України, п.п.3.4, 5.2, 9.1 договору оренди №1855/4 від 27.11.2006р., договору про участь у витратах, повязаних з управлінням і утриманням житлового фонду та прибудинкової території прокурор та позивачі просять позов задовольнити.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечив, мотивуючи тим, що за весь час дії договору оренди нежитлового приміщення був позбавлений можливості в повній мірі використовувати орендоване майно для ведення господарської діяльності через порушення з боку позивачів умов п.8.2 договору оренди, згідно з яким орендодавець зобовязаний контролювати стан та ефективність використання нежитлових приміщень переданих в оренду, а також норм чинного законодавства, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, відповідно до п.32 якої виконавець (орендодавець) зобовязаний надавати споживачу послуги належної якості; утримувати внутрішні мережі у належному технічному стані, здійснювати їх обслуговування та ремонт; усувати аварії та інші порушення надання послуг; відшкодовувати завдані збитки та моральну шкоду внаслідок неналежного надання послуг. Відповідач за власний рахунок провів поточний ремонт орендованого приміщення, в подальшому ще двічі протягом 2007 2008 років був змушений проводити ремонт через підтоплення приміщення. На неодноразові усні та письмові звернення про проведення необхідного ремонту та усунення недоліків, які виникли не з вини відповідача, позивачі не реагували. Ці обставини зробили неможливим використання відповідачем приміщення за призначенням, здійснення постійного відновлювального ремонту потребує значних затрат. Посилаючись на приписи ст.ст.18, 24, 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, постанову КМУ від 21.07.2005р. №630 “Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення” відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання 17.11.2010р. прокурор не зявився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора у попередньому судовому засіданні, представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2006р. між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець, позивач-1), КП “ВРЕЖО № 4” (балансоутримувач, позивач 2) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) був підписаний договір оренди нежитлового приміщення №1855/4, відповідно до якого позивач-1 на підставі рішення виконкому Запорізької міськради від 28.09.2006р. №358/54 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 139,01 кв.м. за адресою: вул.Республіканська, 90, що значиться на балансі КП “ВРЕЖО № 4”, для розміщення магазину продовольчих товарів. Приміщення вбудоване підвал пятиповерхового житлового будинку (п.п.1.1, 1.2).

Відповідно до п.1.3 договору він вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних його умов та підписання тексту договору.

Згідно з п.2.1 договору вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з балансоутримувачем.

Приміщення було передано в оренду згідно з Актом прийому-передачі від 27.11.2006р., підписаного з балансоутримувачем.

Відповідно до пункту 5.2 договору орендар зобовязався своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату.

27.11.2006р. на виконання п.5.14 договору оренди, між КП “ВРЕЖО №4” та відповідачем укладено договір про участь у витратах, повязаних з управлінням і утриманням житлового фонду та прибудинкової території, згідно з п.1.1 якого Орендар приймає участь у витратах на виконання робіт, повязаних з управлінням житлового фонду.

Прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивачів, предметом якої, з урахуванням заяви про уточнення (збільшення) вимог, є, зокрема, стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету Заводського району заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2007р. по вересень 2010р.включно в розмірі 29 005,45 грн., а також розірвання договору оренди у звязку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо внесення орендної плати.

Стосовно розміру заявленої до стягнення суми орендної плати, розрахунку вимог в цій частині, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із змісту позовної заяви прокурора та письмового нормативного обґрунтування позивачів слідує, що орендна плата розрахована, виходячи з встановленого в п.3.2 договору розміру плати за перший місяць оренди з подальшим корегуванням плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця.

