Рішення № 12385184, 29.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.10 р. Справа № 9/158

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О. А.,

Судді Лейби М.О., судді Татенко В.М.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер”, м.Краматорськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка

про стягнення заборгованості в розмірі 24239грн.65коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

З 29.09.2010р. о 14год.40хв. по 29.09.2010р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер”, м.Краматорськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, про стягнення заборгованості в розмірі 24239грн.65коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 22000грн.00коп. та пені в розмірі 2239грн.65коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №17-10 від 12.03.2010р., специфікацію №1 до договору, видаткову накладну №318 від 19.03.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 12.08.2010р. та 08.09.2010р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

29.09.2010р. позивачем надані письмові пояснення вих.№10/723 від 28.09.2010р., відповідно до яких останній зазначає, що відповідачем частково погашена сума основного боргу, у звязку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 15140грн.00коп., що підтверджує відповідними банківськими виписками.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

12.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Краматорський шифер”, м.Краматорськ та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м.Горлівка укладений договір поставки №17-10, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов`язується передати в ухвалені строки у власність покупця (відповідача), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію у кількості, асортименті та за цінами вказаними у специфікації (а при її відсутності у накладних), яка є невідємною частиною договору.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №17-10 від 12.03.2010р.

Згідно п.2.1 договору, поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом постачальника (на умовах FCA склад покупця, згідно „Інкотермс” в редакції 2000) або самовивізом (на умовах EXW „склад постачальника”, згідно „Інкотермс” в редакції 2000р.). При поставці товару автомобільним транспортом постачальника, датою поставки вважається дата відвантаження, яка вказується у товарно-транспортній накладній. При поставці товару самовивізом датою поставки вважається дата відвантаження (тобто дата передачі продукції на складі постачальника), яка вказана у видатковій накладній.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 36018грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №318 від 19.03.2010р., копії якої наявна у матеріалах справи.

Належність наведеної накладної до предмету спору перевірена судом.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 12.08.2010р. та 08.09.2010р. зобовязав відповідача надати письмові пояснення щодо наявності підписів та печаток відповідача на договорі №17-10 від 12.03.2010р., специфікації №1 до договору №17-10 від 12.03.2010р., видатковій накладній №318 від 19.03.2010р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №318 від 19.03.2010р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначеній накладній, а отже прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі у матеріалах справи відсутні довіреності відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за вищенаведеною накладною, проте суд вважає, що товарно-матеріальні цінності за видатковою накладною №318 від 19.03.2010р. отримані відповідачем, оскільки в матеріалах справи містяться банківські виписки за 22.04.2010р., 22.06.2010р., 01.07.2010р., 08.07.2010р., 02.08.2010р., з яких вбачається, що відповідач частково сплачував суму заборгованості позивачу за отримані товарно-матеріальні цінності відповідно до наведеної видаткової накладної.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що покупець оплачує продукцію в порядку 100% передоплати, згідно рахунку на передоплату на протязі трьох днів з моменту предявлення рахунку. У разі якщо постачальник здійснить поставку продукції без передоплати, покупець зобовязаний сплатити поставлену йому продукцію на протязі десяти календарних днів з моменту її відвантаження.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, виходячи з того, що позивач у змісті позову посилається на те, що поставка здійснювалась без передоплати та доказів зворотного суду не представлено, кінцевим строком оплати отриманого товару відповідачем за видатковою накладною №318 від 19.03.2010р. є 29.03.2010р.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, частково оплатив вартість отриманого товару за видатковою накладною №318 від 19.03.2010р., що підтверджує банківськими виписками 22.04.2010р., 22.06.2010р., 01.07.2010р., 08.07.2010р., 02.08.2010р., у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 22000грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість за видатковою накладною №318 від 19.03.2010р. в розмірі 22000грн.00коп.

Одночасно, як зазначено вище, 29.09.2010р. позивачем надані письмові пояснення вих.№10/723 від 28.09.2010р., відповідно до яких останній зазначає, що відповідачем частково погашена сума основного боргу, у звязку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 15140грн.00коп., що підтверджує банківськими виписками за 09.08.2010р., 07.09.2010р., 13.09.2010р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем частини основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 6860грн.00коп. підлягає припиненню у звязку з відсутністю предмета спору.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 15140грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер”, м.Краматорськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15140грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2239грн.65коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобовязань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Виходячи зі змісту п.5.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення покупцем оплати, поставленої йому продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла у період за який сплачується пеня) від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2239грн.65коп. за період прострочення сплати заборгованості з 30.03.2010р. по 08.08.2010р. (з урахуванням кожної окремої оплати).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на те, що при розрахунку суми пені позивачем допущені арифметичні помилки в частині визначення кількості днів прострочення сплати заборгованості відповідачем за поставлені товарно-матеріальні цінності.

Таким чином, належний до стягнення розмір пені становить 2145грн.02коп. за період прострочення сплати заборгованості в розмірі з 30.03.2010р. по 08.08.2010р.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2239грн.65коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 2145грн.02коп.

Оскільки заборгованість в розмірі 2760грн.00коп., відповідно до банківської виписки за 09.08.2010р. перерахована відповідачем до подання позовної заяви, яка, згідно зі штампом канцелярії господарського суду Донецької області, отримана судом 12.08.2010р., судові витрати підлягають пропорційному розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер”, м.Краматорськ до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, про стягнення заборгованості в розмірі 24239грн.65коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 22000грн.00коп. та пені в розмірі 2239грн.65коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський шифер” (за адресою: вул.Привокзальна, 2а, м.Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 32879254) суму основного боргу в розмірі 15140грн.00коп., пеню в розмірі 2145грн.02коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 172грн.85коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 168грн.29коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми заборгованості в розмірі 6860грн.00коп. припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя

СуддяМ. О. Лейба

СуддяВ. М. Татенко

Повне рішення складено 04.10.2010р.