Разом з тим, до матеріалів справи надано додаткову угоду від 30.07.2007р. до договору оренди, відповідно до якої внесено зміни щодо орендної оплати. Згідно з рішенням Запорізької міської ради №63 від 28.02.2006р. розраховано орендну плату в сумі 828,73 грн. Розмір платежу за неповний місяць визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати. Орендна плата за кожний наступний місяць перераховується орендарем самостійно, шляхом корегування розміру місячної плати на індекс інфляції попереднього місяця до місцевого бюджету м.Запоріжжя, щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця. Сторонами вказано, що ця угода набуває чинності з 15.05.2007р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Приписами ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобовязань (цивільних прав та обовязків) є, зокрема, договір. Зобовязанням є право- відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Підстави виникнення господарських зобовязань встановлені також ст.174 ГК України.

Із матеріалів справи, зокрема, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №358/53 від 28.09.2006р., умов договору оренди №1855/4, акту прийому передачі від 27.11.2006р. слідує, що за адресою: м.Запоріжжя, вул. Республіканська, 90, розташований житловий будинок, і його складова частина (підвальне приміщення), що передана в оренду приватному підприємцю ОСОБА_3, є нерухомим майном.

Згідно з вищезазначеним рішенням виконкому Запорізької міської ради приміщення передавалося в оренду строком на три роки. В пункті 11.1 договору встановлено, що договір діє з 27.11.2006р. до 27.11.2009р., тобто три роки. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством (п.11.9).

Приписами ч.ч.1,4, ст.203, ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст.793 ЦК України ( в редакції, яка була чинна на момент підписання договору) встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно з ст.974 цього Кодексу договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Таким чином, законом встановлено вимоги щодо форми договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) нотаріальна, та передбачено обовязкову державну реєстрацію.

Однак, договір оренди №1855/4 від 27.11.2006р., за яким позивачі та прокурор просять стягнути заборгованість та розірвати, підписаний сторонами у простій письмовій формі, доказів його державної реєстрації також не надано.

Згідно з ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Приписами ст.220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Доказів, що договір оренди нежитлового приміщення №1855/4 від 27.11.2006р. рішенням суду визнано дійсним, не представлено, таким чином на час винесення рішення у даній справі договір оренди є нікчемний, оскільки нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Питання щодо правових наслідків недійсності правочину регулює ст.216 ЦК України, згідно з якою, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Таким чином, договір оренди нежитлового приміщення №1855/4 від 27.11.2006р., підписаний між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання №4” та приватним підприємцем ОСОБА_2, є недійсним (нікчемним) на підставі закону, не створив юридичних наслідків (виникнення зобовязань сторін), крім тих, що повязані з його недійсністю.

При цьому суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обовязки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Із змісту наведених вище норм законодавства слідує, що нікчемний правочин

(у тому числі договір оренди) не є юридичним фактом цивільного права і не породжує будь-яких прав та обовязків. У звязку з цим, він є недійсним з моменту вчинення.

Оскільки розірвати можливо лише договір, який є чинним, а заявлена до стягнення сума 29005,45 грн. визначена як заборгованість по орендній платі на підставі договору, позовні вимоги про стягнення цієї суми із визначеною правовою природою та розірвання договору задоволенню не підлягають.

Прокурор та позивачі також просять стягнути 19 406,43грн. за опалення (за опалювальні місяці в період листопад 2007р. квітень 2010р. (згідно з розрахунком)).

Відповідно до приписів п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині нарахування плати за опалення позивачі та прокурор, як на підставу стягнення цих коштів, посилаються на договір оренди №1855/4 від 27.11.2006р., що вбачається з наданого за позову розрахунку та усних пояснень у судових засіданнях представника позивачів. Проте, по-перше, договір оренди є нікчемний і не породив зобовязань; по-друге, договір оренди не містив умов, відповідно до яких було б встановлено обовязок відповідача сплачувати кошти за опалення, розмір та порядок розрахунків. Відповідно до п.5.13 у договорі оренди був передбачений обовязок орендаря укласти договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним із них), а не оплачувати вартість опалення. Отже, договір оренди в будь-якому разі не міг бути підставою для їх стягнення, тому у задоволенні вимог в цій частині відмовляється. Інших підстав в обґрунтування заявленої до стягнення суми (її правової природи) у цій частині позивачами та прокурором не вказано.

Крім того, до стягнення на користь КП “ВРЕЖО №4” заявлено заборгованість з експлуатаційних витрат за період з 01.12.2008р. по вересень 2010р. включно (розрахунок уточнених вимог) у розмірі 1684,66 грн.

Відповідно до п.2.2.12 договору про участь у витратах Орендар зобовязався здійснювати оплату експлуатаційних витрат “ВРЕЖО №4” по утриманню житлового фонду по тарифам, які затверджується рішенням виконкому міської ради. В оглянутих судом оригіналах примірників договору обох сторін міститься дописаний від руки розмір оплати витрат 72,84 грн. разом з ПДВ. Додатковою угодою від 01.03.2008р. до цього договору внесено зміни до п.1.2 щодо розміру площі на 145,8 кв.м. та встановлено, що розмір місячної плати за утримання будинку складає 76,40 грн. Угода набрала чинності з дати її укладення.

Згідно з п.4.1 договору про участь у витратах Орендар перераховує розмір експлуатаційних витрат, обумовлений п.2.2.12, на розрахунковий рахунок КП “ВРЕЖО №4” щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Із розрахунку розміру експлуатаційних витрат слідує, що у зазначений спірний період їх місячний розмір складає 76,40 грн., крім квітня 2009р. 79,49 грн. та травня 2009р. 77,17 грн. У судовому засіданні представник позивачів пояснив, що ці суми (квітень 2009р. 79,49 грн., травень 2009р. 77,17 грн.) включають в собі пеню.

Разом з тим, ні позовна заява, ні розрахунок позовних вимог в цій частині не мають посилання на заявлення до стягнення пені ( в тому числі підстав для її стягнення), тому суд вважає обгрунтованим нарахування в квітні та травні 2009 року сум 76,40грн. згідно з договором.

Крім того, як вбачається із розрахунку, заявлена до стягнення сума нарахована по вересень 2010р. включно.

Вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги наступне.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

На час розгляду даного спору доказів визнання недійсним договору про участь у витратах, повязаних з управлінням і утриманням житлового фонду та прибудинкової території, не представлено. Згідно з п.6.2 цього договору він дії з 27.11.2006р. по 27.11.2009р. Доказів продовження строку його дії також не надано.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач був зобовязаний сплатити суму 76,40грн. щомісяця за період з 01.12.2008р. по листопад 2009р. включно, підстав нарахування позивачами інших сум в інший період не доказано.

Відповідач не надав доказів погашення суми 916грн. 80 коп. (76,40грн. х 12міс) заборгованості з експлуатаційних витрат відповідно до умов договору від 27.11.2006р., укладеного з КП “ВРЕЖО №4”, за період з грудня 2008р. по листопад 2009р. включно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми 916грн. 80 коп. експлуатаційних витрат є обґрунтованими.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Стосовно заперечень відповідача слід зазначити, що викладені у відзиві обставини з посиланням на відповідні правові норми та докази, не звільняють його від виконання грошових зобовязань за діючим договором (який не визнано недійсним, не розірвано) та можуть бути предметом дослідження судом у разі звернення до суду із зазначених підстав для захисту своїх прав та охоронюваних інтересів.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь державного бюджету суд вважає за необхідне стягнути суму 102 грн. державного мита та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст.22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове обєднання № 4” (69106 м.Запоріжжя, вул. Фінальна, 5, код ЄДРПОУ 05398013, р/р 26009038030002 в АКБ “Індкстріалбанк”, МФО 313849) суму 916 грн. 80 коп. заборгованості за експлуатаційні витрати. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 102 грн. державного мита. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31218264700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У задоволенні позову про стягнення на користь місцевого бюджету 29005,45 грн. заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1855/4 від 27.11.2006р., стягнення на користь КП “ВРЕЖО №4” 19406,43 грн. заборгованості за опалення, 767, 86 грн. витрат на експлуатаційні послуги відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 22 листопада 2010р.